Постанова № 109355423, 06.03.2023, Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа№672/132/23

Провадження №3/672/58/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року м. Городок

Суддя Городоцькогорайонного судуХмельницької областіПономаренко Л.Е.,за участю особи,яка притягуєтьсядо адміністративноївідповідальності ОСОБА_1 ,захисника ОлійникаО.В.,законного представниканеповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,розглянувши матеріали,які надійшливід відділуполіцейської діяльності№1Хмельницького районногоуправління поліціїГУНП уХмельницькій областіпро притягненнядоадміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , не працюючого,

за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

24.01.2023близько17 год.00 хв. ОСОБА_1 , знаходячись в автомобілі, неподалік Сатанівської ЗОШ, по вул.Богдана Хмельницького, буд.44 в смт.Сатанів Хмельницького району Хмельницької області, вчинив відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме: умисні дії психологічного характеру, що полягало у висловлюванні в його адресу нецензурною лайкою, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю неповнолітньому ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст. 173-2 КУпАП України, згідно якої передбачена адміністративна відповідальність за насильство в сім"ї, а саме: умисне вчинення дій психологічного характеру (погрози), внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров"ю потерпілої особи.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Суду пояснив, що того дня він під`їхав до школи, де навчається його дитина і запропонував поїхати до нього в квартиру, яку він орендує. Син погодився. Ніяких дій, спрямованих на заподіяння шкоди психічному здоров"ю його неповнолітньому сину, не вчиняв.

Адвокат Олійник О.В. зазначив, що вина його підзахисного не доведена, відсутні будь-які докази вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення, тому справу слід закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Законний представник неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_3 пояснила, що між нею та ОСОБА_1 на протязі тривалого часу склались неприязні стосунки внаслідок неправомірної поведінки колишнього співмешканця до неї та їх неповнолітнього сина. Так, 24.01.2023 син вчасно не повернувся додому, на телефонні дзвінки не відповідав, його місцезнаходження було їй невідомо. Лише після пошуків та звернення до поліції, ОСОБА_1 привіз сина додому. Після цього дитина повідомила їй, що батько змусив його їхати до нього, не дозволив повідомити про місцезнаходження, кричав на нього, висловлювався нецензурною лайкою. Дитина боїться батька, через що вони звернулися за соціально-психологічною допомогою. Такі відносини батька до сина мають системний характер, хлопчик боїться, замирає, навіть, коли баче батьківську автівку.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується зібраними у справі доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №628161 від 02.02.2023, заявою ОСОБА_4 від 27.01.2023; письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, довідкою ЦНСП Сатанівської селищної ради №1 від 01.03.2023.

Крім того, судом поза межами зали судового засідання з метою не нанесення психологічної травми дитині було проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_5 , який пояснив, що боїться батька ОСОБА_1 , так як той постійно на нього свариться, дорікає йому в тому, що він «поганий син», каже «тоді в тебе не буде батька». ОСОБА_6 не знає як йому треба поводитись в таких ситуаціях, а відчуває страх і провину. Так, 24 січня 2023 року батько під`їхав до школи, де ОСОБА_6 був зі своїми друзями і наказав йому сісти в автомобіль, а друзям сказав, щоб вони йшли додому. Потім батько повіз його до себе на орендовану квартиру і заборонив зателефонувати мамі і повідомити своє місцезнаходження. При цьому пояснив, що він батько і немає потреби звітувати комусь ще про спілкування батька та дитини. Нетривалий час вони спілкувалися спокійно, а потім батько знову почав на нього кричати, ображати з застосуванням нецензурної лайки. На запитання суду щодо подальшого спілкування з батьком дитина відповіла, що не вірить, що тато змінить своє ставлення до нього, а тому йому спокійніше буде поки без спілкування. Також ОСОБА_6 розповів, що іноді просипається вночі від страху, що батько знову буде на нього кричати та дорікати. А ще дуже боїться, що батько реалізує свої погрози та забере його жити до себе.

В судовому засіданні батько ОСОБА_7 категорично заперечував факти підвищення голосу на дитину, спілкування з ним у формі погроз за дорікань. Зазначив, що любить свою дитину та хоче ним опікуватись.

В такому ставленні до скоєного суд вбачає бажання вигородити себе, тобто не сприйняття ОСОБА_2 того факту, що його поведінка негативно впливає на душевний стан дитини.

Відповідно до п. 4. ч. 1 ст.1 Закону України «Про попередження насильства у сім`ї»психологічним насильством в сім`ї є насильство, пов`язане з дією одного члена сім`ї на психіку іншого члена сім`ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров`ю.

Зазвичай, домашнє насильство включає такіосновні ознаки:

-насильство завжди здійснюється за попереднього наміру, тобто умисно. Це означає, що особа, яка вчинила насильство, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати характер вчинюваних нею дій або бездіяльності, передбачала або могла передбачити (виходячи з її фізичного і психічного стану) можливість настання таких шкідливих наслідків, як заподіяння моральної шкоди, шкоди фізичному або психічному здоров`ю іншого члена сім`ї;

-перевага сил кривдника у порівняні із постраждалою особою.Найчастіше люди, які вчиняють насильство, мають певні переваги це може бути вік, фізична сила, економічно вигідніше положення тощо;

-дії порушують права і свободи особи. Кривдник завжди намагається контролювати постраждалу особу, тим самим обмежуючи/порушуючи права та свободи;

-насильницькі дії спричиняють шкоду (фізичну, психологічну, економічну чи сексуальну) іншій особі. Наслідком від насильницької дії завжди є шкода це можуть бути і матеріальна втрата (вкрадені гроші, відібрана частина спільно заробленого майна), і ушкодження (синці, переломи), і погіршення емоційного стану (сором, страх, пригнічення).

Жорстоке поводження з дітьми і зневага їхніми інтересами можуть мати різні види і форми, але їх наслідками завжди є серйозний збиток для здоров`я, розвитку і соціалізації дитини

Слід зазначити, що стан дітей, відносно яких вчиняється домашнє насильство називають станом "нездатність до процвітання".

Тобто, особам, що скоюють домашнє насильство треба усвідомити, який тиск (в даному випадку психологічного характеру) вони вчиняють по відношенню до дитини та наслідки цього.

Вивчивши особу правопорушника, його взаємовідносини з матір`ю дитини, надані документи, суд приходить до висновку, що дитина опинилася інструментом в ході триваючого конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та одним з засобів своєрідної помсти ОСОБА_3 . В матеріалах справи містяться заяви ОСОБА_1 про внесення відомостей про кримінальне правопорушення відносно ОСОБА_3 до ЄРДР, які періодами подаються щоденно.

Національне законодавство України передбачає право дітей на повагу до гідності та честі. Так, стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-ІІІ від 26 квітня 2001 року зазначила, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім`ї , навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечувати принципи, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

З 27 вересня 1991 року в Україні діє Конвенція про права дитини, прийнята 20 листопада 1989 року Генеральною Асамблеєю ООН. Стаття 16 Конвенції закріплює право дитини на захист від усіх форм незаконного втручання в життя дитини, її свободи. «Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, тайну кореспонденції або незаконного посягання на її честь та гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання».

Суд не приймає до уваги позицію сторони захисту щодо відсутності таких доказів, як покази свідків, відео, або звукозапис, адже специфіка вчинення домашнього насильства полягає саме в тому, що воно вчиняється в обмеженому колі осіб, в даному випадку один на один між батьком та сином. В суду немає підстав не довіряти словам дитини, адже діти не мають великого досвіду брехати, тим більше про своїх батьків. Пояснення, які надавались ним поліцейським повністю співпадають с поясненнями, наданими ним суду. Крім того, ОСОБА_6 не бажав покарання для батька, а лише боявся повторення подібних ситуацій.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме - вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення діянь психологічного характеру внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого малолітнього ОСОБА_5 .

Накладаючи адміністративне стягнення суд керується вимогами ст.23КУпАП, згідно яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч.2ст. 33 КУпАПпри накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу.

Крім того, на підставіст. 40-1 КУпАП України, з правопорушника також підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.33,40-1,ч.1ст.173-2,283Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним увчиненні адміністративногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.173-2КУпАП,та застосуватидо ньогостягнення увиді штрафув розмірідесяти неоподатковуванихмінімумів доходівгромадян,що становить170(стосімдесят)грн.,який стягнутив дохіддержави за наступними реквізитами: (Отримувач:ГУКу Хмельницькій області/ Сатанівська стг/21081100; Код отримувача: (ЄДРПОУ):37971775; Банк отримувача:Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку (IBAN):UA 358999980313020106000022673; Код класифікації доходів бюджету:21081100; Найменування коду класифікації доходів бюджету:Адміністративні штрафи та інші санкції).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.) в дохід держави за наступними реквізитами: (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача № (IBAN):UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

У відповідності до вимог ч. 2ст.308 КУпАПу разі несплати правопорушником штрафу в 15-денний термін з дня повідомлення про винесення вказаної постанови, у порядку примусового виконання постановиз правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з моменту її винесення.

Постанова може бути оскаржена у десятиденнийстрок здня їїпроголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст. 32, ст. 32-1 цьогоКодексу.

Суддя Л.Е.Пономаренко