Рішення № 109354484, 02.03.2023, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1430/22

02 березня 2023 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Солодовнікова Р.С.,

при секретарі судового засідання Нагорняк Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

за відсутності учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона з відповідачем зареєстрували шлюб. В шлюбі в них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 , які проживають разом з нею. Сімейне життя з відповідачем не склалося, через те що в них різні погляди на сімейне життя. ЇЇ намагання зберегти сім`ю не дали позитивного результату. З другої половини січня 2022 року з відповідачем проживають окремо, не підтримують подружніх стосунків, не цікавляться один одним. Подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе. Наміру зберегти сім`ю з відповідачем у неї немає, вони втратили почуття любові один до одного. Вважає, що їх сім`я розпалась остаточно, шлюб носить формальний характер. Примирення між ними неможливе.

Стислий виклад позиції сторін :

Позивачка в судове засідання не з`явилася, від неї поступила заява, в якій просить справу слухати в її відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю, з підстав зазначених в позовній заяві. Просила шлюб між нею та відповідачем розірвати, неповнолітнього сина залишити проживати з нею, після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище. Не заперечила щодо проведення заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання також не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Від нього поступила заява в якій просить справу слухати в його відсутності. Просив відмовити з частині позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, при вирішенні решту позовних вимог покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, однак від неї поступила заява в якій просили справу слухати в їх відсутності. Також направлено письмові пояснення, в яких зазначено, що 28.12.2022 року №1353 згідно висновку Служби в справах дітей та рекомендації комісії з питань захисту прав дитини від 14.11.2022 року виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради було вирішено визначити місця проживання неповнолітнього сина : ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29.08.2022 р. відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження. Залучено третю особу Службу в справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22.09.2022 по справі замінено третю особу службу в справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11.01.2023 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті з викликом сторін по справі.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11.01.2023 року провадження по справі зупинено, надано сторонам строк на примирення.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 17 травня 2003 року в відділі ДРАЦС реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис №570, що стверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 5).

В сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвами про народження дітей (а.с. 9-10).

Позивачем надані документи про те, що вона на даний час проживає в Бельгії разом з неповнолітнім сином ОСОБА_5 -18.06.2013 року, який зарахований на навчання в третій клас Вільної початкової школи «Потлоденсхол» -007989. З 01.09.2022 року ОСОБА_7 -18.06.2013 року, навчання в 4-му класі в школі «Vrije Lagere School» (а.с. 50-55).

28.12.2022 року №1353 згідно висновку Служби в справах дітей та рекомендації комісії з питань захисту прав дитини від 14.11.2022 року рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради вирішено визначити місця проживання неповнолітнього сина: ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 79-81).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:

Відповідно до частини 9 та 10 ст. 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно ч.1 та 3 ст. 55 цього Кодексу дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

Згідно ч. 3 та 4 ст. 56 цього Кодексу кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як роз`яснив Пленум ВСУ у п. 10 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року N 11, проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Щодо визначення визначення місця проживання неповнолітньої дитини суд приходить до наступного висновків.

У відповідності до ч.1 ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей.

За змістом норми статті 150 СК України, обов`язками батьків є піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У відповідності до ч.2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Крім цього, за правилом ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання неповнолітніх дітей беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дітей до кожного з них, вік дітей, стан їх здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Імперативними приписами статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини.

У свою чергу відповідно до частин 2, 8, 9, 10 статті 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року закріплено, що держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Положеннями статті 171 Сімейного кодексу України визначено, що місце проживання малолітньої дитини з одним з батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент вирішення спору неповнолітній ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з матір`ю.

Згідно ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

28.12.2022 року №1353 згідно висновку Служби в справах дітей та рекомендації комісії з питань захисту прав дитини від 14.11.2022 року рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради вирішено визначити місця проживання неповнолітнього сина: ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 79-81).

Із наявних у матеріалах справи доказів випливає, що проживання неповнолітнього сина ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір`ю повною мірою відповідає його інтересам. Будь-яких підстав вважати, що внаслідок проживання із матір`ю права дитини можуть бути порушені, судом не встановлено.

Отже, висновок органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю є обґрунтованим та таким, що відповідає інтересам дитини.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом з матір`ю, так як зазначені доводи не підтверджені доказами, і не спростовують висновку органу опіки та піклування.

Висновки суду:

Судом встановлено, що сторони припинили подружні відносини протягом часу, який оцінюється тривалим, не ведуть спільне господарство, не підтримують подружніх відносин. Підстав для примирення сторін не знаходяться.

Примушування позивача до збереження шлюбних стосунків з відповідачем суперечить вимогам закону.

На підставі наведеного, з урахуванням особливого характеру сімейних відносин та їх об`єктивну недоступність для оточуючих, беручи до уваги, що позивач категорично заперечує проти збереження їх сім`ї та наполягає на розлучені, суд не може покласти обов`язок збереження сім`ї сторін на позивача при наявності заперечення цього.

Отже, враховуючи відсутність у сторін морально-правової основи шлюбу, яка ґрунтується на почуттях взаємної поваги та любові, взаємній підтримці та допомозі, враховуючи фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення, категоричну позицію позивача, суд дійшов висновку, що сім`я сторін розпалася, подальше збереження сім`ї неможливе і суперечить інтересам сторін.

З огляду на вищенаведені судом докази, які надали суду сторони на підтвердження та заперечення позовних вимог, щодо визначення місця проживання дитини, керуючись принципом рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, при цьому враховуючи інтереси дитини, а також те, хто з батьків виявляє більшу увагу і турботу про них, її вік, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини, суд приходить до переконання, що необхідно визначити місце проживання неповнолітнього сина з матір`ю.

При цьому суд зазначає, що таке рішення суду не позбавляє можливості та обов`язку кожного з батьків, приймати участь у вихованні, спілкуванні та матеріальному утриманні дитини.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі ст.ст. 7, 24, 55, 112,113 СК України та керуючись ст.ст. 4, 19, 137, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17 травня 2003 року в відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис №570 - розірвати.

Неповнолітнього сина: ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Позивачу після розірвання шлюбу залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_8 ».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду, а якщо оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення суду складений 02 березня 2023 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Р.С. Солодовніков