Рішення № 109344053, 20.02.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2023 Справа № 914/69/23

позовної заяви: Керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області, м. Пустомити Львівської обл.,

в інтересах держави в особі: Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), м. Київ,

до відповідача: Приватного підприємства «Агрофірма «Лугове», Львівська область, Золочівський район, с. Лугове,

про: стягнення заборгованості 16 757, 31 грн

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Дицька С.З.

Представники учасників справи:

Прокурор: Панькевич Р.В.;

від позивача: Фіялкович Т.-Д. І. - представник;

від відповідача : не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) до Приватного підприємства «Агрофірма «Лугове» про стягнення заборгованості 16 757, 31 грн.

Ухвалою від 09.01.2023 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Канцелярією Господарського суду 13.01.2023 зареєстровано клопотання Золочівської окружної прокуратури Львівської області про розгляд справи з викликом представників сторін.

Ухвалою від 30.01.2023 суд розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження призначив в судовому засіданні на 20.02.2023.

На адресу Господарського суду 02.02.2023 надійшов відзив (Вх. №2590/23) на позовну заяву.

Відзив долучено до матеріалів справи.

На адресу Господарського суду 07.02.2023 надійшла відповідь на відзив (Вх. №2590/23.

Відповідь на відзив долучено до матеріалів справи.

У судове засідання 20.02.2023 прокурор з`явився, надав пояснення, позовні вимоги підтримав.

У судове засідання 20.02.2023 представник позивача з`явився, надав пояснення, позовні вимоги підтримав.

У судове засідання 20.02.2023 представник відповідача не з`явився, на електронну адресу Господарського суду 20.02.2022 надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

Клопотання відповідача про відкладення мотивоване тим, що представник Відповідача отримав відповідь на відзив 15.02.2023, тому з огляду на визначений судом строк для надання Відповідачем заперечення на відповідь на відзив, норми ГПК України, а також дату отримання відповіді на відзив, вбачається, що останнім днем для реалізації Відповідачем права на подачу заперечення на відповідь на відзив є 20.02.2023.

Враховуючи вищенаведене, з метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків, керуючись ст. 42, 116, 184 ГПК України, відповідач просить відкласти розгляд справи.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відхилення останнього з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ГПК України одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Клопотання мотивоване тим, що відповідач отримав відповідь на відзив 15.02.2023, однак як встановлено судом з відомостей АТ «Укрпошта» (трекінг поштових відправлень), що поштове відправлення з відповідю на відзив, що надсилалось відповідачу (ідентифікатор поштового відправлення № 7 8060004084634) вручено особисто 11.02.2023, отже останнім днем для реалізації Відповідачем права на подачу заперечення на відповідь на відзив є 16.02.2023.

Суд вказує, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на обґрунтування наведених в клопотанні обставин.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 202 ГПК України, а саме: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Оскільки судом неявка відповідача не визнана поважною, то підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні 20.02.2023, визначених у ч. 2 ст. 202 ГПК України, не встановлено.

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, участь у судовому засідання є правом, а не обов`язком сторін, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 20.02.2023 за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 20.02.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача

Позов обгрнутовано тим, що 03.09.2020 посадовими особами Відділу Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить та використовується відповідачем.

Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 226227 від 03.09.2020 зафіксовано, що під час надання Відповідачем послуг по перевезенню вантажу, водій ОСОБА_2 незабезпечений дозволом про рух з перевищенням вагових обмежень транспортного засобу, (повна маса становила 47,24 т, що перевищує на 18,1 % допустимі 40 т, навантаження на задню вісь становила 22,5 т, при допустимих 22 т), відсутня торгово-транспортна накладна чи інший визначений законодавством документ на вантаж, чим порушено вимоги ст.ст. 34, 47 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Як стверджує позивач, Відповідачем не здійснено плати за проїзд великогабаритних та/або великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 510,90 євро, що стало підставою для звернення до суду.

Заперечення відповідача

Відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки відсутні обґрунтування підстав для захисту прокурором інтересів держави в даних правовідносинах, не доведено обставини необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також відсутність обґрунтування доказами підстав звернення до суду.

Обставини справи

28 серпня 2020 Управлінням Укртрансбезпеки в Львівській області затверджено Графік проведення рейдових перевірок, яким визначено термін проведення перевірки державними інспекторами, а саме з 31.08.2020 до 06.10.2020, та місця здійснення перевірки, серед яких, зокрема М-06 Київ Чоп.

Згідно із направленням Управління Укртрансбезпеки у Львівській області на рейдову перевірку № 011451 від 28.08.2020 державним інспекторам доручено провести в період з 31.08.2020 до 06.10.2020 рейдову перевірку транспортних засобів, зокрема на а/д Київ Чоп.

Третього вересня 2020 посадовими особами Відділу Укртрансбезпеки на підставі направлення № 011451 від 28.08.2020 була проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Третього вересня 2020 посадовими особами Відділу Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля MAN, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Зупинений транспортний засіб належить приватному підприємству «Агрофірма «Лугове», яке знаходиться за адресою: с. Лугове, Бродівського району (на даний час - Золочівського району), Львівської області.

Як зазначено в акті № 226227 від 03.09.2020, габаритно - ваговий контроль проводився посадовою особою Укртрансбезпеки, а саме: ОСОБА_3 .

Актом № 226 227 від 03.09.2022 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом зафіксовано, що під час надання Відповідачем послуг по перевезенню вантажу, водій ОСОБА_2 незабезпечений дозволом про рух з перевищенням вагових обмежень транспортного засобу, відсутня торгово-транспортна накладна чи інший визначений законодавством документ на вантаж, чим порушено вимоги ст.ст. 34, 47 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно з акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та Довідки № 0007985 від 03.09.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, повна маса транспортного засобу становила 47,24 тонн.

Відповідно до розрахунку Згідно з розрахунком № 318/041 від 03.09.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, Відповідача зобов`язано здійснити оплату на суму 510,90 євро, що за перерахунком згідно з офіційним курсом Національного банку України Євро до Гривні на день проведення розрахунку, 03.09.2020, еквівалентно 16 757,31 грн.

У матеріалах справи наявні також свідоцтво про повірку у законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 02Чг-792, яке підтверджують сертифікацію ваг, що застосовувались при зважуванні транспортного засобу відповідача.

Відділ Укртрансбезпеки звернувся до відповідача з листом № 30258/5.2/24-22 від 19.09.2022 в якому повідомив про необхідність внесення плати за проїзд.

Листом від 14.09.2022 прокурор звернувся до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просив повідомити про те чи сплачено ПП «Агрофірма «Лугове» до бюджету кошти, у вигляді плати за проїзд в сумі 510, 90 євро та чи вживались самостійно заходи реагування, спрямовані на примусове стягнення вищезазначеної суми заборгованості у судовому порядку, у разі не вжиття таких, просив повідомити причини.

У відповідь на лист позивач зазначив, що ним вживались виключно заходи, спрямовані на добровільну оплату коштів за проїзд автомобільними дорогами загального користування, шляхом скерування на адресу ПП «Агрофірма «Лугове» листа - повідомлення, однак такий залишений останнім без задоволення. Окрім того, у даному листі Відділ державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті просить прокурора вжити заходів прокурорського реагування щодо стягнення плати за проїзд в судовому порядку.

Оскільки, Відділ державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті заходи щодо стягнення коштів в судовому порядку не вживав, для відновлення порушених прав та законних інтересів до суду із даним позовом звернувся Прокурор.

Позиція суду

Щодо представництва прокуратури в інтересах позивача у суді.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Абзацом другим ч. 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, позивачем у справі виступає орган, уповноважений державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який визначений прокурором в позовній заяві, а саме Державна служба України з безпеки на транспорті.

Частиною третьою ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Відповідно до частини четвертої вказаної вище статті, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та необхідність їх захисту обґрунтована прокурором в позовній заяві посиланням на Пункт 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України Бюджетний кодексу України, за якою що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України.

Надходження плати за проїзд автомобільними дорогами являє публічний інтерес, оскільки від повноти та своєчасності її зарахування до бюджету залежить ефективність і результативність виконання останнього, можливість запровадження і реалізації програм економічного і соціального розвитку країни, що свою чергу, надає державі можливість виконувати гарантовані Конституцією України зобов`язання перед її народом.

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Листом від 14.09.2022 прокурор звернувся до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просив повідомити про те чи сплачено ПП «Агрофірма «Лугове» до бюджету кошти, у вигляді плати за проїзд в сумі 510, 90 євро та чи вживались самостійно заходи реагування, спрямовані на примусове стягнення вищезазначеної суми заборгованості у судовому порядку, у разі не вжиття таких, просив повідомити причини.

У відповідь на лист позивач зазначив, що ним вживались виключно заходи, спрямовані на добровільну оплату коштів за проїзд автомобільними дорогами загального користування, шляхом скерування на адресу ПП «Агрофірма «Лугове» листа - повідомлення, однак такий залишений останнім без задоволення. Окрім того, у даному листі Відділ державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті просить прокурора вжити заходів прокурорського реагування щодо стягнення плати за проїзд в судовому порядку.

Листом від 19.09.2022 позивач повідомив прокурора про те, що у зв`язку із введеням воєнного стану, Укртрансбезпека має вкрай обмежене фінансування видатків на сплату судового збору, що унеможливлює ведення позовної діяльності спрямованої на відшкодування збитків.

Незважаючи на нарахування такої плати ще 01.04.2021 Державною службою України з безпеки на транспорті, за наявності підстав не вжито жодних заходів щодо стягнення такої у примусовому порядку, що потребує захисту вказаних інтересів держави прокурором шляхом пред`явлення відповідного господарського позову.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (п.77-80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Верховним Судом у постанові від 20.05.2019 по справі № 826/15338/18 визнано достатнім обґрунтування прокурора на право на звернення до суду з метою захисту інтересів держави в особі органу влади з тієї підстави, що позивач самостійно упродовж тривалого часу не вжив достатніх заходів щодо їх захисту в суді.

У постанові Верховного Суду від 16.04.2019 по справі № 910/3486/18, колегія суддів дійшла висновку, що нездійсненням позивачем упродовж тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, незверненням до суду із відповідним позовом протягом тривалого часу після звернень до відповідача, обґрунтовується наявність підстав для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави.

При цьому, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист державних інтересів

Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.

За наведених обставин, зважаючи на зміст листа позивача від 19.09.2022 про обмежене фінансування видатків на сплату судового збору, що унеможливлює ведення позовної діяльності спрямованої на відшкодування збитків, суд доходить висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні із цим позовом.

За таких обставин, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими.

Щодо предмету спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема передбачено, що при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.

Спірні правовідносини у даній справі виникли між сторонами у зв`язку із перевезенням вантажів автомобільною дорогою загального користування з перевищенням вагових обмежень за відсутності документів, обов`язковість наявності та перелік яких визначений ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно із ч. 12 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Пунктами 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Судом встановлено, 03.09.2020 посадовими особами Відділу Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля MAN, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який належить відповідачу та встановлено перевищення нормативних вагових параметрів.

За змістом ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (надалі Порядок № 879)

Пунктом 3 Порядку № 879 (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Частиною 3 п. 2 Порядку № 879 передбачено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (Офіційний вісник України, 2001, № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Відповідно до п. 22.5. розділу 22 «Перевезення вантажу» Правил дорожнього руху (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно із п. 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (п. 20 Порядку № 879).

З матеріалів справи вбачається, що Актом № 226 227 від 03.09.2022 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом зафіксовано, що під час надання Відповідачем послуг по перевезенню вантажу, водій ОСОБА_2 незабезпечений дозволом про рух з перевищенням вагових обмежень транспортного засобу, (повна маса становила 47,24 т, що перевищує на 18,1 % допустимі 40 т, навантаження на задню вісь становила 22,5 т, при допустимих 22 т), відсутня торгово-транспортна накладна чи інший визначений законодавством документ на вантаж, чим порушено вимоги ст.ст. 34, 47 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Зважаючи на те, що перевезення вантажів здійснювалося відповідачем з перевищенням вагових обмежень за відсутності документів, визначених ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», посадовими особами Укртрансбезпеки здійснено нарахування плати за проїзд дорогами загального користування.

Пунктом 28 Порядку № 879 встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до п. 26 Порядку № 879, кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено п. 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням (п. 31-1. Порядку № 879).

Згідно з розрахунком № 318/041 від 03.09.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, Відповідача зобов`язано здійснити оплату на суму 510,90 євро.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник, яким у даній справі виступає відповідач. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 12.02.2020 по справі № 917/210/19.

Крім цього, відповідач є власником великовагового транспортного засобу, а тому саме він має сплатити визначену суму плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, оскільки саме його транспортний засіб завдає шкоди автомобільним дорогам внаслідок такого перевищення. Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.11.2021 у справі № 747/45/20.

Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

У зв`язку із встановленням перевищення нормативів, інспекторами Управління відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні нараховано відповідачу плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 510, 90 Євро, що за перерахунком згідно з офіційним курсом Національного банку України Євро до Гривні станом на 03.09.2020, еквівалентно 16 757,31 грн (1 Євро= 32,7996 грн; 32,7996х510,90=16 757,31 грн).

Згідно з приписами п. 31-1 Порядку № 879, перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Суд зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який належить йому на праві власності, як і не надав доказів оскарження в установленому порядку дій Укртрансбезпеки щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків. Відтак, відмова водія транспортного засобу відповідача не можуть бути свідченням неправомірності дій інспекторів позивача під час проведення габаритно-вагового контролю.

З урахуванням вищевикладених норм законодавства, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога є законною та обґрунтованою, а відтак, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати.

Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 1'984,80 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 79, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Агрофірма «Лугове» (80631, с. Лугове, Золочівського району, Львівської області, код ЄДРПОУ: 35263487) 16 757,31 грн. на користь відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України в дохід Державного бюджету України (Городоцька міська ТГ ГУК Львів/ Городоцька тг, код отримувача 38008294, UA598999980313171216000013861, Казначейство України, код класифікації доходів бюджету 22160100, призначення платежу: плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні).

3.Стягнути з ПП «Агрофірма Лугове» на користь Львівської обласної прокуратури (рахунок IBAN: UA138201720343140001000000774 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач -Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02910031, сплачений судовий збір в сумі 2 481,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 27.02.2023.

Суддя Синчук М.М.