Ухвала суду № 109368284, 06.03.2023, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3134/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2023 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Н.Б., ознайомившись з матеріалами позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість-Закон та порядок» до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Ужгородського районного управління поліції про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерухомість-Закон та порядок», в інтересах якої діє адвокат Сідун Олеся Степанівна, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Ужгородського районного управління поліції, у якому просить: звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 70,3 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу, серія та номер 1640, виданий 29.07.2021 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В.), що є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість-Закон та порядок» ЄДРПОУ: 43490236, (01054, м.Київ, вул.Дмитрівська, буд.13-А, кв.12), накладеного постановою про накладення арешту на майно, б/н, 01.06.2010, Ужгородське МУ ГУМВС України в Закарпатській області, супровідний лист №11507 від 31.05.2010 р. (Тип обтяження: арешт нерухомого майна; Реєстраційний номер обтяження: 9886009; Зареєстровано: 01.06.2010 15:19:06 за №9886009 реєстратором: Ужгородська районна державна нотаріальна контора, 88000, Закарпатська обл.., Ужгородський р., м.Ужгород, вул.Собранецька,47, (0312) 64-38-27; Підстава обтяження: Постанова про накладення арешту на майно, б/н, 01.06.2010, Ужгородське МУ ГУМВС країни в Закарпатській області, супровідний лист №11507 від 31.05.2010; Об`єкт обтяження: домоволодіння, адреса: АДРЕСА_1 ; Власник: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Причина відсутності коду: інша причина відсутності коду; Заявник: Ужгородська районна державна нотаріальна контора.

В обґрунтування позову зазначено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно існує вказане вище обтяження (арешт), що перешкоджає позивачу в розпорядженні своїм майном. Арешт на майно накладений постановою слідчого в порядку КПК, однак позивач не був стороною кримінального провадження.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріали, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №727/2878/19 вказано, що Великою Палатою Верховного Суду неодноразово вирішувалося питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та зроблено наступні правові висновки:

Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватно-правовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальнимкодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України1960року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №372/2904/17-ц) або КПК України2012року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин

Відповідно до ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст.55Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені статтею 19 ЦПК України,згідно зякою судирозглядають упорядку цивільногосудочинства справи,що виникаютьз цивільних,земельних,трудових,сімейних,житлових таінших правовідносин,крім справ,розгляд якихздійснюється впорядку іншогосудочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Позовне провадження - це вид провадження у цивільному процесі, у якому розглядається спір про право цивільне, тобто спір, який виникає з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Наявність спору про право цивільне визначає і іншу характерну рису цього провадження - участь у ньому двох сторін - позивача та відповідача.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Разом з тим відповідно до частин першої, другої статті 4Господарського процесуальногокодексу України (далі - ГПК України)право назвернення догосподарського судув установленомуцим Кодексомпорядку гарантується.Ніхто неможе бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У пункті 6 ч.1 ст.20 ГПК України передбачено, що господарські судирозглядають справиу спорах,що виникаютьу зв`язкуіз здійсненнямгосподарської діяльності(крімсправ,передбачених частиноюдругою цієїстатті),та іншісправи увизначених закономвипадках,зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Право власності належить до основоположних прав людини. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у якій передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу. Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Позивачем у даній справі є юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерухомість-Закон та порядок», код ЄДРПОУ 43490236.

Відповідачем у даному спорі є Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, що є органом державної влади.

Тобто у цій справі є спір між юридичною особою та органом державної влади, який виходячи із суб`єктного складу сторін та предмету спору належить до господарської юрисдикції, що виключає його розгляд в порядку цивільного судочинства.

Частиною 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи суб`єктний склад учасників справи, характер спірних правовідносин та предмет позовних вимог, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження по справі з наведених вище підстав.

На виконання вимог ч. 5 ст.186ЦПК України роз`яснити позивачу про право звернення до суду в порядку господарського судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість-Закон та порядок» до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Ужгородського районного управління поліції про звільнення майна з-під арешту.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Нерухомість-Закон та порядок» його право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило