Рішення № 109343681, 15.02.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/197/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2023 Справа № 908/406/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/406/22

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Доноват", 69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8А

до відповідача: державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133

про стягнення 102 694,32 грн

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

14.02.22 до господарського суду Запорізької області в системі "Електронний суд" надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Доноват" (далі ТОВ "ТД "Доноват") за вих. від 12.02.22 до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі ДП "НАЕК "Енергоатом", відповідач 1) та до відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", відповідач 2) про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" основної заборгованості за договором поставки від 11.12.20 № 476(6)20УК/53-121-01-20-10009 в розмірі 85 860,00 грн, інфляційних збитків за несвоєчасне виконання зобов`язань в розмірі 12 350,17 грн, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 4 484,15 грн.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано 14.02.22 на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 21.02.22 судом залишено без руху вказану позовну заяву. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, в якій потрібно:

- зазначити та обґрунтувати позовні вимог до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідача 1);

- надати належні докази відправлення копії позовної заяви за вих. від 12.02.22 і доданих до неї документів листом з описом вкладення на ім`я та юридичну адресу відповідача (ів);

- направити вказану заяву про усунення недоліків відповідачу (ам), докази такого направлення надати суду.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року …

Рішенням Ради суддів України від 24.02.22 № 9, з урахуванням положень ст. 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність,недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Рішенням Торгово-промислової палати України від 28.02.22 № 2024/02.0-7.1 на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України:

- засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року … відповідно до Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні";

- підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.22 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи ін. зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи ін. нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

01.04.22 на електронну адресу суду надійшла заява представника ТОВ "Торговий дім "Доноват" Хілько А.В. за вих. від 01.04.22 про усунення недоліків по справі № 908/406/22 (зареєстрована в канцелярії суду 04.04.22).

Ухвалою від 05.04.22 судом відкладено вирішення питання щодо розгляду заяви представника ТОВ "Торговий дім "Доноват" Хілько А.В. за вих. від 01.04.22 про усунення недоліків по справі № 908/406/22 до завершення періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні.

06.12.22 до суду в системі "Електронний суд" надійшло клопотання представника ТОВ "Торговий дім "Доноват" за вих. від 06.12.22 про відновлення провадження у справі, в якому останній просить суд відновити розгляд справи № 908/406/22 та розглянути заяву про усунення недоліків.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.05 у справі "Смірнова проти України").

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства").

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення "Бараона проти Португалії", 1987 рік, "Хосце проти Нідерландів", 1998 рік; "Бухкольц проти Німеччини", 1981 рік; "Бочан проти України", 2007 рік).

Враховуючи обставини справи, наведену вище практику Європейського суду з прав людини, а також приймаючи до уваги введення та тривалість воєнного стану в Україні та те, що юридична особа знаходиться в м. Києві, суд виходить з того, що він має застосовувати принцип розумного строку тривалості провадження по тій чи іншій справі.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження розгляду справи № 908/406/22, в т.ч. заяви про усунення недоліків.

Ухвалою від 20.12.22 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/406/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Враховуючи положення ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 20.02.23 включно (відповідно до положень ч. 4 ст. 116 ГПК України).

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві зазначив, що на виконання умов договору на постачання товару №476(6)20УК/53-121-01-20-10009 від 11.02.20 відповідачеві було постановлено товар за видатковою накладною №82 від 28.12.20 на суму 164 052,00 грн. В порушення умов договору відповідачем отриманий товар оплачено частково, заборгованість становить 85 860,00 грн. На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 12 350,17 грн та 3% річних у розмірі 4 484,15 грн. Також просить стягнути з відповідача судові витрати, зазначивши у попередньому розрахунку розмір витрат на професійну правничу допомогу 10 000,00 грн та 5 134,72 грн. гонорар успіху.

05.01.23 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява, в якій він просить суд: закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 85 860,00 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України; стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні збитки у сумі 14 857,97 грн та 3% річних у сумі 4 528,57 грн. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Зазначена заява позивача по суті є заявою про збільшення позовних вимог в частині нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, подана позивачем до початку розгляду справи по суті, тому приймається судом до розгляду.

10.01.23 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 18.02.22 відповідачем заборгованість у сумі 85 860,00 грн сплачена відповідно до платіжного доручення №3834, що є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Також відповідач зазначає, що до розрахунку інфляційних нарахувань, відсотків річних та пені не включається день фактичної оплати заборгованості. При здійсненні нарахувань 3% річних позивач не врахував, що строк виконання грошового зобов`язання з оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ не визначений, відповідно, необґрунтовано здійснив нарахування 3% річних на цю суму. Крім того, вважає суму витрат на надання правової допомоги не співмірною, а «гонорар успіху» таким, що не є адвокатськими послугами в прямому розумінні, оскільки він не встановлює плату за надані адвокатські послуги і, відповідно, не може бути включений до ціни договору про надання правових послуг. На підставі викладеного, просить: закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 85 860,00 грн; відмовити позивачу у задоволенні позову за яким ухвалою від 20.12.22 відкрито провадження у справі №908/406/22, в повному обсязі; покласти на позивача судовий збір у сумі 2481,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн та витрати з оплати «гонорару успіху» в розмірі 5% від суми задоволених вимог; рішення у справі ухвалити враховуючи клопотання відповідача зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до п. 5 ст. 126 ГПК України.

У відповіді на відзив на позовну заяву, яка надійшла від позивача через систему «Електронний суд» 17.01.23, позивач заперечує проти доводів відповідача щодо оплати покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації та отримання покупцем від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості продукції, в т.ч. і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню. В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкових накладних, на підставі якої покупець (відповідач) має право включити суму ПДВ до податкового кредиту та здійснювати розрахунки з бюджетом. Проте, здійснити повну оплату отриманої продукції з урахуванням ПДВ він має в межах визначеного договором строку - 60-ти календарних днів з дати повної поставки продукції за даним договором. Строк оплати за товар по видатковою накладною №82 від 28.12.20 закінчується 26.02.21, отже з 01.03.21 відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. Щодо стягнення витрат на правову допомогу зазначає, що доводи відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача, поряд з цим, відповідачем не наведено контррозрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката. Між тим представником Позивача, до теперішнього часу не надавалось клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, а лише було подано попередній орієнтовний розрахунок, тому твердження відповідача про те, що представником позивача, не надано до суду достатніх доказів на підтвердження виконаних послуг, перелік складових наданих послуг, розрахунок вартості складових наданих відповідних послуг є необґрунтованим та передчасним.

08.02.23 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу. Просить стягнути з відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

13.02.23 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/406/22 дозволяють розглянути справу по суті спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 15.02.23.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.20 між ТОВ «Торговий дім «Доноват» (Постачальник) та Відокремленим підрозділом "Запорізька АЕС" державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" (Покупець) укладено договір поставки товару № 476(6)20УК/53-121-01-20-10009, за умовами якого (п. 1.1 договору) Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити товар визначений у таблиці п. 1.1 вказаного договору.

Згідно із п. 1.2 договору, строк поставки товару: грудень 2020р.

Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна договору складає 164 052,00 грн з врахуванням ПДВ 27 342,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 60-ти календарних днів з дати поставки всього товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється з урахуванням порядку п. 3.2. договору та після отримання ним від постачальника податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку (п. 3.3. договору).

Поставка товару відбувається в строк зазначений у п. 1.2 договору (п. 4.2 договору).

Згідно із п. 4.5 договору, постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

У відповідності до п. 12.1 договору, договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє один рік.

За видатковою накладною від 28.12.20 №82 позивачем поставлено товар на суму 164 052,00 грн. Про отримання відповідачем товару свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на накладній.

На виконання вимог договору та законодавства позивачем складено податкову накладну №23 від 28.12.20 та зареєстровано її в ЄРПН 11.01.21, про що свідчить квитанція №1.

Як свідчать банківські виписки, відповідачем здійснено часткову оплату отриманого товару:

- 21.12.21 - на суму 10 000,00 грн,

- 14.01.22 - на суму 68 192,00 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем вартості поставленого товару позивач звернувся до відповідача з претензією від 13.12.21 №1/476 щодо погашення заборгованості.

Відповіді на претензію не надано.

Неповна оплата відповідачем отриманого товару на суму 85 860,00 грн стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення суми заборгованості в примусовому порядку.

Судом прийнято до уваги, що вказаний договір в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт здійснення поставки товару підтверджується належним чином засвідченою копією видаткової накладної №82 від 28.12.20.

Як зазначалось вище у тексті цього рішення, за п. 3.2 договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 60-ти календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, передбаченого п. 1.1. договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3. договору).

При цьому, судом враховано, що відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

За фактом поставки товару постачальник виписав податкові накладні, які зареєстровані постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних в межах строку оплати вартості товару, про що свідчать відповідні квитанції.

Враховуючи викладене, строк оплати частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ слід визначати так само, як і для оплати вартості товару, оскільки на дату настання строків оплати товару податкова накладна вже була виписана та зареєстрована постачальником.

Вказаним вище спростовуються заперечення відповідача щодо невизначеності умовами договору строку оплати вартості товару у розмірі суми ПДВ.

Відповідно до виписки по рахункам від 18.02.22, відповідачем сума заборгованості 85 860,00 грн. за поставлений товар сплачена 18.02.22 (тобто після звернення позивача до суду з даним позовом).

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За викладених обставин, провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 85 860,00 грн. підлягає закриттю за відсутності предмету спору. Відповідно, клопотання позивача про закриття провадження у справі підлягає задоволенню та з0адовольняється.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 14 857,97 грн інфляційних втрат (на суму 164 052,00 грн за період 01.03.21-20.12.21; на суму 154 052,00 грн за період 21.12.21-13.01.21; на суму 85860,00 грн за період 14.01.22-17.02.22) та 3% річних у сумі 4 528,57 грн за період з 01.03.21 по 17.02.22 (на суму 164 052,00 грн за період 01.03.21-20.12.21; на суму 154 052,00 грн за період 21.12.21-13.01.21; на суму 85860,00 грн за період 14.01.22-17.02.22).

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Факт прострочення здійснення оплати підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Доводи відповідача про неправомірне нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на суму ПДВ судом відхилені з огляду на те, що частина вартості товару в розмірі суми ПДВ входить до складу ціни товару, строк оплати вартості товару в частині сум ПДВ настав одночасно зі строком оплати вартості поставленого товару.

При перевірці періодів нарахування судом враховано, що позивачем день оплати заборгованості 21.12.21 та 14.01.22 до періоду розрахунку на суму заборгованості 164 052,00 грн та 154052,00 грн відповідно не включався. При цьому, 21.12.21 включено до періоду нарахування на суму 154052,00 грн та 14.01.22 - на суму 85860,00 грн включено правомірно, оскільки саме з 21.12.21 існує сума заборгованості у розмірі 154052,00 грн, а з 14.01.22 існує сума заборгованості у розмірі 85860,00 грн. Відтак, заперечення відповідача щодо включення дня оплати до періодів нарахування є безпідставними.

Згідно з розрахунком суду (проведеним за допомогою комп`ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи "ЗАКОНОДАВСТВО"), розмір 3 % річних та індексу інфляції за вказані вище періоди становлять 4528,57 грн та 14 857,97 грн відповідно.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

При цьому, у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи, що провадження у справі в частині стягнення 85860,00 грн заборгованості закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору, відповідно сплачена сума судового збору у розмірі 1 287,90 грн (85860,00 х 1,5% = 1287,90 грн) підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України після звернення позивача до суду з відповідною заявою.

Крім того, 08.02.23 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

У запереченнях на клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідач просить зменшити розмір витрат, посилаючись на те, що справа №908/406/22 є справою незначної складності; послуги надавалися адвокатом у аналогічних справах між тими ж сторонами, що зменшує час та обсяг наданих послуг. Крім того, відповідач вказує, що в детальному описі виконаних адвокатом робіт вказано підготовку відповіді на відзив, проте відповідь на відзив відповідачеві не надходила, що ставить під сумнів існування такого документу.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься відповідь на відзив, яка сформована позивачем 17.01.23 в системі «Електронний суд». При цьому, до відповіді на відзив позивачем долучено квитанцію №69361, з якої вбачається, що в електронний кабінет користувача ЄСІТС - ДП «НАЕК «Енергоатом» зазначена відповідь на відзив доставлена 17.01.23 о 20 год. 05 хв.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Частинами 1 і 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано:

- копію Договору про надання правової допомоги від 14.12.21 № 70, укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням «Хілько», предметом якого є надання адвокатом правової допомоги клієнту у справі про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за договором поставки №476(6)20УК/53-121-01-20-10009 від 11.12.20);

- копію попереднього опису робіт (наданих послуг);

- копію рахунку-фактури №7001 від 30.12.21 на суму 10000,00 грн щодо надання правової допомоги за договором №70 від 14.12.21;

- копію платіжного доручення №530 від 07.02.22 на суму 10000,00 грн щодо надання правової допомоги за договором №70 від 14.12.21;

- копію акту приймання-передачі наданих послуг від 03.02.23 на суму 5000,00 грн щодо приймання послуг про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за договором поставки №476(6)20УК/53-121-01-20-10009 від 11.12.20 у справі №908/406/22;

- копію детального опису робіт від 03.02.23 до договору №70 від 14.12.21 (підготовка позовної заяви з додатками - 3500,00 грн, відповідь на відзив - 1500,00 грн).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) вказує наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи вказані вище докази на підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За умовами пунктів 4.1.-4.3 договору, орієнтовна вартість та ціна послуг вказується у попередньому (орієнтовному) описі робіт. Остаточна вартість та ціна послуг визначається у Детальному описі робіт. Вартість визначається у фіксованому розмірі ціни послуг без врахування часу роботи адвоката.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а, натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У даному випадку, з огляду на ступінь складності даної справи (стягнення заборгованості у розмірі 85860,00 грн за поставлений товар, інфляційних втрат та 3% річних), заявлена до стягнення сума винагороди не має характеру необхідної, не є обґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, а їх стягнення з відповідача в повному обсязі становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципами розумності та справедливості. А тому, зазначена сума підлягає зменшенню при прийнятті відповідного рішення про розподіл судових витрат.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу адвоката, суд вважає, що обґрунтованою та такою, що відповідає зазначеним вище критеріям, є сума винагороди в розмірі 3000,00 грн., яка в даному випадку і підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача за наслідками розгляду даної справи.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 126, 129, 130, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Провадження у справі №908/406/22 в частині стягнення заборгованості у розмірі 85 860,00 грн. закрити.

Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Доноват" (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8А, код ЄДРПОУ 42775590) - 4 528 (чотири тисячі п`ятсот двадцять вісім) грн 57 коп. 3 % річних, 14 857 (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят сім) грн 97 коп. інфляційних втрат, 1 193 (одну тисячу сто дев`яносто три) грн 90 коп. судового збору та 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат на правову допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст рішення складено 02.03.2023.

Суддя В.Л. Корсун