Рішення № 109343789, 02.03.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2023Справа № 910/11053/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохем Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг"

про стягнення 52 125,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Біохем Україна" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг" про стягнення 52 125,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором № БС-30-5880520 від 08.05.2020 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 22.11.2022 була отримана позивачем 06.12.2022.

Відповідачу ухвалу суду від 22.11.2022 було надіслано на адресу згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням № 0105493131377, яке повернуто до суду 06.12.2022 з зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", жодних заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надіслав ухвалу про відкриття провадження у справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біохем Україна» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Константа Холдинг» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № БС-30-5880520 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах, вказаних в даному Договорі, кормові добавки, премікси, комбікорми та кормові матеріали (далі - Товар), одиниця виміру, кількість, асортимент, ціна якого вказується в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Сума договору складається з суми вартості партій Товару, поставлених Продавцем протягом строку дії даного Договору. Покупець зобов`язується сплатити вартість Товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, вказаний в даному Договорі або у рахунку фактурі протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати поставки відповідної партії Товару. Датою поставки партії Товару є дата підписання Сторонами видаткової накладної на відповідну партію Товару (п.2.3 та 2.4 Договору).

У розділі 4 Договору сторони погодили «Порядок поставки та передачі товару» на умовах СРТ згідно Інкотермс 2010 за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Піски, вул. Польова, буд. 3 та/або Донецька область, Костянтинівський район, с. Бересток, вул. Докучаєва, 1. За попередньою домовленістю Сторін, передача товару Покупцю здійснюється одним із передбачених у даному Договорі способами:

- автотранспортною компанією або організацією зв`язку (визначається за попередньою домовленістю) за рахунок Покупця;

- автотранспортною компанією або організацією зв`язку (визначається за попередньою домовленістю) за рахунок Продавця;

- транспортування на склад Покупцю транспортом Продавця;

- транспортування на склад Покупцю транспортом Покупця.

Відповідно до п. 4.2. Договору, якщо передача та поставка товару здійснюється автотранспортною компанією або організацією зв`язку, то обов`язок передати Товар Покупцю вважається виконаним в момент передачі Товару автотранспортній компанії або організації зв`язку для доставки Покупцю. Датою отримання (поставки) товару в цьому випадку являється дата фактичного отримання Товару Покупцем.

Відповідно до п. 4.3. Договору, якщо передача та поставка товару здійснюється транспортом Продавця обов`язок передати Товар Покупцю вважається виконаним в момент вивантаження Товару з транспорту Продавця. Датою отримання (поставки) товару в цьому випадку являться дата підписання сторонами товарно-транспортної або видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.4. Договору, якщо передача та поставка товару здійснюється транспортом Покупця (самовивозом), то обов`язок передати Товар Покупцю вважається виконаним в момент передачі йому Товару. Передачею Товару в такому випадку вважається складання та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка свідчить про фактичне отримання Товару Покупцем. Датою отримання (поставки) товару в цьому випадку являється дата підписання сторонами видаткової накладної.

Продавець разом з Товаром передає Покупцю оригінали таких документів: рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна на Товар, настанова по використанню, видаткова накладна (два екземпляра), сертифікат аналізів (якості), додатково додається Ветеринарне свідоцтво Форма № 2, а Покупець передає оригінал належно оформленої довіреності (п.4.7 Договору).

Договір набирає чинності та вступає в дію в момент підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо одна зі Сторін за 30 календарних днів до моменту закінчення терміну дії даного Договору не виявила бажання розірвати його, Договір вважається пролонгованим (продовженим) на кожний наступний календарний рік на умовах, викладених уданому Договорі. При цьому, сторони погодили, що положення даного пункту є достатньою правовою підставою пролонгації строку дії Договору та укладення додаткових угод або інших документів для такої пролонгації не потребується (п. 9.1. Договору).

Сторонами у справі не надано до матеріалів справи доказів розірвання або припинення договорів, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що він є чинними.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного правочину позивач згідно з видатковими накладними № 722 від 08.05.2020 на суму 39 000,00 грн, № 723 від 08.05.2020 на суму 78 000,00 грн, № 866 від 09.06.2020 на суму 78 000,00 грн, № 1160 від 24.07.2020 на суму 39 000,00 грн, № 1274 від 10.08.2020 на суму 39 000,00 грн, № 1275 від 10.08.2020 на суму 39 000,00 грн, № 2006 від 10.12.2020 на суму 42 000,00 грн, № 2052 від 17.12.2020 на суму 58 125,00 грн та № 524 від 09.04.2021 на суму 42 000,00 грн поставив відповідачу товар на загальну суму 454 125,00 грн. (у т.ч. ПДВ).

Видаткові накладні № 722, № 866, № 1274 були підписані між сторони та скріпленими печатками товариств без будь-яких зауважень. У свою чергу, інші видаткові накладні не були підписані зі сторони відповідача.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Суд звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

У зв`язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд зазначає, що ведення первинних документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання.

Отже, обов`язковою умовою, що може бути доказом здійснення господарської операції саме з конкретним контрагентом, є наявність у первинному документі даних про осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку саме цього контрагента та дані, що дають змогу визначити повноваження такої особи на вчинення вказаних дій, особистий підпис вказаної особи.

Відповідно до пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності (ТМЦ) згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

У Договорі п. 4.7 сторони узгодили, що продавець разом з Товаром передає Покупцю оригінали таких документів: рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна на Товар, настанову по використанню, видаткова накладна (два екземпляра) та сертифікат аналізів (якості), додатково додається Ветеринарне свідоцтво Форма №2, а Покупець передає оригінал належно оформленої довіреності.

З наявних у матеріалах справи видаткових накладних № 723 від 08.05.2020, № 1160 від 24.07.2020, № 1275 від 10.08.2020, № 2006 від 10.12.2020, № 2052 від 17.12.2020 та № 524 від 09.04.2021 вбачається що вони не підписані зі сторони відповідача. При цьому суд зазначає, що позивачем надані копії Довіреностей, виданих ТОВ «Торговий дім «Константа Холдинг» на отримання цінностей, а саме:

- до видаткової накладної №1160 від 24.07.2020 Довіреність № 179 від 24.07.2020 на отримання цінностей за рахунком-фактурою № 1147 від 24.07.2020 (аналогічний номер замовлення покупця зазначений у видатковій накладній) на ім`я приймальника товару Анохіну Н.М. (оформлена відповідно до положень чинного законодавства, містить відомості про господарську операцію та підписана уповноваженими особами відповідача та скріплена печаткою товариства). Найменування цінностей, які підлягають отриманню, співпадає із товаром зазначеним у видатковій накладній;

- до видаткової накладної №1275 від 10.08.2020 Довіреність № 228 від 10.08.2020 на отримання цінностей за рахунком-фактурою № 1261 від 10.08.2020 (аналогічний номер замовлення покупця зазначений у видатковій накладній) на ім`я приймальника товару Анохіну Н.М. (оформлена відповідно до положень чинного законодавства, містить відомості про господарську операцію та підписана уповноваженими особами відповідача та скріплена печаткою товариства). Найменування цінностей, які підлягають отриманню, співпадає із товаром зазначеним у видатковій накладній;

- до видаткової накладної № 2006 від 10.12.2020 Довіреність № 419 від 10.12.2020 на отримання цінностей за рахунком-фактурою № 1972 від 10.12.2020 (аналогічний номер замовлення покупця зазначений у видатковій накладній) на ім`я приймальника товару Анохіну Н.М. (оформлена відповідно до положень чинного законодавства, містить відомості про господарську операцію та підписана уповноваженими особами відповідача). Найменування цінностей, які підлягають отриманню, співпадає із товаром зазначеним у видатковій накладній;

- до видаткової накладної № 2052 від 17.12.2020: Довіреність № 426 від 16.12.2020 на отримання цінностей за рахунком-фактурою № 2016 від 16.12.2020 (аналогічний номер замовлення покупця зазначений у видатковій накладній) на ім`я приймальника товару ОСОБА_1 (оформлена відповідно до положень чинного законодавства, містить відомості про господарську операцію та підписана уповноваженими особами відповідача та скріплена печаткою товариства). Найменування цінностей, які підлягають отриманню, співпадає із товаром зазначеним у видатковій накладній;

- до видаткової накладної № 524 від 09.04.2021 Довіреність № 97 від 09.04.2021 на отримання цінностей за рахунком-фактурою № 505 від 09.04.2021 (аналогічний номер замовлення покупця зазначений у видатковій накладній) на ім`я приймальника товару ОСОБА_1 (оформлена відповідно до положень чинного законодавства, містить відомості про господарську операцію та підписана уповноваженими особами відповідача та скріплена печаткою товариства). Найменування цінностей, які підлягають отриманню, співпадає із товаром зазначеним у видатковій накладній.

Отже, підсумовуючи викладене, товар за вищевказаними накладними зі сторони відповідача був прийнятий приймальником товарів - ОСОБА_1 , про що свідчать наявні в матеріалах справи копії довіреностей.

Додатково, на підтвердження поставки (відправки) товару відповідачу, позивачем надано експрес-накладні «Нова Пошта», копії яких наявні в матеріалах справи.

Проте відповідач свої зобов`язання за Договором в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, виконав лише частково та сплатив на користь позивача 402 000,00 грн, що підтверджується наданою до матеріалів справи оригіналом довідки з Банку щодо зарахованих від ТОВ «Торговий дім «Константа Холдинг» платежів № 70-1-1/1899 від 05.10.22 за Договором № БС-30-5880520 від 08.05.2020, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 52 125,00 грн за видатковою накладною № 2052 від 17.12.2020 (сума недоплати - 10 125,00) та за видатковою накладною № 524 від 09.04.2021.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 52 125,00 грн основного боргу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського кодекс України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Як встановлено судом, позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними: № 722 від 08.05.2020 на суму 39 000,00 грн, № 723 від 08.05.2020 на суму 78 000,00 грн, № 866 від 09.06.2020 на суму 78 000,00 грн, № 1160 від 24.07.2020 на суму 39 000,00 грн, № 1274 від 10.08.2020 на суму 39 000,00 грн, № 1275 від 10.08.2020 на суму 39 000,00 грн, №2006 від 10.12.2020 на суму 42 000,00 грн, № 2052 від 17.12.2020 на суму 58 125,00 грн та № 524 від 09.04.2021 на суму 42 000,00 грн - на загальну суму 454 125,00 грн. (у т.ч. ПДВ).

Судом також встановлено, що частина з вищевказаних видаткових накладних не підписані зі сторони відповідача, проте відповідач, здійснивши часткову оплату цього товару в сумі 402 000,00 грн, тим самим підтвердив факт отримання від позивача товару.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.

Суд розцінює часткові оплати відповідача як визнання ним основного боргу.

Отримання вищевказаного товару відповідачем не заперечується, крім того на отримання від позивача товару, безпосередньо відповідачем виписано довіреності на його отримання та номенклатура та кількість товару, вказаного в накладних та в довіреностях співпадають.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявленої до стягнення суми або доказів оплати заявлених позивачем вимог не надав.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача, а отже судові витрати по сплаті судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2 481,00 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг" (01001, місто Київ, пров. Тараса Шевченка, будинок 4, кімната 36, код 43533211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохем Україна" (03150, місто Київ, вул. Антоновича, будинок 51, код 37866538) заборгованість в розмірі 52 125 (п`ятдесят дві тисячі сто двадцять п`ять) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 02.03.2023

Суддя О.Г. Удалова