Рішення № 109328244, 01.03.2023, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3861/22

Провадження № 2/345/104/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.03.2023 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Гапоненко Р.В.

секретаря - Баран В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей Калуської міської ради про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав, суд -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з вищенаведеним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем по справі перебувала у зареєстрованому шлюбі з 13.09.2008. Від спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 , що знаходиться на її утриманні. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.03.2012 шлюб між сторонами розірвано. Дочку залишено на вихованні позивача. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.03.2013 вирішено стягувати із відповідача на користь позивачки аліменти в розмірі по 500 грн. щомісячно на утримання дочки ОСОБА_3 до досягнення нею повноліття.

У жовтня 2017 позивачка звернулась до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області із позовом про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав відповідача, щодо його малолітньої дочки ОСОБА_4 .

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.04.2018 позов задоволено частково, змінено розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, у задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.06.2018, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.04.2018 без змін.

Позивачка зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимого в частині позбавлення батьківських прав, суд врахував той факт, що відповідач заборгованості по сплаті аліментів не має, а також те, що відповідач почав вживати заходи до налагоджування відносин із дочкою. Крім того суд врахував той факт, що комісія з питань захисту прав дитини не дала висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Також до суду не було надано доказів того, що відповідач негативно характеризується, жорстоко поводиться з дитиною, перебуває на обліку щодо захворювання на алкоголізм чи наркоманію, або своєю поведінкою негативно впливає на виховання дочки.

Незважаючи на те, що відповідач не був позбавлений батьківських прав та усвідомлював необхідність змінити своє ставлення до дитини, після набрання законної сили рішенням суду, не виконує своїх батьківських обов`язків, ухиляється від піклування про фізичних і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя.

У зв`язку з цим позивачка в 2022 році звернулася до Служби у справах дітей Калуської міської ради для дачі висновку щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав. Відповідне питання було двічі розглянуто на засіданні комісії, однак відповідач жодного разу не з`явився. У зв`язку з цим, враховуючи обставини справи, досліджені документи та пояснення, комісія прийняла рішення про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Вищезазначені обставини, свідчать про невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, тому просить позбавити відповідача батьківських прав щодо його малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка зазначає, що відповідач сплачує аліменти, однак їх не вистачає. На сьогоднішній день стан здоров`я дитини погіршився у зв`язку із перехідним віком. Розвинулася міопія і астигматика очей, колоїдний (фолікулярний) зоб, які потребують постійного обстеження і лікування.

Виходячи із засад справедливості, вважає за можливим збільшити розмір аліментів, встановлених рішенням суду від 11.04.2018, а саме у розмірі 3000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку до досягнення нею повноліття.

Позивачка та представник позивачки подали заяву про розгляд справи у їхній відсутності. Позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просять позов зодоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, проте подав суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає та зазначив, що фактично шлюбні відносини з позивачкою були припинені у 2012. Однак незважаючи на це він постійно хотів підтримувати стосунки з дочкою ОСОБА_3 . Його колишня дружина та її співмешканець не дають йому можливості займатись нормальним вихованням дитини, оскільки вони йому погрожували та чинили перешкоди побачитись з дитиною. Тому для того, щоб не травмувати психіку дитини, він перестав наполягати на зустрічі з дитиною. Він вчасно сплачує аліменти, ніяких заборгованостей щодо сплати аліментів у нього не має. Крім того після розлучення з позивачко, відповідач одружився з ОСОБА_5 . Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивачка вже вдруге подає позов пов`язаний із збільшенням стягнення розміру аліментів. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 11.04.2018 її позов про збільшення розмірі аліментів задоволено у повному обсязі. Позивачка працює та має стабільний заробіток. На даний час його доходи є нерегулярними та мінливими. Вимоги позивачки про стягнення аліментів у розмірі 3000 грн. щомісячно є вкрай важкими, оскільки він буде позбавлений на спроможність забезпечити благополуччя та повноцінний розвиток свого сина ОСОБА_6 . Просить у задоволення позову відмовити.

Представник третьої особи без самостійних вимог: Служба у справах дітей Калуської міської ради подала заяву про розгляд справи у її відсутності. Не заперечила щодо задоволення позову. Також зазначила, що при винесенні рішення, просить врахувати Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дочки ОСОБА_3 .

Дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.03.2013 вирішено стягувати із відповідача на користь позивачки аліменти в розмірі по 500 грн. щомісячно на утримання дочки ОСОБА_3 до досягнення нею повноліття.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.04.2018, змінено розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача та вирішено стягувати із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття. Під час розгляду вказаної справи судом було встановлено, що з моменту ухвалення рішення Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області від 19 червня 2013 року суттєво змінились обставини, за яких суд виходив при встановлені такого розміру аліментів і з врахуванням того, що визначений судовим рішенням розмір аліментів на дитину на даний час є незначний та зменшилась купівельна спроможність присудженої суми

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо необхідності збільшення розміру стягуваних згідно рішення Калуського міськрайонного суду від 11.04.2018 аліментів, позивач вказувала, що відповідач сплачує аліменти, однак їх не вистачає. На сьогоднішній день стан здоров`я дитини погіршився у зв`язку із перехідним віком. Розвинулася міопія і астигматика очей, колоїдний (фолікулярний) зоб, які потребують постійного обстеження і лікування.

За ч.1 ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до п. 3 п.17 даної Постанови, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів.

Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї.

Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.

Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося її матеріальне становище, сімейний стан чи стан її здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», встановлено з 01.01.2023 року прожитковий мінімум дітей віком до 6 років становить 2272 гривень, з 6 років - 2833 грн.

Згідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Разом з тим, зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів не є підставою для збільшення розміру аліментів передбачених статтею 192 СК України та ухвалення нового судового рішення, оскільки цей розмір встановлюється законом, а не судовим рішенням.

Зокрема, не передбачено перегляду судом визначеного рішенням суду розміру аліментів в зв`язку із змінами згідно Закону Україну «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 2037-VIII мінімального розміру аліментів.

Також, у разі примусового виконання рішення про стягнення аліментів, збільшення мінімального розміру аліментів є підставою для автоматичного визначення державним виконавцем розміру аліментів з урахуванням такого збільшення з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 року, тобто з 08.07.2017 року за відповідною постановою державного виконавця.

Таке збільшення має відбуватись в автоматичному порядку, без жодних звернень стягувача аліментів.

Відповідно до правової позиції ВП ВС від 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17, суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням.

Відповідно збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку аліментів.

Вказаним спростовуються твердження позивача про необхідність її звернення за збільшенням розміру аліментів до суду у разі поетапного збільшення прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, внаслідок чого збільшиться мінімальний розмір аліментів.

З урахуванням того, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів зміни матеріального стану відповідача у бік поліпшення, який дозволяє йому сплачувати аліменти у більшому розмірі, ніж це зазначено у рішенні Калуського міськрайонного суду від 11.04.2018, відсутність доходів, оскільки позивачкою не подано доказів офіційного заробітку відповідача чи інших видів доходів та за відсутності доказів погіршення матеріального стану отримувача аліментів, суд, на підставі вищевикладених обставин, оцінивши належність та допустимість доказів, не знаходить законних підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивачкою пред`явлено також вимогу про позбавлення батьківських прав відповідача, відносно його малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13.09.2008 року, який розірвано рішенням Калуського міськрайонного суду від 26.03.2012 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народилася дочка ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.50).

У жовтня 2017 позивачка звернулась до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області із позовом про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав відповідача, щодо його малолітньої дочки ОСОБА_4 .

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.04.2018 позов задоволено частково, змінено розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, у задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав відмовлено (а.с.7-12).

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.06.2018, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.04.2018 без змін (а.с.13-15).

Дочка ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки № 826943 від 25.08.2022 (а.с.49). що підтверджує факт проживання дочки ОСОБА_3 разом зі своєю матір`ю.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 вказувала, що батько свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що негативно впливає на її фізичний та духовний розвиток.

Разом з тим ОСОБА_2 проти позбавлення батьківських прав заперечує, висловлює бажання приймати участь у піклуванні своєї дитини, зустрічатись та спілкуватись з нею. Особа, яка подала позов про позбавлення батьківських повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов`язки.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування, служби у справах дітей Калуської міської ради від 25.10.2022 № 01-23/582, вирішено вважати за доцільне позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При складенні висновку було взято до уваги протокол бесіди із малолітньою ОСОБА_4 та з`ясовано, що вона свого батька не бачила дуже давно, останній раз вони бачились, коли вона навчалась у третьому класі, а зараз вона перейшла у 8 клас. З того часу батько більше не приходить до неї, не дзвонить, щоб поцікавитись її життям чи привітати із святами. Також дитина зазначила, що нічого не відомо про батька і вона не має бажання із ним спілкуватись. Усім необхідним її забезпечує мама.

На засідання комісії з питань захисту прав дитини відповідач двічі (07.09.2022 та 20.10.2022) не з`явився.

Разом з тим, висновок органу опіки та піклування, служби у справах дітей Калуської міської ради від 25.10.2022 № 01-23/582 має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України). Суд оцінює його у сукупності з іншими доказами, які містяться у матеріалах справи.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Натомість докази, що стосовно відповідача представниками служби у справах дітей вживались заходи впливу в матеріалах справи відсутні, профілактична робота з ним не проводилася.

Встановлено, що зараз дитина проживає з матір`ю та вітчимом, де їй створено належні житлово-побутові умови для проживання. Відповідач заперечує проти позбавлення батьківських прав та хоче брати участь у її житті, мати можливість бачитись з дочкою, що підтверджує небайдуже ставлення батька.

Судом не встановлено обставин, які б однозначно свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, яка залишилася проживати з матір`ю. Та обставина, що на час розгляду справи вихованням та розвитком дитини займається мати, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає брати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо та умисно нехтує батьківськими обов`язками. Про вказане свідчить зокрема те, що відповідач сплачує аліменти. Відсутність належної участі відповідача в зустрічах із дочкою та у її вихованні протягом останнього часу пов`язана із припиненням сімейних відносин з матір`ю дитини, погіршення відносин з нею, створення сторонами інших сімей.

Крім того, Рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради №27 від 24.01.2017, тобто ще задовго до звернення позивача з вимогами про позбавлення батьківських прав, відповідачу ОСОБА_2 надано право побачення з малолітньою донькою ОСОБА_4 відповідно до встановленого графіка з визначенням місця зустрічі за згодою між батьками та рекомендовано кабінет практичного психолога навчального закладу (а.с.32,33).

Дане свідчить про те, що ОСОБА_2 навпаки хотів спілкуватись зі своєю дочкою ОСОБА_4 .

Що стосується відповіді дитини щодо не заперечення позбавлення батьківських прав, то позиція дитини могла обумовлюватися емоційною особливістю її розвитку, зокрема тривалою розлукою з батьком, вливом інших осіб тощо.

Матеріали справи не містять негативних характеристик та доказів винної поведінки відповідача.

Суд, вважає що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої дочки ОСОБА_3 є передчасним та не відповідає інтересам дитини.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Наявні в матеріалах справи докази вказують на помилки у вихованні та недостатню участь батька у житті дитини, однак не можуть слугувати підставою для позбавлення батьківських прав.

З огляду на вище викладене, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою сімейно-правової відповідальності, яка застосовується у разі, коли захистити права та інтереси дитини іншим шляхом неможливо, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні об`єктивні та безсумнівні докази свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками стосовно дочки ОСОБА_3 , а тому суд також не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.164,165 СК України, 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей Калуської міської ради про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав - відмовити

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Головуючий: