Рішення № 109369591, 28.02.2023, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/1195/22

2/683/71/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого - судді Андрощука Є.М.

з участю секретаря Бадаєвої Н.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Старокостянтинові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Ремонтно-будівельне шляхове підприємство» Старокостянтинівської міської ради про стягнення 103290,33 грн. компенсації втрати частини грошового доходу в зв`язку з порушенням термінів його виплати відповідно до індексу інфляції за період з 22 лютого 2010 року по 22 лютого 2021 року, 141225,96 грн. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати після звільнення за період з 31 липня 2015 року по 22 лютого 2021 року, 35000 грн. моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комунального підприємства "Ремонтно-будівне шляхове підприємство" про стягнення 103290,33 грн. компенсації втрати частини грошового доходу в зв`язку з порушенням термінів його виплати відповідно до індексу інфляції за період з 22 лютого 2010 року по 22 лютого 2021 року, 141225,96 грн. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати після звільнення за період з 31 липня 2015 року по 22 лютого 2021 року, 35000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилавсь на те, що з 22 лютого 2010 року по 31 липня 2015 року він працював на посаді заступника начальника Старокостянтинівського комунального ремонтно-будівельного шляхового підприємства. Вважаючи, що відповідач встановлював йому посадові оклади без дотримання та всупереч норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами та колективними договорами та в результаті неправомірних дій виплачував йому основну і додаткову заробітну плату за період з 22.02.2010р. по 31.07.2015р. в меншому розмірі, яка не відповідала чинному законодавству України, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства "Ремонтно-будівне шляхове підприємство"про стягнення недорахованої заробітної плати.

Старокостянтинівський районний суду ухвалою від 23 листопада 2020 р. затвердив мирову угоду сторін, відповідно до якої стягнув з Комунального підприємства «Ремонтно-будівне шляхове підприємство» на користь ОСОБА_1 150034,59 грн., в тому числі: 87514,43 грн. недорахованої заробітної плати; 52 000 грн. моральної шкоди та 10520,16 грн. витрат на проведення судово-економічної експертизи по справі.

Зазначену суму недорахованої заробітної плати КП "Ремонтно-будівне шляхове підприємство" фактично сплатило 22 лютого 2021 року.

Позивач зазначає, що у оскільки відповідач недонарахував йому заробітну плату за період його роботи з 22.02.2010р. по 31.07.2015р. та виплатив її лише 22 лютого 2021 року, то у позивача виникло право на отримання компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати, а також на стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечив проти задоволення позовних вимог за безпідставністю, вважаючи, що згідно мирової угоди, затвердженої судом, позивачу виплачені усю належну йому заробітну плату, у тому числі і компенсовано втратами частини заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати. Крім того, відповідач просив застосувати позовну давність, оскільки вважає, що зазначений спір є трудовим та до нього застосовується позовна давність у 3 місяці, які позивач пропустив.

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами визнається той факт, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із відповідачем Старокостянтинівським комунальним ремонтно-будівельним шляховим підприємством з 22.02.2010р. по 31.07.2015р. та обіймав посаду заступника начальника.

У 2016 році ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства "Ремонтно-будівне шляхове підприємство" про стягнення недорахованої заробітної плати.

Встановлено, що ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 23 листопада 2020 р. затверджено мирову угоду сторін, відповідно до якої стягнуто з Комунального підприємства «Ремонтно-будівне шляхове підприємство» на користь ОСОБА_1 150034,59грн., в тому числі: 87514,43 грн. недорахованої заробітної плати; 52 000 грн. моральної шкоди та 10520,16 грн. витрат на проведення судово-економічної експертизи по справі.

Зазначені обставини підтверджуються витребуваними зі Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області та дослідженими в судовому засіданні матеріалами цивільної справи №683/155/16-ц, провадження № 2/683/1/2020.

На виконання вищевказаної, ухвали Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2020р. Комунальне підприємство "Ремонтно-будівне шляхове підприємство" фактично провело остаточний розрахунок із ОСОБА_1 22.02.2021 р., виплативши йому 150034,59 грн., в тому числі 87514,43 грн. недорахованої заробітної плати; 52 000 грн. моральної шкоди та 10520,16 грн. судових витрат (за проведення експертизи), з утриманням податків та інших обов`язкових платежів, що підтверджується банківською випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 за 2021 рік та визнається сторонами.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоскаржувану ним суму.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, індексація грошового забезпечення, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Відповідно до положень ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Так, ч.1 ст.117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч.1 ст.117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Зазначені правові висновки щодо застосування статті 117 КЗпП України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №821/1083/17.

Як встановив суд, відповідач провів остаточний розрахунок з позивачем 22.02.2021р., виплативши на виконання ухвали суду 87514,43 грн. недорахованої заробітної плати.

Оскільки позивач звільнений з роботи 31.07.2015р., а виплата недорахованої заробітної плати в сумі 87514,43 грн. відповідачем здійснена лише 22.02.2021р., відповідно, строк затримки розрахунку складає 1398 календарних днів за період з 01.08.2015р. (наступний день після звільнення позивача з роботи) по 22.02.2021р. включно.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 14 грудня 2017р. №6540/17-26,сума недоплаченої заробітної плати за червень 2015 р. склала 1457,22 грн., за липень 2015 р. 2886,50 грн. Таким чином, середньомісячна сума недоплаченої заробітної плати за останні 2 місяці, що передували місяцю розрахунку за червень та липень 2015 р. становить 2171,86 грн. (1457,22 + 2886,50 =4343,72 : 2 =2171,86).

Згідно, табелів обліку робочого часу, дані яких зазначені в Додатках №4 та №5 до Висновку експерта, кількість днів у місяці, які беруться до розрахунку середнього заробітку, позивач у червні відпрацював 20 днів, а в липні відповідно 23 дні, а отже середньомісячне число робочих днів за останні два календарних місяці склало 21,5 дні (20 + 23 = 43 : 2 = 21,5).

Середньоденний заробіток визначається шляхом ділення середнього розміру щомісячної недоплати заробітної плати за останні 2 місяці, що передували місяцю розрахунку на середньомісячне число робочих днів, які беруть участь у розрахунку середнього заробітку за цей період. Таким чином середньоденний заробіток позивача в розрахунковому періоді на один робочий день становить 101,02 грн.(2171,86 : 21,5 = 101,02).

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 01.08.2015 р. по фактичний день її виплати22.02.2021 р., який підлягає стягненню на користь позивача, складає 141225,96 грн. (101,02 х 1398 = 141225,96).

Відповідно до ст.47 КЗпП роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно із ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати встановлено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ.

Статтями 1 та 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст.3 зазначеного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Грошова компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати є гарантією прав робітника на компенсацію втрати її частини, санкцією за несвоєчасну виплату заробітної плати, обов`язок з нарахування та сплати якої, згідно ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», покладено на підприємство, яке зобов`язано виплатити громадянам суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону).

Згідно ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).

Компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу, за відповідний місяць (після утримання податку й обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення компенсації. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом та є загальновідомими.

Так, за період роботи з 22.02.2010р. по 31.07.2015р. відповідач КП "Ремонтно-будівне шляхове підприємство" на виконання ухвали Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2020 р. фактично провело остаточний розрахунок із ОСОБА_1 22.02.2021 р., виплативши йому 87514,43 грн. недорахованої заробітної плати.

Таким чином, ОСОБА_1 має право на одержання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням відповідачем строків їх виплати.

При цьому, судом приймається до уваги наданий позивачем розрахунок суми індексації, оскільки він перевірений судом і є правильним. Зворотного стороною відповідача не доведено.

Тому, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період з лютого 2010 р. по лютий 2021 р. включно в сумі 103421,61 грн.

Щодо застосування до зазначених правовідносин строків позовної давності, згідно відповідно до ст.233 КЗпП України, про які зазначав представник відповідача, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Проте, разом із цим діють положення рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду із позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Також, рішенням Конституційного Суду України Ne8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.233 КЗпП України, статей 1 та 12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України роз`яснив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, на зазначені вище позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати не обмежується будь-яким строком звернення до суду.

Щодо вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вирішуючи спір в цій частині, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам і запереченням, урахувавши наведені норми права, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди відповідачем.

Крім того, суд враховує той факт, що відповідно до ухвали Старокостянтинівського районного суду від 23 листопада 2020 р., якою затверджено мирову угоду сторін, з Комунального підприємства «Ремонтно-будівне шляхове підприємство» на користь ОСОБА_1 було стягнуто 52000 грн. моральної шкоди, що була пов`язана із порушенням його законних прав щодо виплати не донарахованої заробітної плати в розмірі 87514,43 грн.

У зв`язку із цим суд вважає, що позов у частині стягнення моральної шкоди слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76-80, 89, 141, 244-246, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з комунального підприємства «Ремонтно-будівельне шляхове підприємство» Старокостянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 103290,33 грн. компенсації втрати частини грошового доходу в зв`язку з порушенням термінів його виплати відповідно до індексу інфляції за період з 22 лютого 2010 року по 22 лютого 2021 року, 141225,96 грн. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати після звільнення за період з 31 липня 2015 року по 22 лютого 2021 року, а у решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з комунального підприємства «Ремонтно-будівельне шляхове підприємство» Старокостянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 2451,79 грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд.

У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: комунальне підприємство «Ремонтно-будівельне шляхове підприємство» Старокостянтинівської міської ради Хмельницька область м.Старокостянтинів вул.Героїв Небесної Сотні,1 код ЄДРПОУ 32170306.

Повне рішення складено 06 березня 2023 року.

Суддя Є.М. Андрощук