Ухвала суду № 109316153, 02.03.2023, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/768/22

провадження № 1-кп/368/97/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2023 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику кримінальне провадження № 12022111230000806 від 19.07.2022 та кримінальне провадження № 12022111230000973 від 31.08.2022 по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст.357 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Кагарлицького райсуду перебувають кримінальні провадження № 12022111230000806 від 19.07.2022 та кримінальне провадження № 12022111230000973 від 31.08.2022 по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст.357 КК України.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 04.01.2023 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_5 , поскільки на даний час ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому не зменшились та не відпали.

Обвинувачений та його захисник просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Так, ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, враховуючу тяжкість вчиненого ним злочину та отриманням подальшого суворого покарання, а також те, що останній раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів та має не зняту та не погашену в законному порядку судимість.

Крім того, 01.09.2022 ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Кагарлицького районного суду у даному кримінальному провадженні обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту обов`язки виконання яких він порушив, залишив місце проживання без повідомлення слідчого, прокурора чи суду та на підстав п.1 ч.1 ст. 284 КК України кримінальне провадження було зупинено, а ОСОБА_5 оголошено в розшук. 07.11.2022 в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_5 було затримано працівниками СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області та щодо нього обрано запобіжний захід тримання під вартою до 06.01.2023.

Крім того ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та був засуджений за умисні злочини, але належних висновків для себе не зробив та продовжив вчиняти злочини.

Суд, враховуючи особу обвинуваченого, вважає, що характер вчинення ним злочинів, свідчить про його соціальну небезпечність.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає за необхідне задоволити клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_5 , так як він вчинив:

- викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України;

- таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України;

- таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України;

- таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України;

- таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

В даному конкретному випадку, продовження строку тримання під вартою виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Також, застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, в даному випадку, не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим.

Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, головуючий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Суд вважає, що ризики на теперішній час не зменшилися, є актуальними та виправдовують тримання ОСОБА_5 під вартою, так як жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

Згідно ст. 4 Закону про попереднє ув`язнення, Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України.

Поскільки строк затримання ОСОБА_5 закінчується 04.03.2023 року, а ризики не зменшились та не відпали, то суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, що також відповідає вимогам ст.. 177,178,183 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 314-316, 177,178,183 КК України, суд,-

у х в а л и в:

Продовжити строкдії запобіжногозаходуобвинуваченому ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Київ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 357, ч.4 ст. 185 КК України, у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів у Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали з 02.03.2023 року по 30.04.2023 року включно.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 діб.

Суддя : ОСОБА_1