Рішення № 109355222, 21.02.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.02.2023 Справа №607/10071/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складіголовуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретарясудового засідання Кочмар С.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивачів ОСОБА_2 , представника відповідачів адвоката Семененка С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які діють в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з участю третьої особи Тернопільської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності (користування будинком) шляхом знесення самочинної добудови і приведення земельної ділянки до попереднього стану,

УСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які діють в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 , а також ОСОБА_1 звернулись в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області із позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з участю третьої особи Тернопільської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності (користування будинком) шляхом знесення самочинної добудови і приведення земельної ділянки до попереднього стану.

В обґрунтування позовних вимог позивачі вказали, що будинковолодіння за АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить по 1/8 частині вказаного будинковолодіння, а 3/8 частини вказаного будинковолодіння на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_6 , 6/32 частини будинковолодіння належить ОСОБА_8 та 6/32 ОСОБА_9 .

Житловий будинок збудований на земельній ділянці площею 0,606 га, яка знаходиться у спільному частковому користуванні співвласників житлового будинку за АДРЕСА_1 .

З 2008 року до 2017 року ОСОБА_6 , за відсутності належного дозволу виконавчого комітету Тернопільської міської ради, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, без будівельного паспорта забудови земельної ділянки та технічних умов, на земельній ділянці, що знаходиться у спільному користуванні співвласників житлового будинку та відведеній для городу і двору, з істотними порушеннями будівельних норм і правил, без згоди та з порушенням прав інших співвласників, здійснювалося самочинне будівництво, а саме двоповерхового цегляного будинку про що зазначено у висновку земельно-технічної експертизи №744/16-22 від 31.01.2017, а також встановлено позаплановою перевіркою працівниками відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради (лист виконавчого комітету Тернопільської міської ради №9358/06 від 06.09.2017).

Здійснення самочинного будівництва саме з 2008 року доводиться технічним паспортом виготовленим ТОВ «МБТІ» станом на 26.03.2006, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.01.2007, технічним паспортом виготовленим ТОВ «МБТІ» станом на 11.02.2008.

В результаті проведення самочинної двоповерхової добудови руйнуються конструктивні елементи існуючого житлового будинку. Було зруйновано господарські будівлі та споруди: сарай Б, сарай В, підвал, частина вимощення; теплиця та огорожа №1 з сортового заліза відсутні, так як ОСОБА_6 вивезла дане майно за межі будинковолодіння, що підтверджується таблицями №3 та №5 висновку експертизи ОСОБА_10 , ПППБ «Євростиль» виготовлено технічний паспорт на самочинну двоповерхову добудову до житлового будинку за АДРЕСА_1 .

На даний час житловий будинок та земельна ділянка за АДРЕСА_1 не розділені в натурі, в зв`язку із чим позивачі не можуть користуватися належними їм на праві спільної часткової власності будинковолодінням та земельною ділянкою.

Позивачі вказали, що відповідачі заволоділи усім житловим будинком, використовують його на свій власний розсуд, не рахуючись із думкою інших співвласників, чинять різні перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження належним їм майном.

Більше того, вказали позивачі, 24.10.2014 р. Тернопільським відділом управління Державної міграційної служби України ОСОБА_4 відмовлено у реєстрації місця проживання батькові з сином - малолітнім співвласником будинковолодіння так, як згоду для реєстрації його місця проживання не дали ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що доводиться відповіддю УДМСУ в Тернопільській області від 24.10.2014.

Згідно висновку експерта №421/15-22 від 04.01.2016 за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи встановлено можливість розподілу житлового будинку між співвласниками згідно чинних у будівництві нормативних документів. Варіант № 1 (Додаток №4) розподілу житлового будинку, запропонований судовим експертом даної експертизи, погоджено рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №530 від 15 червня 2016 року.

Згідно висновку експерта №744/16-22 від 31.01.2017 р. за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи у даній справі експертом запропоновано варіант розподілу земельної ділянки з дотриманням вимог п.3.25 ДБН 360-92, який передбачає для догляду за будинками і здійснення їх поточного ремонту відстань до бічної межі ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1.0 м. При цьому, повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. Пункт 3.37 передбачає - відстані між житловими будинками слід приймати відповідно до поверхні будинку, що затіняє, і не менше величини наведеній у таблиці 3.3, а саме: санітарні розриви між торцями будинків, які мають вікна із житлових кімнат (кількість поверхів будинку - 2) - величина розриву не менше 15 метрів, між одноповерховими будинками - величина розриву за протипожежними вимогами ( додаток 3.1 таблиця 1), а саме - мінімальні протипожежні розриви між будівлями з вікнами повинні становити не менше восьми метрів».

Таким чином, вказали позивачі, самочинна двоповерхова добудова до житлового будинку ОСОБА_13 перешкоджає іншим співвласникам будинковолодіння ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , здійснювати право власності на своє майно та порушує право власності малолітньої дитини ОСОБА_5 на житло, права щодо володіння та користування своїм майном, оскільки немає доступу до вхідних дверей існуючого житлового будинку, замуровано вікна. Погіршено стан основних конструктивних елементів житлового будинку: а) фундаменти та цоколь - окремі тріщини в цоколі, сліди вологи на поверхні цоколя і стін; б) стіни та перегородки - окремі тріщини та вибоїни, сліди вологи на поверхні, тріщини в карнизах та перемичках; в) перекриття - діагональні тріщини на стелі, помітний прогин; г) зруйновано всі господарські будівлі та споруди, що підтверджує висновок експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи у справі про поділ будинковолодіння.

Із заявою про знесення самочинної добудови до існуючого житлового будинку представник ОСОБА_5 та ОСОБА_14 звернулися до виконавчого комітету Тернопільської міської ради2 28.07.2017 року, але для прийняття рішення їм було рекомендовано звернутися до суду.

Із вказаних підстав позивачі просять зобов`язати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за свій рахунок знести збудовану добудову до житлового будинку АДРЕСА_1 та привести земельну ділянку до попереднього стану, а в разі відмови добровільно знести добудову провести примусове знесення добудови за її рахунок.

В ході розгляду справи по суті, позивачами подано доповнення до позовної заяви, зокрема збільшено позовні вимог відповідно до заяви від 23.12.2020 згідно якої окрім заявлених позовних вимог просять зобов`язати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за свій рахунок привести житловий будинок до попереднього стану та встановити вікно у житловій кімнаті 1-4 площею 9,3 кв.м. відповідно до технічних паспортів на житловий будинок АДРЕСА_1 виготовлених ТОВ «МБТІ» станом на 26.03.2006 та 11.02.2008.

Відповідачами у справі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подано відзив на позовну заяву у якому просять відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вказавши, що спірну добудову до житлового будинку проводили не відповідачі, а дід ОСОБА_6 - ОСОБА_15 , на належній йому земельній ділянці в 2002-2013 роках на підставі необхідних та отриманих дозвільних документів.

Зокрема, рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1091 від 30.08.2001 надано дозвіл ОСОБА_15 провести двоповерхову добудову до приватного житлового будинку за адресом АДРЕСА_1 . Також, ним було вироблено та отримано інші дозвільні документи для проведення будівництва.

Відповідачі вказали, що у даному будинковолодінні вони оселилися лише в 2014 році та стали там проживати після смерті ОСОБА_15 .

Зазначили, що в провадженні Тернопільського міськрайонного суду знаходилась цивільна справа №607/10710/17 за позовом ОСОБА_16 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа ОСОБА_3 , ОСОБА_11 про визнання незаконним та скасуванням рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1091 від 30.08.2001 щодо надання дозволу ОСОБА_15 провести двоповерхову добудову до приватного житлового будинку за адресом АДРЕСА_1 , що є свідченням того, що спірна добудова не є самочинною.

Згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду від 03 грудня 2018 року (суддя Братасюк В.М.) в позові відмовлено. Рішення оскаржувалося ОСОБА_16 в апеляційному та касаційному порядку, проте залишено без змін (постанова Тернопільського апеляційного суду від 6.03.2019, постанова Верховного Суду від 11.11.2019).

Крім того, позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_17 вже зверталися в жовтні 2017 року до суду (справа №607\12321\17) до ОСОБА_18 з аналогічним позовом про знесення, на їх думку, самочинно збудованої добудови до будинку за адресом АДРЕСА_1 , хоча ні дня там не проживали і по сьогоднішній день ніколи там не були.

Розуміючи безпідставність позовних вимог, представник позивачів у цій справі ОСОБА_2 подала заяву до суду про залишення без розгляду цієї позовної заяви, про що 23 липня 2019 року Тернопільським міськрайонним судом винесено ухвалу про залишення позову без розгляду.

Окрім наведеного, відповідачі вказали, що позивачами жодним чином не доведено чим саме порушено їх права та надано доказів, що вони мають право на звернення до суду з цього приводу.

Позивачами у справі подано відповідь на відзив у якій зазначили, що відповідачі посилаються на архівний витяг 2006 року з рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1091 від 30.08.2001 яким ОСОБА_15 дозволено провести двоповерхову добудову до будинку за АДРЕСА_1 . Разом з тим, відповідно до п. 9 та п. 10 цього рішення він зобов`язався погодити проект на будівництво в управлінні містобудування та архітектури Тернопільської міської ради, чого ним зроблено не було, в той час, як відповідно до чинного законодавства яке діяло на момент вказаних відносин, дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку визначеному законом.

Дозвіл на будівництво об`єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. У разі, якщо фізична або юридична особа не розпочала будівельні роботи протягом двох років від дня отримання дозволу на будівництво об`єкта містобудування, цей дозвіл втрачає чинність.

Документом, який дає безпосереднє право на будівництво є дозвіл на виконання будівельних робіт.

ОСОБА_15 після отримання рішення №1091 від 30.08.2001 р., згідно Закону повинен був протягом двох років отримати необхідний перелік документів та розпочати будівництво. Однак, він не звертався в управління містобудування та архітектури для погодження проекту будівництва, як цього вимагав п.9 даного рішення, що в свою чергу, унеможливило подальше отримання містобудівних документів, зокрема, дозволу на виконання будівельних робіт.

На підставі абз.15 ст.24 Закону «Про планування і забудову територій», дане рішення втратило чинність в частині надання дозволу на проведення добудови гр. ОСОБА_15 через два роки після його прийняття, а саме: 30.08.2003 р., оскільки не було реалізовано заявником.

Згідно технічного паспорта на будинок по АДРЕСА_1 виготовленого ТзОВ «МБТІ» станом на 26.03.2006, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно домоволодіння по АДРЕСА_1 наданого ТзОВ «МБТІ» № 13238857 від 16.01.2007 р., технічного паспорта на будинок по АДРЕСА_1 виготовленого ТзОВ «МБТІ`станом на 11.02.2008 р. самочинне будівництво та перепланування житлового будинку по АДРЕСА_1 не проводилося.

Згідно Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно №13238857 від 16.01.2007 та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14798575 від 06.06.2007 ОСОБА_15 у 2007 році втратив право власності на свою частку у домоволодінні по АДРЕСА_1 , оскільки подарував її ОСОБА_19 та ОСОБА_12 .

Під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України №3038-УІ дозвільний документ (ст.35-37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об`єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Під проектом слід розуміти залежно від категорії об`єкта будівництва відповідний склад документації, визначений ст. 1, 7 та 8 Закону України № 687-ХІУ, отриманої відповідно до ст. 29, 31 Закону № 3038-УІ, а також будівельний паспорт та технічні умови, отримані відповідно до ст. 27, 30 зазначеного Закону.

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального житлового будинку та складається з текстових та графічних матеріалів (ст.27)

Технічні умови - це комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об`єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам щодо водопостачання (з урахуванням потреб забезпечення пожежогасіння), тепло-, електро-, і газопостачання, водовідведення, зовнішнього освітлення, відведення зливних вод та телекомунікації (ст.30).

Для отримання дозволу на виконання будівельних робіт, або будівельного паспорта, подається заява до якої додається в т.ч. згода співвласників житлового будинку засвідчена у встановленому порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту (ст.37).

Позивачі вказали, що у відзиві відповідачі вказують, що долучили до нього проект добудови до будинку. Проте, ними долучено не проект, а ескіз схеми генплану, фасаду, плани поверхів, який надається разом з переліком документів, необхідних для отримання дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до Закону України № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності».

Таким чином, відповідачами не надано до відзиву на позовну заяву дозволу на будівництво об`єкту містобудування, жодних документів, що надають право виконувати підготовчі та будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, немає будівельного паспорта та технічних умов, порушено права інших співвласників, оскільки двоповерхова самочинна добудова будується на земельній ділянці, яка згідно технічного паспорта відведена для двору та городу, закрито доступ до вхідних дверей та вікон житлового будинку та немає можливості користуватися житловим будинком, руйнуються та дають тріщини стіни, перегородки перекриття житлового будинку, про що зазначено у таблиці № 3 висновку № 421/15-22 від 4.01.2016 року. Оскільки у домоволодінні по АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 та ОСОБА_16 належить 2/8 частин домоволодіння, а тому вони мають право на неї в будь якій частині приміщення без виділення в натурі. За користування земельною ділянкою на якій знаходиться житловий будинок по АДРЕСА_1 нами щороку сплачується земельний податок.

Крім того, позивачі вказали, що в Тернопільському міськрайонному суді знаходиться цивільна справа №607/4891/15-ц про поділ житлового будинку та земельної ділянки. У даній справі у висновку експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи №744/16-22 від 31.01.2017 року встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , проведена самочинна добудова до існуючого житлового будинку, про що зазначено на сторінці «План меж земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 » та на сторінці « План розподілу будинковолодіння по АДРЕСА_2 ».

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 15 червня 2016 року за № 530 «Про розгляд варіанту поділу житлового будинку за адресом АДРЕСА_1 » погоджено варіант № 1 розподілу житлового будинку з надвірними спорудами за адресом АДРЕСА_1 , запропонований у висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 04.01.2016 року № 421/15-22 в цивільній справі №607/4891/15-ц.

Тому, при розподілі будинковолодіння взято до уваги Варіант № 1 розподілу житлового будинку відповідно до Висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 04.01.2016 року № 421/15-22 у цивільній справі «607/4891/15-ц.

Також, позаплановою перевіркою працівниками відділу державного архітектурно- будівельного контролю Тернопільської міської ради встановлено, що на земельній ділянці за АДРЕСА_1 знаходиться будинок до якого збудована двоповерхова добудова без зовнішнього оздоблення, про що зазначено у відповіді виконавчого комітету Тернопільської міської ради №9358/06 від 06.09.2017 р.

Також, позивачі зазначили, що в провадженні Тернопільського міськрайонного суду знаходилася цивільна справа № 607/16557/17 за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_12 про визнання прав забудовника. ОСОБА_11 просила суд визнати за нею права та обов`язки забудовника двоповерхової добудови до житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_15 , оскільки 24 листопада 2017 року нотаріусом було прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 276/02-31.

У червні 2019 року ОСОБА_11 подала заяву про зміну предмету позову, у якій просила визнати за нею право власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи, що були використані в процесі будівництва двоповерхової добудови до житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_15 .

Розуміючи безпідставність позовних вимог, ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_20 у судове засідання не приходили і 30 жовтня 2019 року Тернопільським міськрайонним судом винесено ухвалу про залишення позову без розгляду, що свідчить про те, що дозволу на виконання будівельних робіт та згоди інших співвласників на проведення двоповерхової добудови до житлового будинку за АДРЕСА_1 та його реконструкції у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 немає, а двоповерхова добудова є самочинною.

Представник позивачів ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві, просять їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів адвокат Семененко С.М. в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

Третя особа Тернопільська міська рада в судове засідання не з`явилась, з невідомих на те суду причин, про день та час розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_21 , який проживає за АДРЕСА_1 пояснив, що за вказаною адресою проживав із народження, тобто із 1962 року до 1985 року, а в подальшому проживає за цим адресом із 2015 року. Бачив, як ОСОБА_15 зводив добудову до будинку за АДРЕСА_1 , господарював на подвір`ї. ОСОБА_22 почав зводити добудову років 20-25 назад, зводив її давно. Зараз у будинку за АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_23 . Свідок вказав, що не бачив, щоб ОСОБА_23 вела будівельні роботи. Свідок підтвердив, що на земельній ділянці за АДРЕСА_1 є добудова до житлового будинку.

Допитана в судовому засіданні в кості свідка ОСОБА_24 , яка є бабусею ОСОБА_5 , та матір`ю ОСОБА_4 , показала, що з 14.02.1952 ОСОБА_22 перебував у шлюб, який був розірваний рішенням суду 19.07.1999. 03.06.1961 згідно рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №412 від 26.06.1960 було укладено договір про надання ОСОБА_15 у безстрокове користування земельну ділянку за АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку. Житловий будинок з підвалом батьки збудували у 1966 році, житлову добудову під літ. «А1» у 1970 році. 26.10.1979 рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №780 було затверджено акт про прийняття будинку в експлуатацію. Підвал у дворі та сарай було збудовано у 1988 році. У 1997 році було збудовано сарай під літерою «Б». 17.07.1999 мати склала заповіт, яким усе своє майно заповіла дочкам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_25 в рівних частках. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_22 померла. На момент смерті вона була власником частини житлового будинку. У серпні 1999 року, після смерті матері її дочки звернулися в нотаріальну контору та прийняли спадщину. Рішенням суду у 2006 році в порядку спадкування за ОСОБА_26 і за ОСОБА_2 було визнано право власності по 1/8 частині домоволодіння за АДРЕСА_1 . За ОСОБА_6 і ОСОБА_25 було визнано по 1/16 частині домоволодіння і у батька залишилось 5/8 частин, які він подарував ОСОБА_19 та ОСОБА_25 . Батько успадкував 7/12 частин коштів у статутному фонді «Тернопільфарфор» і 7\12 частин вкладів. Судом було роз`яснено, що для оформлення земельної ділянки усім хто успадкував домоволодіння необхідно з`явитися в земельний відділ для встановлення прав на земельну ділянку. ОСОБА_23 з 2006 до 2012 року постійно відмовлялась звертатись в земельний відділ для встановлення прав на земельну ділянку. ОСОБА_25 і ОСОБА_19 було відомо, що у батька був державний акт на земельну ділянку, виданий у 2000 році. Далі цю земельну ділянку він подарував ОСОБА_19 і ОСОБА_25 2008 році. Маючи державний акт на земельну ділянку, ОСОБА_23 і ОСОБА_25 , відмовлялися звертатись в земельний відділ для оформлення прав на землю. Інформацію про те, що у 2008 році ОСОБА_23 і ОСОБА_25 отримали державний акт на земельну ділянку вони тримали у таємниці. Коли дізнались про це у 2013 році, звернулись до Безкоровайної і ОСОБА_25 щоб вони подарували 2/8 частини земельної ділянки, так як 2/8 частин житлового будинку належить іншим співвласникам. Вони спочатку погодились, однак не з`явились до нотаріальної контори, в зв`язку із було звернення до суду і рішенням суду було визнано незаконним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 та ОСОБА_25 у 2014 році. Далі, у 2006 році ОСОБА_23 і ОСОБА_25 відправили ОСОБА_15 в архівний відділ, де він отримав архівний витяг із рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 2001 року. Згідно якого йому було надано дозвіл на проведення добудови до житлового будинку. Отримавши державний акт на земельну ділянку та маючи архівний витяг із рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради, а також ескізні наміри забудови, розпочалося будівництво двоповерхової добудови до будинку у 2008 році. Коли стало відомо про проведення добудови, відповідачам повідомили, що оскільки є багато співвласників, а тому не можна проводити будівництво без згоди інших співвласників і без інших дозволів, на що ОСОБА_23 і ОСОБА_25 не реагували і будівництво продовжувалося. У 2012 році зводилися стіни 2 поверху добудови, на яких батько написав що це брак. В цей час батько просив ОСОБА_23 і ОСОБА_25 повернути (подарувати) йому назад 5/8 частин будинку володіння, на що вони відмовили. Далі, батько почав розбирати стіну із будинку і переносити цеглу в добудову. У жовтні 2013 року ОСОБА_23 і ОСОБА_25 викликали бригаду швидкої медичної допомоги і помістили ОСОБА_15 у психіатричне відділення психоневрологічної лікарні. Батько жалівся лікарю що він подарував внукам будинок, а вони його ввели в оману, оскільки запевнили будувати добудову нормальним чином, чого не виконали. У 2013 році ОСОБА_23 та ОСОБА_25 повідомили, що двоповерхова добудова зведена ними, на яку вони витратили по 10000 доларів США, а також ними витрачені кошти на будівельні матеріали та на оплату роботи будівельників, на що у них є всі документи: чеки, квітанції. У 2015 році ОСОБА_23 та ОСОБА_25 звернулися до суду про поділ будинку володіння. Відповідно із зустрічним позовом звернулися ОСОБА_26 та ОСОБА_5 . На даний час був варіант поділ житлового будинку у співвідношенні 6/8 частин до 2/8 частин, є варіант з відхиленням і є розподіл земельної ділянки. Про те, у даному варіанті в стіні від будинку було замуровано вікно в кімнаті 1 і 4, вибито в іншій стіні і було закрито доступ до стіни самочинною добудовою. Таким чином, самочинна добудова перешкоджає у виділі частини, тому що вона займає частину стіни з вікном і частину прибудинкової земельної ділянки. Після смерті ОСОБА_15 до будинку вселився батько ОСОБА_7 ОСОБА_27 і він продовжував будівельні роботи в цій добудові, замуровував стіни і вікна. У 2015 році вибивалася стіна і там де була ванна, вибили несучу стіну і розширили ванну. У 2015 році, після усіх будівельних робіт, ОСОБА_23 вселилася в житловий будинок не укладаючи угоди з іншими співвласниками, однак звернулася до суду про поділ житлового будинку. У 2017 році, відповідно до висновку земельної експертизи з`ясувалось, що добудова є самочинною, оскільки не було дозволу на проведення будівельних робіт, проекту, будівельного паспорту, технічних умов. Далі, ОСОБА_23 свою частину домоволодіння подарувала своїм дітям, те саме зробила ОСОБА_25 . Коли проводили будівельні роботи, підвал був закиданий будівельним сміттям. Свідок вказала, що коли вона дарувала свою частку внуку, приходив із БТІ працівник та описував будинковолодіння і пояснив що коли підвал закиданий будівельним сміттям, то вважається що підвалу немає і на нього не може бути оформлено право власності, хоча у 2006 році, згідно наявних документів, підвал був і спадщина приймалась разом із підвалом. До 2012 року майстри проводили ремонт у будинку. ОСОБА_23 і ОСОБА_25 оплачували роботу майстрів. У 2015 році ОСОБА_23 почала проживати у будинку.

Допитана в судовому засідання в якості свідка позивачка ОСОБА_1 пояснила, що у 2008 році почалося зведення самочинної добудови. На прохання її не зводити, ОСОБА_23 не реагувала. У 2012 році будувалися стіни другого поверху, на яких ОСОБА_22 написав слово «брак». Будматеріали і кошти давала ОСОБА_28 , а ОСОБА_29 їй допомагала. У 2012 році батько просив повернути йому назад подаровану ним частину будинку. Він ображався на дітей, однак його прохання залишилося невиконаним. ОСОБА_22 не мав коштів на зведення добудови, так як отримував мізерну пенсію. Був випадок коли ОСОБА_29 брала в нього кошти в розмірі 24500 грн., що становило 3000 доларів США, які не повернула. Свідок вказала, що була свідком того, що до будинковолодіння за АДРЕСА_1 приїжджала машина із якої розвантажували вікна за які у водія розписалась ОСОБА_28 . Зведення добудови проводилося виключно за кошти ОСОБА_29 та ОСОБА_6 . Цегла зі стін сараю «Б» і «Є» використовувалась на зведення добудови до будинку. Крім цього, ОСОБА_15 розбирав стіну будинку в якому жив і цю цеглу використовував на зведення добудови.

Суд дослідивши та оцінивши докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін та показання свідків вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення у повному обсязі виходячи із наступного.

Згідно матеріалів цивільної справи та пояснень сторін у справі неповнолітньому ОСОБА_5 , в інтересах якого діють батьки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , належить 1/8 частина будинковолодіння, що знаходиться за АДРЕСА_1 .

Позивачці ОСОБА_1 належить 1/8 частина будинковолодіння, що знаходиться за АДРЕСА_1 .

Відповідачці ОСОБА_6 у вказаному будинковолодінні належить 3/8 його частин, а її дітям ОСОБА_9 та ОСОБА_8 належить кожному по 1/8 частин у вказаному будинковолодінні.

Отже, сім`ї Безкоровайних, зокрема ОСОБА_6 та її дітям ОСОБА_30 та ОСОБА_31 разом належить 6/8 частин будинковолодіння, що знаходиться за АДРЕСА_1 .

Позивачам ОСОБА_5 та ОСОБА_1 належить кожному по 1/8 частин у вказаному будинковолодінні.

Відповідно до архівного витягу з протоколу №19 засідання виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 30 серпня 2001 року, дозволено громадянину ОСОБА_15 провести двоповерхову добудову до приватного житлового будинку за адресом АДРЕСА_1 , а також зобов`язано ОСОБА_15 проекти на будівництво погодити в управлінні містобудування та архітектури.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, до будинковолодіння, яке знаходиться за АДРЕСА_1 , зведена двоповерхова добудова право власності на яку не оформлене.

Згідно доповнення до висновку експерта №744/16-22 від 31.01.2017, який наданий Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз додатково надано варіанти розподілу земельної ділянки.

При розподілі будинковолодіння взято до уваги Варіант №1 розподілу житлового будинку відповідно до Висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 04.01.2016 №421/15-22 по цивільній справі №607/4891/15-ц та затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №530 від 15.06.2016.

На зауваження позивача експертом переглянуто лінійні проміри (розміри) житлових приміщень позивача, наданих за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 04.01.2016 №421/15-22 та перераховано їх площі.

Для підрахування площ житлових приміщень, експертом взято до уваги план житлового будинку за АДРЕСА_1 , згідно якого проведена будівельно-технічна експертиза та складено Схему розподілу житлового будинку.

Відповідно до наявних промірів приміщень будинку відповідно до плану житлового будинку технічного паспорту, експертом вдруге перевірено лінійні проміри та обчислено площу приміщень, належних другому співвласнику.

При обчисленні площ приміщень експертом взято до уваги товщини стін будинку та товщини стін (перегородок) всередині будинку. При обчисленні площ приміщень можуть бути незначні похибки, оскільки експерту невідома товщина зовнішнього та внутрішнього оздоблення (штукатурка).

На Додатках Варіанту II розподілу земельної ділянки експертом нанесено всі проміри та площі, як по частині житлового будинку, так і по прилеглій до житлового будинку території для II співвласника.

Площа земельної ділянки, зайнята частиною житлового будинку становить - 34 кв.м., площа прилеглої до частини житлового будинку території становить - 136 кв.м. Отже, загальна площа становить: 34+136=170кв.м,що відповідаєчастці 7/25 від загальної площі земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Варіанти розподілуземельної ділянкирозроблені відповіднодо варіанту2-ІІ-Б розподілу житлового будинку згідно Висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 04.01.2016 року №421/15-22поцивільній справі №607/4891/15-ц.

Експертом зауважено, що у варіантах розподілуземельної ділянки експертом взято до уваги і самочинну добудову (показано жирнимчорним кольором)до існуючого житлового будинку.

На Додатку №1 зображено варіант 1 розподілу земельної ділянки без врахування самочинно зведеної добудови.

На Додатку№2зображено варіант2розподілу земельноїділянкиз врахуванням самочинно зведеної добудови до житлового будинку.

На двох варіантах розподілу вказано лінійні проміри довжин ліній та площі, як по житловому будинку, так і по прилеглій для обслуговування житлового будинку земельній ділянці.

Згідно положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень ст. 376 ЦК України Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Пленум Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові №6 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) вказав наступне.

Відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК) (пункт 5 постанови).

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК.

Якщо позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно пред`явлено до власника (користувача) земельної ділянки, який заперечує проти визнання права власності на це майно за особою, що його збудувала, власник (користувач) має право відповідно до вимог статті 123 ЦПК пред`явити зустрічний позов про знесення нерухомого майна.

Позов може бути пред`явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов`язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення (пункт 17 постанови).

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов`язання особи, яка, маючи дозвіл на будівництво нерухомого майна, допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації (частина сьома статті 376 ЦК) (пункт 22 постанови).

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов`язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об`єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.

Якщо технічна можливість перебудови об`єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.

Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов`язання здійснити перебудову.

Погодження забудовника на перебудову при розгляді справи про знесення самочинного будівництва за можливості перебудови, якщо це підтверджено, є підставою для відмови в позові лише тоді, коли рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов`язання здійснити перебудову не виконано не з вини забудовника, про що державним виконавцем складено відповідний акт.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Відповідно до положень ст. 12 ЦК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, виходячи із встановлених обставин справи та положень чинного законодавства України суд зазначає, що позивачі у справі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , як співвласники будинковолодіння АДРЕСА_1 , яким належить по 1/8 частин у вказаному будинковолодінні, безумовно мають право, як на проживання у вказаному будинковолодінні, так і на виділ в натурі належних їм частин у нерухомому майні, якщо таке виділення можливе відповідно до положень чинного законодавства України.

Проте, звертаючись із позовом до відповідача ОСОБА_6 , якій разом із її неповнолітніми дітьми ОСОБА_32 та ОСОБА_33 належить 6/8 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 , про знесення зведеної добудови до будинку, позивачі не довели, на думку суду, що зведення такої добудови порушує їхнє право на проживання у вказаному будинку та на виділ в натурі належних їм частин у будинковолодінні АДРЕСА_1 .

Суд, зазначає, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Суд вважає, що позивачами не доведено, що єдиними способом захисту їхніх прав на проживання у будинку та виділ в натурі часток у нерухомому майні, є знесення зведеної добудови до будинковолодіння АДРЕСА_1 і у позивачів наявні суттєві та непереборні перешкоди у вселенні (проживанні) в будинку чи виділі часток у ньому і ними використані усі передбачені законодавством України заходи спрямовані на реалізацію таких прав та наявні істотні перешкоди, зокрема неможливість проживати у будинку чи здійснити виділення часток, за наявності зведеної добудови, чи вчинення відповідачами дій (бездіяльності), в результаті яких унеможливлюється реалізація прав позивачів на спірне будинковолодіння.

Крім цього, суд зазначає, що позовні вимоги про зобов`язання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за свій рахунок привести житловий будинок до попереднього стану та встановити вікно у житловій кімнаті 1-4 площею 9,3 кв.м. відповідно до технічних паспортів на житловий будинок АДРЕСА_1 виготовлених ТОВ «МБТІ» станом на 26.03.2006 та 11.02.2008 до задоволення не підлягають, оскільки не можуть бути самостійно вирішені без комплексного вирішення питання щодо реального поділу будинковолодіння АДРЕСА_1 , з урахуванням наявної добудови до вказаного будинковолодіння, оскільки за встановлених обставин не є належним та ефективним способом захисту прав позивачів на виділення належних їм часток у нерухомому майні в натурі чи проживанні у будинку.

Твердження позивачів про те, що зведення спірної добудови призвело до погіршення стану основних конструктивних елементів житлового будинку не заслуговують на увагу за їх голослівністю, оскілки потребують спеціальних знань в галузі будівництва, а тому можуть бути доведені лише відповідним висновком будівельно-технічної експертизи, якого суду не було надано із відповідними висновками із даного питання.

Твердження позивачів про порушення їхніх прав на користування земельною ділянкою за АДРЕСА_1 також не заслуговують на увагу, оскільки сторони у справі є співвласниками будинковолодіння за вказаним адресом із визначеними, однак не виділеними частками в натурі, а тому твердження про порушення земельних прав є передчасним, оскільки вирішення вказаного питання можливе після виділення кожному із співвласників в натурі будинковолодіння відповідно до розміру належних їх часток у будинку. Виділивши частки в будинку в натурі, сторони вправі вимагати виділення їм земельної ділянки в натурі для обслуговування належної їм частини житлового будинку, як окремого об`єкта нерухомого майна.

За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позовних слід відмовити за їх недоведеністю.

Оскільки судом у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, а тому судові витрати у справі слід покласти на позивачів, відповідно до положень п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 141, 89, 259, 263, 265 268, 273, 354 ЦПК суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які діють в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з участю третьої особи Тернопільської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності (користування будинком) шляхом знесення самочинної добудови і приведення земельної ділянки до попереднього стану - відмовити у повному обсязі.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресом: АДРЕСА_3 .

Позивач: ОСОБА_3 , проживає за адресом: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_4 , проживає за адресом: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_6 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_7 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Тернопільська міська рада, адреса: вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич