Рішення № 109343741, 16.02.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/118/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2023 Справа № 908/1616/22

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ортус ЛТД», код ЄДРПОУ (69006, м. Запоріжжя, вул. Мала, буд. 3; представник позивача: адвокат Іванченко А.Ю.)

до відповідача: Концерну «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137)

про зобов`язання вчинити дії

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: Іванченко А.Ю.;

від відповідача: Нікітін А.В.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ортус ЛТД» до відповідача: Концерну «Міські теплові мережі» з позовними вимогами про зобов`язання відповідача з 01 листопада 2021 року здійснити нарахування (перерахунок) за послуги з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення ХVІІ літ. А-9, А-1, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул.Василя Сергієнко, буд. 13, на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 403950 від 01.09.2007 року.

Ухвалою суду 08.09.2022 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1616/22, присвоєний номер провадження 9/118/22, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 03.01.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/1616/22 та призначено справу до судового розгляду по суті.

16.02.2023 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові, зазначивши, зокрема, про наступне. 01.09.2007 між ТОВ «Ортус ЛТД» та Концерном «Міські теплові мережі» було укладено договір № 403950 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді на об`єкт нерухомого майна (окреме нежитлове приміщення), розташоване за адресою: м.Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка (Задніпровська), буд. 13. Вказаний договір наразі є чинним на узгоджених сторонами умовах, на адресу позивача не находило повідомлень відповідача щодо його припинення або зміни, підстави для припинення зазначеного договору відсутні. Однак починаючи з 01 листопада 2021 року відповідач виставляє рахунки на оплату теплопостачання за публічним договором, що позивач вважає незаконним. Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» № 830 від 21.08.2019 не встановлено, що разом із прийняттям цієї постанови раніше укладені договори купівлі-продажу теплової енергії, укладені між споживачем та надавачем послуг, втрачають чинність. Відповідач помилково вважає, що з 01.11.2021 позивач уклав (приєднався) до Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії по об`єкту за адресою: м. Запоріжжя, вул. В. Сергієнка, 13. Договір, на підставі якого відповідач виставляє нові рахунки на оплату теплової енергії, є публічним. Позивач не вчиняв та не мав наміру вчиняти будь-які дії, спрямовані на акцептування умов нових договорів з Концерном «МТМ», відтак їх умови сторонами не погоджені. Позивачем не здійснювались дії, що свідчать про приєднання до умов публічного договору, заявка на приєднання до умов цього договору позивачем не підписувалась, оплата рахунків не проводилась. Позивач вважає, що публічний договір є неукладеним, оскільки між сторонами не досягнуто згоди щодо його істотних умов, позивач не звертався з проханням щодо приєднання до цього договору. Відтак у відповідача відсутнє право на виставлення рахунків за таким публічним договором. Позивач зазначив, що умови публічного договору є дуже обтяжливими для нього. Сума оплати за один опалювальний місяць приміщення значно зросла при тому, що вихідні дані для обчислення плати не змінились. На підставі викладеного, позивач вважає, що відповідач повинен здійснювати нарахування за раніше укладеним чинним договором, просив позов задовольнити. Позов обґрунтовано ст.ст. 3, 626, 627, 634, ч. 1 ст. 638 ЦІК України.

Також у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, що складаються з суми сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просив покласти на відповідача.

22.09.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залишено судом без розгляду, що відображено в ухвалі суду від 07.12.2022. У зв`язку із цим відповідь на відзив, яка надійшла від позивача до суду 24.10.2022, також залишена судом без розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні з розгляду справи по суті в усній формі надав пояснення, зазначивши, що відповідно до приписів ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 02.10.2021 на офіційному сайті Концерну «Міські теплові мережі» було опубліковано індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Цей договір є публічним договором приєднання та набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті. Про приєднання споживача до умов договору вказує факт отримання такої послуги. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону раніше укладені договори надання комунальних послуг припиняються з набранням чинності індивідуальним договором. З огляду на це твердження позивача про чинність договору купівлі-продажу теплової енергії № 403950 від 01.09.2007 та неукладення публічного договору є хибними. У задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ортус ЛТД» (позивач у даній справі) відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно є власником нежилого приміщення, ХVІІ літ. А-9, А1, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Задніпровська (на даний час - Василя Сергієнка), буд. 13; право приватної власності зареєстровано 18.07.2007 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 22.06.2007, згідно з яким загальна площа вказаного приміщення 458,9 кв.м.

01.09.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ортус ЛТД» (Споживач) та Концерном «Міські теплові мережі» (Теплопостачальна організація, відповідач у даній справі) укладено договір № 403950 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді до належного позивачу нежитлового за адресою: м.Запоріжжя, вул.Задніпровська (Василя Сергієнка), буд. 13.

Згідно з п.п. 10.1, 10.4 вказаного договору визначено, що він діє до 31.08.2008. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну його дії не заявила про розірвання цього договору.

У вересні 2022 року ТОВ «Ортус ЛТД» звернулось до господарського суду з позовом до відповідача - Концерну «Міські теплові мережі» з позовними вимогами про зобов`язання відповідача з 01 листопада 2021 року здійснити нарахування (перерахунок) за послуги з постачання теплової енергії на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 403950 від 01.09.2007 року, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/1616/22.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказаний договір не був припинений та є діючим. Підставою для звернення до суду стало те, що з 01 листопада 2021 року Концерн «МТМ» виставляє позивачу рахунки на оплату теплопостачання по вищевказаному об`єкту за умовами Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором, що позивач вважає незаконним.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, вислухавши пояснення учасників справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню на наступних підставах.

За приписами ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають із здійсненням господарської діяльності, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16, ч. 1 ст. 20 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема є примусове виконання обов`язку в натурі. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.13, ч.1, 2 ст.14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Вирішуючи спір суд враховує наступне.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до приписів ст.3 Закону України Про теплопостачання відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Концерн «Міські теплові мережі» є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України «Про природні монополії» та за приписами статті 19 Закону України «Про теплопостачання» як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі Статуту. Основною метою діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

Згідно з ч. 2 ст. 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до змісту частин 3, 4 та 7 статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч.ч. 2, 5 ст. 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (абз. 3 ч. 1 ст. 641 ЦК України).

У офіційному виданні «Голос України» № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі Закон).

Відповідно до п. 1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до змісту положень статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ч.1 ст. 12 Закону).

За змістом статті 6 зазначеного Закону учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг. Виконавцем послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація.

За приписами п. 1 частини 2 статті 7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають житлово-комунальних послуг, які надаються виключно на договірних засадах.

01.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» від 03.12.2020 № 1060-ІХ. Цим Законом внесено низку змін до Законів України, що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема до ч. 2 ст. 12, ч. 5 ст. 13, ст. 14, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

Відповідно до частини 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з урахуванням внесених змін, визначено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» врегульовано особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку.

Згідно з абз. першим частини 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Відповідно до абз. 1-3 частини 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Згідно з ч. 7 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII (в редакції від 01.05.2021 року) послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII (в редакції від 01.05.2021 року) договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії. Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови КМУ № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01 жовтня 2021. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ №830 від 21.08.2019, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Судом встановлено, що 02.10.2021 Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (за посиланням в мережі Інтернет: http://teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/).

Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну «МТМ» публічних договорів опубліковано 07.10.2021 на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням: https://zp.gov.ua/uk/articles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom - miski-teplovi-merezhi-).

На офіційному веб-сайті Концерну «МТМ» також було розміщено вимоги до якості послуг та технічні характеристики для будинку № 13 по вул. Василя Сергієнка в м.Запоріжжі (http://contracts.teploseti.zp.ua/building_information/4/2173).

Згідно з п. 1 оприлюдненого Концерном «Міські теплові мережі» Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, якими врегулювано правовідносини у сфері надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, господарський суд дійшов до висновку, що через відсутність відповідного рішення співвласників багатоквартирного будинку про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.2021 Концерном «МТМ» відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на офіційному веб-сайті Концерну публічного договору приєднання Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021 між Концерном «МТМ» та позивачем ТОВ «Ортус ЛТД», який є власником нежитлового приміщення, укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Іншого позивачем не доведено.

За змістом п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ Кабінету №1022 від 08.09.2021) фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є в тому числі факт отримання послуги.

Відповідно ж до абз. 1 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону від 03.12.2020 № 1060-ІХ) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Системний аналіз вищевикладених обставин на приписів законодавства дає підстави для висновку, що в силу положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ з дати укладення Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії в порядку статей 13, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 403950 від 01.09.2007 року, укладений між сторонами до введення в дію вказаного Закону, є припиненим.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити з 01 листопада 2021 року нарахування (перерахунок) за послуги з постачання теплової енергії на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 403950 від 01.09.2007, у зв`язку з чим у задоволенні позову судом відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати, в тому числі витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.С. Боєва