Рішення № 109343455, 28.02.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2023м. ДніпроСправа № 904/3199/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49044, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, буд. 7; ідентифікаційний код 42082379)

до Товариства з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал" (50005, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Домобудівна, буд. 8; ідентифікаційний код 01234929)

про стягнення 5 419 грн. 70 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3101/22 від 23.09.2022) до Товариства з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал" про стягнення 428 197 грн. 56 коп., що складає 422 777 грн. 86 коп. - заборгованості за електричну енергію, спожиту за Договором від 01.04.2020 №100316 про постачання електричної енергії споживачу, 1 331 грн. 62 коп. - пені, 199 грн. 74 коп. - 3% річних та 3 888 грн. 34 коп. - інфляційний втрат.

Також просить стягнути з відповідача 6 422 грн. 96 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивач у заяві (вх. №34848/22 від 18.10.2022) про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача 5 419 грн. 70 коп., що складає 1 331 грн. 62 коп. - пені, 199 грн. 74 коп. - 3% річних та 3 888 грн. 34 коп. - інфляційний втрат. Також просить стягнути витрати по сплаті судового збору. Обґрунтовує зменшення позовних вимог сплатою відповідачем під час розгляду справи суми основного боргу у розмірі 422 777 грн. 86 коп.

Також позивачем подано клопотання (вх. №34853/22 від 18.10.2022) про приєднання доказів до матеріалів справи.

Відповідач у відзиві (вх. № 39005/22 від 14.11.2022) на позовну заяву по справі №904/3199/22 просить суд відмовити в позовних вимогах в повному обсязі, посилаючись на добросовісне погашення підприємством основної суми заборгованості за Договором та приймаючи до уваги вплив на неможливість вчасного виконання зобов`язань форс-мажорних обставин, пов`язаних із військовою агресією Російської Федерації проти України та введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022.

Позивач у відповіді (вх. №39922/22 від 18.11.2022) на відзив вважає викладені відповідачем у відзиві на позов доводи необґрунтованими, оскільки: - з урахуванням спожитих обсягів постачальником був сформований та направлений на адресу споживача рахунок №252000821909 від 31.01.2022 про сплату заборгованості за січень 2022 у сумі 243 021 грн. 30 коп., кінцева дата сплати рахунку - 11.02.2022, тобто строк оплати за спожиту електричну енергію за січень 2022 року настав до введення воєнного стану в Україні; - зазначені у листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є підставою для звільнення відповідача як від виконання основного зобов`язання щодо оплати за електричну енергію, так і від відповідальності за його виконання; - оплата за спожиту електроенергію є запорукою того, що позивач матиме ресурс для розрахунків на ринку електричної енергії та закупівлі її у необхідних обсягах; - посилання відповідача на обставини непереборної сили є лише спробою уникнути відповідальності.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, 01.04.2020 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", як постачальником, та відповідачем - Товариством з додатковою відповідальністю «Криворізький завод «Універсал», як споживачем, було укладено договір №100316 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до пункту 1.1 якого цей договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником.

Згідно з пунктом 2.1. Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (пункт 3.1 Договору).

Як вбачається Додатком 2 до Договору сторони визначили умови комерційної пропозиції «Індивідуальна (строкова)» постачальника електричної енергії ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги».

Пунктом 5.5. Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів віддати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем (пункт 5.7. Договору).

Пунктом 13.1. Договору передбачено, що цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати, зазначеної в комерційній пропозиції; умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні, та сплати рахунку (квитанції) постачальника; цей Договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань.

Як вбачається 01.12.2020 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов якої визнано такими, що втратили чинність, умови комерційної пропозиції "Індивідуальна (строкова)", яка є додатком 2 до Договору (пункт 1 Додаткової угоди), приєднано до Договору комерційну пропозицію «Вільна», що додається до цієї додаткової угоди, як додаток 2 до Договору (пункт 2 Додаткової угоди) (надалі - Комерційна пропозиція).

У відповідності до положень пункту 9.1. Комерційної пропозиції Договір на умовах даної Комерційної пропозиції починає діяти з першого дня розрахункового періоду грудня 2020 року, але не раніше дати підписання цієї комерційної пропозиції; Договір укладається на строк 3 календарних місяці та вважається продовженим на кожен наступний зазначений період, якщо постачальник не відмовиться від його пролонгації в зв`язку з порушенням споживачем умов пункту 5.1. цієї комерційної пропозиції.

Рахунок на оплату фактично спожитого у розрахунковому періоді обсягу електричної енергії надається, як правило, до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим (після отримання звіту споживача про покази засобу обліку постачальником або після отримання постачальником від оператора системи розподілу даних про обсяги споживання споживача); у разі неодержання рахунку, споживач самостійно оформляє платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строк, зазначений у пункті 5.1. Комерційної пропозиції (пункт 6.3 Комерційної пропозиції).

Згідно із пунктом 5.1 Комерційної пропозиції оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється: - не пізніше 25-го числа місяця, що передує розрахунковому - 40% від прогнозованих (заявлених) обсягів: - не пізніше 10-го числа розрахункового місяця - 30% від прогнозованих (заявлених) обсягів; - не пізніше 15-го числа розрахункового місяця - 30% від прогнозованих (заявлених) обсягів; - остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання - не пізніше, ніж на 05 робочий день після закінчення розрахункового періоду після здійснення нарахування постачальником.

Як вбачається, згідно листа Оператора системи розподілу - Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" від 08.09.2022 №27146/1001 відповідачем у період січень-травень 2022 року були спожиті наступні обсяги: у січні 2022 року - 51 077 кВт*г; у лютому 2022 року - 42 367 кВт*г; у березні 2022 року - 9 241 кВт*г; у квітні 2022 року - 14 856 кВт*г; у травні 2022 року - 17 942 кВт*г.

Матеріали справи містять рахунки:

- від 31.01.2022 №252000821909 за січень 2022 року на суму 243 021 грн. 30 коп.;

- від 28.02.2022 №254000907831 за лютий 2022 року на суму 167 091 грн. 55 коп.;

- від 31.03.2022 №253300656350 за березень 2022 року на суму 38 763 грн. 74 коп.;

- від 30.04.2022 №256300659476 за квітень 2022 року на суму 62 815 грн. 21 коп.;

- від 13.06.2022 №250000633084 за травень 2022 року на суму 76 086 грн. 06 коп., а всього на загальну суму 587 777 грн. 86 коп.

Згідно із банківськими виписками по рахунку відповідачем було здійснено оплату виставлених позивачем рахунків на суму 165 000 грн. 00 коп. (а.с.30-36).

Відповідно до вимоги від 04.05.22 №17478/KRMP про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію, спрямованої відповідачу, позивач вимагав, у тому числі здійснити оплату заборгованості за електричну енергію протягом 7-ми календарних днів від дати отримання вимоги (а.с. 24-26).

Відповідач у листі від 22.06.2022 №17 гарантував сплату заборгованості до 30.07.2022.

Позивач стверджує, що здійснив поставку електричної енергії за Договором, проте відповідачем оплату не було проведено у повному обсязі, що і стало причиною спору і звернення до суду.

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (позивач/постачальник) у відповідності із Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 року (надалі - Правила) постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Дніпропетровської області.

У червні 2018 року Позивачу видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам (постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №429).

Відповідно до пункту 1.2.7. Правил постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Розділом 4 Правил передбачений Порядок розрахунків на роздрібному ринку електричної енергії, відповідно до якого, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

Послуги оператора системи оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.

Датою здійснення оплати за виставленим платіжним документом є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника або поточний рахунок оператора системи розподілу, відкритий в уповноваженому банку.

Оплата електропостачальнику вартості електричної енергії, у тому числі на підставі с оі претензії, здійснюється виключно коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання єлектропостачальника.

Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Згідно з пунктами 4.3., 4.13., 5.1.2.30. Правил, обсяги споживання електричної енергії підтверджуються адміністратором комерційного обліку, функції якого, згідно пункту 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 виконує відповідний оператор систем розподілу (ОСР).

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про постачання електричної енергії споживачу (пункт 14).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов Договору, кінцевий строк оплати за поставлену електричну енергію є таким, що настав згідно рахунків:

- від 31.01.2022 №252000821909 за січень 2022 року на суму 243 021 грн. 30 коп. - кінцева дата сплати рахунку 11.02.2022;

- від 28.02.2022 №254000907831 за лютий 2022 року на суму 167 091 грн. 55 коп. - кінцева дата сплати рахунку 14.03.2022;

- від 31.03.2022 №253300656350 за березень 2022 року на суму 38 763 грн. 74 коп. - кінцева дата сплати рахунку 11.04.2022;

- від 30.04.2022 №256300659476 за квітень 2022 року на суму 62 815 грн. 21 коп. - кінцева дата сплати рахунку 12.05.2022;

- від 13.06.2022 №250000633084 за травень 2022 року на суму 76 086 грн. 06 коп. - кінцева дата сплати рахунку 20.06.2022.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається відповідачем після звернення позивача з позовом до суду було сплачено розмір основної заборгованості у повному обсязі у сумі 422 777 грн. 86 коп., про що свідчать платіжні доручення, додані відповідачем до матеріалів справи (а.с.73 - 79).

У зв`язку із сплатою відповідачем суми заборгованості за Договором позивачем було зменшено позовні вимоги.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 3 888 грн. 34 коп. на суму боргу за січень 2022 року у розмірі 243 021 грн. 30 коп. за період з 14.02.2022 по 23.02.2022, а також нараховано 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 199 грн. 74 коп. за період з 14.02.2022 по 23.02.2022.

Перевіривши розрахунки інфляційних нарахувань та річних за вказаний період суд погоджується з розрахунком річних.

Проте інфляційні нарахування пораховані позивачем невірно, оскільки за весь місяць лютий 2022 інфляційні на суму 243 021 грн. 30 коп. становлять 2 430 грн. 21 коп., позивачем вказано період заборгованості з 14.02.2022 по 23.02.2022, тобто фактично 10 днів. Отже, інфляційні нарахування становлять 2 430 грн. 21 коп. : 28дн. х 10 дн. = 867 грн. 93 коп.

Щодо нарахування пені

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання; у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.1. Договору у разі, якщо споживач порушив терміни (строки) оплати, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення, до дати повної оплати (датою оплати вважається день зарахування коштів на рахунок постачальника.

Як вбачається, позивачем нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у розмірі 1 331 грн. 62 коп. за період з 14.02.2022 по 23.02.2022.

Перевіривши розрахунок пені суд вважає його арифметично вірним та погоджується з сумою нарахування пені.

Щодо дії форс-мажорних обставин

Як вбачається відповідач посилається на дію форс-мажорних обставин - військової агресії Російської Федерації проти України, як підставу звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором.

Відповідно до пунктів 12.1 - 12.3 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин); під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору; строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства; виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення (пункти 12.4-12.5 Договору).

По-перше, відповідачем не надано доказів в підтвердження своєчасного повідомлення позивача про виникнення форс-мажорних обставин, які мали наслідком невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати за отриману електричну енергію, а, по-друге, позивачем нараховано пеню, інфляційні та річні тільки за несвоєчасно здійснені розрахунки за електричну енергію за січень місяць 2022 року та за період з 14.02.2022 до 23.02.2022, тобто до моменту початку воєнних дій в Україні.

Тому заперечення відповідача не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається позивачем було зменшено позовні вимоги на суму сплаченої відповідачем заборгованості у розмірі 422 777 грн. 86 коп.

Отже, з цієї суми судовий збір у розмірі 6 341 грн. 67 коп. підлягає поверненню позивачу за його клопотанням з бюджету.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача з обґрунтованої суми позовних вимог підлягає 35 грн. 99 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49044, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, буд. 7; ідентифікаційний код 42082379) до Товариства з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал" (50005, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Домобудівна, буд. 8; ідентифікаційний код 01234929) про стягнення 5 419 грн. 70 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал" (50005, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Домобудівна, буд. 8; ідентифікаційний код 01234929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49044, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, буд. 7; ідентифікаційний код 42082379) 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 62 коп. - пені, 867 (вісімсот шістдесят сім) грн. 93 коп. - інфляційних нарахувань, 199 (сто дев`яносто дев`ять) грн. 74 коп. - 3% річних та 35 (тридцять п`ять) грн. 99 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

02.03.2023