Рішення № 109333711, 02.03.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2023 року Справа№200/12870/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позов ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про: визнання незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати ОСОБА_1 страхові виплати з 01.04.2021 року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату ОСОБА_1 страхових виплат з 01.04.2021 року з виплатою недоотриманих з 01.04.2021 року сум.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання незаконними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення виплати ОСОБА_1 страхові виплати з 01.04.2021 року, зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області поновити виплату ОСОБА_1 страхових виплат з 01.04.2021 року з виплатою недоотриманих з 01.04.2021 року сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є тимчасово переміщеною особою пенсіонером, знаходиться на обліку в Бахмутському міському відділенні Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області з листопада 2014 року. Позивач наголошує, що згідно постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021 року у справі № 200/7667/20 його адміністративний позов до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області було задоволено та зобов`язано Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області поновити нарахування ОСОБА_1 страхових виплат та виплатити з 01 серпня 2017 року заборгованість щомісячних страхових виплат, що виникла за період починаючи з 01 серпня 2017 року, з компенсацією втрати частини доходів. Позивач зазначає, що на виконання рішення суду від 09.03.2021 року у справі № 200/7667/20 відповідач перерахував йому заборгованість зі страхових виплат за період з 01.08.2017 року по 31.03.2021 року в сумі 95893,17 грн., однак виплату регрес них коштів з 01.04.2021 року не поновив. Позивач вважає дії відповідача щодо припинення йому страхових виплат на підставі постанови № 365 протиправними та такими, що порушують його Конституційні права.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання незаконними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення виплати ОСОБА_1 страхові виплати з 01.04.2021 року, зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області поновити виплату ОСОБА_1 страхових виплат з 01.04.2021 року з виплатою недоотриманих з 01.04.2021 року сум.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 200/12870/21 скасовано, а справу направлено до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року замінено первинного відповідача у справі Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відповідач не погодившись з доводами відповідача викладеними у позовній заяві надав до відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 перебував на постійному обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Жданівці Донецької області. З червня 2014 року м. Жданівка знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07.11.2014 №1085-р.

За даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа у період з 01 жовтня 2014 року по 31 липня 2017 року перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Бахмутському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. У травні 2015 року виплачена заборгованість з 01 червня по 30 вересня 2014 року.

Відповідач зазначає, що з 01 серпня 2017 року позивачу було припинено нарахування щомісячних страхових виплат на підставі рішення комісії виконкому Бахмутської міської ради з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які мешкають на території міста Бахмут, однак, у червні 2021 року на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021 №200/7667/20-а Слов`янським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області ОСОБА_1 було нараховано та виплачено щомісячні страхові виплати за період з 01 серпня 2017 року по 31 березня 2021 року у розмірі 86789,83 грн. а також компенсацію за несвоєчасну виплату у розмірі 9103,34 грн.

Відповідач вказує, що з 01 квітня 2021 року Бахмутське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області припинило (затримало) страхові виплати у зв`язку з відсутністю телефонного зв`язку з потерпілим. У зв`язку з тим, що телефонний зв`язок з позивачем відсутній та триває широкомасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України, яка призвела до гибелі значної кількості людей відсутні можливості ідентифікувати позивача та дізнатися жив ОСОБА_1 чи ні. Надалі, ОСОБА_1 до будь-якого відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не звертався, необхідні документи так і не надав, тому постановою відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відповідно до пункту 6 частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» припинено (затримано) щомісячні страхові виплати позивачу з 01.04.2021 року.

Відповідач наголошує, що приймаючи рішення про припинення (затримання) щомісячних страхових виплат він діяв у межах та у спосіб визначений чинним законодавством, у зв`язку з чим вказував на відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо строків звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає, що відповідно до частини 1, 2 статті 122 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що приписами частини 2 статті 122 КАС України дійсно встановлено загальний строк звернення до суду особою за захистом своїх порушених прав, у шість місяців.

Однак частиною 7 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленомустаттею 34 Закону України "Про оплату праці".

Суд враховує, що позивач, вимоги якого, за своєю суттю, виникли у зв`язку із тим, що попередньо призначені йому суми страхових виплаn не отримані ним, а ця вимога безпосередньо спрямована на виплату йому призначених сум страхових виплат за минулий час, отже такі вимоги не обмежуються будь-яким строком.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не порушено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, постановлено часткову зміну ст.1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 17.05.2022 № 341/2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, відповідно до Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 12.08.2022 № 573/2022 ще на 90 діб, відповідно до Указу Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" ще на 90 діб, та відповідно до Указу Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" ще на 90 діб

З огляду на збройну агресію Російської Федерації, дана справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін 02 березня 2023 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Згідно довідки від 24.11.2014 № 1419004076 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, за якою позивач перемістився з м. Жданівка до м. Артемівськ Донецької області.

ОСОБА_1 звернувся до Відділення виконавчої дирекції Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську Донецької області з заявою від 02.10.2014. якою просив тимчасово продовжити раніше призначену страхову виплату з зв`язку з професійним захворюванням.

Згідно з копією постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську Донецької області від 2 жовтня 2014 року № 0503/7435/7435/8 позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (код виплати 410, КЕКВ 2730.03) у розмірі 1119,23 грн. Виплати вирішено проводити з 01 жовтня 2014 року безстроково.

З копії заяви ОСОБА_1 від 11.10.2017 до Бахмутського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області випливає, що позивач просив зняти його з обліку у зв`язку зі зміною місця проживання і припинити страхові виплати з 01.08.2017.

Згідно з копією постанови Бахмутського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 11 жовтня 2017 року № 0502/7435/7435/21 позивачу припинено щомісячну страхову виплату в розмірі 1492,65 грн. Зазначено, що причина припинення: відмова потерпілого від отримання виплат. Виплату припинено з серпня 2017 року.

Відповідно до постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування він нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бахмут Донецької обласної від 19 липня 2017 року № 0503/7435/7435/18 про припинення щомісячної страхової виплати позивачу припинено виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної страти професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) в розмірі 1492,65 грн. Причиною припинення зазначено рішення комісії згідно протоколу № 56 від 18.07.2017 р. виплату припинено з 1 серпня 2017 року.

Зазначені обставини встановлено судом згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 200/7667/20-а та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі № 200/7667/20-а.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 200/7667/20-а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 41325231, 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5) про визнання незаконними дій і зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №200/7667/20-а задоволено частково, рішення Донецького окружного адміністративного суду 19 жовтня 2020 року у справі №200/7667/20-а скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення виплати страхових виплат з 01 січня 2015 року на підставі Постанови КМУ № 365, зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області поновити виплату страхових виплат з 01 січня 2015 року; зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку порушенням строків сплати щомісячної страхової виплати з 01 січня 2015 року - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати страхових виплат ОСОБА_1 .

Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області поновити нарахування страхових виплат ОСОБА_1 та виплатити з 01 серпня 2017 року заборгованість щомісячних страхових виплат, що виникла за період починаючи з 01 серпня 2017 року, з компенсацією втрати частини доходів.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судом встановлено, що червні 2021 року на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021 №200/7667/20-а Слов`янським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області ОСОБА_1 було нараховано та виплачено щомісячні страхові виплати за період з 01 серпня 2017 року по 31 березня 2021 року у розмірі 86789,83 грн. а також компенсацію за несвоєчасну виплату у розмірі 9103,34 грн.

З 01 квітня 2021 року Бахмутське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області припинило (затримало) страхові виплати у зв`язку з відсутністю телефонного зв`язку з потерпілим.

Листом від 17.08.2021 року № 03/К-691з-874 Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України повідомила позивача, що для продовження щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 необхідно звернутися до відділення виконавчої дирекції Фонду за місцем тимчасового проживання (перебування) з відповідними документами.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що ОСОБА_1 до будь-якого відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не звертався, необхідні документи так і не надав, тому постановою відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відповідно до пункту 6 частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Спірним питанням даної справи є правомірність припинення виплати щомісячних страхових виплат позивачу з 01 квітня 2021 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.

Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Положеннями статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV від 23.09.1999(далі - Закон № 1105-XIV).

Положеннями статті 3 Закону №1105-XIV визначено принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону №1105-XIVстраховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Частиною першою статті 41 №1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 41 Закону №1105-XIV).

Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці» (частина 4, 7 статті 41 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1105-XIVстрахові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що страхові виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров`я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) у разі смерті отримувача страхових виплат;

7) у разі добровільної відмови від страхової виплати потерпілим або особами, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого;

8) в інших випадках, передбачених законом.

Як встановлено судом вище, відповідачем не виплачено спірні щомісячні страхові виплати позивачу з 01.04.2021, у зв`язку з відсутністю телефонного зв`язку з потерпілим, а також необхідністю особистого звернення позивача до управління та необхідністю надання документів для поновлення страхових виплат.

В свою чергу, суд констатує, що Законом № 1105-XIVтакої підстави для припинення виплати щомісячних страхових виплат не передбачено.

Стосовно доводів відповідача про те, що для поновлення щомісячних страхових виплат позивач зобов`язаний надати додаткові документи та звернутися до управління, суд наголошує, що відповідно до частин п`ятої, шостої статті 47 Закону № 1105-XIV, страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них; страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів які б спростовували, що позивачу безстроково встановлена втрата працездатності відповідно до довідки Міністерства охорони здоров`я України про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, тому в даному випадку відсутні підстави для невиплати раніше призначених щомісячних страхових виплат.

Щодо посилання відповідача на те, що у зв`язку з тим, що телефонний зв`язок з Позивачем відсутній та триває широкомасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України, яка призвела до гибелі значної кількості людей відсутні можливості ідентифікувати Позивача та дізнатися жив ОСОБА_1 чи ні, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 49 Цивільного Кодексу України, смерть фізичної особи є актом цивільного стану, який підлягає державній реєстрації та обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 9 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 N 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 N 3307/5), органи державної реєстрації актів цивільного стану повідомляють територіальним органам Пенсійного фонду України про померлих в установленому законодавством порядку.

Тож, у випадку реєстрації смерті позивача, відповідач мав отримати таку інформацію від органів ДРАЦС в установленому законом порядку.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 46 Цивільного Кодексу України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Виходячи з системного аналізу, викладених норм та доводів клопотання, суд дійшов висновку, що відповідачу достеменно не відомо чи є підстави вважати позивача померлим, належних доказів, що підтверджують даний факт, таких як акт реєстрації смерті позивача або наявність відповідного рішення суду про встановлення юридичного факту, відповідачем не надано.

Поряд з цим, причинно-наслідкового зв`язку між встановленням місця проживання (перебування, знаходження) та можливою смертю позивача в наслідок збройної агресії російської федерації суд не встановив.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про те, що невиплата належних позивачу страхових виплат з 01 квітня 2021 року є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності.

Крім того, відповідач, не виплативши соціальні виплати за відсутності передбачених законами України підстав порушив право позивача на їх отримання, при цьому, зазначене право є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення.

Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до положень Конституції України, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (ч.2 ст.46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. В порядку статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що виключає додаткові обмеження для внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Отже, доводи відповідача що страхові виплати не є абсолютним правом позивача є безпідставними.

Суд звертає увагу, що стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, Європейський суду з прав людини в рішенні від 26.06.2014 у справі Суханов та Ільченко проти України (заяви № 68385/10 та 71378/10, пункт 52 рішення), а також в рішенні від 19.06.2012 у справі Хонякіна проти Грузії (Khoniakinav.Georgia, заява № 17767/08, пункт 72 рішення), зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Разом із цим, суд зазначає, що 01.01.2023 набрали чинності зміни до Закону №1105-XIV.

За статтею 4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Таким чином, з 01.01.2023 відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов`язків управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області.

При цьому, Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що припинення позивачу виплати раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено відповідачем за відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 46 Закону № 1105-ХIV, або підстав, передбачених іншим законом, а, отже, відповідач припиняючи нарахування та виплату позивачу страхових виплат з 01 квітня 2021 року діяв протиправно.

Суд зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того суд вважає доцільним застосувати висновки Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, які викладені в постанові від 21.08.2018 у справі № 219/3611/17, а саме: Без відкриття позивачем рахунку в установі - Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України, у відповідача відсутні правові підстави для виплати пенсії з 01.07.2016 року і заборгованість з виплати пенсії, яка повинна нараховуватися відповідачем щомісячно з 01.07.2016 може бути виплаченою за умови відкриття позивачем рахунку в ПАТ Державний ощадний банк України.

За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на те, що суд дійшов висновку, що відповідач протиправно припинив страхові виплати з 01 квітня 2021 року, порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату позивачу щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01 квітня 2021 року, та сплатити заборгованість з 01 квітня 2021 року на рахунок, відкритий у ПАТ Державний ощадний банк України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Враховуючи викладене, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодo не нарахування та невиплати щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 з 01 квітня 2021 року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01 квітня 2021 року, та сплатити заборгованість з 01 квітня 2021 року на рахунок, відкритий у ПАТ Державний ощадний банк України.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд приходить висновку про стягнення на користь Державного бюджету України судового збору в розмірі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И РІ Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодo не нарахування та невиплати щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 з 01 квітня 2021 року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01 квітня 2021 року, та сплатити заборгованість з 01 квітня 2021 року на рахунок, відкритий у ПАТ Державний ощадний банк України задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодo не нарахування та невиплати щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 з 01 квітня 2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місце знаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) нарахування та виплату щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01 квітня 2021 року, та сплатити заборгованість з 01 квітня 2021 року на рахунок, відкритий у ПАТ Державний ощадний банк України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місце знаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи у суді в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Повний текст рішення складено та підписано 02 березня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Олішевська