Рішення № 109342430, 01.03.2023, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1262/22

Номер провадження 2-а/350/5/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2023 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М. В.,

секретаря судового засідання Видойник І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області сержанта поліції Чуба І.-В.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

установив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР №5989324 про адміністративне правопорушення від 07.10.2022 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Стягнути з відповідача судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з оскаржуваної постанови вбачається, що він, керуючи транспортним засобом не пред`явив поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1 Правил дорожнього руху України. Однак, постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки правил дорожнього руху не порушував, на вимогу інспектора він надав страховий поліс (зелена карта) однак інспектор патрульної поліції аргументував тим, що у нього повинен був бути поліс української страхової компанії. Доказів вчинення ним вказаного правопорушення поліцейським долучено не було, тому вважає постанову такою, що є незаконною та просить її скасувати.

У судове засідання позивач не прибув, направив суду заяву, в якій заявлений адміністративний позов підтримав в повному обсязі, просить справу розглянути у його відсутності.

Відповідачі в судове засідання також не з`явилися, про необхідність прибути до суду повідомлялися у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи наведене та вимоги ст. 205 ч. 1 КАС України, суд вважає, що справу слід розглянути у відсутності відповідача на підставі наявних доказів, яких достатньо для вирішення справи по суті.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.ст.245, 246 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до постанови серії ЕАР №5989324 по справі про адміністративне правопорушення від 07.10.2022, яка винесена сержантом поліції Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області ОСОБА_2 , Мошура О.Я керуючи транспортним засобом " Volvo" з номерним знаком НОМЕР_1 07.10.2022 року о 02.20 на 24 км. водій, керуючи транспортним засобом не мав при собі (не пред`явив) поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1 Г ПДР та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП, за що застосовано стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень (а.с.28 ).

Позивач стверджує, що він пред`явив поліцейському всі документи.

Відповідно до п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з положеннями ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до підпункту «ґ» п. 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Судом було досліджено наданий позивачем договір страхування (а.с.21) та переклад з польської мови на українську (а.с.22) згідно, списку СК-Членів МТСБУ договір страхування, укладений в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування, який підтверджує наявність на момент зупинки транспортного засобу у водія полісу (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України, забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Контроль за наявністю полісу страхування здійснюється поліцією при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів ДТП.

При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Згідно вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушивПравила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

При цьому, порушення Правил дорожнього руху повинні бути підтверджені доказами.

Таким чином, з указаним законодавчо визначеним обов`язком водіїв узгоджується встановлені п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повноваження органів Національної поліції щодо перевірки дотримання правил дорожнього руху, в тому числі в аспекті наявності у водія відповідного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду викладеним у постановах від 15.03.2019 року по справі №686/11314/17 та від 22.10.2019 року по справі №161/7068/16-а.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи, що відповідач належним чином не зафіксував та не довів належними і допустимими доказами факту невиконання позивачем будь-яких вимог правил дорожнього руху, а законні підстави для здійснення контролю за наявністю у позивача страхового полісу обов`язкового страхування цивільно правової відповідальність власників наземних транспортних засобів були відсутні, суд приходить до висновку, що вимоги посадової особи відповідача про пред`явлення відповідних документів є незаконними, а отже в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст.126 КУпАП.

Матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

При цьому оскаржувана постанова не містить жодного посилання на докази, що додаються до неї, на підтвердження вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення (пункт 8).

Суд звертає увагу, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення нею правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а лише тільки вказує на нього. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Відповідачем до суду відзив на позов не подано, а також не подано доказів, які б підтверджували вчинення правопорушення позивачем.

Позивач заперечує факт порушення ним правил дорожнього руху при керуванні транспортним засобом та вважає, що оскаржувана постанова винесена інспектором поліції з порушенням вимог чинного законодавства. При цьому позивач стверджує, що поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент його зупинки був, однак працівниками поліції примірник полісу на польській мові не був взятий до уваги.

Такі доводи позивача не спростовані відповідачами під час розгляду справи належними та допустимими доказами.

З доданого відео вбачається, що позивач неодноразово вказував на наявність договору страхування, однак поліцейськими такий до уваги не взято та винесено оскаржувану постанову.

Суд вважає, що відповідачем належним чином не доведено, що позивач на законну вимогу працівника поліції не пред`явив поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд приходить до переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст. ст. 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, враховуючи викладене та беручи до уваги вищенаведені норми, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю та скасувати постанову серії ЕАР №5989324 про адміністративне правопорушення від 07.10.2022 про накладення адміністративного стягнення, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та піддано штрафу у сумі 425 гривень, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Стаття 132 КАС України передбачає види судових витрат, а саме: судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 5 статті 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 виданого являється інвалідом ІІ групи та звільнений від сплати судового збору, а тому, на виконання вимог ст. 139 КАС України, та враховуючи правову позицію, викладену 18 березня 2020 року в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, у зв`язку з задоволенням позову суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Львівській області на користь держави судовий збір в розмірі 454,00 гривні.

Разом з тим у поданій заяві представник позивача просить стягнути з відповідача 380 грн. за надання послуг з перекладу документів з польської мови на українську мову. Визначаючись щодо задоволення вимог позивача в цій частині, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно з ч. 3 ст. 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Частинами 5-6 ст. 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Згідно з квитанцією до платіжної інструкції ПН3240300 від 12.10.2022 ОСОБА_1 здійснив переказ 180 гривень на рахунок ОСОБА_3 , згідно довідки приватного нотаріуса НГ.Савчинська-Федорова від 12.10.2022, за засвідчення справжності підпису перекладача на перекладі з польської на українську мову страхового полісу, ОСОБА_1 сплачено грошові кошти в розмірі 200 (двісті) гривень (а.с.23,27).

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про наявність підстав стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суми сплачених витрат понесених по оплаті послуг з перекладу документів в розмірі 380,00 грн.

Керуючись ст.ст.73, 77, 121, 205, 241-246, 255, 286 КАС України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області сержанта поліції Чуба І.-В.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задоволити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5989324 по справі про адміністративне правопорушення від 07.10.2022, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та піддано штрафу у сумі 425 гривень, а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ - 40108833) на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 536 ( п`ятсот тридцять шість ) гривень 80 копійок та на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 -380 гривень понесених по оплаті послуг з перекладу документів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: