Рішення № 109362870, 06.03.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2023 Справа № 914/3145/22

м.Львів

За позовом: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Рома», м. Рава-Руська, Львівської області

про стягнення 77477,93 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники сторін не викликались

Суть спору:

Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Львів, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Рома" про стягнення заборгованості в сумі 77477,93 грн., з якої: 53652,00 грн. основного боргу, 20704,03 грн. інфляційних втрат, 3121,90 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 19.12.2022 позовну заяву Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишено без руху.

02.01.2023, за вх.№96/23, від позивача поступила заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.

Зазначена ухвала суду отримана сторонами, що підтверджено відомостями установи зв`язку, у тому числі позивачем 12.01.2023, а відповідачем 17.01.2023.

Заперечень від сторін проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження у встановлений чинним процесуальним законом строк не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.

Відповідач, повідомлений належним чином про відкриття даного судового провадження, стосовно заявлених вимог не заперечив, доказів на спростування викладених позивачем обставин, відзиву чи письмових пояснень не подав.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Позиція позивача

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ПП «РОМА» неналежним чином виконано зобов`язання за Договором про надання послуг №231-6-9/1 від 02.10.2020 року, що підтверджується актом приймання виконаних робіт за жовтень 2020 на суму 53652,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати за надані послуги не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становить 53652,00 грн. За порушення строків оплати вартості послуг відповідачу нараховано 20704,03грн інфляційних, 3121,90 грн 3% річних. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 77477,93 грн та судові витрати.

Позиція відповідача

Відповідач заперечень та/або відзиву на позовну заяву не подав.

Обставини справи.

Відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 № 19 156 утворена Філія «Жовківський ДЕД» ДП « Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», яка є відособленим структурним підрозділом ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (позивач по справі).

02.10.2020 року між Філією «Жовківський ДЕД» ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (виконавець за договором) та Приватним підприємством «Рома» (замовник за договором; відповідач по справі) укладено Договір №231-6-9/1 про надання послуг.

Відповідно до п.1.1. договору про надання послуг № 231-6-9/1 від 02.10.2020 року встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов`язується надати послуги трактора Т-150.

Ціна договору (вартість робіт), відповідно до п.3.1., визначається Сторонами за фактом їх надання і фіксується в актах здачі-приймання робіт (надання послуг).

Згідно із п.3.4. оплаті підлягає фактичний об`єм виконаних робіт, що підраховується після їх виконання і фіксується у акті виконаних робіт.

Відповідно до п.4.3. Договору №231-6-9/1 від 02.10.2020 року встановлено, що розрахунки за виконані роботи по цьому Договору здійснюються шляхом перерахування Замовником коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

ДП «Львівський облавтодор» надало послуги відповідно до п. 1.1 Договору, що підтверджується наступними документами: актом приймання виконаних робіт за жовтень 2020 року на суму 53652,00 грн.; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2020 року; підсумковою відомістю ресурсів-послуги трактора Т-150К (витрати по факту); розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 на будівельні роботи на послуги трактора Т-150К; договірною ціною на послуги трактора Т-150, що здійснюється у 2020 році; зведеним кошторисним розрахунком вартості послуг трактора Т-150К на суму 53652,00; Локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1- на послуги трактора Т-150К Калькуляція.

Сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків станом на 23.08.2022 у якому відповідачем визнано заборгованість у розмірі 53652,00 грн. по договору №231-6-9/1 від 02.10.2020 року .

Всі послуги були прийняті Замовником (Відповідачем), акти приймання передачі та інші підтверджуючі документи були підписані обома сторонам. Оригінали підписаних примірників актів знаходяться у ПП «Рома» та позивача.

Всього було надано послуг на загальну суму 53 652, 00грн.

Відповідно до п.2.1. Замовник зобов`язується проводити оплату виконаних робіт протягом 15-ти днів з дня підписання актів виконаних робіт та надання рахунку та податкової накладної.

Виконавець (Позивач) свій обов`язок з реєстрації податкової накладної виконав, що підтверджується доданими копіями податкової накладної від 30.11.2020 та квитанцією про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.12.2020 року.

Позивач вказує, що відповідачем не було забезпечено належної оплати наданих послуг у зв`язку з чим у відповідача наявна заборгованість в сумі 53652,00 грн.

За прострочення виконання зобов`язань з оплати наданих послуг позивач нарахував відповідачу 20704,03 грн інфляційних втрат, 3121,90 грн 3% річних.

Після звернення позивача із позовом до суду відповідач доказів сплати суми заборгованості на момент ухвалення рішення до матеріалів справи не подано.

Оцінка суду.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що 02.10.2020 року між Філією «Жовківський ДЕД» ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та Приватним підприємством «Рома» укладено Договір №231-6-9/1.

Як передбачено ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджено, що протягом у жовтні 2020 року позивачем надано відповідачу передбачені Договором послуги на загальну суму 53652,00 грн.

На підтвердження надання послуг до матеріалів справи долучено копію акту приймання виконаних будівельних робіт.

Згідно з ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження оплати послуг наданих на виконання умов Договору №231-6-9/1 від 02.10.2020 року, вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором, відтак, позовна вимога про стягнення 53652,00 грн боргу є обґрунтованою.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначено вище відповідно до п.2.1. Замовник зобов`язується проводити оплату виконаних робіт протягом 15-ти днів з дня підписання актів виконаних робіт та надання рахунку та податкової накладної.

Матеріалами справи підтверджується, що Виконавець (Позивач) свій обов`язок з реєстрації податкової накладної виконав, що підтверджується доданими копіями податкової накладної від 30.11.2020 та квитанцією про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.12.2020 року.

Беручи до уваги умови договору строк для оплати відповідач зобов`язаний був сплатити дані послуги до 14.12.2020 включно. З 15.12.2020 відповідач вважаться таким, що прострочив що прострочив виконання зобов`язання з оплати наданих послуг.

У зв`язку із простроченням відповідачем оплати вартості послуг, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 20704,03 грн інфляційних втрат, 3121,90 грн 3% річних.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми 3% річних встановив, що: за період з 15.12.2020 по 22.11.2022 від суми 53652,00 грн. розмір 3% річних становить 3121,96 грн. (позивачем заявлено 3121,90 грн.).

Однак, у відповідності до ч.2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Таким чином, задоволенню підлягає нарахована позивачем сума 3% річних у розмірі 3121,90 грн.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат судом встановлено, що: за період з 15.12.2020 по 22.11.2022 від суми 53652,00 грн. розмір інфляційних втрат становить 21224,92 грн. (позивачем заявлено 20704,03 грн.).

Однак, у відповідності до ч.2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Таким чином, задоволенню підлягає нарахована позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 20704,03 грн.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування вірогідності доказів, який на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Приватного підприємства «Рома» про стягнення 53652,00 грн. основного боргу, 20704,03 грн. інфляційних втрат, 3121,90 грн. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судовий збір в розмірі 2481,00 грн покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 12, 13, 14, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Рома» (80316, Львівська область, Львівський район, місто Рава-Руська, вул. Воїнів УПА, будинок 42а; ідентифікаційний код 22357406) на користь Дочірнього підприємства «Львівський Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, Львівська обл., місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 54; ідентифікаційний код 31978981) 53652,00 грн. основного боргу, 20704,03 грн. інфляційних втрат, 3121,90 грн. 3% річних та 2481,00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2023.

Суддя Кітаєва С.Б.