Рішення № 109336936, 14.02.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2023 Справа №607/15851/22

14 лютого 2023 року Справа №607/15851/22

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Кужель К.С., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Фльорківа О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Віп-Рент» до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Підприємство з іноземними інвестиціями «Віп-Рент» (далі ПзІІ «Віп-Рент») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування майновоїшкоди,завданої внаслідокДТП у розмірі 26544,10 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 26 березня 2021 року о 19 год. 35 хв. по вул. Протасевича, 2 у м. Тернополі відбулась ДТП з вини ОСОБА_2 , який керуючи транспортним засобом «Chery Tiggo», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Nissan X-Trail», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями відповідач порушив вимоги п. п. 2.3 (б), 12.1, 13.1 ПДР України. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2021 року у справі №607/5489/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. ПзІІ «Віп-Рент» є власником автомобіля «Nissan X-Trail», державний номерний знак НОМЕР_2 , якому завданої майнової шкоди внаслідок вищевказаного ДТП. 16 липня 2021 року СТО ТОВ «Терко Авто Моторс» здійснив ремонт автомобіля «Nissan X-Trail», державний номерний знак НОМЕР_2 на суму 25344,10 грн, які позивач перерахував СТО ТОВ «Терко Авто Моторс» згідно платіжного доручення №15305 від 21 липня 2021 року. Крім того, ПзІІ «Віп-Рент» 27 жовтня 2021 року перерахувало 1200 грн ФОР ОСОБА_4 за складення експертного висновку автотоварознавчого дослідження від 16 вересня 2021 року. Таким чином, загальну сума завданої матеріальної шкоди становить 26544,10 грн. 26 серпня 2022 року відповідачу була надіслана вимоги за №367-03 від 25 серпня 2022 року про відшкодування збитків в сумі 26544,10 грн, яка залишена без відповіді. Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 листопада 2022 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03 січня 2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким із заявленими позовними вимогами вони не погоджуються, вважають їх незаконними та необгрунтованими. Вказав, що позивачем невірно обрано спосіб захисту його прав та пред`явлено позов до не належного відповідача. Так, відшкодування шкоди, особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В даному випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. При цьому, основний тагяр відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Зазначив, що 10 квітня 2020 року між ПАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» та ОСОБА_5 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом №ЕР-192694298 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10 квітня 2022 року. Згідно вказаного полісу забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Chery Tiggo», державний номерний знак НОМЕР_1 , строк дії договору з 11 квітня 2020 року по 10 квітня 2021 року включно, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду майну 130000 грн. Таким чином, на дану настання ДТП відповідальність відповідача, як водія та володільця забезпеченого транспортного засобу «Chery Tiggo», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована за полісом ОСЦПВ №ЕР-192694298, розмір страхової суми за яким повністю покриває зазначений позивачем у позовній заяві розмір майнової шкоди, завданої останньому пошкодженням належного йому автомобіля «Nissan X-Trail», державний номерний знак НОМЕР_2 . Відтак, відповідач ОСОБА_2 не є особою, яка повинна відповідати за даним позовом, оскільки його відповідальність застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. в даному випадку позивачу слід пред`явити позов про стягнення матеріальної шкоди до страховика ПАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП».

Крім цього, розмір майнової шкоди, заявленої позивачем до стягнення, необгрунтований належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, і такі вимоги є безпідставними та не доведеними. Так, позивачем, як потерпілим, не наведено будь-якого обгрунтування необхідності залучення ним експерта для визначення розміру шкоди, а тому відсутні підстави для стягнення 1200 грн вартості висновку експертного автотоварознавчого дослідження на користь позивача, оскільки потерпілим не був дотриманий порядок залучення експерта та відшкодування страховиком витрат за проведення такої експертизи. Більше того, із долучених позивачем копій документів на підтвердження оплати ним витрат, пов`язаних з проведенням автотоварознавчого дослідження в сумі 1200 грн вбачається, що кошти були сплачені в користь ФОП ОСОБА_6 та такі кошти в користь ФОП ОСОБА_4 , яким було проведено автотоварознавче дослідження, позивачем не сплачувалися, а відтак такі витрати, сплачені в користь третіх осіб, не підлягають відшкодуванню позивачу.

Посилаючись на наведене, просив відмовити у задоволенні позову. Крім цього, просив стягнути з позивача в користь відповідача судові витрат на правничу допомогу.

09 січня 2023 року представник позивача подала відзив на позов. Вказала, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов`язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності».

При цьому, висновки Верховного Суду, на які посилається представник відповідача у своєму відзиві, не враховують випадку неплатоспроможності страхової компанії, якою є ПАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», з якою власник автомобіля «Chery Tiggo», державний номерний знак НОМЕР_1 уклала поліс №ЕР-192694298 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. так, з 20 грудня 2021 року ПАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» перестало виплачувати кошти за виконавчими документами, у зв`язку з відсутністю коштів. Станом на 05 січня 2023 року в реєстрі боржників відносно ПАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» існує 151 незавершене виконавче провадження. На сайті НБУ від 19 квітня 2021 18:25 міститься інформація про те, що «За результатами розгляду актів вирішено зупинити ліцензії чотирьох компаній, у тому числі і ПАТ "СГ "Ю.БІ.АЙ.-КООП», у зв`язку з тим, що вищезгадані страховики не виконують норматив платоспроможності та достатності капіталу та норматив ризиковості операцій, а сформовані страхові резерви не були розміщені у визначених категоріях прийнятних активів у повному обсязі. Вказані страховики не дотримувались обов`язкових фінансових нормативів також у першому півріччі 2020 року. Станом на дату застосування заходів впливу страховиками не були усунуті зафіксовані порушення самостійно. Рішення про застосування заходів впливу набуває чинності 20 квітня 2021 року. З цього моменту і до припинення порушень вказані страхові компанії втрачають право укладати нові договори страхування та договори страхування, які збільшують зобов`язання щодо раніше укладених договорів страхування.

На сайті НБУ від 18 листопада 2021 15:07 міститься інформація про те, що «Національний банк України виключив із Державного реєстру фінансових установ у тому числі і ПАТ "СГ "Ю.БІ.АЙ-КООП". ПАТ "СГ "Ю.БІ.АЙ- КООП" мало 26 ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг у сфері страхування, які було анульовано на підставі рішення Правління Національного банку України від 5 листопада 2021 як захід впливу.

07 квітня 2021 року позивач звернувся до ПАТ "СГ "Ю.БІ.АЙ-КООП" з повідомленням, заявою та додатковими документами для визначення випадку страховим та для визначення розміру страхового відшкодування, які були отримані страховою компанією 09 квітня 2021 року, але залишилися без відповіді та задоволення. Страхова компанія відповідача не здійснив будь-яких дій щодо виплати страхового відшкодування. Саме тому позивач був змушений звернутися до відповідача, який завдав шкоди, з вимогою про відшкодування останньої.

Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.

16 січня 2023 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно з якими доводи, викладеними у відзиві на позов, повністю спростовуються доводи позивача про те, що останній вправі самостійно обрати спосіб здійснення свого права на отримання відшкодування майнової шкоди, зокрема звертати свої вимоги про відшкодування шкоди виключно до особи, яка завдала шкоди та яка застрахувала свою цивільну відповідальність. При цьому, відповідальність за виконання страховиком його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна страховика, покладається на МТСБУ, яке відшкодовує шкоду шляхом здійснення регламентних виплат з централізованих страхових резервних фондів МТСБУ. Відтак, неплатоспроможність, недостатність коштів чи визнання банкрутом та/або ліквідація страховика не позбавляє потерпілого права на отримання страхового відшкодування чи регламентної виплати, і відповідно не зумовлює одноосібну відповідальність особи, яка завдала шкоди та застрахувала свою цивільну відповідальність, за відшкодування завданої майнової шкоди. Таким чином, позивач для відшкодування завданої йому майнової шкоди вправі звернутися із вимогою до страховика про сплату страхового відшкодування або із вимогою до МТСБУ, як до належних відповідачів за такими вимогами.

В судовому засідання представник позивача позов підтримала та просила задовольнити.

В судове засідання відповідач не з`явився, хоча про час та місце був повідомлений у встановленому законом порядку

Присутній в судовому засіданні представник відповідача адвокат Фльорків О.В. просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Судом встановлено, що 11 квітня 2020 року між ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» та ОСОБА_5 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕР-192694298, згідно умов якого страхова компанія взяла на себе зобов`язання відшкодувати шкоду заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу марки «Chery Tiggo», державний номерний знак НОМЕР_1 . Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 260000 грн, за шкоду, заподіяну майну 130000 грн, розмір франшизи 1000 грн. Строк дії договору з 11.04.2020 року по 10.04.2021 року включно.

Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 8045, ПзІІ «Віп-Рент» є власником автомобіля «Nissan X-Trail», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2021 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у видіштрафу в дохід держави в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вказаною постановою суду встановлено, що правопорушник ОСОБА_2 26 березня 2021 року о 19 год. 35 хв. в м. Тернополі по вул. Протасевича, 2, керуючи транспортним засобом марки «Chery Tiggo», державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою,не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Nissan X-Trail», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався попереду. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 2.3Б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність, згідно ст.124 КУпАП.

09 квітня 2021 року позивач звернувся до ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» із повідомлення про вказану дорожньо-транспортну пригоду та одночасно подав заяву про виплату страхового відшкодування.

01 травня 2019 року між СПД-ФО ОСОБА_6 (Виконавець) та ПзІІ «Віп-Рент» (Замовник) укладено договір про надання послуг з оцінки майна за №01-1/19г, відповідно до умов якого предметом договору є виконання оцінювачем робіт, а саме організація та проведення оцінок рухомого та нерухомого майна, а також проведення товарознавчих досліджень пошкоджених транспортних засобів та оцінки вартості транспортних засобів з метою подальшого їх страхування, визначення збитків, завданих майну юридичних та фізичних осіб внаслідок настання страхового випадку, надання з боку оцінювача консультацій з питань оцінки вартості майна.

Як вбачається з висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 16 вересня 2021 року за №8-D/95/2, вартість матеріального збитку, завданого власнику майна «Nissan X-Trail», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП складає 25467,86 грн, в тому числі 3011,31 грн ПДВ на вартість матеріалів та складових.

Згідно рахунку фактури №ВН-96986 від 22 жовтня 2021 року, вартість проведення експертизи транспортного засобу «Nissan X-Trail», державний номерний знак НОМЕР_2 становить 1200 грн.

З платіжного доручення за №18052 від 27 жовтня 2021 року вбачається, що ПзІІ «Віп-Рент» перерахувало ФОП ОСОБА_6 7000 грн за експертизи згідно рахунку №96986 від 22 жовтня 2021 року.

Як слідує з рахунку фактури за №474 від 24 травня 2021 року, складеної ТОВ «Терко Авто Моторс», вартість проведених робіт з ремонту автомобіля «Nissan X-Trail», державний номерний знак НОМЕР_2 становить 25344,10 грн.

З платіжного доручення за №15305 від 21 липня 2021 року вбачається, що ПзІІ «Віп-Рент» перерахувало ТОВ «Терко Авто Моторс» 47054 грн згідно рахунків №444, №445, №474 від 24 травня 2021 року.

26 серпня 2022 року позивач направив відповідачу вимогу про відшкодування збитків в сумі 26544,10 грн, в тому числі: 25344,10 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди внаслідок пошкодження автомобіля ПзІІ «Віп-Рент» перерахувало ТОВ «Терко Авто Моторс» 47054 грн згідно рахунків №444, №445, №474 від 24 травня 2021 року; 1200 грн в рахунок відшкодування вартості висновку експертного автотоварознавчого дослідження.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі Закон №85/96-ВР)).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу в Європейський союз, в Угоді про асоціацію України з ЄСзобов`язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов`язань щодо страхування такої відповідальності.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон№ 1961-IV.

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон № 1961-IV.

Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно з статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Водночас в Законі наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

При цьому, слід мати на увазі, що відповідно до положень статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Цивільний кодекс України також передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частини друга та четверта статті14ЦК України)

Положення зазначених норм права свідчить про зобов`язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи права інших осіб у спосіб передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов`язки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо застосування законодавства про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З цього приводу Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IVвиникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IVвипадках МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IVне має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 рок у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).

Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження №14-95цс20).

В силу вимог статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, завданої майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 тис. грн. При визначенні розміру страхового відшкодування розмір збитків, заподіяних майну кожного потерпілого, зменшується на суму франшизи, яка визначена у договорі страхування.

Згідно з вимогами пункту 39.11 статті 39 вищевказаного закону, страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Судом встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Chery Tiggo», державний номерний знак НОМЕР_1 - відповідача ОСОБА_2 , який визнаний винним у скоєнні ДТП постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2021 року, була застрахована в ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» згідно Полісу №ЕР-192694298.

Згідно проведеної на замовлення позивача автотоварознавчої експертизи, розмір завданих збитків належного позивачу автомобіля становить 25344,10 грн.

При цьому, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну згідно полісу №ЕР-192694298 становить 130000 грн, франшиза 1000 грн.

Позивач звертався до ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» із повідомленням про настання ДТП та з вимогою про виплату страхового відшкодування.

Однак, не отримавши відповіді від страховика позивач звернувся до відповідача, як винуватця ДТП, з метою відшкодування матеріальної шкоди внаслідок пошкодження належного йому автомобіля.

Разом з тим, суд вважає, що позивач безпідставно просить стягнути з відповідача усю суму завданої матеріальної шкоди.

Так, як вже зазначалось судом, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IVвиникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IVвипадках МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IVне має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Таким чином, суд вважає, що сума, яка підлягає стягненню з відповідача в користь позивача дорівнює сумі франшизи, яка згідно умов полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-192694298 становить 1000 грн, оскільки сума завданих позивачу збитків (25344,10 грн) не перевищує ліміту страхового відшкодування згідно полісу №ЕР-192694298 (130000 грн).

Решту суми матеріальної шкоди, завданої належному позивачу транспортному засобу, позивач вправі стягнути зі страховика відповідача - ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП».

При цьому, посилання позивача на висновку, викладені у постанові Верховного Суду України у справі №6-2808цс15 від 20 січня 2016 року щодо вільного вибору потерпілого, на власний розсуд, способу здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, є безпідставними, оскільки у своїй постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження №14-95цс20) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанова Верховного Суду України від 20 січня 2016 рок у справі №6-2808цс15).

Крім цього, не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що страховик ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» є неплатоспроможним, а відтак позивач має право на стягнення завданих збитків з винуватця ДТП, з огляду на наступне.

Відповідно до положень КУзПБ, неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Будь-яких доказів щодо неплатоспроможності ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» судом не встановлено, а позивачем не надано.

Більше того, в силу вимог підпункту г пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, у разі наявності підстав для визнання ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» неплатоспроможним, його банкрутства або ліквідації, у відповідності до вимог КУзПБ, позивач матиме право на звернення до суду з позовом до МТСБУ про відшкодування завданої йому матеріальної шкоди.

Окрім цього, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог частини третьої статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

В силу вимог пункту 2 частини третьої статті 133 ЦПК України До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Позивач у поданому позові зазначає, що у зв`язку із залученням експерта з метою проведення автотоварознавчого дослідження останній поніс витрати на її проведення у розмірі 1200 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що з долученої позивачем копії платіжного доручення за №18052 від 27 жовтня 2021 року вбачається, що ПзІІ «Віп-Рент» перерахувало ФОП ОСОБА_6 7000 грн за експертизи згідно рахунку №96986 від 22 жовтня 2021 року.

При цьому, вказане автотоварознавче дослідження було проведено ФОП ОСОБА_4 .

Будь-яких доказів щодо наявність договірних зобов`язань між вказаним ФОП ОСОБА_4 та позивачем, щодо проведення експертного автотоварознавчого дослідження «NissanX-Trail»,державний номернийзнак НОМЕР_2 , останнім не надано, а тому суд вважає, що в даному випадку позивачем не доведено факту понесення ним витрат в розмірі 1200 грн за проведення автотоварознавчого дослідження належного йому транспортного засобу.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача в користь позивача 1000 грн завданої матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Щодо вимог представника відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 12 000 грн слід зазначити наступне.

Відповідно довимог ст.1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК Українипередбачено, щосудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Положеннями частини восьмої статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Встановлено, що у відзиві не позову представник відповідача просив стягнути з позивача витрати на професійну правову допомогу, згідно поданого клопотання представника відповідача розмір витрат становить 14000 грн.

На підтвердження вказаних обставин представник відповідача подав суду:

- договір про надання правової допомоги від 26 грудня 2022 року, укладений між адвокатським об`єднанням «Сила Права» та ОСОБА_2 ;

- додаток за №1 до вказаного договору від 26 грудня 2022 року, згідно п. 2 якого за одну годину представництва в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі 1000 грн. Пунктом 3 вказаного додатку передбачено, що загальний розмір гонорару залежить від кількості затрачених адвокатом годин по даній справі, але в будь-якому випадку не може бути меншин 6000 грн;

- акт від 01 лютого 2023 року обсягу наданої правничої (правової) допомоги до договору про надання правничої (правової) допомоги від 26 грудня 2022 року, з описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зокрема: попередня (досудова) консультація, вивчення документів, судової практики та аналіз законодавства щодо предмета спору, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка та подання відзиву на позов 8 год. (8000 грн); ознайомлення з доводами відповіді на відзив, підготовка та подання заперечення на відповідь на відзив 4 год. (4000 грн); участь у судових засіданнях 2 год. (2000 грн);

- квитанцію до платіжної інструкції №9295-2426-5507-9632 від 31 січня 2023 року, згідно з якою відповідач ОСОБА_2 перерахував адвокатському об`єднанню «Сила Права» 6000 грн у якості гонорару за договором про надання правничої допомоги від 26 грудня 2022 року.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Таким чином, наявність договірних відносин між відповідачем ОСОБА_2 та адвокатом Фльорківим О.В. підтверджується договором про надання правничої (правової) допомоги від 26 грудня 2022 року та ордером на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1045407 від 26 грудня 2022 року.

В силу вимог частин четвертою та п`ятої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою та п`ятою статті 137 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами четвертою та п`ятою статті 137 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, суд, з урахуванням складності цієї справи та виконаних робіт (наданих послуг), приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання представника відповідача про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у справі та стягнення з позивача на користь відповідача 6000 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 135 ЦПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому, дослідивши усі обставини справи та надавши належну правову оцінку поданим представником відповідача доказам в підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг, проаналізувавши структуру та обсяг таких послуг, суд дійшов висновку, що: (1) послуги щодо попередньої (досудової) консультації, вивчення документів, судової практики та аналіз законодавства щодо предмета спору, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка та подання відзиву на позов, з урахуванням витраченого адвокатом часу на надання останньої (8 годин) не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів статті 137 ЦПК України та не є співмірним зі складністю справи; (2) послуга щодо ознайомлення з доводами відповіді на відзив поглинається такою послугою як підготовка та подання заперечення на відповідь на відзив (2 години).

Крім цього, судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 сплачено адвокатському об`єднанню «Сила права» 6000 грн гонорару за договором про надання правничої допомоги від 26 грудня 2022 року.

Доказів щодо сплати додаткових платежів згідно вищевказаного договору за надання правничої допомоги відповідачем та його представником не надано.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що реальний та доведений відповідачем розмір витрат за надання правової допомоги під час розгляду у суді даної справи становить 6000 грн.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає, що з позивача в користь відповідача слід стягнути 5763,26 грн витрат за надання правової допомоги (6000 * 24344,10 : 25344,10), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Крім того, на підставі вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 97,90 грн (1000 * 2481 : 25344,10), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 78, 81, 223, 263, 265, 268, 273, 280, 281, 282, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 993, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Підприємства зіноземними інвестиціями«Віп-Рент»до ОСОБА_2 про відшкодуваннямайнової шкоди,завданої внаслідокДТП задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Підприємства зіноземними інвестиціями«Віп-Рент» 1000 (одну тисячу) гривень майнової шкоди завданої при ДТП та 97,90 грн судового збору.

Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями «Віп-Рент» в користь ОСОБА_2 5763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) гривні 26 копійок судових витрат за надання правничої (правової) допомоги.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду.

Реквізити сторін:

Позивач: Підприємство з іноземними інвестиціями «Віп-Рент», вул. Госпітальна, 4, м. Київ, код ЄДРПОУ 25264533.

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повне рішення складено 17 лютого 2023 року.

Головуючий суддя В.М. Позняк