Ухвала суду № 109366088, 06.03.2023, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/465/23

Номер провадження 2/289/255/23

УХВАЛА

06.03.2023 м. Радомишль

Суддя Радомишльського районного судуЖитомирської області Кириленко О.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із вищевказаним позовом.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду клопотання про звільнення її від сплати судового збору, яку мотивує тим, що є матір`ю двох малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самостійного доходу не має, на даний час перебуває у відпустці по догляду за меншою дитиною до досягнення нею трирічного віку. Окрім того, зазначає, що згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків в ДФС України про суми виплачених доходів за 2022 рік отримувала лише соціальні виплати на дитину.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору слід відмовити, а її позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.

За приписами ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами ч. 2 ст. 4 вказаного Закону за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру, ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму на працездатну особу, тобто 1073 грн. 60 коп.

Таким чином, при зверненні до суду із вказаним позовом, позивач мала б сплатити судовий збір у вказаній сумі.

Відповідно до статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Правовий аналіз вищезазначених норм закону дає підстави стверджувати, що законодавцем встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктивних та предметних критеріїв, за яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може звільнити від сплати судового збору.

У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Підставою для звільнення від сплати судового збору може бути, наприклад, видана в установленому законом порядку довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чинерухомогомайна,ціннихпаперів,можливостірозпорядженняними беззначногопогіршенняфінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення у здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і у строки, покладається на особу, яка подає скаргу.

За змістом статті 136 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням наведеної практики ЄСПЛ, основною підставою для звільнення особи від сплати судового збору (крім осіб, які звільненні від такої сплати в силу вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір») є скрутний майновий стан, який особа повинна довести належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 10.02.2021, постановленій у справі №369/15742/18 (провадження №61-1640ск21).

Подаючи до суду заяву про звільнення від сплати судового збору, позивач на підтвердження свого тяжкого матеріального стану надала лише відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків.

Однак, вищевказані відомості не можуть бути належним доказом на підтвердження розміру річного доходу позивача - фізичної особи за весь попередній календарний рік. Такі відомості не є достатніми доказом на підтвердження тяжкого майнового стану позивача, яким підтверджується факт неможливості сплати останньою судового збору, оскільки не містять інформації про майновий стан позивача, а остання може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору. Водночас, позивачем не надано суду документів про нарахування субсидій, відомості про вклади, відсутність банківських рахунків, документів про нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо.

Отже, інших доказів щодо тяжкого матеріального стану, позивачем до заяви про звільнення від сплати судового збору не додано.

Позивач не надала і документів на підтвердження того, що вона має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про скрутне матеріальне становище позивача.

Отже, вищевикладені обставини свідчать про те, що на даний час відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання до суду її позовної заяви.

Враховуючи положення ст. 129 Конституції України, а також положення Закону України «Про судовий збір», суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.

В силу положень ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» встановив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами в зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Зважаючи на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору.

Суд звертає увагу, що судовий збір у вищезазначеному судом розмірі має бути сплачено шляхом внесення або перерахування коштів за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у Житомирської області/ ТГ м. Радомишль 22030101

Код отримувача (ЄДРПОУ): 37976485

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача: 899998

Рахунок отримувача: UA308999980313101206000006777

Кодкласифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу: судовий збір.

Порядок сплати судового збору визначено ст. 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду документ, що підтверджує його сплату.

У відповідності до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин вказана позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для можливості усунення вище перелічених недоліків.

Керуючись нормами Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 136, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про звільнення її від сплати судового збору при подачі нею позовної заяви до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків - 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду безпосередньо протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О. О. Кириленко