Рішення № 109355788, 02.03.2023, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/404/17

Провадження № 2-29/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2023 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Тиханського О.Б.,

за участю секретаря Бойко В.Ю.,

за участю прокурора Куррінного С.О.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора Київської області в і інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок, третя особа ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Київської області звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовною заявою в якому просить з врахуванням уточнених позовних вимог витребувати на користь держави та з незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки. Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги прокурор зазначив, що відповідач набув права власності на спірні земельні ділянки незаконно, оскільки дані земельні ділянки належать до земель водного фонду, купівлі-продажу земельних ділянок не укладались, державні акти на право власності є підробленими, спірні земельні ділянки не знаходяться в межах смт. Козин. Рішення про вилучення приймалось не уповноваженим органом. Крім того, зміна цільового призначення спірних земельних ділянок відбулось з порушенням законодавства. Таким чином, ОСОБА_4 на час укладення договорів кулівлі-продажу від 23.10.07 спірних земельних ділянок - не був їх власником, а земельні ділянки мають бути витребувані із незаконного володіння відповідача на користь держави.

Постановою Верховного Суд від 28.08.2019 рішення по даній справі скасовано, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції, зокрема з підстав перевірки повноважень першого заступника прокурора Київської області повноважень звернення до суду за даним позовом.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 17.102.0219 справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 19.11.2021 позовні вимоги в частині позовних вимог Державного підприємства «Київське лісове господарство» залишено без розгляду.

Ухвалою суду Київську обласну державну адміністрацію залучено до участі у справі як правонаступника органу в інтересах якої подано позов.

Відповідачем надано заперечення проти позову прокурора, де зазначено, що протоколи допиту ОСОБА_2 , як свідка є неналежним докази, прокурором не доведено, що спірні земельні ділянки знаходяться за межами смт. Козин, земельні ділянки набути у власність громадян в період дії земельного законодавства, за яким Козинська селищна рада мала право на їх розпорядження. Також суду не надано належних доказів, щодо неналежності державних актів на земельні ділянки виданих на ім`я ОСОБА_4 до спірних земельних ділянок та те, що третя особа не була їх власником, а від так не могла ії відчужувати. Крім того, прокурором не доведено, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду, втручання у право власності відповідача не відповідає практиці ЄСПЛ та прокурором пропущено строк позовної давності, оскільки прокуратурі було відомо про дані спірні правовідносини з 2008 року, а КМУ мав об`єктивну можливість дізнатись від підпорядкованої організації ДП «Київське лісове господарство», якій було відомо також з 2008 року.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав вказаних у ньому. Додатково зазначив, що державні акти на спірні земельні ділянки не видавались, розташовані за межами смт. Козин, є землями лісового фонду. Щодо позовної давності, то строк повинен відраховуватись з 2016 року, коли про спірні правовідносини стало відомо КМУ.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог, з підстав викладених письмових пояснень, посилаючись на їх необґрунтованість. Додатково зазначив, що вироку по даним, на які посилається прокурор не має, відповідач набув спірні земельні ділянки за відплатним договором, а тому є добросовісним набувачем. Прокурором не доведено місце розташування спірних земельних ділянок, оскільки досліджувався значно більша площе земельних ділянок. Планово-картографічні матеріали, які на думку прокурора підтверджують факт належності спірних земельних ділянок до земель лісового фонду створені після набуття відповідачем їх у власність, а інших доказів на підтвердження цих обставин суду не було надано. Крім того, просив застосувати строк позовної давності, оскільки прокуратурі та ДП «Київське лісове господарство» як орган підпорядкований КМУ про спірні правовідносини стало відомо ще в 2008 році.

Інші учасники, які повідомлялись належним чином про час і місце судового розгляду не з`явились, заяв чи клопотань до суду не надавали.

Відповідно до ч. 5,6ст. 263 ЦПК Україниобґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, вислухавши прокурора, представника відповідача, дослідивши письмові докази та матеріали справи, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.12 ЦПК України ,цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.77ЦПК України, належнимиє докази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення . Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.80 ЦПК України, достатніми єдокази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено,що відповідно до листа Заступника Генерального прокурора України від 22.09.2016 прокуратурі Київської області доручено пред`являти позов в інтересах держави в особі КМУ ДП «Київське лісове господарство» ДО ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння площею 12,6 га.

23.01.2013 головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України було порушено кримінальне провадження №12013000000000148 від 23.01.13р. за ознаками злочинів, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. З ст. 209, ч.ч. 2, 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 255 КК України.

23.10.2007 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купив та сплатив горошову суму за земельну ділянку площею 14000 кв.м., розташовану на території: смт. Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:006:0016, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р., та зареєстровано в реєстрі за № 13646.

23.10.2007 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 14000 кв.м., розташовану на території: смт. Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:006:0010, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р., та зареєстровано в реєстрі за № 13666.

23.10.2007 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 8000 кв.м., розташовану на території: смт. Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:002:0017, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р., та зареєстровано в реєстрі за № 13661.

23.10.2007 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 10000 кв.м., розташовану на території: смт. Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:002:0015, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р., та зареєстровано в реєстрі за № 13641.

23.10.2007 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 8000 кв.м., розташовану на території: смт. Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:002:0013, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р., та зареєстровано в реєстрі за № 13631.

23.10.2007 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 6000 кв.м., розташовану на території: смт. Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:003:0098, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р., та зареєстровано в реєстрі за № 13636.

23.10.2007 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 6000 кв.м., розташовану на території: смт. Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:003:0097, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р., та зареєстровано в реєстрі за № 13611.

23.10.2007 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 6000 кв.м., розташовану на території: смт. Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:003:0096, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р., та зареєстровано в реєстрі за № 13616.

23.10.2007 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 10000 кв.м., розташовану на території: смт. Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:003:0094, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р., та зареєстровано в реєстрі за № 13671.

23.10.2007 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, суму за земельну ділянку площею 8000 кв.м., розташовану на території: смт. Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:003:0090, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р., та зареєстровано в реєстрі за № 13656.

23.10.2007 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 14000 кв.м., розташовану на території: смт. Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:003:0088, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р., та зареєстровано в реєстрі за № 13651.

23.10.2007 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 14000 кв.м., розташовану на території: смт. Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:003:0087, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р., та зареєстровано в реєстрі за № 13626.

23.10.2007 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 8000 кв.м., розташовану на території: смт. Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:003:0072, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р., та зареєстровано в реєстрі за № 13621.

02.11.2007 ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯЕ № 954890 на земельну ділянку площею 1,4000 га, що розташована на території смт. Козин Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:06:006:0016.

02.11.2007 ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯЕ № 954881 на земельну ділянку площею 1,4000 га, що розташована на території смт. Козин Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:06:006:0010.

02.11.2007 ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯЕ № 954888 на земельну ділянку площею 0,8000 га, що розташована на території смт. Козин Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:06:002:0017.

02.11.2007 ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯЕ № 954885 на земельну ділянку площею 1,0000 га, що розташована на території смт. Козин Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:06:002:0015.

02.11.2007 ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯЕ № 954883 на земельну ділянку площею 0,8000 га, що розташована на території смт. Козин Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:06:002:0013.

02.11.2007 ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯЕ № 954891 на земельну ділянку площею 1,8000 га, що розташована на території смт. Козин Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:06:003:0096.

02.11.2007 ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯЕ № 954889 на земельну ділянку площею 1,0000 га, що розташована на території смт. Козин Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:06:003:0094.

02.11.2007 ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯЕ № 954887 на земельну ділянку площею 0,8000 га, що розташована на території смт. Козин Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:06:003:0090.

02.11.2007 ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯЕ № 954886 на земельну ділянку площею 1,4000 га, що розташована на території смт. Козин Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:06:003:0088.

02.11.2007 ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯЕ № 954884 на земельну ділянку площею 1,4000 га, що розташована на території смт. Козин Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:06:003:0087.

02.11.2007 ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯЕ № 954882 на земельну ділянку площею 0,8000 га, що розташована на території смт. Козин Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:06:003:0072.

Судом також встановлено, що за результатами об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223155400:06:003:0098, 3223155400:06:003:0097, 3223155400:06:003:0096 ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЕ № 954891 від 02.11.2007 на право власності на земельну ділянку загальною площею 1,8000 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0096.

Як вбачається з договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок, укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 23.10.2007, ОСОБА_4 є власником земельних ділянок на підставі державних актів на право власності на землю ЯА №№ 864702, 864683, 574715, 864679, 864700, 574716, 864680, 864678 від 10.06.2004 р., 864695, 864699, 864698, 864696, 574716 від 11.06.2004 виданих ким в договорах не вказано, а зазначено лише на підставі договорів купівлі-продажу №№2986, 2988, 2974, 2964, 2962, 2980, 2978, 2976, 2966, 2972, 2958, 2954, 2960 від 31.03.2004р.

З протоколів допиту ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 поданими нотаріусом Щур Н.Р. звітами про вчинені нотаріальні дії, та реєстрів вчинених нотаріальних дій нотаріуса ОСОБА_12 за період з 16.01.2004 по 22.04.2004 вбачається, що вказані договори купівлі-продажу в 2004 році як підстава набуття ОСОБА_4 права власності на спірні земельні ділянки не укладались.

Відповідно до листа ГУ Держкомзему у Київській області №07-03-1/1842 від 30.01.2012 року встановлено, що державні акти на право власності на землю серії ЯА №№ 864702, 864683, 574715, 864679, 864700, 574716, 864680, 864678 від 10.06.2004, 864695, 864699, 864698, 864696, 574716 від 11.06.2004 Головним управлінням Держкомзему у Київській області були видані на Управління земельних ресурсів у Миронівському районі за накладною № 141 від 22.12.2005, а заявка на друк державних актів на право власності на землю серії ЯА №№ 864702, 864683, 574715, 864679, 864700, 574716, 864680, 864678 від 10.06.2004, 864695, 864699, 864698, 864696, 574716 від 11.06.2004, була подана Держкомземом України лише 02.09.2005, що свідчить про неможливість їх видачі у 2004 році.

Також з протоколів допиту співробітників Миронівського відділу земельних ресурсів, встановлено, що Миронівським відділом земельних ресурсів 14.07.2006 вказані бланки державних актів були передані Миронівському районному центру ДЗК на підставі накладної № 21. Звіти про використання Миронівським районним центром ДЗК вказаних бланків державних актів до Миронівського відділу земельних ресурсів не надходили.

Відповідно до інформації Козинської селищної ради, схеми формування селищної ради та графічних матеріалів, встановлено, що спірні земельні ділянки ніколи не знаходились в межах смт. Козин, а розташовані орієнтовно в 3 км від меж вказаного населеного пункту.

Відповідно до листа № 02-1008 від 30.11.2011ДП «Київське лісове господарство», зазначається, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду Козинського лісництва (планшет № 1), розміщені в кварталах 10, 14, 15, 18, 19, 20, 24 на території Козинської селищної ради.

Судом встановлено, що при укладенні договорів купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були допущені порушення вимог земельного та лісового законодавства, оскільки ОСОБА_4 на час укладення договорів купівлі-продажу від 23.10.2007 спірних земельних ділянок не був їх власником, що підтверджується вищевказаними доказами.

Крім того, при набутті права власності відповідачем на спірні земельні ділянки змінено їх цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на землі для ведення підсобного селянського господарства. Зміна цільового призначення спірних земельних відбулась з порушенням ч. 1 ст. 20 та ст. 207 Земельного кодексу України, а саме - без прийняття компетентним органом відповідного рішення, за відсутності згоди спеціально уповноваженого органу у сфері лісових ресурсів, та без нарахування і сплати втрат лісогосподарського виробництва у зв`язку з вилученням лісових земель для нелісогосподарських потреб.

Згідно ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених ч.2 цієї статті.

Згідно п. 2 ст. 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства.

Пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу УІІІ «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 9 ст. 149 Земельного кодексу України визначено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Отже, рішення про вилучення та розпорядження спірними земельними ділянками лісогосподарського призначення має право приймати лише Кабінет Міністрів України, відповідно до положень ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою визнання ними угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації них ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Частиною 2 ст. 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Перший протокол, Конвенція), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

З огляду на вимоги закону та встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що спірні земельні ділянки відносяться до лісових земельних ділянок, і ці земельні ділянки вибули з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що у свою чергу свідчить про порушення прав держави і необхідність їх захисту у обраний прокурором спосіб.

Крім того, витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача на користь держави відповідає критерію законності: витребування з його власності земельної ділянки здійснюється на підставі норм ст. 153 Земельного кодексу України, ст. 387 Цивільного кодексу України у зв`язку із виявленням порушень вимог Лісового кодексу України та Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності; офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

Також варто зауважити, що Стокгольмська Декларація, прийнята у 1972 році на Конференції Організації Об`єднаних Націй з навколишнього довкілля сформулювала принцип про те, що «Людина має основне право на свободу, рівність і сприятливі умови життя в довкіллі, якість якого дозволяє вести гідне і процвітаюче життя, вона несе головну відповідальність за охорону і поліпшення довкілля на благо нинішнього і майбутніх поколінь». «Збереження і покращення якості оточуючого людину середовища є важливою проблемою, яка впливає на добробут народів та економічний розвиток усіх держав світу, це вираз волі народів усього світу і обов`язок урядів усіх держав».

Орхуська Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, була погоджена Європейською економічною комісією ООН у 1998 році. Конвенція ратифікована у 40 країнах та Євросоюзом. Цей міжнародний договір визнає право «кожної людини нинішнього та прийдешніх поколінь на життя в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту».

Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950) не містить екологічних прав. Але рішення Європейського суду формують судову практику, відповідно до якої визнається, що забруднення навколишнього середовища є причиною порушення основних прав громадян, як право на життя, на повагу до приватного та сімейного життя.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 27.11.2007 року у справі «Хаммер проти Бельгії» суд вирішив, що не зважаючи на той факт, що навколишнє середовище прямо не захищене в Конвенції, проте саме по собі воно є цінністю, в якій як суспільство, так і державні органи мають живий інтерес. Економічні міркування і навіть право на власність, не мають виходити на перший план у питаннях охорони навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи зобов`язані діяти з метою захисту навколишнього середовища. Оскільки ліси є невід`ємним елементом екосистеми, незаконне відчуження земель лісового фонду призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля.

За таких обставин у справі, «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора Київської області до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання зміни цільового призначення земель лісового фонду та отримання у власність громадянам земельних ділянок і лісів із державної та комунальної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.12.2015 року у справі №6-2510цс15, яка згідно вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

А за змістом ч. 3 зазначеної статті ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Наведене вище свідчить про можливість застосування віндикації для захисту порушених інтересів держави.

Відповідно до п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

У зв`язку із цим, необхідно розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. ст. 330, 387, 388 ЦК України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

У даному випадку, вірним способом захисту порушеного права є заявлення до суду віндикаційного позову в порядку, визначеному ст. ст. 387, 388, Цивільного кодексу України.

Щодо строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно правової позиції Верховного Суду України відображеної у іншій постанові від 01.07.2015 у справі № 6-178цс15, визначено, що перебіг строку позовної давності за позовами прокуратури, поданими в інтересах державних органів, органів місцевого самоврядування має рахуватись з часу коли відповідний орган довідався чи міг довідатись про порушення його прав чи особу, що їх порушила, а не з часу отримання таких даних прокуратурою.

Отже, закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом коли саме уповноваженому органу, право якого порушено внаслідок прийнятого незаконного рішення, стало відомо про таке порушення.

Кабінет Міністрів України, який відповідно до чинного на момент звернення до суду був розпорядником спірних земельних ділянок, про факт первинного порушення інтересів держави внаслідок вибуття земельних ділянок із державної власності відомо не було до 2017 року (часу повідомлення про такі порушення прокуратурою), оскільки таке вибуття відбувалось без його участі, погодження у випадках, передбачених законодавством, на вилучення спірних ділянок не надавалось. Крім того, інформація про виведення землі із складу земель лісогосподарського призначення та їх передачу у приватну власність у загальнодоступних базах даних була відсутня. Органами державного контролю своєчасно ці порушення не виявлено та не повідомлено, у зв`язку з чим Кабінет Міністрів України на захист порушених прав держави до суду не звертався.

Інших можливостей працівникам КМУ щодо виявлення порушених прав чим ті, які були досліджені в судовому засіданні, суду не надано і не встановлено.

Крім того, суду не надано доказів щодо повноважень КМУ здійснювати контроль у сфері земельних відносин та наявності повноважень щодо витребування та отримання інформації щодо ухвалень рішень з земельних питань, місця їх розташування тощо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк позовної давності позивачами та прокурором не пропущений, оскільки КМУ про факт таких порушень стало відомо у 2017 році, а від так позов підлягає до задоволення, а підстав для застосування строку позовної давності в судовому засіданні не встановлено.

Щодо судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь прокуратури підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви.

Керуючись ст. ст.19, 20, 23, 30,48, 49, 52, 53, 56, 57, 77, 80, 81, 263-266 ЦПК України, відповідно до ст. ст.42, 57 Лісового Кодексу України, ст.ст. 3,12,20,21, 22, 38, 152, 153, 155, 207 Земельного Кодексу України, ст.ст. 16, 20, 21,203, 2015, 317, 319, 321, 328, 387, 388 Цивільного Кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов заступника прокурора Київської області в і інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок, третя особа ОСОБА_3 - задовольнити.

Витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки із кадастровими номерами 3223155400:06:006:0016, 3223155400:06:006:0010, 3223155400:06:002:0017, 3223155400:06:002:0015, 3223155400:06:002:0013, 3223155400:06:003:0096, 3223155400:06:003:0094, 3223155400:06:003:0072, 3223155400:06:003:0088, 3223155400:06:003:0087, 3223155400:06:003:0090 загальною площею 12,6000 га, загальною вартістю 69368,54 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Київської області судові витрати за сплату судового збору за подачу позову у розмірі 19200 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяповернення апеляційноїскарги,відмови увідкритті чизакриття апеляційногопровадження абоприйняття постановисуду апеляційноїінстанції занаслідками апеляційногоперегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2023.

Суддя О.Б. Тиханський