Рішення № 109357372, 03.03.2023, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/8429/22

Провадження №2-а/463/6/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2023 року Личаківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Рудаков Д. І.

з участю секретаря судового засідання Метеллі Б.Б.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Лисої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції в Львівській області про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, просить скасувати постанову серії БАД №624076, винесену 20.11.2022, інспектором СРПП ВнП №2 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом Гавінським Михайлом Васильовичем, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України.

Позовні вимоги мотивує тим, що 20.11.2022, інспектором СРПП ВнП №2 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом Гавінським Михайлом Васильовичем відносно позивача було складено постанову серії БАД №624076 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України, та накладено у зв`язку із цим адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Згідно оскаржуваної постанови позивач20.11.2022 о 11.00 год. на автодорозі Н-09, поблизу населеного пункту Репехів Львівського району Львівської області, керуючи транспортним засобом марки Audi Q7 реєстраційний номер НОМЕР_1 перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки. Вважає, що матеріали справи не містять належних доказів вчинення зазначеного адміністративного правопорушення та підтвердження вини позивача, так як окрім постанови, жодних інших доказів, які б свідчили про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, не додано. Вважає, що оскаржувана постанова складена з допущенням помилок. Оскільки оскаржувана постанова винесена за відсутності суттєвих доказів вчинення адміністративного правопорушення. Враховуючи наведене позивач просить позов задовольнити.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив такий задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила у такому відмовити.

Ухвалою судді від 02.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, а провадження по справі - відкрито з призначенням справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

24.01.2022 ухвалою суду за заявою позивача залучено до участі у справі співвідповідача - Головне управління Національної поліції у Львівській області.

02.03.2023 на адресу суду поступив відзив на адміністративний позов.

З`ясувавши обставини справи, оглянувши матеріали справи, ухвалюючи рішення відповідно до вимог ст.246 КАС України, суд вважає, що позов слід задоволити виходячи з наступних підстав.

З постанови в справі про адміністративне правопорушення серії БАД №624076, винесену 20.11.2022, інспектором СРПП ВнП №2 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом Гавінським Михайлом Васильовичем, вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. у зв`язку із тим, що він 20.11.2022 о 11.00 год. на 412 км. автодороги Н-09 керуючи транспортним засобом марки Audi Q7 реєстраційний номер НОМЕР_1 перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як вбачається з диспозиції ч.1 ст.122 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. При цьому, слід врахувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України), судом встановлено, суд дійшов висновку, що така складена з грубим порушенням вищевказаних статей, так як не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.

Працівником Національної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху. Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки справа про адміністративне правопорушення як так взагалі не була розглянута а обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

Постанова про притягнення до відповідальності без сукупності інших доказів не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не є обґрунтованими. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є недоведеним, у зв`язку з чим позовна заява в частині визнання незаконною та скасування постанови поліцейського підлягає задоволенню. Відповідно до п. 9. розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників та адвоката.

Згідно ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, зокрема підлягають з`ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Рішення про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблене на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Під час розгляду справи про адмінправопорушення, поліцейським грубо порушено вищенаведені норми процесуального законодавства, що свідчить про протиправність з боку працівника поліції який складав постанову, так як в порушення порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення, передбаченого Кодексом про адміністративне правопорушення України та вищевказаною Інструкцію, Відповідачем не надані жодні належні і допустимі докази здійснення належного розгляду справу про адміністративне правопорушення у порядку передбаченому 283-284 КУпАП, а отже в силу ст. 77 ч.2 КАС України відповідачем не спростовані належними і допустимими доказами доводи позивача про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці зупини транспортного засобу як такий не мав місце, поліцейським не було встановлено та не досліджено наявність доказів скоєння позивачем правопорушення, не роз`яснив позивачу права та обов`язки передбачені ст. 63 КУ та 268 КУпАП, не склав оскаржувану постанову у присутності водія. Фактично, поліцейським грубо порушено порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення, передбаченого Кодексом про адміністративне правопорушення України та вищевказаною Інструкцію, що свідчить про протиправність дій з боку працівника поліції який складав постанову.

Враховуючи наведене, позовна вимога про визнання дій працівника поліції дії який склав оскаржувану постанову неправомірними, підлягає задоволенню. Метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту. Ця мета перегукується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64). Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95). У відповідності до п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64). У відповідності до п.4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Враховуючи, що до оскаржуваної постанови не додано будь-яких доказів на підтвердження викладених в ньому обставин, суд дійшов висновку, що вина позивача у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП не знайшла свого підтвердження, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі, постанова про накладення адміністративного стягнення є незаконною та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу,стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань саме з Головного управління Національної поліції в Львівській області слід стягнути судовий збір в сумі 496, 20 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 22, 122, 126, , 247, 251, 254, 258, 289, 293 КУпАП, ст.ст. 72, 77, 118-119, 122, 132-134, 243-244, 246, 286 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову серії БАД №624076, винесену 20.11.2022 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України - скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок) судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Копії рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (місце праці: АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Львівській області (місце знаходження: 79007, м.Львів, пл. Генерала Григоренка,3, Код ЄДРПОУ 40108833).

Суддя Д.І. Рудаков