Вирок № 109327210, 14.02.2023, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5952/22

провадження 1-кс/216/451/23

УХВАЛА

іменем України

14 лютого 2023 року місто Кривий Ріг

Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі судового засідання в приміщенні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області клопотання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 62022080030000232 від 16.12.2022, про накладення арешту на майно, -

в с т а н о в и в :

14 лютого 2023 року до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту арешт на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , - однокімнатну квартиру, що відповідно до реєстру речових прав перебуває у власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП - НОМЕР_1 ), з метою подальшого забезпечення збереження майна, враховуючи можливість подальшого застосування конфіскації майна із позбавленням права на його відчуження, розпорядження та користування.

1. Узагальнені доводи особи, яка подала клопотання.

На обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022080030000232 від 16.12.2022, за підозрою ОСОБА_5 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

На даному етапі досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , займаючи посаду молодшого інспектора 1 категорії відділу охорони державної установи «Херсонський слідчий ізолятор», будучи працівником правоохоронного органу, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення РФ території м. Херсона, усвідомлення проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади РФ, бажаючи допомогти окупаційній адміністрації РФ та зробити свій особистий внесок для утворення та функціонування у м. Херсоні системи органів державної влади РФ, у тому числі правоохоронної, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, починаючи з початку червня 2022 року по теперішній час (більш точної дати досудовим розслідування не встановлено), перебуваючи на території м. Херсона, будучи обізнаним про факт ведення РФ агресивної війни проти України, порушивши присягу, діючи умисно, з власної ініціативи добровільно розпочав «службу» на посаді «младшего инспектора 1 категории отдела охраны учереждения Следственный изолятор №1» в підпорядкованій окупаційній адміністрації РФ, а саме у незаконно створеному органі «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области», що у подальшому увійшов до «Федеральної служби виконання покарань», завдаючи шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, зокрема, шляхом становлення та дії правоохоронної гілки окупаційної влади РФ на території Херсонської області.

Умисні дії молодшого інспектора 1 категорії відділу охорони державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 111 КК України державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинені в умовах воєнного стану.

19 грудня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 грудня 2022 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме до 16.02.2023 року 10-20 год., без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року підозрюваному ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 34 дні - до 19.03.2023 року включно, без визначення розміру застави.

Враховуючи те, що санкція ч. 2 ст. 111 КК України передбачає конфіскацію майна, у сторони кримінального провадження з боку обвинувачення виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою забезпечення його збереження, із позбавленням права на його відчуження, розпорядження та користування.

Відповідно до витягу з реєстру нерухомого майна ОСОБА_5 належить об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Позиції учасників.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяви з проханням слухати справу за їх відсутності.

Власник майна (підозрюваний) ОСОБА_5 в судовому засіданні участі не брав та не повідомлявся про розгляд клопотання у відповідності до ч. 2 ст. 172 КПК України.

3. Обставини, що були встановлені під час розгляду клопотання.

Слідчий суддя, вивчивши документи та матеріали, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62022080030000232 від 16.12.2022, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання, виходячи з наступного.

Слідчим суддею було встановлено, що слідчим відділом (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022080030000232 від 16.12.2022, за підозрою ОСОБА_5 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

19 грудня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Згідно інформаційної довідки № 320026742 від 12.01.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обьєктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що у власності ОСОБА_5 знаходиться квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (форма власності приватна, розмір частки - 1, підстава державної реєстрації договір купівлі-продажу, серія та номер: 351 від 14.03.2013, видавник: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6 )

На вказане майно сторона обвинувачення в своєму клопотанні просить накласти арешт.

4. Мотиви прийняття рішення слідчим суддею.

Згідно з ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

4.1 Щодо правової підстави для арешту майна.

Правовою підставою для арешту зазначеного у клопотанні слідчого майна є п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України (арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання).

Положеннями ч. 5 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України санкція вказаної статті передбачає окрім позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років, - конфіскацію майна або без такої.

Майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, перебуває у власності ОСОБА_5 .

Таким чином, на переконання слідчого судді доведено, що ця підстава підлягає застосуванню за наслідками розгляду клопотання.

При цьому слідчий суддя зазначає про те, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.

4.2 Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Матеріали кримінального провадження, на які посилаються сторона обвинувачення у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

З огляду на викладене, оцінивши сукупність і вагомість наявних на цій стадії провадження доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для вирішення питання про арешт майна, слідчий суддя вважає, що вони доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити це правопорушення.

4.3 Щодо наявності ризиків приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження майна.

ОСОБА_5 на праві власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ., він обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України.

Таким чином, є достатні підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення кримінального провадження майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт може бути відчужено.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також того, що вказане у клопотанні майно належить ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні правові підстави для арешту зазначеного в клопотанні слідчого майна.

4.4 Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та виправданості потреб досудового розслідування у втручанні у права і свободи особи.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

На переконання слідчого судді, на даному етапі досудового розслідування, накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, є необхідним для виконання вищенаведених завдань кримінального провадження щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення.

Такий арешт пов`язаний з втручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Водночас, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - нагальної суспільної потреби у розслідуванні кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України..

Слідчий суддя вважає, що вказаний суспільний інтерес при врівноважуванні повинен отримати більшу вагу, тоді як інтерес осіб, що полягає у можливості володіти своїм майном, має порівняно меншу вагу.

Підстав сумніватись в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Заборона використання житлового приміщення особами, які на законних підставах у ньому проживають, не допускається.

Таким чином, у відповідності до вимог ч.ч. 11, 12 ст. 170 КПК України, вимога сторони обвинувачення про заборону користування квартирою задоволенню не підлягає.

4.5 Щодо наслідків арешту майна.

На переконання слідчого судді, з огляду на викладені у цій ухвалі обставини та початкову стадію досудового розслідування та обраний спосіб арешту, такий арешт не є надмірно обтяжливим.

Поряд з цим, наразі слідчому судді не надано будь-яких даних, які б вказували на суттєве позначення арешту майна, застосованого у вищезазначений спосіб, на інтересах володільця.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя також враховує, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.

У подальшому, за наявністю певних процесуальних підстав та фактичних обставин, що можуть бути встановлені під час досудового розслідування, власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту згідно положень ст. 174 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Накласти арешт на об`єкт права власності, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, належить ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (форма власності приватна, розмір частки - 1, підстава державної реєстрації договір купівлі-продажу, серія та номер: 351 від 14.03.2013, видавник: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6 ) з забороною його розпорядження та відчуження останнім до прийняття остаточного рішення по кримінальному провадженню, без заборони використання такого житлового приміщення особами, які на законних підставах у ньому проживають.

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1