Вирок № 109334291, 03.03.2023, Галицький районний суд м. Львова

461/1148/23

1-кп/461/360/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2023 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Львова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України,

встановив:

10 січня 2023 року близько 19 год. 05 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи в торговому залі магазину «Рукавичка» ТзОВ ТВК «Львівхолод», за адресою: м. Львів, вул. Шпитальна, 1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), з корисливих мотивів та з метою власного безпідставного збагачення, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України №64/2022, у зв`язку із збройною агресією російської федерації, на території України з 05:30 год. 24.02.2022, який продовжено до 19.02.2023, шляхом вільного доступу, таємно викрав із торгового залу магазину майно вказаного підприємства, а саме: дві пачки кави меленої марки «QUALITA ORO LAVAZZA» вагою 250 грам кожна, вартістю 199 грн. 00 коп. кожна, на загальну суму 398 грн. 00 коп., яке помістив у куртку в яку був одягнений.

У подальшому, не розрахувавшись за вказаний товар, ОСОБА_4 покинув приміщення магазину «Рукавичка», за адресою: м. Львів, вул. Шпитальна, 1, та розпорядився викраденим на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 заподіяв потерпілому ТзОВ ТВК «Львівхолод» майнову шкоду на загальну суму 398 грн. 00 коп.

Також, 07 лютого 2023 року близько 19 год. 35 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні магазину «Близенько» ПП «Мережа-Сервіс Львів», за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, 48, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), з корисливих мотивів та з метою власного безпідставного збагачення, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України №64/2022, у зв`язку із збройною агресією російської федерації, на території України з 05:30 год. 24.02.2022, який продовжено до 19.02.2023, шляхом вільного доступу, діючи повторно, таємно викрав із торгового стелажа магазину товар, а саме: дві пачки кави марки «Кава Якобз Монарх Еспресо» 450 грам кожна, закупівельною вартістю 139 грн. 15 коп. кожна, на загальну суму 278 грн. 30 коп., який помістив у куртку, в яку був одягнений.

У подальшому, не розрахувавшись за вказаний товар, ОСОБА_4 покинув приміщення магазину «Близенько», за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, 48.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 заподіяв потерпілому ПП «Мережа Сервіс Львів» майнову шкоду на загальну суму 278 грн. 30 коп.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю. Надав покази, які в повній мірі відповідають фабулі обвинувачення та вищенаведеним встановленим судом обставинам. Вказав, що у обвинувальному акті вірно відображено те, що він 10 січня 2023 року близько 19 год. 05 хв., перебуваючи в торговому залі магазину «Рукавичка», за адресою: м. Львів, вул. Шпитальна, 1, таємно викрав дві пачки кави меленої марки «QUALITA ORO LAVAZZA». Крім цього, він 07 лютого 2023 року близько 19 год. 35 хв., перебуваючи у приміщенні магазину «Близенько», за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, 48, таємно викрав із торгового стелажа даного магазину товар, а саме: дві пачки кави марки «Кава Якобз Монарх Еспресо».

У вчиненому щиро розкаюється, засуджує свою поведінку. Просить суворо не карати та надати йому можливість стати на шлях виправлення.

Зважаючи на повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки цього не заперечили учасники судового провадження і такі ніким не оспорюються.

При цьому, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони є послідовними, об`єктивно і повно відображають обставини вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, надані останнім безпосередньо у судовому засіданні, підстав для самообмови або обставин які ставлять під сумнів добровільність позиції обвинуваченого, судом не встановлено.

Кваліфікуючи дії обвинуваченого, суд виходить з наступного.

Єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою "повторно" без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознаки "повторно", є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів у одному кримінальному провадженні.

Таким чином, у ситуації, коли в одному кримінальному провадженні розглядається два і більше епізоди вчинення тотожних чи однорідних злочинів, для повторності злочинів не має значення, була чи не була особа засуджена за раніше вчинений злочин.

Наведене відповідає позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеній у постанові від 14 вересня 2020 року (справа № 591/4366/18 провадження № 51-1122кмо20).

Також, суд враховує те, що законодавство про кримінальну відповідальність та кримінальне процесуальне законодавство не містять положень про те, що кримінальні правопорушення, які утворюють передбачену ч. 1ст. 32 ККповторність та відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (тотожні кримінальні правопорушення), мають бути окремо кваліфіковані в резолютивній частині обвинувального вироку, і за кожне правопорушення, кваліфіковане за однією статтею або частиною статті, має бути призначене окреме покарання.

Якщо кримінальні правопорушення, які утворюють повторність, відповідаютьодному і тому самому складу кримінального правопорушення, їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті ОсобливоїчастиниКК. У таких випадках повторність кримінальних правопорушень повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних кримінальних правопорушень.

Така правова позиція знайшла своєвідображення в існуючій практиці Касаційного кримінального суду. Зокрема, упостановах Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 лютого 2021 року (справа № 390/235/19 провадження № 51-2177кмо20), колегій суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 травня 2018 року (справа №187/1354/15, провадження № 51-1017км18), Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 29 листопада 2018 року (справа №541/715/17, провадження № 51-7898км18) та від 10 липня 2019 року (справа № 723/1538/16-к, провадження № 51-8625км18), Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 15 січня 2020 року (справа № 585/1603/17, провадження № 51-3290км19) та від 29 липня 2020 року (справа № 541/715/17, провадження № 51-7898км18) наведено висновки про те, що за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктамистатті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається і правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4ст. 70 ККне застосовуються. Коли повторність і рецидив кримінальних правопорушень є елементом сукупності вироків, покарання за них призначається за правилами, передбаченимист. 71 КК.

Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану та таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України.

В ході судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 після вчинення злочинів, наслідки суспільно-небезпечного діяння останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на усі обставини кримінального провадження в їх сукупності.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюстатті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положеньЗагальної частиницього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Також, суд враховує, що згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчинених ним злочинів, форму вини, спосіб вчинення злочинів, стадію злочинів, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, відношення обвинуваченого до скоєного.

Також, суд враховує фактичні обставини справи і тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Пом`якшуючими покарання ОСОБА_4 обставинами суд визнає сприяння розкриттю злочину та щире каяття обвинуваченого. Так, зокрема в ході судового розгляду обвинувачений надав в судовому засіданні визнавальні покази та засудив свою протиправну поведінку у присутності учасників процесу. Також, суд враховує, що обвинувачений визнав пред`явлений представником потерпілого ТзОВ ТВК «Львівхолод» цивільний позов, а частина викраденого майна повернута потерпілому.

Обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин судом не встановлено.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

При цьому,суд враховуєположення ч.ч.1,2ст.50КК України,згідно яких,покарання єзаходом примусу,що застосовуєтьсявід іменідержави завироком судудо особи,визнаної винноюу вчиненнікримінального правопорушення,і полягаєв передбаченомузаконом обмеженніправ ісвобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави, як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Також, визначаючи обвинуваченому вид і розмір покарання, суд виходить з того, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Крім того, суд враховує те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

При розгляді даного кримінального провадження суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. В свою чергу, справедливість це одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

На переконання суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання також перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Також, виходячи із цілей та принципів права, справедливості й достатності обраного покарання, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, вищенаведені обставини справи, зокрема пом`якшуючі обставини, суд приходить до висновку, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання, і відповідно до ст. 75 КК України, вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на останнього обов`язків, передбачених ст.76 КК України, адже така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами засудженого та інтересами держави і суспільства, і буде достатньою для виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Стосовно пред`явленого представником потерпілого ТзОВ ТВК «Львівхолод» до обвинуваченого цивільного позову про відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди, то такий підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Положення ст. 22 ЦК України встановлюють, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно частин першої-третьої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно доч.1статті 1177Цивільного кодексуУкраїни, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Встановлено,що спричинені ОСОБА_4 потерпілому-ТзОВ ТВК«Львівхолод» матеріальні збитки на загальну суму 398,00 гривень складаються з вартості викраденого у потерпілого майна.

Даних про відшкодування цих збитків матеріали справи не містять.

Обвинувачений заявлений до нього цивільний позов визнав в повному обсязі.

Таким чином, оскільки наведена матеріальна шкода потерпілому не відшкодована, заподіяна потерпілому діями обвинуваченого шкода знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із вчиненими ним злочинами, а також враховуючи визнання обвинуваченим цивільного позову у повному обсязі, суд приходить до висновку, що з обвинуваченого слід стягнути на користь ТзОВ ТВК «Львівхолод» заподіяну злочином матеріальну шкоду в розмірі 398,00 гривень. Відтак, цивільний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Запобіжний захід застосований до обвинуваченого особисте зобов`язання, до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Питання речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу Українита призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та призначити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_4 у видіособистого зобов`язання до набрання вироком законноїсили залишитибез змін. Після вступу вироку у законну силу запобіжний захід застосований до ОСОБА_4 в межах даного кримінального провадження вважати скасованим.

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Виробнича Компанія «Львівхолод» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Виробнича Компанія «Львівхолод» (код ЄДРПОУ 01553681) матеріальну шкоду в розмірі 398,00 гривень.

Речові докази, після набрання вироком законної сили:

-компакт-диск із відеозаписом, який був доданий відповіддю на запит представником потерпілого ОСОБА_5 на якому відображена подія, яка мала місце 07.02.2023 р. та компакт-диск «DVD-R», на якому містяться відеофайли із відеозаписами із камер внутрішнього відеоспостереження, що знаходяться в магазині «Рукавичка», за адресою: АДРЕСА_3 від 10.01.2023 залишити при матеріалах кримінального провадження;

-каву «Якобз Монарх Еспресо» 450 г у кількості дві штуки вважати повернутою потерпілому Приватному підприємству «Мережа-Сервіс Львів» за належністю;

-чоловічу куртку червоного кольору, з чорними квадратними вставками в боках та на плечах, з чорним капюшоном вважати повернутою ОСОБА_4 за належністю.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положеньчастини третьої статті 349цього Кодексу.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1