Рішення № 109343956, 03.03.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.03.2023Справа № 910/14318/22За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант І Я"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"

про стягнення 127 528, 38 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант І Я" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (надалі-відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 127 528,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у силу положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов`язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/14318/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

03.01.2023 від МТСБУ на виконання вимог ухвали суду надійшли відомості щодо умов укладеного відповідачем страхового договору (полісу).

18.01.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог і зазначає, що матеріали справи не містять звіту (висновку) експертного автотоварознавчого дослідження щодо визнання розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Volkswagen Golf» державний номер НОМЕР_1 застрахованого позивачем, що обмежує право відповідача на визначення розміру шкоди в передбаченому законом порядку та вказує, що позивачем невірно визначено суму страхового відшкодування, оскільки полісом серії АР № 2579074 передбачена франшиза в розмірі 2 600, 00 грн, яка має бути вирахувана з суми страхового відшкодування. Також зауважує, що всупереч вимогам ст. 33-1.1, 33-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не повідомлявся про дату та місце огляду вказаного автомобіля.

23.01.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення та клопотання про долучення доказів, у якому вказано, що в тексі позовної заяви ним допущено помилки а саме: номерним знаком транспортного засобу «Peugeot Expert» є НОМЕР_2 та винуватцем ДТП є ОСОБА_1 , на підтвердження чого надає копію постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області від 23.08.2022 в справі № 341/949/22.

17.02.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення, які за своєю суттю є відповіддю на відзив, а тому залишаються судом без розгляду, з огляду на таке.

Частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Пунктом 5 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження судом встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив протягом 5-ти днів з дня отримання відзиву.

Приписами частини 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Відзив був отриманий позивачем 16.01.2023, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0315079063100.

Відтак, останній день строку для подання позивачем відповіді на відзив є саме 23.01.2023.

До господарського суду надійшли додаткові пояснення, які розцінені судом як відповідь на відзив 17.02.2023, тобто після закінчення строку встановленого судом для її подання.

Положеннями частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що додаткові пояснення, які розцінені судом як відповідь на відзив подані відповідачем до суду із пропуском встановленого судом процесуального строку та приймаючи до уваги відсутність клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив або поновлення пропущеного строку на подання такої відповіді, суд залишає поданий додаткові пояснення, які розцінені судом як відповідь на відзив без розгляду в порядку ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.08.2021 між позивачем (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 557-02-21-03-203 (надалі - договір), предметом якого, відповідно до п. 4., є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen Golf» державний номер НОМЕР_1 .

У пункті 9. договору передбачена франшиза 0%.

Строк дії договору встановлено з 11.08.2021 по 10.08.2022 (п. 13. договору).

03.08.2022 о 13 год. 58 хв. у м. Бурштині по вул. Міцкевича, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Peugeot Expert» НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Volkswagen Golf» державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 23.08.2022 у справі № 341/949/22, водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказана дорожньо-транспортна пригода призвела до пошкодження транспортних засобів, зокрема, застрахованого позивачем транспортного засобу «Volkswagen Golf» державний номер НОМЕР_1 .

08.08.2022 власник транспортного засобу «Volkswagen Golf» державний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту.

08.08.2022 позивачем було проведено огляд транспортного засобу «Volkswagen Golf» державний номер НОМЕР_1 та складено відповідний акт огляду пошкодженого транспортного засобу.

25.10.2022 власник транспортного засобу «Volkswagen Golf» державний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.

Відповідно до наряду-замовлення № 0000045547 від 15.09.2022 виставленого ТОВ «Арія Моторс» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Volkswagen Golf" державний номер НОМЕР_1 складає 53 299, 98 грн, та відповідно до рахунку № А000031485 від 29.09.2022 виставленого ТОВ «Алекс со» вартість відновлювального ремонту вказаного авто складає 74 228, 40 грн, що в загальній сумі складає 127 528, 38 грн.

25.10.2022 позивачем складено страховий акт № 339-22-03-02 на розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 127 528, 38 грн.

Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 126 250, 86 грн, а саме: згідно з платіжним дорученням №1137 від 27.10.2022 на рахунок ТОВ «Арія Моторс» у сумі 53 299, 98 грн та згідно з платіжним дорученням № 1138 від 27.10.2022 на рахунок ТОВ «Алекс со» в сумі 74 228, 40 грн.

Отже, у відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, в зв`язку із настанням страхового випадку (ДТП) позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 127 528, 38 грн.

Відповідно до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, в таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов`язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди в межах виплаченої суми.

Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої в деліктному зобов`язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Як убачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Peugeot Expert» НОМЕР_2 застрахована відповідачем на підставі полісу серії АР № 2579074 з лімітом відповідальності по майну в сумі 130 000,00 грн та франшизою 2 600, 00 грн.

Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач у силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", з урахуванням положення п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», набув права вимоги до відповідача.

У даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності автомобіля «Peugeot Expert» НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , тобто особи, яка визнана винною в ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

У зв`язку з тим, що відповідач не сплатив суму страхового відшкодування позивачу, останній звернувся до суду з позовом про стягнення 127 528, 38 грн суми страхового відшкодування.

Також суд зазначає, що в Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Тому можна зробити висновок, що позивач на власний розсуд може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к, а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 12.02.2021 у справі № 910/6013/20.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач використав своє право саме шляхом звернення з позовом безпосередньо до суду, що не суперечить зазначеній вище правовій позиції.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідач заперечуючи проти позову посилається на обов`язкову, для визначення суми страхового відшкодування, наявність звіту (висновку) експертного автотоварознавчого дослідження щодо визнання розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Volkswagen Golf» державний номер НОМЕР_1 .

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до п. 34.4 ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком, МТСБУ та потерпілими можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Також суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17, від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 з аналогічних спорів, в яких зазначено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводиться ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, визначаючи розмір заподіяної шкоди суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 28.01.2020 у справі №917/500/18, від 20.03.2018 у справі №911/482/17).

Отже, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної в ДТП особи, зобов`язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується не звітом про оцінку, як попереднього оціночного документу, а відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.

Відповідно до наряду-замовлення № 0000045547 від 15.09.2022 виставленого ТОВ «Арія Моторс» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Volkswagen Golf" державний номер НОМЕР_1 складає 53 299, 98 грн, та відповідно до рахунку № А000031485 від 29.09.2022 виставленого ТОВ «Алекс со» вартість відновлювального ремонту вказаного авто складає 74 228, 40 грн, що в загальній сумі складає 127 528, 38 грн.

Враховуючи зазначене вище, посилання відповідача на обов`язкову наявність звіту (висновку) експертного автотоварознавчого дослідження щодо визнання розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Volkswagen Golf» державний номер НОМЕР_1 для визначення розміру страхового відшкодування є безпідставними.

З приводу посилань відповідача на відсутність повідомлення про огляд транспортного засобу, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 37.1.3. ст. 37.1. Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Згідно із п. 33-1.1 ст. 33-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний, зокрема, вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди (п. 33.1.2. ст. 33.1. вказаного вище Закону України).

Однак, норми наведеного Закону регулюють порядок страхового відшкодування в правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком при обов`язковому страхуванні цивільно-правової відповідальності, які відбуваються до заміни кредитора.

У той же час, відносини страхування між потерпілим та відповідачем не виникли, в той час, як між потерпілим та позивачем існували відносини за договором добровільного страхування наземного транспорту № 557-02-21-03-203 від 10.08.2021.

При цьому свій обов`язок потерпілий в частині повідомлення позивача про дорожньо-транспортну пригоду виконав, як і виконав обов`язок щодо надання пошкодженого транспортного засобу для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля.

За таких обставин, у правовідносинах між потерпілим, відповідачем та позивачем норми вказаного відповідачем Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не можуть бути застосовані.

Отже, оскільки для потерпілого відповідач у справі не є страховиком у розумінні ст. 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", то обов`язку в потерпілої особи для повідомлення відповідача, не виникло.

Разом з тим, відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна, норма викладена в ст. 9 Закону України «Про страхування».

Підсумовуючи наведене вище, за висновком суду, правомірними є вимоги позивача про відшкодування відповідачем виплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 124 928, 38 грн (127 528, 38 грн (вартість відновлювального ремонту) - 2 600, 00 грн (франшиза)).

Доказів сплати відповідачем суми страхового відшкодування позивачу в розмірі 124 928, 38 грн матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду таких доказів не надано.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 124 928, 38 грн виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 102, ідентифікаційний код 22868348) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант І Я" (79022, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 174, ідентифікаційний код 37317151) 124 928 (сто двадцять чотири тисячі дев`ятсот двадцять вісім) грн 38 коп. страхового відшкодування та 2 430 (дві тисячі чотириста тридцять) грн 42 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань