Рішення № 109333518, 02.03.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року Справа № 160/19643/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 28.11.2022 року № 045750019810 «Про відмову в призначенні пенсії» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу за вислугу років ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) період роботи з 04.03.1988р. по 13.05.1993р. на посаді помічник машиніста моторвагонної електросекції, з 14.05.1993р. по 31.12.2007р. на посаді машиніста моторвагонної електросекції;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 03.10.2022 року про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Однак, пенсійний орган відмовив у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки у позивача відсутній спеціальний стаж роботи. Позивач вважає, що його протиправно позбавлено права на призначення пенсії. При цьому, позивач стверджує, що ним надано всі належні та допустимі письмові докази для призначення пенсії, у трудовій книжці містяться відповідні записи про спірний період, а відповідно до довідки від 16.11.2022 року №55 посади помічника машиніста моторвагонної електросекції та машиніста моторвагонної електросекції передбачені Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583.

Позивач вважає відмову пенсійного органу в призначенні пенсії за вислугою років протиправною, тому звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою від 14.12.2022 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заперечуючи проти позову, відповідач-1, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.

Відповідач-1 в обгрунтування відзиву на позов посилається на приписи статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зазначає, що право на пенсію за вислугу років мають машиністи і помічники паровозів і парових кранів, машиністи і помічники машиністів тепловозів, машиністи і помічники електровозів, машиністи і помічники машиністів дизель-поїздів, машиністи і помічники електропоїздів (секцій). Однак, посада позивача «помічник машиніста моторвагонної електросекції та машиніст моторвагонної електросекції» не передбачена, зокрема, Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583.

Відповідач-1 зазначає, що згідно наданих документів страховий стаж позивача становить 36 років 09 місяців 28 дні, з них спеціальний стаж 09 років 09 місяців 10 днів (прри необхідному 12 років 06 місяців).

Крім того, відповідач-1 зазначає, що відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" стаж роботи за вислугою років для призначення пенсії відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" може бути врахований виключно до 11.10.2017 року, тобто, до дати вступу в законну силу Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року №2148-VIII.

Також відповідач-1 посилається на дискреційні повноваження пенсійного органу в питаннях призначення (перерахунку) пенсії, а також зазначає, що не є належним відповідачем у даній справі, оскільки спірне рішення було прийнято саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Зважаючи на викладене, відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач-2, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалося, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомило.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.10.2022 року позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Рішенням від 11.10.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугою років. При цьому, відповідач-1 зазначив, що, зокрема, списками, затвердженими Постановою КМУ № 583 від 12.10.1999 року, не передбачено посаду машиніста і помічника машиніста моторвагонної електросекції. При цьому, означене рішення пенсійного органу позивачем у даній справі не оскаржується.

17.11.2022 року позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Програмним забезпеченням за принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії та документи, які були додані позивачем до заяви, передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №045750019810 від 28.11.2022 року позивача повідомлено, що йому відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.

Відповідач-2 у вказаному рішенні з посиланням на пункт 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначив, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку, руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків не менше 30 років, з них не менше і 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

При цьому, позивач має страховий стаж роботи 38 років 09 місяці 13 днів, з них спеціальний стаж лише 09 років 02 місяці. До спеціального стажу зараховано період роботи по 10.10.2017 року згідно довідки №55 від 16.11.2022 року, до моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Не погоджуючись з позицією пенсійного органу та вважаючи його рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 року, ратифікована Законом України від 14.09.2006 року №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

Згідно частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Приписами статті 8 Закону № 1058-IV передбачено право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема, громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Абзацами 1, 2 пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV передбачено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються, зокрема, трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно статті 51 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Пунктом 2 частини 1 статті 52 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи:

для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

Згідно пункту «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 114 Закону № 1058-IV визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах.

Приписами статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Відповідно до частини 6 статті 56 Закону №1788 передбачено, що при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону Закону №1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Згідно Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Приписами пункту 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Тобто, використання норм Порядку № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Також, суд звертає увагу на те, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, копія трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 містить наступні записи, зокрема:

- з 04.03.1988 року прийнятий помічником машиніста моторвагонної електросекції в структурному підрозділі «Дніпровське локомотивне депо» Придніпровської залізниці;

- з 22.11.1990 року направлений у Дорожню Технічну школу для навчання;

- з 23.05.1991 року переведений помічником машиніста моторвагонної електросекції в структурному підрозділі «Дніпровське локомотивне депо» Придніпровської залізниці

- з 14.05.1993 року переведений машиністом моторвагонної електросекції в структурному підрозділі «Дніпровське локомотивне депо» Придніпровської залізниці;

- з 15.06.1995 року присвоєна третій клас машиніста моторвагонної електросекції в структурному підрозділі «Дніпровське локомотивне депо» Придніпровської залізниці;

- з 31.12.2007 року звільнений у зв`язку з переведенням у Дніпропетровське моторвагонне депо.

Крім того, позивачем надана довідка про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 16.11.2022 року №55, видана структурним підрозділом «Дніпровське локомотивне депо», в якій зазначено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день в структурному підрозділі «Дніпровське локомотивне депо» Придніпровської залізниці та безпосередньо здійснював організацію перевезень і забезпечував безпеку руху на залізничному транспорті у період з 04.03.1988 року по 31.12.2007 року.

Також у вказаній довідці зазначено, що стаж за період роботи з 04.03.1988 року по 22.10.1990 року, 23.05.1991 року по 31.12.2007 року складає 19 років 03 місяці 28 днів, а посади помічника машиніста моторвагонної електросекції та машиніста моторвагонної електросекції, передбачені Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583, пунктом «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, за період пільгової роботи до 01.01.1992 року були чинні Списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173.

У пункті 1 розділу ХХХ Транспорт Списку №2 «Залізничний транспорт та метрополітен» вказані машиністи, їх помічники та старші машиністи: паровозів, тепловозів, електровозів, дизель-поїздів, моторвагонних (електро) секції, локомотивів.

За період пільгової роботи після 01.01.1992 року для визначення права на пільгову пенсії застосовуються Списки №1 та 2, затверджені постановами КМ СРСР №10 від 26.01.1991 року, КМУ №162 від 11.03.1994 року, №36 від 16.01.2003 року.

В зазначених вище нормативних актах у Списку №2 посади машиніста, їх помічники та старші машиністи: паровозів, тепловозів, електровозів, дизель-поїздів, моторвагонних (електро) секції, локомотивів не передбачені.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» від 12.10.1992 року № 583 затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років.

При цьому, цим Списком передбачено, що право на призначення пенсії за вислугою років мають особи, які працювали на посаді машиністів-інтрукторів локомотивних бригад та машиністів тепловозів.

Однак, посади помічника машиніста моторвагонної електросекції та машиніста моторвагонної електросекції відсутня в даному Списку.

Водночас, згідно класифікатора професій ДК 003-95, затвердженого наказом Держстандарту України від 27.07.1995 року № 257, професію машиніста та помічника машиніста моторвагонної електросекції визначено, як машиніст та помічник машиніста електропоїзда.

Крім того, згідно роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 18.11.1992 року №25 «Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років, відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають зазначені в ній категорії працівників згідно з затвердженими Кабінетом Міністрів України переліками і списками. Якщо в ці переліки і списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах, тобто старші, головні, провідні, а також помічники.

Тобто, професія «помічника машиніста моторвагонної електросекції та машиніста моторвагонної електросекції» відноситься до професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, за якими в тому числі працював ОСОБА_1 , а тому спірні періоди роботи, а саме, з 04.03.1988 року по 13.05.1993 року та з 14.05.1993 року по 31.12.2007 року мають бути включені до його стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років, передбаченої статтею 55 Закону №1788-XII.

Таким чином, враховуючи вищенаведене суд доходить висновку, що спірний період роботи позивача на посаді помічника машиніста моторвагонної електросекції та машиніста моторвагонної електросекції у період роботи з 04.03.1988 року по 13.05.1993 року та з 14.05.1993 року по 31.12.2007 року підтверджений записами як у трудовій книжці, так і довідкою від 16.11.2022 року №55 та підлягає зарахованню до спеціального стажу ОСОБА_1 .

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 28.11.2022 року № 045750019810 «Про відмову в призначенні пенсії», яким позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", прийнято не на підставі Конституції та законів України, а тому, підлягають скасуванню.

Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись зарахування спірного періоду роботи до стажу за вислугу років та розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у даній справі, суд зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи слідує, що винесення спірного рішення від 28.11.2022 року № 045750019810 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке було призначено за принципом екстериторіальності.

Проте, з огляду на неналежне виконання саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що призвело до порушення прав останнього, суд вважає за необхідне зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області та, відповідно, відповідачем-2 зарахувати спірний період роботи до спеціального стажу.

При цьому, суд зауважує, що повторному розгляду підлягає заява позивача про призначення пенсії за вислугу років саме від 17.11.2022 року, оскільки ОСОБА_1 оскаржується спірне рішення від 28.11.2022 року № 045750019810. Тобто, позовна вимога про повторний розгляд заяви пенсійним органом є похідною вимогою від вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення, яке прийнято саме на підставі заяви ОСОБА_1 від 17.11.2022 року, а тому, вимога позивача у частині повторного розгляду заяви від 03.10.2022 року задоволенню не підлягає.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем-1 здійснено лише направлення ОСОБА_1 спірного рішення, яке було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Тому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, заявлених до відповідача-1, оскільки останнім не вчинялось будь-яких дій та не приймалось жодних рішень, пов`язаних з розглядом заяви позивача від 17.11.2022 року, а отже, права ОСОБА_1 не були порушені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Згідно частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, відновлення порушених прав та інтересів позивача підлягають шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 28.11.2022 року № 045750019810 «Про відмову в призначенні пенсії» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу за вислугу років ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) період роботи з 04.03.1988р. по 13.05.1993р. на посаді помічник машиніста моторвагонної електросекції, з 14.05.1993р. по 31.12.2007р. на посаді машиніста моторвагонної електросекції; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 17.11.2022 року про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

З приводу розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та часткового задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області підлягає сума 496,20 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № 0.0.2768610823.1 від 09.12.2022 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 28.11.2022 року № 045750019810 «Про відмову в призначенні пенсії» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу за вислугу років ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) період роботи з 04.03.1988р. по 13.05.1993р. на посаді помічник машиніста моторвагонної електросекції, з 14.05.1993р. по 31.12.2007р. на посаді машиніста моторвагонної електросекції.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 17.11.2022 року про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063, пл. Народна, 4, м.Ужгород, Закарпатська область, 88008) судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 02.03.2023 року.

Суддя І.О. Лозицька