Рішення № 109343469, 02.03.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2023м. ДніпроСправа № 904/3819/22

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Реймс Транспорт" про ухвалення додаткового рішення

У справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реймс Транспорт", 03087, м.Київ, вул.Єреванська, буд.12, група приміщень 33, код ЄДРПОУ 38213795

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", 52210, Дніпропетровська область, м.Жовті Води, вул.Горького, 2, код ЄДРПОУ 14309787

про стягнення заборгованості, трьох відсотків річних та інфляційних втрат

Суддя Панна С.П.

Секретар судового засідання Арнаутова А.О.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реймс Транспорт" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості в сумі 183 291,44грн., з яких: заборгованість у розмірі 124 353,38грн. з оплати послуг (робіт) за договором № 263/11/135Е про закупівлю послуг від 30.03.2017р., інфляційні втрати від прострочених сум за весь період прострочення, які на момент розрахунку становлять 49 389,49грн., 3 % річних від прострочених сум за весь період прострочення, які на момент розрахунку становить 9 548,57грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору № 263/11/135Е про закупівлю послуг від 30.03.2017р. в частині оплати за надані послуги.

Ухвалою суду від 07.11.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням суду від 14.02.2023р. позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", 52210, Дніпропетровська область, м.Жовті Води, вул.Горького, 2, код ЄДРПОУ 14309787 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Реймс Транспорт", 03087, м.Київ, вул.Єреванська, буд.12, група приміщень 33, код ЄДРПОУ 38213795 заборгованість за Договором № 263/11/135Е про закупівлю послуг від 30.03.2017р. в розмірі 124 353,38грн., 3 % річних у розмірі 9 548,57грн., інфляційні втрати в розмірі 49 389,49грн. та судовий збір у розмірі 2 749,37грн.

До суду від позивача надійшла заява, в якій просить ухвалити додаткове рішення по справі, яким стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00грн., які понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи № 904/3819/22.

Ухвалою суду від 23.02.2023р. призначено розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у судовому засіданні на 02.03.2023р.

28.02.2023р. до суду від відповідача надійшов відзив на заяву позивача про стягнення витрат на правничу професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00грн., в якому просить суд відмовити задоволенні вказаних вище витрат. Відповідач звертає увагу на те, що доданий договір на правничу допомогу разом із заявою є не укладеним, оскільки не містить підписів з обох сторін.

01.03.2023р. до суду від позивача надійшла електронною поштою заява про розгляд справи в частині заяви про стягнення витрат на правничу професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00грн. без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.

Згідно з ч.ч.3, 4, 5 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч.4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст. 240 ГПК України).

В судовому засіданні, 02.03.2023р., прийнято додаткове рішення.

Дослідивши та оцінивши надані позивачем та відповідачем докази у сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.09.2022 між позивачем (далі позивач, клієнт) та Адвокатським об`єднанням «ЛОУКО ПАРТНЕРС» (далі виконавець) був укладений договір №16-09/2022 про надання правової (правничої) допомоги (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується надати правову (правничу) допомогу клієнту з метою забезпечення захисту прав та законних інтересів клієнта в тому числі у врегулюванні спорів із ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», які можуть виникати із правовідносин щодо виконання договору № 263-11-135Е від 30.03.2017, в тому числі в рамках судової справи, а клієнт зобов`язується оплатити надання такої правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У пункті 3.1.1 договору, сторони визначили, що за надання послуг правової (правничої) допомоги під час розгляду справи в суді однієї (першої або апеляційної, або касаційної) інстанції до винесення судового рішення, яким закінчується розгляд справи у відповідній інстанції клієнт сплачує виконавцю фіксований гонорар, що становить 25.000,00грн без ПДВ у кожній відповідній інстанції.

Пунктом 3.1.3. договору передбачено, що крім вказаного в п.3.1.1., клієнт за участь в кожному судовому засіданні сплачує виконавцю гонорар у сумі, яка складає еквівалент по 100 (сто) доларів США в гривні за офіційним курсом НБУ станом на день формування рахунку виконавцем за участь в одному судовому засідання в судах як першої так і апеляційної чи касаційної інстанцій.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, а його дія поширюється також і на дату підписання договору (пункт 6.1 договору). Договір діє до 31.12.2023 (п. 6.2 договору).

Позивач долучив до матеріалів справи звіт про надані послуги, а саме, детальний опис послуг правничої допомоги наданих виконавцем позивачу щодо захисту та представництва його інтересів у судовій справі №904/3819/22 у суді першої інстанції.

Так, виконавець надав позивачу такі послуги професійної правничої допомоги, як:

1. ознайомлення з наданими клієнтом документами, що стосуються справи. Підготовка правового висновку щодо стратегії та подальших кроків для захисту. Консультування щодо стратегії та подальших кроків захисту.

2. Ознайомлення із судовою практикою Верховного Суду у даній категорії справ.

3. Підготовка проекту позовної заяви, виготовлення копій документів для суду та інших учасників справи, посвідчення їх копій, направлення копії позову відповідачу, направлення позову безпосередньо до суду.

4. Моніторинг відкриття провадження у справі, інформування клієнта про відкриття провадження у справі та особливості спрощеного позовного провадження.

5. Консультування клієнта про стан справи в умовах війни та можливість отримати відомості про справу у суді.

6. Отримання від суду тексту заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, вивчення та правовий аналіз такої заяви, надання їй власної оцінки, інформування клієнта про таку заяву.

7. Підготовка проекту заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, надсилання до суду заяви, отримання ухвали про відмову в задоволенні заяви про участь в судовому засіданні.

8. Підготовка проекту заяви про розгляд справи за відсутністю представника позивача, надсилання заяви до суду.

9. Підготовка проекту пояснень щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, надсилання пояснень до суду.

10. Отримання ухвали про закінчення підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду по суті, ознайомлення клієнта із наслідками та інформування про подальший рух справи.

11. Отримання копії рішення від 14.02.2023р., інформування клієнта про зміст рішення від 14.02.2023р., консультування клієнта щодо подальших кроків.

12. Підготовка заяви про стягнення витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги адвоката, формування пакету документів для направлення до суду.

Загальна кількість витраченого часу за Договором про надання правової допомоги № 16-09/2022 від 16.09.2022р., пов`язаного із захистом та представництвом інтересів ТОВ "Реймс Транспорт" в суді першої інстанції по справі № 904/9819/22 склала в сукупності 20год.17хв. роботи адвокатів АО "ЛоуКо Партнерс".

На виконання умов укладеного між сторонами договору складений акт № 2 передачі - приймання послуг від 16.02.2023 на суму 25 000,00грн. Виконавець виставив позивачу рахунок № 36 від 16.02.2023 на суму 25 000,00грн. В якості підтвердження оплати отриманих послуг позивач надав платіжну інструкцію № 3779 від 16.02.2023р. на суму 25 000,00грн.

Статтею 15 ГПК України регламентовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З урахуванням вищезазначених вимог закону при визначені розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.11.2021 у справі №914/1945/19, від 23.11.2021 у справі №873/126/21).

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Також Об`єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Водночас у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 - 6 статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім цього, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі №908/2702/21 здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо.

Отже, Верховний Суд висновує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що рішення відбулось на користь позивача і спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати у справі в даному випадку підлягають покладенню на відповідача.

За приписами частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/20, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі East/West проти України від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6.672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3.000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону у справі (відповідача).

Відповідач заперечує щодо затвердження витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 25 000,00грн., посилаючись на те, що договір № 16-09/2022 про надання правової (правничої) допомоги від 16.09.2022р. не містить підписів з обох сторін. З цього приводу суд звертає увагу, що доданий до заяви позивача зазначений вище договір, акт № 2 передачі-приймання послуг від 16.02.2023р. підписаний сторонами електронними підписами та печатками, що не суперечить чинному законодавству.

Господарський суд надав оцінку наданим позивачу послугам професійної правової допомоги та дійшов таких висновків.

Суд вважає, що вартість послуг адвоката є завищеною, не відповідає принципу співмірності та розумності, є неспіврозмірною з часом, витраченим на їх надання.

Такі послуги професійної правничої допомоги, як ознайомлення з наданими клієнтом документами, що стосуються справи; підготовка правового висновку щодо стратегії та подальших кроків для захисту; консультування щодо стратегії та подальших кроків захисту; ознайомлення із судовою практикою Верховного Суду у даній категорії справ; підготовка проекту позовної заяви, виготовлення копій документів для суду та інших учасників справи, посвідчення їх копій, направлення копії позову відповідачу, направлення позову безпосередньо до суду є діями направленими на складання такого процесуального документа як позовна заява з ціною позову 183 291,44грн.

Такі послуги як моніторинг відкриття провадження у справі, інформування клієнта про відкриття провадження; консультування клієнта про стан справи в умовах війни та можливість отримати відомості про справу у суді, отримання від суду тексту заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, не відносяться до послуг правової допомоги, а тому заявлені безпідставно.

Такі послуги як консультування клієнта про особливості спрощеного позовного провадження не є невідворотними, інформування про подальший рух справи, подальших кроків, інформування клієнта про зміст рішення, також не покладаються на відповідача.

Такі послуги як вивчення та правовий аналіз заяви про застосування строку позовної давності, надання їй власної оцінки, підготовка проекту заперечень проти заяви щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності зводяться до складання заперечень проти заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Підготовка заяви про стягнення витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги адвоката, підготовка проекту заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеокоференції, розцінює як складання процесуальних документів.

Враховуючи викладене, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/3819/22 є завищеним, надання частини послуг не підтверджена відповідними доказами, деякі витрати на послуги з надання правничої допомоги не були неминучими, а, отже, не вбачається розумна необхідність понесення судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 25 000,00грн. у суді першої інстанції у даній справі, а тому обґрунтованими, справедливими та співмірними визнаються судом витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00грн., що покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 233, 238, 241, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву позивача про відшкодування витрат за надання професійної правничої допомоги від 17.02.2023р. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", 52210, Дніпропетровська область, м.Жовті Води, вул.Горького, 2, код ЄДРПОУ 14309787 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Реймс Транспорт", 03087, м.Київ, вул.Єреванська, буд.12, група приміщень 33, код ЄДРПОУ 38213795 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

В решті стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено 03.03.2023р.

Суддя С.П. Панна