Рішення № 109348859, 01.03.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17000/22

Провадження № 2/761/4754/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, належних сум при звільненні у розмірі середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 (позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (відповідач), відповідно до якого, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила: стягнути з Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.07.2020 року по 01.08.2022 року у сумі 128 414 гривень 20 копійок; стягнути з Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку 7 500 гривень у зв`язку із звільненням на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у червні 2022 року позивач отримала повідомлення від 26.05.2022 року № 2/10-7/178-22, про заплановане вивільнення позивача з посади завідувача Березівської дільниці Одеської філії на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників Одеської філії державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», яке відбудеться 03 серпня 2022 року, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. При звільненні, всупереч ч. 1 ст. 116 КЗпП України, позивачеві не було виплачено заробітну плату та вихідну допомогу, у зв`язку з чим позивач звернулася з даним позовом та з заявою про забезпечення позову.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2022 року матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.

26.08.2022 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцевим Д.О. справу прийнято до свого провадження, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачам було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

26.08.2022 Шевченківський районний суд м. Києва своєю ухвалою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 761/17000/22 - повернуто заявнику.

18.11.2022 від позивача на адресу суду надійшла заява про збільшення позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі, відповідачу вручено, про що свідчить довідка про доставку електронного листа на офіційну електронну адресу відповідача.

У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявив, суд вирішує справу за наявними матеріалами, як це передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступних висновків.

09 листопада 2015 року, відповідно до наказу № 267-к від 06.11.2015 року, виданого генеральним директором Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», позивача було переведено з посади обліковця Березівської сортодослідної станції Одеської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на посаду завідувача станції насінницької Березівської сортодослідної станції Одеської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу».

Під час виконання своїх посадових обов`язків позивач тривалий час не отримувала заробітну плату, а саме з 01.07.2020 року по 01.08.2022 року.

У червні 2022 року позивач отримала повідомлення від 26.05.2022 року № 2/10-7/178-22, про заплановане вивільнення у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників Одеської філії державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» відповідно до наказу «Про ліквідацію Одеської філії» від 26 травня 2022 року № 18 та звільнення позивача з посади завідувача Березівської дільниці Одеської філії на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП, яке відбудеться 03 серпня 2022 року, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

09.08.2022 позивачем було надіслано до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» заяву про проведення розрахунку по заборгованості із нарахованої але не виплаченої заробітної плати та виплат при звільненні, що підтверджується експрес-накладною № 59000849924970 ТОВ «Нова пошта».

Відповідно до довідки про заробітну плату, виданої Одеською філією Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» від 08.08.2022 року за вих.№ 1, середня заробітна плата позивача складає 7 600,00 грн., заборгованість по заробітній платі станом на 01.08.2022 року складає 128 414,20 грн.

Також, позивач зазначає, що відповідач не виплатив вихідну допомогу позивачу у розмірі середньомісячного заробітку, що складає 7 500,00 грн.

Згідно з положеннями ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, а саме: основна заробітна плата; додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установленні норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

За п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, роботодавець має право звільнити працівника у випадку змін в організації виробництва і праці, зокрема ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього кодексу при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організації повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до статті 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до ст. 79 ЦПК України.

В свою чергу положеннями ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За весь час розгляду справи, відповідачем сума заборгованості не спростована.

Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд ухвалює рішення про задоволення позову про стягнення з Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.07.2020 року по 01.08.2022 року у розмірі 128 414,20 грн. та вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку, що складає 7 500,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Додатково суд зауважує, що оскільки в силу Закону України «Про судовий збір» за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин, позивачі звільняються від сплати судового збору, відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Тому, на підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що слід стягнути з Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 94, 233 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», ст. 4, 5,12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 275, 279, 352-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, належних сум при звільненні у розмірі середнього заробітку, - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (03190, м. Київ, вул. Януша Корчака, 9/12, код ЄДРПОУ 37884028) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі за період з 01.07.2020 року по 01.08.2022 року у розмірі 128 414,20 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку, що складає 7 500,00 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: