Ухвала суду № 109321928, 02.03.2023, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа № 601/2351/22

Провадження № 2/601/111/2023

У Х В А Л А

02 березня 2023 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Клим Т.П.,

при секретарі судового засідання Коляді О.В.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фахового коледжу Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка, Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заборгованості що виникла внаслідок порушення порядку розрахунку з працівником при звільнені , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача Фахового коледжу Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка, Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заборгованості що виникла внаслідок порушення порядку розрахунку з працівником при звільнені, в тому числі компенсацію за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою від 12 грудня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У відповідності до ч. 11 ст.187ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Вивчивши подану позовну заяву та додані до неї документи, суд вважає, що вона подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, з наступних підстав.

Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати судового збору визначено нормами Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (частина перша статті 3 Закону України «Про судовий збір»).

За правилом пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці».

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Верховний Суд України у справі №6-1121цс16 (постанова від 30 листопада 2016 року) зазначив, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній до 01 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин. З 01 вересня 2015 року ця категорія учасників справи, що користуються такими пільгами, звужена. Так, за пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діє з 01 вересня 2015 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Отже, починаючи з 01 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях вимог: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) вказала, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другою статті 235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений статтею 117 КЗпП України, мають різну правову природу.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України, позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Отже, системний аналіз наведеної норми права з урахуванням наведених висновків Верховного Суду дає підстави для висновку, що від сплати судового збору на всіх стадіях судового розгляду справи на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені позивачі виключно стосовно вимог про стягнення заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, та поновлення на роботі. Водночас, за подання позову із іншими ніж ті, що зазначені позовними вимогами, позивачі повинні сплатити судовий збір.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12 травня 2022 року по справа №185/7074/21 (провадження № 61-2161ск22).

Як вбачається з тексту вимог, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, що виникла внаслідок порушення порядку розрахунку з працівником при звільнені, а отже повинен, відповідно до вищезазначеного, сплатити судовий збір.

Тому позивачу слід сплатити судовий збір у порядку та розмірі, які визначено Законом України «Про судовий збір»: а саме 1% ціни позову, але не менше але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, за вимогу майнового характеру.

Отже, суд приходить до висновку про недодержання заявником вищевказаних положень законодавства, у зв`язку з чим заяву слід залишити без руху, надавши заявнику строк п`ять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст.175,177,187,257,260,261 ЦПК України, суд, -

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Фахового коледжу Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка, Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заборгованості що виникла внаслідок порушення порядку розрахунку з працівником при звільнені та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення заявнику повного тексту ухвали про залишення заяви без руху.

У випадку невиконання вимог даної ухвали в зазначений строк заява залишається без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: