Ухвала суду № 109329134, 01.03.2023, Вишгородський районний суд Київської області

"01" березня 2023 р. Справа № 363/3306/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря Тищенко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 11.08.2021 року відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого судового засідання.

У визначенісудом датипідготовчих судовихзасідань,а саме17.09.2021року,15.11.2021року,25.01.2022року та17.02.2022року позивачособисто нез`являвся,його інтересив судіпредставляла адвокатЗатворницька Олена Миколаївна.

Ухвалою Вишгородськогорайонного судуКиївської областівід 17.02.2022року закритопідготовче провадженняі призначеносправу досудового розглядупо суті. Визнано явку ОСОБА_1 у судове засідання на 21.04.2022 року обов`язковою.

21.04.2022 року позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про місце, день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Судове засідання за клопотанням представника позивача було відкладено на 29.06.2022 року, в яке позивач та його представник також не з`явилися.

Судове засідання 29.06.2022 року не відбулося та справа була знята з розгляду на 25.08.2022 року, у зв`язку із відсутністю вільних залів судових засідань в назначений час та можливості в подальшому провести дане судове засідання в режимі відеоконференції за участі представника відповідача.

28.07.2022 року до суду від позивача надійшла заява, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

25.08.2022 року сторони у судове засідання не з`явилися, представник відповідача, клопотання якої про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було задоволено, на зв`язок не вийшла, з незалежних від суду причин, у зв`язку із чим розгляд справи був відкладений на 17.10.2022 року. Крім того, явку позивача його представника та представника відповідача у судове засідання призначене на 17.10.2022 року було визнано обов`язковою, про що повідомлено сторін, у визначеному законом порядку.

17.10.2022 року судове засідання було знято з розгляду, у зв`язку із аварійним відключенням електропостачання на 21.11.2022 року. Сторони у судове засідання не з`явилися.

21.11.2022 року у судовому засіданні були присутні позивач та представник відповідача. Позивача у судовому засіданні повідомив, що самостійно буде представляти свої інтереси в суді, однак в ході судового засідання надати відповідь на запитання головуючої не зміг, у зв`язку із чим по справі оголошено перерву та надано час позивачу ознайомитися з матеріалами справи для підготовки та уточнення своєї позиції. Крім того, суд зобов`язав позивача на наступну дату судового засідання надати документи, що підтверджують, що позивач є вимушено переміщеною особою. Визначено наступну дату судового засідання на 20.01.2023 року.

У судове засідання 20.01.2023 року позивач не з`явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про свідчить наявна в матеріалах справи розписка. Розгляд справи було відкладено на 01.03.2023 року, про що у визначеному законом порядку було повідомлено позивача, шляхом направлення на його адресу, зазначену ним особисто в заяві, повідомлення про виклик до суду, а також листа з роз`яснення про залишення позову без розгляду у випадки повторної неявки до суду. Крім того, позивача було повідомлено про судове засідання, шляхом направлення смс повідомлення за номером телефону вказаним ним у поданій до суду заяві. Заяв про розгляд справи за відсутності позивача до суду в подальшому не надходило, про причини поважності неявки до суду не повідомляв.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив залишити позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку без розгляду, у зв`язку із неодноразовою неявкою позивача в судові засідання, явка якого в судове засідання була визнана обов`язковою.

Частиною 3 статті 131 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились в судове засідання без поважних причин.

Статтею 223 ч.5 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 257 ч.1 п.3 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом порядку.

Європейський суд з прав людини враховує принцип рівності перед законом і судом у своїх рішеннях, при тому, що засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені ним із принципу верховенства права, якому підпорядкована вся Конвенція, та є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. (Рішення у справі «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27 жовтня 1993 р., заява № 14448/88).

Процесуальний закон не містить вимог про необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути й поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторний характер неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява № 11681/85, Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Необхідно враховувати, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У пункті 3 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року та пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші законодавцем не застосовані. Отже, не передбачено можливість інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. З огляду на зазначене повноваження суду залишити позов без розгляду не є дискреційним, а відносяться до імперативних.

Залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02).

Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.

Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який вимушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.

Згідно з вимогами частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом п.3 ч.1 ст. 257 та ч. 5 ст. 223 ЦПК України - приписи даних норм процесуального закону є імперативними, тому при наявності сукупності підстав, зазначених у цих нормах (належне повідомлення позивача, повторність неявки, не повідомлення про причини неявки, відсутність заяви про розгляд справи у відсутності позивача), суд зобов`язаний залишити позов без розгляду.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 257, 259, 260, 261,353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 15-ти денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя: І.Ю. Котлярова