Рішення № 109345256, 27.02.2023, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2023 р. Справа № 924/40/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д., при секретарі судового засідання Сорока Д.В., розглянувши матеріали

за позовом ТОВ «ЮТЕМ - ІНЖИНІРИНГ», м.Буча, Київської області

до Державного Підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька АЕС» Державного Підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ», м. Нетішин, Хмельницької області

про стягнення 2 597 613,36 грн., з яких 2 018 499,65 грн. - основного боргу, 519 222,34 грн. - інфляційного збільшення, 59 891,37 грн. - 3% річних

Представники сторін:

Від позивача: Заторська О.А. - за довіреністю №05-ДВ від 09.12.2022р. (в режимі відеоконференції);

Від відповідача: Шадрін І.О. - згідно витягу з ЄДР (в режимі відеоконференції)

В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява ТОВ «ЮТЕМ - ІНЖИНІРИНГ», м.Буча, Київської області до Державного Підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька АЕС» Державного Підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ», м. Нетішин, Хмельницької області про стягнення 2 597 613,36 грн., з яких 2 018 499,65 грн. - основного боргу, 519 222,34 грн. - інфляційного збільшення, 59 891,37 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 06.01.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 31.01.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

На адресу суду 20.01.2023р. від представника відповідача надійшов відзив на позов в якому зазначає, що між позивачем та відповідачем дійсно укладено Договір №968-34/20-124-13-21-14174 від 29.03.2021р..

Відповідачем своєчасно подано до облікової системи «Фінансові потоки» заявку на використання коштів для оплати товару за договором відповідно до діючого у ДП «НАЕК «Енергоатом» порядку здійснення платежів. Однак, ВП ХАЕС не був профінансований через низький рівень розрахунків за відпущену на ринок електричну енергію в умовах функціонування нового в Україні ринку електроенергії. Всі надходження грошових коштів, перш за все, використовуються для оплати невідкладних першочергових платежів до бюджету, а також для забезпечення безпеки в роботі АЕС.

Оплата за договором не була проведена у повному обсязі вчасно, в зв`язку із вкрай важким фінансовим становищем компанії, в якому вона опинилась в умовах законодавчих змін, що відбулись в енергетичному просторі країни.

Відповідач не мав можливості здійснити оплату в строки визначені умовами договору внаслідок дії об`єктивних та незалежних від відповідача обставин.

У зв`язку із збройною агресією Російської федерації проти України відповідач зіштовхнувся з форс-мажорними обставинами, а саме обстрілами об`єктів енергетичної галузі в тому числі і майна відповідача, захопленням ВП «Запорізька АЕС» російськими військами, захопленням ВП «Донузлавська ВЕС», пошкодженням високовольтних ліній, спрацювання аварійного захисту на усіх атомних об`єктах країни інше.

Крім того, ДП «НАЕК «Енергоатом» належить до суб`єктів господарської діяльності, у власності та користуванні яких є об`єкти підвищеної небезпеки відповідно до вимог Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 № 2245-ІІІ).

Вищенаведені форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин суттєво обтяжує виконання зобов`язання для відповідача.

Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні» в розрізі п. 2 статті 14 прим.1 визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Також, відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022р. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Відповідач не мав можливості раніше здійснити оплату поставленого позивачем товару внаслідок дії об`єктивних та незалежних від відповідача обставин. Адже, неможливість виконання прийнятого на себе відповідачем зобов`язання, не пов`язано із ризиками господарської діяльності підприємства та не є наслідком його неефективної роботи. Відповідач опинився в таких умовах незалежно від його волі та намірів, а внаслідок законодавчих змін в країні, що призвели до зміни функціонування ринку електричної енергії, зростання заборгованості перед відповідачем за відпущену на ринок електроенергію і як наслідок до скрутного фінансового становища відповідача, яке ще більше ускладнилось у зв`язку зі зменшенням грошових надходжень відповідача за відпущену на ринок електроенергію після початку військової агресії збройних сил російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022.

Наведені вище обставини продовжують існувати і на даний час та свідчать про відсутність у відповідача реальної можливості здійснити оплату на користь позивача відсотків річних та інфляційних витрат за Договором та виконати рішення суду у разі задоволення судом повністю або частково позовних вимог позивача.

Зважаючи на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволені позову.

Також, 16.02.2023р. відповідачем подано суду клопотання про зменшення штрафних санкцій та відстрочення виконання рішення суду. В даному клопотанні відповідач посилаючись на обставини викладенні у відзиві на позов вважає, що негайне виконання рішення суду про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» грошових коштів ставить під загрозу фінансування заходів із забезпечення сталої та безпечної роботи об`єктів атомної енергетики чим загрожує безпеці держави та населенню України, може спричинити невиконання ДП «НАЕК «Енергоатом» спеціальних обов`язків для забезпечення доступності ціни на електричну енергію для населення. Отже, на думку відповідача у разі ухвалення судом рішення у справі №924/40/23 про повне або часткове задоволення позовних вимог є всі підстави для зменшення розміру штрафних санкцій які підлягають стягненню на користь позивача на 90% та відстрочення виконання такого рішення суду тривалістю 1 календарний рік з моменту набрання таким рішенням суду законної сили, але не менше ніж до закінчення 2 календарних місяців з моменту припинення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022.

Представник позивача у поданому запереченні на клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та відстрочення виконання рішення суду від 24.02.2023р. зазначив, що позивач звертає увагу суду, що інформація про відсутність прибутку, та наявність збитку у розмірі 4 797 066 000,00 грн. (менш ніж собівартість реалізованої продукції) при витратах 238 946 000,00 грн., враховуючи підпорядкованість ДП НАЕК ЕНЕРГОАТОМ, вказує на недостатнє фінансування Компанією свого відокремленого підрозділу (всього в розмірі 61 892 000,00 грн). Оскільки, ВП ХАЕС самостійно не продає електроенергію, яку виробляє, дебіторська заборгованість формується у головної компанії, розподіл грошових коштів також здійснюється головною компанією. Проте, у проміжної звітності ДП НАЕК ЕНЕРГОАТОМ, станом на квітень 2022 року значиться серед активів грошові кошти на рахунках в розмірі 4 877 684 000,00 грн., що підтверджує можливість вчасного розрахунку з ТОВ «ЮТЕМ-ІНЖИНІРИНГ». За реалізацію продукції ДП НАЕК ЕНЕРГОАТОМ отримав станом на квітень 2022 року 67 062 383 000,00 грн., що у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року (31184 032 000,00 грн.) в двічі більше.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних позивач зазначає, що статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

На думку позивача відповідач не довів належними доказами відсутність своєї вини та відповідно, необхідність звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання в розумінні статті 614 ЦК України.

Також, позивач заперечує щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду за його недоведеністю та необгрунтованістю.

Присутній в судовому засіданні представник позивача в режимі відеоконференції наполягав на задоволені позову, обґрунтовуючи долученими до матеріалів справи доказами.

Представник відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. У разі ухвалення судом рішення у справі №924/40/23 про повне або часткове задоволення позовних вимог зменшити розмір штрафних санкцій які підлягають стягненню на користь позивача на 90% та відстрочити виконання такого рішення суду тривалістю 1 календарний рік з моменту набрання таким рішенням суду законної сили, але не менше ніж до закінчення 2 календарних місяців з моменту припинення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

29 березня 2021 року між ТОВ «ЮТЕМ-ІНЖИНІРИНГ» та Державним Підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька АЕС» Державного Підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» було укладено Договір №968-34/20-124-13-21-14174 на виконання робіт реконструкції за темою: «Впровадження підживлення басейну витримки на стадії важкої аварії. Хмельницька АЕС. Енергоблок №1. БМР». Код робіт ДК 016:2010:43.29 - Роботи будівельно-монтажні, інші.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Підрядник бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконати роботи Реконструкція. Роботи за темою: «Впровадження підживлення басейну витримки на стадії важкої аварії. Хмельницька АЕС. Енергоблок № 1. БМР». Код робіт ДК 016:2010:43.29 - Роботи будівельно-монтажні, а Замовник відповідно до п. 1.3. Договору бере на себе зобов`язання прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов договору.

Відповідно умов пункту 3.1. Договору ціна робіт за цим договором згідно з Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток №1) становить - 2 407 582,66 грн. грн., крім того ПДВ 20% складає 481 516,53 грн., разом 2 889 099,19 грн.

Згідно з умовами п.4.1. Договору оплата робіт здійснюється по факту виконання робіт протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (форма КБ-2в та довідка № КБ-3) при умові надання Замовнику повного комплексу виконавчої документації.

На виконання умов Договору Підрядником було виконано роботи, а Замовником прийнято роботи на загальну суму - 2 886 192,11 грн., що підтверджується відповідними Актами виконаних робіт підписаними сторонами в період з серпня по листопад 2021 року, а саме: Акт №1 за серпень 2021 року на суму 867 557,10 грн.; Акт № 2 за жовтень 2021 року на суму 1 959 956,74 грн.; Акт № 3 за листопад 2021 року на суму 58 678,27 грн.

Позивачем здійснено часткову оплату на загальну суму 867 692,46 грн., неоплаченими залишаються виконані роботи на загальну суму 2 018 499,65 грн.

Відповідач погодився із сумою заборгованості, підписавши 31 липня 2022 року Акт звіряння взаємних розрахунків по спірному Договору на суму 2 018 499,65грн.

Будь-яких претензій щодо строків виконання та якості робіт від відповідача також не надходило.

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати виконаних робіт по Договору №968-34/20-124-13-21-14174 від 29.03.2021 р., загальна сума заборгованості перед позивачем станом на 28.12.2022р. становить 2 018 499,65 грн.

Згідно п.5.2.2 Договору Підрядник має право отримати за виконані роботи оплату в розмірах і строках, передбачених цим Договором.

Відповідно до вимог 11.1. Договору в разі виникнення спору сторони застосовують заходи досудового (претензійного) врегулювання господарського спору. 24.10.2022 року позивач надіслав лист (претензію) відповідачу з вимогою сплатити заборгованість за виконані роботи (вих. № 0726/22), яка отримана відповідачем 27.10.2022 року. Однак, відповідач залишив претензію без відповіді, борг не сплатив.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що сторони за невиконання своїх обов`язків несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Окрім основної суми заборгованості за Договором, додатково позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача 59 891,37 грн. - 3% річних та 519 222,34 грн. - інфляційних втрат за період з 31.12.2021р. по 26.12.2022р.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Договір №968-34/20-124-13-21-14174 від 29.03.2021р., що є предметом даного позову по своїй правовій природі є договором підряду.

За статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або. одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, 29 березня 2021 року між ТОВ «ЮТЕМ-ІНЖИНІРИНГ» та Державним Підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька АЕС» Державного Підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» було укладено Договір №968-34/20-124-13-21-14174 на виконання робіт реконструкції за темою: «Впровадження підживлення басейну витримки на стадії важкої аварії. Хмельницька АЕС. Енергоблок №1. БМР». Код робіт ДК 016:2010:43.29 - Роботи будівельно-монтажні, інші.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Підрядник бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконати роботи Реконструкція. Роботи за темою: «Впровадження підживлення басейну витримки на стадії важкої аварії. Хмельницька АЕС. Енергоблок № 1. БМР». Код робіт ДК 016:2010:43.29 - Роботи будівельно-монтажні, а Замовник відповідно до п. 1.3. Договору бере на себе зобов`язання прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов договору.

Відповідно умов пункту 3.1. Договору ціна робіт за цим договором згідно з Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток №1) становить - 2 407 582,66 грн. грн., крім того ПДВ 20% складає 481 516,53 грн., разом 2 889 099,19 грн.

Згідно з умовами п.4.1. Договору оплата робіт здійснюється по факту виконання робіт протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (форма КБ-2в та довідка № КБ-3) при умові надання Замовнику повного комплексу виконавчої документації.

На виконання умов Договору Підрядником було виконано роботи, а Замовником прийнято роботи на загальну суму - 2 886 192,11 грн., що підтверджується відповідними Актами виконаних робіт підписаними сторонами в період з серпня по листопад 2021 року, а саме: Акт №1 за серпень 2021 року на суму 867 557,10 грн.; Акт № 2 за жовтень 2021 року на суму 1 959 956,74 грн.; Акт № 3 за листопад 2021 року на суму 58 678,27 грн.

Позивачем здійснено часткову оплату на загальну суму 867 692,46 грн., неоплаченими залишаються виконані роботи на загальну суму 2 018 499,65 грн.

Відповідач погодився із сумою заборгованості, підписавши 31 липня 2022 року Акт звіряння взаємних розрахунків по спірному Договору на суму 2 018 499,65грн.

Будь-яких претензій щодо строків виконання та якості робіт від відповідача також не надходило.

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати виконаних робіт по Договору №968-34/20-124-13-21-14174 від 29.03.2021 р., загальна сума заборгованості перед позивачем станом на 28.12.2022р. становить 2 018 499,65 грн.

Згідно п.5.2.2 Договору Підрядник має право отримати за виконані роботи оплату в розмірах і строках, передбачених цим Договором.

Відповідно до вимог 11.1. Договору вразі виникнення спору сторони застосовують заходи досудового (претензійного) врегулювання господарського спору. 24.10.2022 року позивач надіслав лист (претензію) відповідачу з вимогою сплатити заборгованість за виконані роботи (вих. № 0726/22), яка отримана відповідачем 27.10.2022 року. Однак, відповідач залишив претензію без відповіді, борг не сплатив.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що сторони за невиконання своїх обов`язків несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім основної суми заборгованості за Договором 2 018 499,65 грн., додатково позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача 59 891,37 грн. - 3% річних та 519 222,34 грн. - інфляційних втрат за період з 31.12.2021р. по 26.12.2022р.

Суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат у вище вказаних сумах, дійшов висновку, що вказані нарахування здійсненні вірно та підлягають задоволенню.

Всього, сума заборгованості за Договором складає 2 597 613,36 грн., з яких 2 018 499,65 грн. - основний борг, 59 891,37 грн. - 3% річних та 519 222,34 грн. - інфляційних втрат, яка відповідачем не оплачена.

Що ж стосується клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (3% річних та інфляційних втрат), які підлягають стягненню на користь позивача на 90%, судом враховується наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань. Договір, який укладений між сторонами є двостороннім, в якому не передбачено можливість невиконання зобов`язання, в тому числі уникнення відповідальності у зв`язку з невиконанням зобов`язання третіх осіб перед відповідачем. Договір містить імперативну норму щодо відповідальності відповідача перед позивачем в разі невчасної оплати виконаних робіт.

Оскільки відповідач не довів належними доказами відсутність своєї вини та необхідність звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання в розумінні статті 614 ЦК України, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (3% річних та інфляційних втрат), які підлягають стягненню на користь позивача на 90%.

Що ж стосується клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду, судом враховується наступне.

Відповідно до Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковим до виконання; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ст. 129-1, п. 9 ч. 1 ст. 129).

Обов`язковість судового рішення є однією із засад (принципів) також господарського судочинства (п. 7 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Також згідно зі ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в ст. 326 ГПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення №18-рп/2012 від 13.12.2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Згідно зі ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні, зокрема, у справі "Жовнер проти України", заява № 56848/00, рішення від 29.06.2004 р., зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Відповідач в обґрунтування поданого клопотання про відстрочку виконання рішення суду посилається на те, що підставами для відстрочки та обставинами, які істотно ускладнюють виконання рішення суду, є форс-мажорні обставини, які виникли у зв`язку із збройною агресією Російської федерації проти України, а саме обстріли об`єктів енергетичної галузі в тому числі і майна відповідача, захопленням ВП «Запорізька АЕС» російськими військами, захопленням ВП «Донузлавська ВЕС», пошкодженням високовольтних ліній, спрацювання аварійного захисту на усіх атомних об`єктах країни інше.

Крім того, ДП «НАЕК «Енергоатом» належить до суб`єктів господарської діяльності, у власності та користуванні яких є об`єкти підвищеної небезпеки відповідно до вимог Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 № 2245-ІІІ).

Вищенаведені форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин суттєво обтяжує виконання зобов`язання для відповідача.

В даному клопотанні відповідач вважає, що негайне виконання рішення суду про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» грошових коштів ставить під загрозу фінансування заходів із забезпечення сталої та безпечної роботи об`єктів атомної енергетики чим загрожує безпеці держави та населенню України, може спричинити невиконання ДП «НАЕК «Енергоатом» спеціальних обов`язків для забезпечення доступності ціни на електричну енергію для населення.

Оцінюючи зазначені підстави на предмет їх достатності для відстрочення виконання рішення суду враховуючи вище зазначене у сукупності, положення законодавства, зокрема, принцип обов`язковості судового рішення, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності обставин, які би слугували достатньою підставою для відстрочки виконання рішення суду у цій справі, а тому клопотання відповідача у разі ухвалення судом рішення у справі №924/40/23 про повне або часткове задоволення позовних вимог, надати відповідачу відстрочення виконання такого рішення суду тривалістю 1 календарний рік з моменту набрання таким рішенням суду законної сили, але не менше ніж до закінчення 2 календарних місяців з моменту припинення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати по справі необхідно покласти на відповідача, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного Підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код:24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька АЕС» Державного Підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ», (30100, м.Нетішин, Хмельницької області, вул. Енергетиків, буд. 20, код: 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТЕМ - ІНЖИНІРИНГ», (08292, м. Буча, вул. Леха Качинського, 3, а/с 1082, код: 30568931) - 2 018 499,65 грн. (два мільйони вісімнадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень 65 коп. ) - основного боргу, 519 222,34 грн. (п`ятсот дев`ятнадцять тисяч двісті двадцять дві гривні 34 коп.) - інфляційного збільшення, 59 891,37 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто одна гривня, 37 коп.) - 3 % річних, 38 964,20 грн. (тридцять вісім тисяч дев`ятсот шістдесят чотири гривні 20 коп. ) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текс рішення складено та підписано 03.03.2023р.

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук 3 прим.:

1- до справи

2- позивачу - office@utem-group.com;

3 - відповідачу - office@khnpp.atom.gov.ua