Ухвала суду № 109365135, 01.03.2023, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/5030/23

Провадження №2-о/521/191/23

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

01 березня 2023 року суддя Малиновського районного суду м. Одеси Гранін В.Л. розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду через систему «Електроний суд» з заявою про встановлення факту дійсності довідки від 16.12.2019 року, виданої Федеральною казенною установою «Головне бюро медико-соціальної експертизи в Республіці Крим» Мінпраці росії Бюро медико - соціальної експертизи №3 про встановлення І групи інвалідності. Заявник вказує, що така довідка є сприянням реалізації права заінтересованої особи ОСОБА_2 для звільнення з військової служби.

Заяву до суду подано з метою реалізації в подальшому права заінтересованої особи, однак особою, яка отримала довідку. Не роз`яснено чому з заявою не звернувся ОСОБА_2 .

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме:

У ч. 2 ст. 315 ЦПК України йдеться про умови, за яких можливе встановлення інших юридичних фактів, крім тих, які перераховані у ч. 1 ст. 315 ЦПК України. До таких умов віднесено:

1. Встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права;

2. Коли законом не визначено іншого порядку їх встановлення;

3. Заявник не має іншої можливості одержати документ, що посвідчує юридичний факт;

4. Встановлення факту не посвідчується з наступним вирішенням спору про право.

В п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року з змінами «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» указано: При вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Також указано, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.

На підставі цієї Постанови в п. 4 Листа Верховного Суду України від 01.01.2012 року«Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказано, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження на підставі ч. 2 ст. 122 (нова редакція ч. 1 ст. 186) ЦПК, а коли справу вже відкрито - закриває провадження в ній. Також не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо: 3) групи інвалідності та часу її настання.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року з змінами «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в якій в п.1 указано, що в порядку окремого провадження розглядаються такі справи, якщо встановлення факту не посвідчується з наступним вирішенням спору про право, а в п. 2 указано, що відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена до суду.

Тому заявником не роз`яснено яким органом не визнається, що він є інвалідом. До якого органу звертався заявник для реалізації цього права й яким органом не визнається таке право.

Частинами 1 і 2 ст. 315 ЦПК України передбачено перелік справ про встановлення факту, а також що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Зміст цих правових норм відповідає положенням ст. 293 ЦПК України, яка визначає поняття окремого провадження, як виду непозовного цивільного судочинства.

Системне тлумачення цих статей свідчить про те, що не підлягає розгляду в судовому порядку справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо законом визначено інший порядок їх встановлення. Чому заявник не вказано, що він не може отримати таке право на інвалідність в органах МСЄК, як і не може заінтересована особа звертатись для реалізації на звільнення з військової служби. А будь- яких відмов таких органів заявник не надав до суду і не надано будь якої відмови в якого реалізації відповідних прав.

Упостанові ВП ВС від 12 грудня 2018 року по справі про оскарження фізичною особою рішення МСЄК вказала - «У спірних правовідносинах відповідач, який перебуває у віданні МОЗ, наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем його права на пенсійне забезпечення і мають обов`язковий характер для інших суб`єктів владних повноважень.

Тому доводи позивача у касаційній скарзі про необхідність розгляду справи за правилами цивільного судочинства з огляду на п. 10 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 1 березня 2013 року Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими.

З огляду на вказане, спір про оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених МСЕК, є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. До того ж, це правило закріплене у п. 9 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15 грудня 2017 року.

На відміну від позовного провадження, окремому провадженню притаманні такі ознаки, які характеризують його структурну самостійність та прикладну значущість і які визначаються такою суттєвою ознакою, як безспірність розгляду справ, що віднесені до окремого провадження3. Важливою також є не тільки конкретна мета встановлення факту, а його зв`язок із певним суб`єктивним матеріальним правом.

Важливою є вимога про обов`язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування. З урахуванням зазначеної в заяві мети, суд визначає коло осіб, які можуть бути залучені до участі у справі. Заявник не вказала для якої мети саме їй необхідно встановити даний факт. Від цього залежить також виявлення обставин чи не посвідчується з наступним вирішенням спору про право встановлення таких фактів.

Не можна також без усунення вищевказаних недоліків вирішити питання про те, посвідчується з наступним вирішенням спору про право встановлення цього факту чи ні.

Відповідно до ч. 1ст. 177 ЦПК України,позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Позовна заява подана за допомогою системи «Електронний суд». Так, в порушення вищевказаних норм позивачем не додано до позовної заяви докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Для усунення зазначеного недоліку, позивачу необхідно надати суду докази надсилання копії позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї відповідачам та тертім особам.

Відповідно до ст. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених устаттях 175і177цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

На виконання п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Позивачем, в порушення вимог ч. 8 ст. 43 ЦПК України, документи надані до суду не скріплені власноручним підписом позивача з вказівкою дати такого посвідчення в установленому законом порядку.

На виконання п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, до позовної заяви не подано його підтвердження що ним не подано іншого позову до відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Виходячи з вищезазначеного, вважаю, що дана позовна заява подана з порушення вимог ст. 175 ЦПК України, у з в`язку з чим підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 133-140, 175, 185, 353 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху.

Повідомити заявника про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви на протязі десяти днів, з дня отримання цієї ухвали. Роз`яснити, що інакше позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя