Вирок № 109356485, 06.03.2023, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 06.03.2023Справа № 554/9502/21 Провадження № 1-кп/554/645/2023

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2023 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі :

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5 ,

потерпілого - ОСОБА_6 ,

представника потерпілого - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, -

в с т а н о в и в :

І. ДОВЕДЕНЕ ОБВИНУВАЧЕННЯ

07.07.2021 року, приблизно в 00 годин 40 хвилин ОСОБА_8 , перебуваючи в стані сп`яніння, взяв з собою два гострі кухонні ножі та поблизу четвертого під`їзду будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті виниклих напередодні неприязних стосунків та сварки, умисно наніс ОСОБА_6 один удар ножем в область тулубу, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітини зліва з пошкодженням міжреберної артерії та гемопневмотораксу зліва.

ІІ. КВАЛІФІКАЦІЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ

Дії ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

ІІІ. ДОКАЗИ ТА ЇХ ОЦІНКА

Провина ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 121 КК України поза розумним сумнівом доведена сукупністю безпосередньо досліджених судом доказів, які є належними, допустимими та достовірними.

Обвинувачений ОСОБА_8 свою провину за інкримінованою йому органом досудового розслідування ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України (закінчений замах на умисне вбивство) не визнав та пояснив суду, що 06.07.2021 року увечері зі своїм знайомим ОСОБА_11 святкував Івана Купала. Випили на двох близько 300 грам горілки, 1 літр пива, сходили у село Горбанівка, Полтавського району, де він скупався та після 22 години повертались додому. Біля зупинки «Автовокзал» по вулиці Великотирнівській міста Полтави купили ще по пляшці пива, яке випили неподалік - у дворі будинку АДРЕСА_2 , а пусті пляшки поклали до корзини.

Коли виходили з двору, він зіштовхнувся плечима із незнайомцем, між ними виникла сутичка і його побили. Далі він присів на бетонні блоки, закурив і побачив, що ті особи, які його били, сіли у дворі на лавку. Підійшовши до них, запитав, навіщо його побили, адже він живе поряд, проте хтось у темряві схопив його за петельки та вдарив і він ( ОСОБА_8 ) пішов додому. Вдома помився та виявив, що у нього зник тапок й закінчились цигарки. У цей час йому також зателефонував ОСОБА_11 , проте з ним про зустріч не домовлялись.

Тоді він для самозахисту узяв два свої кухонні ножі, один з яких саморобний з дерев`яною рукояткою, інший з синьою рукояткою, поклав їх у задній карман та повернувся до тієї компанії, яка перебувала у дворі будинку АДРЕСА_2 . У них запитав про свій «тапок», але хтось його штурнув і він впав на одне коліно, після чого вихопив з карману один зі своїх ножів, тримаючи який у руці, відштовхнув від себе того хлопця, який ішов на нього, та почав тікати. Коли його наздоганяли, дістав іншого ножа, яким відмахувався, можливо при цьому поранив іншого хлопця і продовжив втечу. Проте його все ж наздогнали, зробили підніжку і затримали.

Категорично заперечив, що мав намір та бажав позбавити життя потерпілого. Хоча не заперечує, що фактично міг заподіяти ножове поранення потерпілому, коли відштовхував його з ножем у руці. Свої дії вважає самозахистом.

Аналогічні показання ОСОБА_8 давав і під час проведеного з ним слідчого експерименту від 21.09.2021 року (т. 2 а.с. 157-164), проте згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 1388 від 31.12.2021 року він не вказав та не відобразив точного механізму та напрямку нанесення удару потерпілому ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 181-183).

За висновком лікаря № 398, на 03 годину 07.07.2021 року у нього встановлено стан алкогольного сп`яніння, зокрема, 1, 59 проміле етанолу у видихуваному повітрі (т. 2 а.с. 179, 199).

Відповідно загальновідомих даних такий його стан відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння, що зазвичай вирізняється порушенням координації рухів, дратівливістю, незадоволенням ситуацією, агресією, злістю.

Під час огляду місця події з 01.05. по 01.55 годин 07.02.2021 року на відкритій ділянці місцевості по вулиці І. Мазепи, 46 м. Полтави поряд з затриманим ОСОБА_8 виявлено два кухонні ножі, загальною довжиною 21 та 22 см відповідно, зі слідами бурого кольору (т. 1 а.с. 140-148), які визнані речовими доказами та безпосередньо досліджені судом. Вочевидь є достатньо зручними та міцними для нанесення тілесних ушкоджень.

ОСОБА_8 в судовому засіданні не заперечував, що ножі належать йому, що також повністю узгоджується з його показаннями та свідченнями осіб, які бачили його затриманим на місці події, а також відеозаписами з бодікамер працівників патрульної поліції щодо обставин затримання ОСОБА_8 ( т. 1 а.с. 134-139).

Відсутність на ножах відбитків пальців та долонь, згідно висновку експерта № СЕ-19/117-21/9451-Д від 03.08.2021 року (т. 1 а.с. 152-157) не спростовує їх належності обвинуваченому, позаяк такі сліди могли бути знищені внаслідок особливостей рукоятей ножів, поведінки ОСОБА_8 напередодні та під час затримання, а також дій ОСОБА_12 , який вибивав ножі в обвинуваченого, експертиза проводилась через значний проміжок часу з моменту вилучення ножів, на яких також малось нашарування бруду.

За даними судово-цитологічної експертизи № 341 від 18.08.2021 року (т. 1 а.с. 16-162), на ножі, вилученому з місця пригоди, виявлено кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_6 . Походження крові від ОСОБА_8 виключається.

Потерпілий ОСОБА_6 показав суду, що в ніч з 06 на 07.07.2021 року, починаючи з 19 години у дворі будинку АДРЕСА_2 , зі своїми знайомими ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 святкували Івана Купала. Приблизно о 22-23 годині вони пішли до магазину «Улюблений», що знаходився поруч, де купили солодкі напої та цигарки. Коли повертались у вказаний двір, він зіткнувся у проході плечем із раніше незнайомим ОСОБА_8 , поряд якого був незнайомий ОСОБА_11 , внаслідок чого між ними виник словесний конфлікт та з їх боку на них полетіла пляшка з-під пива, після чого між ними виникла тяганина, яка припинилась і вони розійшлись. Далі своєю компанією вони знову сіли на лавку та продовжили святкувати. За кілька хвилин до них підійшов ОСОБА_8 , після чого він ( ОСОБА_6 ) встав і підійшов до нього, але останній одразу вдарив його ножем у ліву частину грудної клітини й швидко почав тікати. При цьому потерпілий крикнув, що в нападника ніж і його побігли наздоганяти. Потерпілому негайно викликали швидку допомогу та госпіталізували. Доповнив, що ОСОБА_8 ніхто не бив і йому не погрожували. На підтвердження моральної шкоди зазначив, що від поранення, заподіяного йому ОСОБА_8 , доси має великий шрам в області грудної клітини, зазнав душевних страждань, тривалого лікування та вимушених змін у своєму житті, звертався до психолога, перебував у стресовому стані. В той же час ОСОБА_8 навіть не вибачився, збитки не відшкодував.

Показання потерпілого ОСОБА_6 щодо заподіяння йому ножового поранення обвинуваченим ОСОБА_8 об`єктивно підтверджуються даними протоколу огляду місця події від 07.07.2021 року, під час якого у дворі будинку по АДРЕСА_2 , неподалік 4 під`їзду виявлено краплі речовини бурого кольору (т. 1 а.с. 163-166). Під час додаткового огляду місця події від 07.07.2021 року у вказаному дворі, поблизу 1 під`їзду виявлено уламки скляної пляшки, капець та недопалки ( т. 1 а.с. 17-185).

Виявлена речовина бурого кольору, згідно висновків судово-медичних експертиз № 1047 від 04.08.2021 року, №1045 від 04.08.2021 року, №1046 від 03.08.2021 року, №1044 від 28.07.2021 року, №339 від 03.08.2021 року є кров`ю людини, що може походити від ОСОБА_6 . Піднігтьовий вміст ОСОБА_8 крові не містить (т. 1 а.с. 168-169, 187-188, 190-191, т. 2 а.с. 138, 140-141). На капці, виявленому на місці пригоди (належному ОСОБА_8 ), згідно висновку судово-медичної експертизи № 1050 від 02.08.2021 року, кров не знайдена ( т. 1 а.с. 193-194, 195-197).

За результатами огляду від 04.04.2021 року та проведених судово-медичних експертиз №1048 від 04.08.2021 року, №1049 від 03.08.2021 року, №1043 від 28.07.2021 року одягу (нижньої білизни, шортів, кросівок, куртки) потерпілого ОСОБА_6 встановлено рясні сліди крові, які належать йому (т. 1 а.с. 200-218, т. 2 а.с. 20-23, 25).

Можливість виникнення порізу на футболці ОСОБА_6 ножем, вилученим біля ОСОБА_8 підтверджується також висновком судової медико-криміналістичної експертизи № 132-МК від 17.08.2021 року (т. 1 а.с. 221-223).

В 01.17 годин 07.07.2021 року ОСОБА_6 доставлений швидкою за викликом до 1 МКЛ міста Полтави з діагнозом: проникаюче ножове поранення грудної клітки зліва з пошкодженням міжреберної артерії, середній гемопневмоторакс, алкогольне сп`яніння 2, 812 проміле. Хворому проведено оперативне втручання в об`ємі торакотомія зліва, санація та дренування лівої плевральної порожнини (т. 1 а.с. 225-229, 230, 243-249).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 793 від 16.08.2021 року, у ОСОБА_6 виявлено: тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітини зліва з пошкодженням міжреберної артерії та гемопневмотораксу зліва, самоспричинення якого виключається. Раньовий канал йде спереду назад, зліва-направо, проходить через міжреберні м`язи, пошкоджує міжреберну артерію, проникає в плевральну порожнину зліва без ушкодження внутрішніх органів (т. 2 а.с. 3-5).

Обставини спричинення йому поранення від ОСОБА_8 , потерпілий ОСОБА_17 виклав і у письмовій заяві від 21.07.2021 року до правоохоронних органів ( т. 1 а.с. 231).

Його показання щодо обставин, характеру та локалізації отриманих тілесних ушкоджень ретельно перевірені на місці події та об`єктивно підтверджені під час слідчого експерименту від 06.08.2021 року (т. 2 а.с. 6-15), а також проведеною додатковою судово-медичною експертизою № 796 від 17.08.2021 року (т. 2 а.с. 18-19).

Своє поранення ОСОБА_6 добровільно продемонстрував і безпосередньо суду та учасники процесу мали змогу переконатися в наявності рубців в області грудної клітини.

Потерпілий ОСОБА_6 характеризується позитивно як доброзичливий та не конфліктний, проте й сам під час події перебував у наближеному до тяжкого стані алкогольного сп`яніння (т. 1 а.с. 236-237).

Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що у ніч на 07.07.2021 року вона зі своїми знайомими ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 відпочивала у дворі будинку АДРЕСА_2 . При цьому ходили придбати продуктів та алкоголю, а коли повертались, між ОСОБА_13 та ОСОБА_6 з одного боку та ОСОБА_8 й іншим чоловіком з іншого боку виникла сварка з приводу пляшки з-під пива, яку хтось із тих двох чоловіків (з іншого боку) кинув біля автомобіля. Проте бійки не було, посварились і розійшлись. Пізніше ОСОБА_8 підійшов до них, вибачився і пішов, але приблизно за 20 хвилин повернувся та сказав: «привіт, я повернувся». Тоді ОСОБА_6 встав та підійшов до нього, після чого одразу крикнув, що в нього ( ОСОБА_8 ) ніж та останній почав тікати. Вона з ОСОБА_16 та ОСОБА_12 побігли за ним. Коли ОСОБА_20 його наздогнав, ОСОБА_8 поранив його ножем та сказав, що він наступний. В подальшому ОСОБА_12 затримав ОСОБА_8 до приїзду працівників поліції. На вказаному місці бачила два ножі, один з дерев`яною рукояткою, інший ніж-пилочка.

Свідок ОСОБА_16 показав суду, що бачив як ОСОБА_8 у ніч з 06 на 07.07.2021 року підійшов до їх компанії, що відпочивала у дворі будинку АДРЕСА_2 та вдарив потерпілого ОСОБА_6 ножем. Після чого останній крикнув, що в ОСОБА_8 ніж. І вони побігли за ним, а коли наздогнали він побачив у ОСОБА_8 в обох руках два ножі, один з дерев`яною ручкою невеликий, інший з синьою ручкою більший за розміром. В цей час останній поранив його ножем та сказав, що він наступний, пізніше ОСОБА_8 був затриманий. Щодо свого поранення до правоохоронних органів з приватним звинуваченням не звертався.

Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що в ніч на 07.07.2021 року зі своїми знайомими ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 відпочивали у дворі будинку АДРЕСА_2 . В цей час ходили до магазину купити продуктів та цигарок, а коли повертались зустріли раніше незнайомих їм двох чоловіків, серед яких був ОСОБА_8 . У останнього з ОСОБА_6 виник конфлікт через те, що не змогли розминутись та хтось кинув пляшку пива. В подальшому ОСОБА_8 упав та згубив свій тапок, далі всі розійшлись та продовжили відпочивати. ОСОБА_8 сказав, що ще повернеться і пішов звідти, однак приблизно за 30 хвилин повернувся до них. Тоді ОСОБА_6 встав і спитав чому він знову прийшов, після чого ОСОБА_8 вдарив його і почав тікати, а ОСОБА_6 крикнув, що в нього ніж, при цьому тримався за серце, у нього текла кров. ОСОБА_12 , ОСОБА_16 та ОСОБА_14 побігли за ОСОБА_8 , а через деякий час ОСОБА_14 зателефонувала та повідомила, що ОСОБА_8 упіймали. Доповнив, що ОСОБА_8 не били, біля останнього після затримання бачив звичайний кухонний ніж -пилочку.

Свідок ОСОБА_12 показав суду, що в ніч на 07.07.2021 року зі своїми знайомими ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 відпочивали у дворі будинку АДРЕСА_2 . В цей час інші ходили до магазину придбати продуктів, а він залишався на місці та бачив, що коли вони повертались між двома сторонніми чоловіками з одного боку та ОСОБА_6 і ОСОБА_13 виник конфлікт, після чого вони розійшлись. Приблизно за 15-20 хвилин ОСОБА_8 (один з тих сторонніх чоловіків) підійшов до них і в цей час він почув як ОСОБА_6 закричав, що в нього ніж і ОСОБА_8 одразу втік. Він, ОСОБА_16 та ОСОБА_14 побігли за ним, наздогнали та він його затримав до прибуття поліції. При цьому він вибив у ОСОБА_8 з рук два кухонні ножі. Доповнив, що коли ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_6 , то не мав підстав для самозахисту.

Отримання ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень у виді синців шкіри верхньої правої кінцівки, згідно висновку судово-медичної експертизи № 640 від 12.07.2021 року, ці обставини також підтверджує ( т. 2 а.с. 129-130).

Показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ретельно перевірені під час проведених з ними слідчих експериментів та об`єктивно підтверджуються висновками судово-медичних експертиз № 797 від 17.08.2021 року, № 768 від 02.09.2021 року, № 973 від 15.10.2021 року ( т. 2 а.с. 37-59, 64-68, 62-63, 75-76).

Свідок ОСОБА_23 , який працював поліцейським УПП в Полтавській області, пояснив суду, що в ніч на 07.07.2021року за викликом прибув до автовокзалу по вулиці Великотирнівській м. Полтави, де ОСОБА_11 повідомив, що йому на його товаришу група осіб у дворах нанесла тілесні ушкодження, проте на ньому видимих тілесних ушкоджень не бачив. В подальшому він у дворі одного з будинків по цій вулиці виявив потерпілого ОСОБА_6 з ножовим пораненням, після чого один зі свідків провів його до затриманого на певній відстані ОСОБА_8 , який поводив себе агресивно, мав ознаки алкогольного сп`яніння, біля нього лежали два ножі. Коли підняли ОСОБА_8 він повідомив, що на ґрунті образи взяв з дому ножі і наніс удар потерпілому.

Свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , - поліцейські, які були в одному екіпажі з ОСОБА_23 дали аналогічні йому показання.

Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що 06.07.2021 року у вечірній час зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_8 . Святкували Івана Купала , випили горілки, сходили до села Горбанівка, Полтавського району. Повертаючись додому, приблизно о 23 годині вирішили ще випити та придбали 2 пляшки пива й цигарки. У ОСОБА_8 тоді при собі ножів не бачив. Коли зайшли в двір по вулиці Великотирнівській, м. Полтави, сіли на лавку та випили пиво, пусті пляшки кинули у смітник та розійшлись. Він пішов додому понад будинками, але побачив, що у компанії, яка стояла неподалік виникла із кимось сутичка. Тоді він підійшов, але його почали бити і він втік до автовокзалу та викликав поліцейських, із якими повернулись до того ж двору, проте вже нікого не було. Приблизно о 23.44 години він зателефонував ОСОБА_8 , який сказав, що вже вдома і в нього все в порядку, про те, що його побили не говорив, швидку викликати не просив. Наступного дня дізнався, що ОСОБА_8 після опівночі був затриманий.

Перебування ОСОБА_11 в стані алкогольного сп`яніння станом на 03.16 годин 07.07.2021 року підтверджується висновком лікаря № 399 від 07.07.2021 року ( т. 2 а.с. 26).

Повідомлені ним обставини про сутичку, яку він описав та його телефонні дзвінки ОСОБА_8 підтверджуються відомостями огляду його мобільного телефону, витребуваних даних мобільного оператору ВФ Україна (т. 2 а.с. 29-33, ), а також висновками судово-медичної експертизи № 638 від 12.07.2021 року, згідно якої у нього виявлено легкі тілесні ушкодження ( т. 2 а.с. 35-36, 186-197).

Ці відомості не спростовуються і відеозаписами з камер спостереження «Безпечне місто ( т. 2 а.с. 78-101).

За даними висновку судово-психіатричної експертизи № 293 від 28.07.2021 року, ОСОБА_8 якими-небудь психічними захворюваннями не страждав і не страждає та міг давати раду своїм діям і керувати ними в період вчинення інкримінованого йому діяння. Під час цієї експертизи ОСОБА_8 підтверджував, що заподіяв потерпілому удар ножем ( т. 2 а.с. 151-156).

Підстав для визнання протоколу затримання ОСОБА_8 від 07.07.2021 року та усіх отриманих доказів недопустимим суд не вбачає, оскільки останній був затриманий безпосередньо після вчинення тяжкого злочину, свідки на нього вказали як на особу, що вчинила злочин, виявлені біля нього ножі теж про це свідчили. У подальшому йому було забезпечено право на захист (т. 2 а.с. 102-111). Зазначення у протоколі іншого часу фактичного затримання не спростовує його правомірності в цілому, оскільки 07.07.2021 року обвинуваченому зараховується у строк попереднього ув`язнення. Крім того, відповідно до позиції ВС у справі № 204/6541/16-к від 15.06.2021 року, затримання в порядку ст. 208 КПК України за визначенням було несподіваним для учасників подією, що зумовлює й неможливість забезпечити присутність захисника в той час і в тому місці, де відбулось затримання. У зв`язку з цим, відсутність захисника під час затримання особи в порядку ст. 208 КПК України та під час її обшуку не може вважатися порушенням кримінально-процесуального закону. Інші вищеперелічені докази зібрані у відповідності до вимог КПК України й суду не наведено істотних порушень при їх збиранні та дослідженні, які би порушували фундаментальні права людини, в тому числі обвинуваченого (позиція ВС у справі № 521/14957/16-к від 07.02.2023 року).

Речові докази, на невідкриття яких скаржились захисники, були безпосередньо досліджені в судовому засіданні та всі учасники процесу мали змогу їх побачити та помацати. Згідно пояснень прокурора, в порядку ст. 290 КПК України речові докази не приховувались та, будучи вказаними в процесуальних документах, відкривались для можливого ознайомлення стороні захисту.

Надаючи оцінку зібраним доказам в їх сукупності, суд виходить з того, що факт нанесення обвинуваченим ОСОБА_8 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 ножем, місце та час нанесення таких ушкоджень, та їх наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння підтверджений, обвинувачений ОСОБА_8 навіть сам допускає таку можливість.

У той же час обвинувачений заперечував наявність у нього умислу на вбивство потерпілого, обґрунтовуючи можливе заподіяння тяжкого тілесного ушкодження самозахистом.

Виходячи із законодавчого визначення необхідної оборони у ч. 1 ст. 36 КК України, її сутність полягає у правомірному заподіянні шкоди особі, яка здійснює суспільно небезпечне посягання, особою, яка реалізує своє право на захист інтересів, що охороняються законом.

Визначальним для поняття необхідної оборони є правомірність захисту і протиправність посягання. Дії по зупиненню суспільно небезпечного посягання вважаються правомірними, якщо вони зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання.

Досліджені докази поза всяким розумним сумнівом вказують на те, що нанесення обвинуваченим удару ножем в область грудної клітини потерпілого не було зумовлене потребою негайного відвернення чи припинення небезпечного посягання з боку потерпілого, що загрожувало б життю ОСОБА_8 . Останній до того ж не має суттєвих тілесних ушкоджень, які би були отримані ним саме на той час та про це би свідчили.

Обстановка, яка передувала отриманню тілесних ушкоджень потерпілим, знаряддя, яким ОСОБА_8 завдав тілесні ушкодження, характер та локалізація тілесних ушкоджень у потерпілого, вказують на те, що обвинувачений в стані необхідної оборони не перебував, його дії мали цілеспрямований та умисний характер щодо нанесення тілесних ушкоджень.

В той же час суд не може залишити поза увагою доводи сторони захисту про те, що обвинувачений не мав прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, обґрунтовуючи свою позицію невідповідністю кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України фактичним обставинам кримінального провадження.

За змістом ст. 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.

Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова - наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Тобто із суб`єктивної сторони замах на злочин можливий лише з прямим умислом.

Визначальним для відмежування замаху на умисне вбивство від умисного завдання тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження умислом винного охоплюється лише заподіяння таких ушкоджень за відсутності прямого наміру на вбивство. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони передбачалися ціллю його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків.

Якщо ж винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальності за замах на вбивство. У випадку, коли особа, завдаючи іншій особі тілесні ушкодження, свідомо припускає настання будь-яких наслідків, у тому числі смерті, вона також не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за замах на вбивство.

Злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство і у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках настає лише за наслідки, які фактично настали.

Заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому характеризується у цьому випадку не лише непрямим, а ще й неконкретизованим (невизначеним) умислом. За неконкретизованого умислу винний, вчиняючи злочин, хоча і передбачає можливість настання різних шкідливих наслідків, але до кінця не усвідомлює їх характеру і тяжкості. А оскільки особа за невизначеного умислу одночасно передбачає різні за характером і тяжкістю наслідки, але фактично реалізується лише один з них, кримінальна відповідальність настає за наслідки, що настали фактично.

На необхідності врахування суб`єктивного ставлення винного до наслідків своїх дій неодноразово звертав увагу Верховний Суд у своїх постановах від 09 жовтня 2018 року у справі № 760/4968/15-к, від 18 жовтня 2018 року у справі № 348/1153/17, від 08 листопада 2018 року у справі № 360/718/16-к, від 18 грудня 2018 року у справі № 569/2944/16-к, №206/4163/19 від 17.09.2020 року, № 164/1826/17 від 13.02.2020 року.

Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи.

Як убачається з матеріалів провадження, в зазначений день, час та місці ОСОБА_8 ножем завдав потерпілому ОСОБА_6 лише один удар ножем в область грудної клітини, проте стверджує, що умислу на позбавлення його життя не мав. Очевидним є те, що тілесні ушкодження потерпілому він наніс в стані сп`янінням, на ґрунті особистих неприязних стосунків, що виникли напередодні через конфлікт, який мав місце напередодні.

Проте зазначений попередній конфлікт та його наслідки не можна вважати такими, що дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_8 міг вдатися до такого крайнього заходу як умисне заподіяння смерті іншій раніше незнайомій особі. Навпаки, перебування обвинуваченого в середньому ступені сп`яніння знижує його інтелект.

Як наносив ножове поранення потерпілому обвинувачений взагалі не пам`ятає, хоча і не виключає, що міг це зробити в боротьбі, відштовхуючи останнього, але умислу на вбивство у нього не було. В той же час ножове поранення на досягло внутрішніх органів потерпілого, лише заділо міжреберну артерію. Подія мала місце в нічний час. Не спростованим є і те, що обвинувачений скаржиться на поганий зір, значно вищий потерпілого, використав кухонний ніж та наніс лише один удар, маючи можливість продовжувати свої дії, проте цього не робив, а втік з місці події.

Те, що обвинувачений не намагався надати потерпілому першу медичну допомогу, а намагався втекти з місця вчинення злочину, але був затриманий свідками не переконує у його намірах на вбивство потерпілого, бо останній в цей час проявляв всі ознаки життя, був не один і ОСОБА_8 це бачив.

Суд зазначає, що кваліфікація злочинів у кримінальному праві - точна кримінально-правова оцінка, конкретної небезпечної дії в суспільстві. Вона полягає у встановленій відповідності між абсолютними ознаками суспільно-небезпечного діяння і ознаками, передбаченими в нормах кримінального закону. Визначальною рисою кваліфікації злочинів є її точність.

Межі повноважень суду щодо перекваліфікації злочину окреслені нормою частини третьої статті 337 КПК, згідно з якою зміна кваліфікації допускається лише в бік покращення становища обвинуваченого, зокрема, шляхом застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин.

Нормативно повноваження суду щодо зміни обвинувачення обмежуються лише характером цієї зміни, а не позицією учасників судового провадження (позиція Великої Палати Верховного Суду у справі №288/1158/16-к від 03.07.2019 року).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи не було наведено суду переконливих доказів, які б поза розумним сумнівом забезпечували надійне, повне та достовірне встановлення у діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, тому ця частина обвинувачення перекваліфіковується судом на доведену поза розумним сумнівом ч. 1 ст. 121 КК України.

IV. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, що посягає на здоров`я людини, з використанням ножа, призвело до тяжких тілесних ушкоджень, являючи підвищену суспільну небезпечність. Крім того, заподіяні збитки обвинуваченим не відшкодовувались. Свій стан здоров`я потерпілий наразі оцінює як задовільний.

Враховуються судом і дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліках в нарколога та психіатра не перебуває, не офіційно працював зварювальником.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого судом визнаються: вчинення злочину вперше та наявність на утриманні неповнолітньої дитини. Згідно ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є: вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

З огляду на позиції ЄСПЛ, викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Враховуючи викладене, для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів суд вважає за необхідне і достатнє призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України. Підстави для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України відсутні.

V. ВИРІШЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПОЗОВУ

Відповідно до ч. 1 ст. 129, абз. 7 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, про що у вироку зазначаються відповідні підстави.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При цьому моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди в сумі 70 000 грн підлягає задоволенню повністю, з огляду на засади розумності, виваженості та справедливості, а також висновок психодіагностичного обстеження потерпілого від 09.09.2021 року, виходячи із тяжкості та способу заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, які є тяжкими за ознакою небезпеки для життя, потягли лікування, тривалі фізичні та душевні страждання потерпілого, порушили його звичний спосіб життя, працездатність та викликали необхідність прикладення додаткових зусиль для організації свого життя. Ця сума не є необґрунтовано завищеною.

Витрати на правничу допомогу потерпілого в сумі 3000 грн також підлягають задоволенню повністю, оскільки підтверджуються відповідним договором про надання професійної правничої допомоги № 8/21 від 23.07.2021 року, ордером та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, актом виконаних робіт, участю представника в судових засіданнях (т.1 а.с. 29-34).

Цивільний позов прокурора про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 підлягає задоволенню повністю, оскільки доведений зібраними у справі доказами, які перелічені вище та довідкою КП «1 Міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» про вартість лікування ОСОБА_17 з 07.07.2021 року по 11.07.2021 року в сумі 8555, 98 грн ( т. 1 а.с. 35-44).

VI. МОТИВИ ІНШИХ РІШЕНЬ СУДУ

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Судові витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 необхідно залишити тримання під вартою з метою забезпечення виконання вироку до вступу його в законну силу і уникнення ризиків ухилення обвинуваченого від суду, продовження злочинної діяльності та ухилення від виконання процесуальних рішень, з огляду на викладені вище обставини справи.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу - залишити тримання під вартою.

Строк покарання обвинуваченому ОСОБА_8 рахувати з 07.07.2021 року.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави 686 (шістсот вісімдесят шість) грн 48 коп. витрат на залучення експерта.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 - задовольнити повністю.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 70 000 (сімдесят тисяч) грн на відшкодування моральної шкоди та 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Цивільний позов прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого - задовольнити повністю.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави в особі Департаменту охорони здоров`я та соціального розвитку Полтавської міської ради витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 в сумі 8555 (вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 98 коп.

Речові докази: диски із відеозаписами слідчих дій - зберігати при матеріалах справи, 2 кухонні ножі та вилучені змиви речовин - знищити, інші речові докази - повернути за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення - протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1