Рішення № 109344059, 01.03.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2023 Справа № 914/2668/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Комунального підприємства «Адміністративне-технічне управління», м. Львів

до відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів

про: відшкодування витрат в розмірі 9 600,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Паращак І.В. - представник, довіреність за вих. № 2410-10-28 від 05.01.2023 р.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Комунального підприємства "Адміністративне-технічне управління" до відповідача - ОСОБА_1 про відшкодування витрат в розмірі 9 600,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2022 р., справу № 914/2668/22 розподілено судді Долінській О.З.

Судом було здійснено запит 26.10.2022 року до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області за вих. № 914/2668/22/1/22 про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картотеці реєстраційного обліку щодо відповідача у даній справі - ОСОБА_1 відповідно до ч. 6-7 ст. 176 ГПК України.

08.11.2022 р. на адресу суду надійшла відповідь на запит суду від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області за вх. № 23198/22. Відповідно до вказаної відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області, зазначено адресу відповідача: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.11.2022 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 07.12.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.12.2022 р., розгляд справи по суті призначено на 11.01.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.01.2023 р., постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 914/2668/22 за правилами загального позовного провадження за ініціативою суду, розгляд справи почати зі стадії відкриття провадження у справі. Крім того, судом позовну заяву Комунального підприємства "Адміністративне-технічне управління" до відповідача: ОСОБА_1 про відшкодування витрат в розмірі 9600,00 грн.у справі № 914/2668/22 залишено без руху. Встановлено Комунальному підприємству "Адміністративне-технічне управління" строк у 5 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків позовної заяви, а саме - надати суду відомості щодо ідентифікаційного номера відповідача.

18.01.2023 р. позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 11.01.2023 р., направлено на адресу суду заяву про усунення недоліків з додатками, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 1351/23 від 19.01.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 19.01.2023 р., підготовче засідання призначено на 01.02.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 01.02.2023 р., закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/2668/22 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 01.03.2023 р.

01.03.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просив суд позов задоволити повністю.

01.03.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 08.11.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі направлялись відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , яка зазначена у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у листі - відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області за вх. № 23198/22 від 08.11.2022 р.

03 лютого 2023 р. судом було здійснено повідомлення на сайт Господарського суду Львівської області, в якому відповідач повідомлявся про те, що ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 01.02.2023 р., закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/2668/22 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 01.03.2023 р. на 10:40.

Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами, як відповідач у даній справі, не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Ухвали суду у даній справі від 08.11.2022 р., від 07.12.2022 р. від 19.01.2023 р., які направлялись на адресу відповідача, повернуті на адресу суду з відміткою Укрпошти «За закінченням терміну зберігання».

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: "свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду".

При цьому суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку, було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача ухвалами суду у даній справі не визнавалась обов`язковою, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2668/22.

В судовому засіданні 01.03.2023 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги позивача обгрунтовані тим, що у зв`язку із виявленням самовільно встановленого відкритого літнього майданчика на вул. Володимира Великого, 59-в (навпроти будинку № 63 на вул. Володимира Великого), Франківською районною адміністрацією на адресу відповідача скеровувався акт від 10.05.2019р. № 4 про здійснення добровільного демонтажу самовільно встановленого відкритого майданчика на вул. Володимира Великого, 59-в (навпроти будинку № 63 на вул. Володимира Великого) в термін до 18.05.2019р. Однак, як зазначає позивач, відкритий літній майданчик на вул. Володимира Великого, 59-в (навпроти будинку № 63 на вул. Володимира Великого), не був демонтований відповідачем у добровільному порядку у встановлений термін, тому КП «Адміністративно - технічне управління» здійснило примусовий демонтаж, внаслідок чого понесло витрати. Позивач зазначає про те, що 16.05.2019 р. між КП «Адміністративно - технічне управління» та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про надання послуг з демонтажу відкритих літніх майданчиків № 16/05/19. Загальна вартість витрат, понесених КП «Адміністративно - технічне управління» за демонтаж відкритого літнього майданчика на вул. Володимира Великого, 59-в (навпроти будинку № 63 на вул. Володимира Великого) становить: демонтаж огородження 4 м.п. - 1000,00 грн.; демонтаж подіуму (настилу) 28 кв.м. - 7000,00 грн., разом - 8000,00 грн., ПДВ 20% - 1 600,00 грн. Загальна вартість, в т.ч. ПДВ, становить 9 600,00 грн. На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 9 600,00 грн. витрат, пов`язаних з проведенням вказаного вище демонтажу відкритого літнього майданчика та понесені позивачем судові витрати.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки повноважного представника, вимог ухвали суду від 08.11.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі направлялись відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , яка зазначена у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у листі відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області за вх. № 23198/22 від 08.11.2022 р.

03 лютого 2023 р. судом було здійснено повідомлення на сайт Господарського суду Львівської області, в якому відповідач повідомлявся про те, що ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 01.02.2023 р., закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/2668/22 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 01.03.2023 р. на 10:40.

Таким чином, відповідач повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Однак, відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, як відповідач у справі.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представника позивача, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

10 травня 2019 року комісією у складі, затвердженому розпорядженням Франківської районної адміністрації від 07.10.2016 р. за № 531, складено акт № 4 про демонтаж літнього майданчика.

У вказаному акті № 4 від 10.05.2019р. зазначено, що за результатами обстеження відкритого літнього майданчика, розміщеного суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ) на предмет дотримання вимог ухвали міської ради від 05.03.2009 р. № 2452 «Про затвердження Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об`єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності» (із змінами та доповненнями) при встановленні відкритих літніх майданчиків на території м. Львова, встановлено наступне порушення: літній майданчик встановлений без відповідних дозвільних документів.

Також, у вказаному акті зазначено, що ОСОБА_1 , у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ухвали Львівської міської ради № 1024 від 15.09.2016 р., в термін до 18.05.2019 року, необхідно усунути порушення шляхом демонтажу літнього майданчика, який розташований на вул. Володимира Великого, 59-в (навпроти будинку № 63 на вул. Володимира Великого)

У зв`язку з цим, 11.05.2019 р. Франківською районною адміністрацією листом за вих. № 35-вих.-4239, на адресу відповідача - ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , було скеровано акт № 4 від 10.05.2019р. про здійснення добровільного демонтажу самовільно встановленого відкритого майданчика по вул. Володимира Великого, 59-в (навпроти будинку № 63 на вул. Володимира Великого) в термін до 18.05.2019р., що підтверджується поштовою квитанцією, яка долучена позивачем до матеріалів справи.

Позивачем долучено до матеріалів справи наказ КП «Адміністративно - технічне управління» № 71 від 01.07.2019 р. «Про демонтаж відкритого літнього майданчика», в якому зазначається про те, що враховуючи не проведення суб`єктом господарювання демонтажу відкритого літнього майданчика у добровільному порядку, беручи до уваги попереднє погодження демонтажу відкритого літнього майданчика постійною комісією архітектури, містобудування та охорони історичного середовища Львівської міської ради - протокол № 128 від 22.05.2019 р., наказано Відділу оперативного реагування спільно з відділом благоустрою здійснити демонтаж відкритого літнього майданчика до 01 серпня 2019 року ФОП ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач, оскільки відкритий літній майданчик на АДРЕСА_2 ), не був демонтований відповідачем у добровільному порядку, тому КП «Адміністративно - технічне управління» здійснило примусовий демонтаж, внаслідок чого понесло витрати.

16.05.2019 р. між КП «Адміністративно - технічне управління» та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про надання послуг з демонтажу відкритих літніх майданчиків № 16/05/19. Загальна вартість витрат, понесених КП «Адміністративно - технічне управління» за демонтаж відкритого літнього майданчика на вул. Володимира Великого. 59-в (навпроти будинку № 63 на вул. Володимира Великого) становить: демонтаж огородження 4 м.п. - 1000,00 грн.; демонтаж подіуму (настилу) 28 кв.м. - 7000,00 грн., разом - 8000,00 грн., ПДВ 20% - 1 600,00 грн. Загальна вартість становить 9 600,00 грн.

Враховуючи те, що відповідачем у добровільному порядку не було демонтовано відкритий літній майданчик на вул. Володимира Великого, 59-в (навпроти будинку № 63 на вул. Володимира Великого), КП «Адміністративно - технічне управління» були понесені витрати за демонтаж відкритого літнього майданчика в загальному розмірі 9 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ), які позивач просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 1.1 ухвали Львівської міської ради від 15 09.2016р. № 1024 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 05.03.2009р № 2452», самовільно встановлений літній майданчик - відкритий літній майданчик встановлений без відповідних дозвільних документів.

Згідно з підпунктом 6.1.1 пункту 6.1. Ухвали Львівської міської ради від 15 09.2016р. № 1024 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 05.03.2009р № 2452», самовільно встановлені відкриті літні майданчики підлягають демонтажу.

Судом встановлено, що Франківською районною адміністрацією листом за вих. № 35-вих.-4239 від 11.05.2019 р. на адресу відповідача скеровувався акт від 10.05.2019р. № 4 про здійснення добровільного демонтажу самовільно встановленого відкритого майданчика на вул. Володимира Великого, 59-в (навпроти будинку № 63 на вул. Володимира Великого) в термін до 18.05.2019р.

Оскільки відповідачем у добровільному порядку не був демонтований відкритий літній майданчик на вул. Володимира Великого. 59-в (навпроти будинку № 63 на вул. Володимира Великого), а позивач здійснив його примусовий демонтаж, у зв`язку з чим останнім були понесені відповідні витрати демонтажу на загальну суму 9 600,00 грн., з них: демонтаж огородження 4 м.п. - 1000,00 грн.; демонтаж подіуму (настилу) 28 кв.м. - 7000,00 грн., разом - 8000,00 грн., ПДВ 20% - 1 600,00 грн., які документально підтверджені матеріалами справи, то понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.

Понесені витрати позивача на загальну суму 9 600,00 грн. підтверджуються наступними документами: рахунок на оплату № 0507 ВЛМ від 05.07.2019 р., виписаний ФОП ОСОБА_2 , акт надання послуг № 0507 ВЛМ від 05.07.2019 р., банківська виписка про перерахування коштів позивачем на рахунок ФОП ОСОБА_2 .

Долучений до матеріалів справи акт надання послуг № 0507 ВЛМ від 05.07.2019 р. підписаний повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Щодо застосування ПДВ при визначенні розміру понесених витрат, то у листі ДФС України від 28.10.2016 року № 23363/6/99-99-15-03-02-15 зазначено, що якщо кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі, які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об`єктом оподаткування, то на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку, платник зобов`язаний визначити податкові зобов`язання, виходячи з вартості таких товарів/послуг.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який судом долучено до матеріалів справи, зазначено, що діяльність фізичної особи підприємця ОСОБА_1 припинена 12.12.2019 року, підстава - власне рішення.

Згідно ст.51 та 52 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб`єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14?144цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18), від 5 червня 2019 року у справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18).

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відтак норми процесуальних законів наведено тут і далі у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року.

Згідно зі статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.

Разом з тим статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.

Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Відтак, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України (далі - ГК України), громадянин визнається суб`єктом господарювання, у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його, як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).

Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України).

Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною третьою статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (тут і далі - у редакції, чинній на час припинення ФОП) передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП.

Відповідно до статті 52 ЦК України, ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, суд дійшов висновку про належність спору до господарської юрисдикції.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

Враховуючи те, що позивачем подано суду достатньо доказів на обгрунтування позовних вимог, а відповідачем не подано жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне їх погашення, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення в заявленій сумі, а саме в сумі 9 600,00 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи зазначене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що сума понесених позивачем витрат, пов`язаних з проведеним демонтажем відкритого літнього майданчика в розмірі 9 600,00 грн. є обґрунтованою і підлягає стягненню з відповідача на час ухвалення рішення у даній справі.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем і таким чином, підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом, сплачено судовий збір в розмірі 2 481,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3953 від 18.10.2022 р. на суму 2 481,00 грн.

Судовий збір в розмірі 2 481,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і ним не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі.

Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, п. 1, ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНКПО НОМЕР_1 ) на користь позивача: Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7; код ЄДРПОУ №13804591) 9 600,00 грн. витрат, пов`язаних з проведенням демонтажу відкритого літнього майданчика та 2 481,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 03.03.2023 р.

Суддя Долінська О.З.