Рішення № 109365675, 23.02.2023, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/54/22

Провадження № 2/162/2/2023

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року смт Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Цибень О.В.,

за участю секретаря судових засідань Будько І.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Усаченка М.О. ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представника третьої особи Комзюк Н.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Любешівська селищна рада про визначення місця проживання неповнолітніх дітей

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 02.11.2021 року звернулася до Любешівського районного суду Волинської області із вказаним позовом.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у 2019 році Виконавчим комітетом Любешівської селищної ради було ухвалено рішення щодо визначення способу участі у вихованні малолітніх дітей, яким було визначено порядок зустрічей батька із малолітніми доньками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому діти проживали весь час з нею, а з батьком зустрічалися згідно встановленого графіку. У 2020 році за усною домовленістю з відповідачем діти перебували частину літнього періоду в нього, також він забрав дітей для спільного відпочинку, після якого діти повернулись та проживали з нею. На початку січня 2021 року, у зв`язку з перебуванням у фактичних шлюбних відносинах з нинішнім чоловіком, ОСОБА_7 , позивач переїхала до м. Луцька та забрала з собою дітей. Разом з тим, у зв`язку з маніпулятивними діями відповідача, ОСОБА_5 виявила бажання довчитись в ОЗЗСО «Любешівський ліцей» до кінця навчального року та проживати з батьком. За цей період ставлення ОСОБА_5 до можливого проживання з нею поступово змінювалось. Коли ОСОБА_5 приїжджала до м. Луцька, неодноразово казала, що відповідач стверджував, що позивач та її нинішній чоловік погані та поширював негативне ставлення до них, тобто - фактично налаштовував дитину проти них. Також відповідач сварив доньку за наміри відвідати маму і намагався навіювати почуття жалю та співчуття до нього. ОСОБА_5 з січня 2021 року по даний час проживає з ОСОБА_3 . Донька ОСОБА_6 з 2020 року до середини літа 2021 року проживала з позивачем та перебувала на повному її утриманні. Також позивач вказує, що відповідач неодноразово порушував встановлений графік зустрічей з дітьми. В серпні 2021 року, коли вона відвезла молодшу доньку ОСОБА_6 до бабусі і дідуся, ОСОБА_3 приїхав та без попередження і пояснень забрав дитину, фактично викравши її. Виконавчим комітетом Любешівської селищної ради 30.08.2021 року прийнято рішення №5, відповідно до якого місце проживання малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено з їхнім батьком. З моменту прийняття зазначеного рішення молодша донька ОСОБА_6 також проживає з відповідачем. Після прийняття вказаного рішення, коли діти приїжджають до неї, завжди хочуть залишитись ще на день-два. Діти ставляться до неї добре і їм комфортно з позивачем проводити час та спілкуватись. Однак, позивач не погоджується із вказаним рішенням, вважає його необґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дітей. Позивач зазначає, що з моменту народження обох доньок, вона сумлінно виконувала обов`язки по вихованню та утриманню дітей. Крім того, зважаючи на розмір доходів відповідача, останній неспроможний утримувати дітей та забезпечити їм нормальний рівень життя. Як вбачається з довідки-розрахунку стягувані за рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 26.06.2019 року аліменти відповідач сплачував не в повному обсязі, тому виникла заборгованість, що свідчить про неналежне виконання відповідачем обов`язку по утриманню дітей. Разом з тим, доходи позивача та її чоловіка є достатніми для забезпечення дітей всім необхідним для їх нормального функціонування та розвитку. Також, діти будуть забезпечені житлом, так як чоловік успадкував 2-х кімнатну квартиру у м. Луцьку, однак документи на яку ще не оформлені. Крім цього, при прийнятті рішення органом опіки і піклування не було враховано, що в молодшої доньки ОСОБА_6 у м. Луцьку склались стійкі соціальні зв`язки, та вона має теплі відносини із сином чоловіка від попереднього шлюбу. На підставі вказаного, з метою забезпечення прав та інтересів дітей, просить визначити місце проживання дітей з нею, ОСОБА_1 .

Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 16.02.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Представник третьої особи 09.03.2022 року подав до суду пояснення по справі, відповідно до яких у задоволенні позову просить відмовити з огляду на таке. Комісією з питань захисту прав дітей 26.08.2021 року розглянуто питання визначення місця проживання дітей за участі позивача, відповідача та неповнолітніх дітей, за результатами якого відповідно затверджено висновок сектору «Служба у справах дітей» Любешівської селищної ради №15/12-10/2-21 від 25.08.2021 року про визначення місця проживання неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з батьком - ОСОБА_3 . Рішенням виконавчого комітету Любешівської селищної ради №5 від 30.08.2021 року місце проживання неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визначено з батьком - ОСОБА_3 . Твердження позивача про те, що вона не погоджується із вказаним рішенням селищна рада вважає голослівним. Не заслуговують на увагу і доводи позивача про неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків по утриманню дітей, адже з грудня 2020 року ОСОБА_5 , а з серпня 2021 року ОСОБА_6 проживають з батьком та перебувають на його утриманні. Відповідач до відповідальності за неналежне виховання дітей не притягався. Позивач, знаючи, що діти знаходяться на утриманні відповідача, виконавчий лист про стягнення з нього аліментів на її користь із органу державної виконавчої служби не відкликала, заяву про припинення стягнення аліментів з серпня 2021 року не подавала. Крім того, ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом після відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей, що свідчить про пріоритет майнових інтересів, а не інтересів дітей. Не мають відношення до справи твердження позивача про наявність у неї житла, оскільки навіть при оформленні права власності на спадкове майно за заповітом, воно буде особистою власністю чоловіка позивача.

Відповідач 11.03.2023 року подав до суду відзив, у якому вказує, що рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 26.06.2019 року у справі №162/438/19 ухвалено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у твердій грошовій суму в розмірі по 1013,50 гривень на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30.05.2019 року до досягнення дітьми повноліття. На виконання вказаного рішення відкрито виконавче провадження та стягуються аліменти на користь позивача. Оскільки діти тривалий час проживають з батьком та перебувають на його повному утриманні, починаючи з грудня 2020 року - донька ОСОБА_5 , а з серпня - 2021 року - ОСОБА_6 , ОСОБА_3 звернувся до Любешівської селищної ради як органу опіки та піклування для вирішення питання щодо місця проживання малолітніх дітей. Відповідно 30.08.2021 року виконавчим комітетом Любешівської селищної ради прийнято рішення за №5 «Про визначення місця проживання малолітніх» з батьком - позивачем ОСОБА_3 . Оскільки позивач відповідно до ч.2 ст. 19 СК України не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду протягом десяти днів від часу винесення рішення органу опіки та піклування, таке рішення є обов`язковим до виконання. У листопаді 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Любешівського районного суду Волинської області з позовом про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментах, що виникла за період проживання дітей з ним, а також стягнення аліментів з матері, яка проживає окремо від дітей. Позивач, знаючи, що діти знаходяться на утриманні відповідача, виконавчий лист про стягнення з нього аліментів на її користь із органу державної виконавчої служби не відкликала, заяву про припинення стягнення аліментів з серпня 2021 року не подавала. Лише після звернення ОСОБА_3 із вказаним позовом, позивач звернулася до суду із позовом про визначення місця проживання дітей, що свідчить про пріоритет у неї майнових інтересів, а не інтересів дітей. Крім цього, відсутні належні та допустимі докази на підтвердження права власності на певне житло ані в позивач, ані в її чоловіка. Також, у жовтні 2021 року позивач уклала інший шлюб, а проживання дівчаток з малознайомою сторонньою особою чоловічої статі може становити певні ризики для їх душевної рівноваги. Під час проживання з батьком діти регулярно відвідують навчальний заклад, отримують належний розвиток своїх здібностей. Згідно з висновком сектору «Служба у справах дітей» Любешівської селищної ради та особистого спілкування дітей зі спеціалістом Комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» діти бажають проживати разом з батьком, у дівчат склалися дружні відносини з однолітками. На підставі вказаного просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою судді від 24.10.2022 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою судді від 23.02.2023 року у задоволенні клопотання про призначення судово-психологічної експертизи відмовлено.

Позивач та її представник, кожен зокрема, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та підтвердили обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач та його представник у задоволенні позову просили відмовити з підстав, аналогічних викладеним у відзиві.

Представник третьої особи підтримала подані раніше письмові пояснення по справі та просила у задоволенні позову відмовити.

Свідок ОСОБА_12 , мати позивача, в судовому засіданні зазначила, що коли її дочка проживала в смт Любешів, вона часто приїжджала до дітей. Її дочка ОСОБА_1 є хорошою матір`ю та належно виконує свої обов`язки - діти завжди були доглянуті, ввічливі, відверті, приїжджали, гралися. В січні 2021 року ОСОБА_1 переїхала жити до м. Луцька, в жовтні 2021 року одружилася та наразі проживає там зі своїм чоловіком. На даний час діти більше півроку проживають з батьком, ОСОБА_5 - з січня 2021 року, ОСОБА_6 - з серпня 2021 року. За цей період діти ігнорують її дзвінки, не хочуть з нею бачитись. Вказала, що зі слів дітей, їм забороняє спілкуватися батько та чинить на них вплив. Відповідач не дозволяв їй, як бабусі, забирати та відвозити дітей до мами в м. Луцьк, казавши, вона має це робити лише особисто. Зазначила, що батько неодноразово порушував графік зустрічей з дітьми, та залишав їх у своєї сестри. Однак, конкретних порушень виконання останнім своїх батьківських обов`язків їй не відомо. Після переїзду в м. Луцьк дочка приїжджала до дітей в смт Любешів, гуляла з ними, але з собою до Луцька не забрала.

Свідок ОСОБА_15 , сестра чоловіка позивача, суду показала, що знає сім`ю понад 5 років. Дівчата дуже люблять маму. Ірина належно виконувала свої батьківські обов`язки, займалася їх вихованням та онлайн навчанням, піклувалася про них та забезпечувала всім необхідним. Після того, як батько забрав їх жити до себе, ставлення дітей змінилося, вони не хочуть спілкуватися. ОСОБА_1 після цього також приїжджає до дівчат та вони разом проводять час, десь раз в три тижні. Зазначила, що на її думку, батько має певний вплив на дітей, заперечує щодо спілкування з мамою та забороняє останній забирати дітей. Також вказала, що була свідком, коли відповідач забирав ОСОБА_6 від бабусі, нікого не повідомивши. Наразі ОСОБА_1 проживає зі свої чоловіком у м. Луцьк в квартирі із хорошими побутовими умовами. Також була присутня, коли ОСОБА_7 готував їсти дітям, в той час як мати була на роботі, стосунки між ними хороші.

Свідок ОСОБА_16 , вчитель англійської мови ОЗЗСО «Любешівський ліцей», сестра позивача, суду повідомила, що поки діти проживали з позивачем, остання належним чином виконувала свої батьківські обов`язки, хороша мама. Після того, як дівчата почали проживати з батьком, їх ставлення до мами та її родичів змінилося - вони неохоче спілкуються та майже не бачаться. Ірина раз на тиждень-два приїжджає до дітей в Любешів, проводить з ними час, купує певні необхідні речі, однак ОСОБА_3 не дозволяє їй забрати дітей навіть до бабусі у село, хоча спілкуватися і бачитися їм не перешкоджає. Батько постійно залишає дітей у своєї сестри. На пропозицію ОСОБА_1 переїхати до неї, діти ніби і хочуть, але кажуть, що треба запитати у тата. Наразі позивач проживає у двох кімнатній квартирі у м. Луцьк зі своїм чоловіком, відносини дітей з яким нормальні.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні зазначила, що мешкає поблизу ОСОБА_3 та спілкується з його сім`єю, є хрещеною мамою дітей. Діти зараз проживають з татом, ОСОБА_19 -дружиною ОСОБА_3 , і його матір`ю. У сім`ї дружня обстановка, про дітей піклуються. ОСОБА_20 дітей зажди підтримує, у них добрі довірливі відносини. Діти мають досить гарні умови проживання, забезпечені всім необхідним. У них хороші та теплі відносини з татом. Діти активні в спілкуванні, врівноважені, беруть участь у домашніх справах, вдома спокійна атмосфера. Жодного разу не чула від дітей, що хочуть жити в Луцьку . Одного разу чула від ОСОБА_6 , що коли проживала з мамою, їй ніхто не допомагав з уроками, залишали записки із обов`язками, які вона має виконати. Батько ніколи не заперечував проти налагодженого спілкування дітей з матір`ю, однак чинив цьому спротив, коли мама відправляла дітей самих на маршрутку до Любешова . Наразі діти не дуже прагнуть спілкуватися з мамою, оскільки мають якусь образу внаслідок пережитих стресових ситуацій, що відбувалися у відносинах батьків. Зі слів ОСОБА_6 , з мамою вони бачаться дуже рідко. Після того, як діти почали проживати з батьком, не бачила, щоб мама їх відвідувала.

Свідок ОСОБА_19 , дружина ОСОБА_3 , суду пояснила, що проживає з чоловіком вже вісім років. Зараз діти проживають з ними та не виявляють бажання проживати з мамою. У них дружні відносини, діти забезпечені всім необхідним, зокрема для навчання, одягом, харчуванням, мають окрему кімнату. Мама зовсім не бере участі у їх утриманні та вихованні. Коли діти жили з мамою, вона забороняла батьку спілкуватися з ними. ОСОБА_6 при цьому була дуже нервова. Наразі діти спокійні, врівноважені, мають друзів. Ще до початку війни мати забирала дітей для поїздки до Києва, після якої ОСОБА_5 сказала, що більше ніколи не поїде до мами, бо там є ОСОБА_7 (чоловік позивача), який ображає їх та погано ставиться. ОСОБА_6 також не проявляє бажання їхати до мами, оскільки ображена на неї, а її чоловік зі слів дівчинки, ображає її. Діти з мамою спілкуються смс-повідомленнями, розмови між ними відсутні, а приїжджала позивач до них останній раз в кінці літа 2022 року. З татом у дітей дуже теплі відносини, люблячі та довірливі. Вона для дітей як подруга, допомагає їм з уроками. Батько не забороняє дітям спілкуватися та бачитися з мамою, єдиний раз батько заперечив, коли ОСОБА_1 з Луцька відправила дітей самих на маршрутці додому в Любешів.

Свідок ОСОБА_24 , завідувач сектору з питань опіки та піклування Служби у справах дітей Камінь-Каширської РДА, суду зазначила, що була залучена до обстеження умов проживання сім`ї відповідача, спілкувалася з дітьми, брала участь у засіданні комісії при вирішенні питання про визначення місця проживання неповнолітніх дітей. Також вказала, що брала участь при обстеженні умов проживання ОСОБА_3 , яке проводилось за його заявою до виконавчого комітету Любешівської селищної ради про визначення місця проживання дітей з ним у серпні 2021 року. Умови проживання були задовільні, обстановка дружня, діти казали, що хочуть проживати з татом, тому що їм там комфортно, мають багато друзів, навчаються. Вказане дівчатка підтвердили і під час бесіди членів комісії з питань захисту прав дітей з ними.

Свідок ОСОБА_25 , завідувач сектору «Служби у справах дітей» Любешівської селищної ради, суду пояснила, що у серпні 2021 році ОСОБА_3 звертався до служби з метою визначення місця проживання малолітніх дітей з ним. У зв`язку з цим спілкувалися з дітьми та обстежували умови за місцем проживання ОСОБА_3 . Діти казали, що хочуть проживати з батьком. Комісією з питань захисту прав дитини на підставі поданих документів та зібраної інформації, за участю батьків та дітей, на підставі їх пояснень, було надано висновок про доцільність проживання дітей з батьком. У судовому засіданні свідок зачитала зміст звернення ОСОБА_1 від липня 2021 року про порушення ОСОБА_3 порядку побачень з дітьми, оскільки останній без попередження забрав дитину від бабусі. ОСОБА_3 щодо цієї обставини вказав, що ОСОБА_6 подзвонила до нього, казала, що мама привезла її до бабусі в с. Угриничі, покинула там та поїхала в Луцьк, просила забрати її, про що написав відповідні письмові пояснення від 17.08.2021 року. Також ОСОБА_1 зверталася з приводу перешкоджання ОСОБА_3 спілкуванню з дітьми. Однак, було встановлено, що діти мають власні гаджети та мають змогу спілкуватися безпосередньо з мамою. Свідок вказала, що під час бесіди з дівчатами запропонувала зателефонувати до мами зі свого телефона, діти спочатку відмовилися, сказали, що при розмові вона ображає батька, вони відповідають лише на її смс-повідомлення. Розповідали, що радіють зустрічам з мамою в Луцьку , однак підтримують своє бажання жити з татом.

Опитані в судовому засіданні, в присутності представника органу опіки і піклування ОСОБА_25 , неповнолітні діти пояснили таке.

ОСОБА_6 суду повідомила, що навчається в смт Любешів у 4 класі, проживає за адресою АДРЕСА_1 з татом, сестрою, бабусею та ОСОБА_20 - татовою жінкою. Іванка їй допомагає, робить з нею уроки, відносини з нею добрі. Має друзів. З мамою бачилися останній раз близько тижня-два тому у бабусі. Мама приїжджає рідко, телефонує не часто, спілкується переважно через смс-повідомлення. Коли мама приїжджає, вони або їдуть у село до бабусі, або ідуть на ринок. Умови проживання у тата хороші, вони з сестрою живуть в окремій кімнаті. У школі їй подобається, у Луцьку їй не сподобалось жити - чоловік мами не дуже добре ставився до неї. Мама інколи могла на неї накричати. З татом відносини хороші, він робить з нею уроки, грається, допомагає, розмовляє з нею. Вказала, що хоче проживати з татом, їй так комфортно. Тато їй ніколи не забороняв спілкуватися і бачитися з мамою, їздити до неї.

ОСОБА_5 розповіла, що навчається в Любешівському ліцей у 7-Б класі, проживає за адресою АДРЕСА_1 з татом, бабусею, сестрою і татовою жінкою. Має багато друзів, та хороші відносини з бабусею та татовою жінкою - ОСОБА_20 . Оскільки мама проживає в Луцьку , приїжджає до них рідко, останній раз бачились тиждень тому та їздили до бабусі. Мамі не дуже довіряє. Вона їй інколи пише повідомлення, телефонує дуже рідко. Переїхати жити до мами не хоче, бо у мами є новий чоловік, і вона не може з мамою нормально проводити час, оскільки він може обізвати її, випиває, часто перебуває в п`яному вигляді. Вказала, що мама не реагує на те що її чоловік ображає мене, а навпаки підтримує його, каже що я невдячна. Дівчинка ображена на маму, оскільки вона проводить мало часу з ними, завжди на стороні свого чоловіка, випиває також з новим чоловіком. Тато не забороняє спілкуватися і бачитися з мамою, але я не хочу їхати до неї в Луцьк. Вказала, що хоче проживати з татом.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків та малолітніх дітей, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до копій свідоцтв про народження ОСОБА_5 (серії НОМЕР_1 ) та ОСОБА_6 (серії НОМЕР_2 ) батьками останніх є ОСОБА_1 - позивач по справі та ОСОБА_3 - відповідач по справі (а.с. 13-14).

Розпорядженням Любешівської районної державної адміністрації, за заявою ОСОБА_3 , 08.08.2019 року №141 «Про участь у вихованні та встановлення часу спілкування з дітьми» останньому визначено час побачення з дітьми з 18 год п`ятниці по 20 год неділі кожного першого та третього тижня місяця та у перші чотири дні осінніх та весняних канікул, а також другий тиждень зимових канікул за місцем проживання заявника (а.с. 15).

Рішенням виконавчого комітету Любешівської селищної ради від 30.08.2021 року №5 «Про визначення місця проживання малолітніх» вирішено визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком - ОСОБА_3 (а.с.16)

Як вбачається з копії особової справи №Т/233 ОСОБА_6 була зарахована до 2Д класу 15.01.2021 року до КЗ «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» та вибула 30.08.2021 року до ОЗЗСО «Любешівський ліцей», де зарахована до 3 класу 01.09.2021 року (а.с. 17).

Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 26.06.2019 року ухвалено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у твердій грошовій суму в розмірі по 1013,50 гривень на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30.05.2019 року до досягнення дітьми повноліття (а.с. 18-19).

Згідно з довідкою-розрахунком Любешівського відділу ДВС у Камінь-Каширському районі Волинської області від 19.10.2021 року №12705 у ОСОБА_3 заборгованість по сплаті аліментів за період з 30.05.2019 року по вересень 2021 року становить 22904,78 гривень (а.с.20-22).

Відповідно до довідки про доходи №322090287737527 ОСОБА_3 перебуває на обліку в Камінь-Каширському об`єднаному управлінні ПФУ в Волинській області і отримує пенсію по інвалідності (а.с. 23).

Із довідок про доходи ОСОБА_1 вбачається, що остання працювала продавцем продовольчих товарів та отримувала заробітну плату до листопада 2021 року (а.с.24-25).

У інформації про виконання батьками обов`язків щодо виховання та утримання ОСОБА_6 №221 від 06.12.2021 року, наданої дирекцією КЗ «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» зазначено, що учениця проживає тільки з матір`ю, ОСОБА_1 , яка працює в магазині «Домашній», займається навчанням та вихованням дочки, забезпечує дитину матеріально. За період дистанційного навчання цікавилась успішністю дочки та допомагала з онлайн уроками. Мати підтримує контакт з учителями, цікавиться поведінкою дитини. Батько, ОСОБА_30 , проживає разом зі старшою дочкою у смт Любешів, в організації навчання і виховання дитини в школі участі не брав. За період навчання з класоводом не спілкувався, на батьківських зборах не був. (а.с. 26)

Із листа ОЗЗСО «Любешівський ліцей» №943 від 09.12.2021 року вбачається, що за інформацією соціального педагога та класного керівника 3-Б класу мати, починаючи з 1 вересня, до класного керівника ОСОБА_6 телефонувала кілька разів, цікавилася успіхами дитини. З дозволу тата ОСОБА_6 їздила до Луцька на кілька днів, всі завдання за період, коли була у мами, виконувала. Тато приділяє належну увагу вихованню дочки. За інформацією соціального педагога та класного керівника 6-В класу мама неодноразово телефонувала, цікавилася рівнем навчання, відносинами з однолітками ОСОБА_5 (а.с.57-58).

Також позивачем надано копії документів на підтвердження дійсних витрат на утримання дітей у період фактичного проживання дітей з нею, а саме проїзні квитки, придбання предметів гігієни та одягу, продуктів харчування, предметів для навчання та творчості (а.с.29-35).

До позову також надано документи, які посвідчують право власності ОСОБА_31 на квартиру за адресою АДРЕСА_2 та заповіт останньої на користь ОСОБА_7 (а.с. 36-52)

Комісією з питань захисту прав дітей 26.08.2021 року розглянуто питання визначення місця проживання дітей за участі позивача, відповідача та неповнолітніх дітей, за результатами якого відповідно затверджено висновок сектору «Служба у справах дітей» Любешівської селищної ради №15/12-10/2-21 від 25.08.2021 року про визначення місця проживання неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з батьком - ОСОБА_3 . При винесенні вказаного висновку було враховано, між іншим, і думку психолога КП «Інклюзивно-ресурсного центру» Любешівської селищної ради Волинської області, яка відповідно проводила з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 індивідуальні бесіди із застосуванням методик виявлення особливостей внутрішньосімейних стосунків, з інтерпретацій яких вбачається, що діти хочуть проживати з татом. ( а.с. 94-101)

Із долученого до матеріалів справи витягу №2242 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 з 28.09.2021 року по даний час (а.с. 151).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_7 з 02.10.2021 року.(а.с. 12)

На виконання ухвали суду від 09.06.2022 року службою у справах дітей Луцької міської ради проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 та складено акт, відповідно до якого ОСОБА_1 створила задовільні умови для проживання дітей. (а.с. 159-160)

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно зі статтею 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ч.2, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 3, ч.1 ст. 9 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що також закріплено в ст.141 СК України та Конвенції про права дитини.

Крім цього, слід зауважити, що поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки батько дитини у разі визначення місця проживання дитини з матір`ю необмежений у своєму правах на спілкування з дитиною, турботі відносно дитини та участі у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

З огляду на те, що діти на даний час проживають з батьком - відповідачем по справі, судом не встановлено фактів чинення перешкод у зустрічах та спілкуванні ОСОБА_1 з дітьми останнім, а позивач доказів протилежному не надала.

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон протии Швеції» (№ 2) від 27.11.1992 року, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України», йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення ч.1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не надала суду доказів, з яких би вбачалось, що

вона є власником будь - якої житлової нерухомості для проживання з нею малолітніх дітей. Позивач разом із ОСОБА_7 та їхнім спільним сином проживають у квартирі, яка успадкована її чоловіком згідно заповіту, що міститься в матеріалах справи. Однак навіть при оформленні права власності ОСОБА_7 на спадкове майно, воно буде особистою власністю чоловіка позивача. З огляду на вказане, посилання позивача на наявність у неї житла не заслуговують на увагу. Крім того, судом під час судового розгляду встановлено, що на даний час ОСОБА_1 перебуває в декретній відпустці, доказів, з яких би вбачалась обставина отримання нею будь-якого доходу, за рахунок якого вона могла б утримувати малолітніх дітей, позивач не надала.

Нормами ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ч.2 ст. 19 СК України рішення органу опіки та піклування є обовзковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Висновком від 25.08.2021 року за №15/12-10/2-21 сектору «Служба у справах дітей» Любешівської селищної ради, визнано за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 разом із батьком - ОСОБА_3 (а.с. 94-96). Як було встановлено під час судового розгляду, вказаний висновок постановлений на основі дослідженних умов проживання дітей за місцем проживання матері та батька, взято до уваги їх матеріальних стан, враховано думку батьків та дітей, отже він є достатньо обґрунтованим, містить переконливі мотиви, що дозволяє суду прийняти його до уваги. Більше того, вказаний висновок було покладено в основу рішення виконавчого комітету Любешівської селищної ради №5 від 30.08.2021 року, яким визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з батьком - ОСОБА_3 , відповідачем по справі, за адресою: АДРЕСА_1 . Під час розгляду справи судом встановлено, що при винесенні вищевказаного рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей, позивач ОСОБА_1 не скористалась своїм правом на звернення у встановлений строк за захистом своїх прав або інтересів до суду відповідно до ч.2 ст. 19 СК України, та не оскаржувала таке рішення, а отже воно є чинним та відповідно діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як на час звернення позивача до суду, так і на даний час, проживають з батьком за вказаною адресою, що між іншим підтверджується і справи витягом №2242 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб (а.с. 151). Вказана обставина не заперечувалася у судовому засіданні сторонами, підтверджується матеріалами справи та поясненнями свідків.

Статтями 12-15 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

Частиною 2 ст.171 СК України передбачено, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Відповідно до статті 3 Конвенції про здійснення прав дітей 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 року, дитина має процесуальне право бути поінформованою та висловлювати свою думку під час розгляду справи, що стосується її.

Закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією.

Вказана правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 28.12.2020 № 487/2001/19-ц (61-12667св20).

Опитані в судовому засіданні малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , кожна зокрема, висловили своє ствердне, однозначне бажання проживати з татом. При цьому дівчатка зауважили, що люблять маму, шкодують з приводу рідких зустрічей з нею, однак проживати в Луцьку з мамою не бажають. Схвально висловлювалися про батька, дітям подобається проживати з ним, бабусею та ОСОБА_20 (татова дружина). Вони навчаються у Любешівському ліцеї, мають друзів, з якими спілкуються. За словами дітей, батько приділяє їм достатньо часу та уваги, вони задоволені своїми умовами проживання. Кожна з дівчаток вказали, що тато не забороняє їхньому спілкуванню з мамою, однак вони рідко спілкуються, переважно за допомогою смс повідомлень. Старша дочка ОСОБА_5 висловилась, що між нею та мамою немає тісних довірливих відносин, що вони здебільшого спілкуються досить коротко та сухо. ОСОБА_5 висловила образу на маму з приводу того, що вона підтримала свого чоловіка який висловлювався по відношенню до ОСОБА_5 в образливій манері, а мама при цьому не стала на її захист. У разі потреби у відвертому спілкуванні, отриманні порад з приводу особистих питань, зі слів ОСОБА_5 , вона звертається до ОСОБА_20 , дружини тата, та тата безпосередньо.

При вирішенні спору крізь призму врахування найкращих інтересів дітей, встановивши та надавши належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного її вирішення, суд також враховує тривале проживання дітей з батьком - відповідачем ОСОБА_3 , саме - з січня 2021 року старшої доньки ОСОБА_5 , та в подальшому - з серпня 2021 року молодшої - ОСОБА_6 , їх вік та сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, у зв`язку з чим різка зміна оточення дітей та кола спілкування може негативно відобразитись на їх психологічному стані, зменшити їх відчуття безпеки та комфорту, особливо з огляду на категоричне небажання дітей проживати з мамою у її новоствореній сім`ї .

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір у розглядуваній справі, враховуючи наведені норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, беручи до уваги, що відповідач тривалий час піклується про дітей, турбується про їх здоров`я, бере участь у навчальному процесі, а також те, що саме батьком створені більш сприятливі умови для проживання та розвитку дітей, ураховуючи особисту прихильність дітей саме до батька, відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дітей з ним, чи негативно впливали на їх виховання та розвиток, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.

Дотримуючись балансу між інтересами дітей, правами батьків на їх виховання та обов`язком діяти в їх інтересах, суд зауважує, що проживання дітей з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав, не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків та не впливатиме на їх взаємовідносини з матір`ю, оскільки мати дитини, яка відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

На підставі п.2 ч.1 ст.141 ЦПК України та ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

23.02.2023 року адвокат Михалик Г.В. подала до суду заяву про те, що докази розміру судових витрат буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст. 141, 160-161 СК України, ст. 12, 78, 80, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Любешівська селищна рада про визначення місця проживання неповнолітніх дітей - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.03.2023 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Представник позивача: адвокат Усаченко Максим Олегович ( АДРЕСА_3 )

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання та реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Представник відповідача: адвокат Михалик Галина Володимирівна (АДРЕСА_4).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Любешівська селищна рада (вул. Незалежності, 53, смт Любешів Камінь-Каширський район, Волинська область, ЄДРПОУ 04333170).

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ