Рішення № 109315096, 01.03.2023, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/328/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Балан М. В.,

за участю секретаря судового засідання Урсул. Г.К.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін»,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золортих Олександр Олександрович,

приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна

про

визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулась до Кілійського районного суду Одеської області з позовом, який від її імені підписаний її представником ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Велфін", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавецьвиконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування поданої заяви, представник позивача вказує, що 23.02.2022 року позивач через мобільний додаток «Дія» дізналася про наявність виконавчого провадження, у якому вона є боржником, на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича №23019 виданого 21.01.2022 р., приватний виконавець виконавчого округу Шевченко Т.С. З постановоюпро відкриття виконавчого провадження та виконавчим документом позивач ознайомився за допомогою Автоматизованої системи виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua).

До моменту отримання зазначеної вище інформації, позивачу не було відомо щодо наявності у неї будь-якої заборгованості, жодних договорів позики нею не підписувались, жодних претензій не надходило.

Відповідно до виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. №23019 виданого 21.01.2022 р., оспорювана заборгованість виникла на підставі Договору надання коштів у позику № 505682 від 13.07.2018 р., укладеного між ТОВ «Веллфін» та позивачем, який не містить підпис позивача. Таким чином зазначена заборгованість не є безспірною.

Основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, що підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

На момент винесення виконавчого напису за реєстровим № 2019, виданого 21.02.2022 року позивачу не було повідомлено про жодний договір, за яким ТОВ «Веллфін» має право вимоги до неї, жодного листа з вимогою про погашення заборгованості вона не отримувала.

На підставі викладеного представник позивача просить суд:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 23019 від 21.01.2022 р. виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем, про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (код ЄДРПОУ 39952398; місцезнаходження юридичної особи: 03061, місто Київ, вул. Героїв Севастополя, будинок 48) заборгованості на загальну суму 8788,00 грн.

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (код ЄДРПОУ 39952398; місцезнаходження юридичної особи: 03061, місто Київ, вул. Героїв Севастополя будинок 48) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , судові витрати по справі, а саме: судовий збір у сумі 992,40 грн та 496,20 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень, всього 6 488,60 грн. (шість тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 60 копійок).

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 02.03.2022 року задоволено клопотання позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 17.01.2023рокубуло відкритоспрощене провадженняпо цивільнійсправі №502/328/22, в якій запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали подати відзив з запереченнями проти позову.

Представник відповідача Товариства зобмеженою відповідальністю«Веллфін» будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, а також строків подання відзиву, до суду не з`явився, відзиву на позовну заяву відповідач не надав, з будь-якими заявами на адресу суду не звертався. На виконання ухвали суду від 17.01.2023 року про витребування доказів, документи на адресу суду від відповідача не надходили.

Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавецьвиконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце розгляду справи, а також строків подання відзиву, до суду не з`явились, з будь-якими заявами на адресу суду не звертались. На виконання ухвали суду від 17.01.2023 року про витребування доказів, документи на адресу суду не надходили.

Враховуючи положення ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч. 8ст. 178 ЦПК Українивирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищевикладене та вимоги ст.ст.178,279,280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Розглянувши матеріали справи та надавши належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Згідно Договору позики № 505682 від 13.07.2018 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін» та ОСОБА_2 вбачається, що позикодавець надає позичальнику на умовах, що передбачені даним договором грошові кошти у позику в сумі 500,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п.4.5 цього договору. Строк позики за цим договором складає 30 днів, позика має бути повернута згідно графіку розрахунків до 12.08.2018 року, /а.с.8-11/.

01.01.2022 на підставі статей 87-91 Закону України "Про нотаріат" та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. вчинено виконавчий напис № 23019 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВ «Веллфін» заборгованості за кредитним договором 505682 від 13.07.2018 року, за період з 25.01.2019 року по 01.03.2020 року. Сума заборгованості складає 8138,00 гривень та 650,00 гривень плата за вчинення виконавчого напису, загальна сума, що підлягає стягненню 8788,00 гривень, /а.с.12/.

18.02.2022 року приватним виконавцемвиконавчогоокругу Одеськоїобласті ШевченкоТетяна Сергіївнавідкрито виконавче провадження № 68710551, /а.с. 9/.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані стороною позивача докази на підтвердження обставин позову суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1ст. 19Цивільного процесуального кодексу Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Відповідно достатті 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічні правила і умови вчинення виконавчого напису містяться у пунктах 1,3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерстваюстиції України22лютого 2012року №296/5(далі Порядок).

Тобто, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а нотаріус задля вчинення виконавчого напису повинен дійти висновку, що з дня виникнення права вимоги у стягувача минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, та, що подані стягувачем документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед ним.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 569/8884/17 від 14 серпня 2019 року, № 137/1666/16-ц від 29 березня 2019 року та № 201/11696/16-ц від 10 квітня 2019 року, а також Верховний Суд України у постанові № 6-887цс17 від 05 липня 2017 року.

Так, що стосується такої обов`язкової умови вчинення нотаріусом виконавчого напису як безспірність заборгованості, то характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками, якими є надані стягувачем документи згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається саме за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак само по собі подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

До того ж, згідно розділу 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172) «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Тобто, об`єктом дослідження нотаріусом при вчиненні виконавчого напису є оригінал кредитного договору та виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості. Тобто, дана виписка щодо боргу та строку його погашення, надається саме стягувачем - стороною кредитного договору.

Згідно п. 19ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Згідно пункту 1Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса»для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до положеньст. 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5затверджений Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України яким повинен керуватись нотаріус.

Пунктом 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.

Постановою КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Таким чином, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 було залишено без змін.

З огляду на викладене, на день вчинення виконавчого напису, редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, не передбачала можливість вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений.

Разом з тим, пункт 1 зазначеного Переліку, в чинній на день вчинення виконавчого напису редакції, регламентував, що для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнанні їх.

Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Натомість відповідачем не було надано доказів на підтвердження безспірності зобов`язання позивача за яким вчинено спірний виконавчий напис, а саме: отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання. За таких обставин позивач був позбавлений можливості подати до нотаріуса свої заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем, щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Зазначені правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 759/6167/18, від 27.08.2020 у справі № 554/6777/17, від 30.09.2019 у справі № 357/12818/17.

Зазначене вище дає суду підстави для визнання спірного виконавчого напису № 23019 від 23.02.2022 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат»та Переліку документів, оскільки порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису та вимог закону є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно доп.3ч.1ст.5Закону України «Просудовийзбір», відсплати судовогозбору підчас розгляду справив усіхсудових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині першійстатті 59 Конституції Українизакріплено право кожного на правову допомогу (професійну правничу допомогу).

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованоюКонституцією Україниможливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009). Звернення до суду для захисту конституційного права кожного на правову допомогу безпосередньо на підставі частини третьоїстатті 8 Конституції Українигарантується.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно достатті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України»). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ятастатті 137 ЦПК України).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, оформлені у встановленому законом порядку, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо), розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 гривень, в підтвердження чого представлено договір № 22/09 про надання правової допомоги від 23.02.2022 року, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 22/09 від 23.02.2022 року та довідку № 2022-д-29 про сплату коштів від 23.02.2022 року.

З матеріалів справи вбачається, що 23 лютого 2022 між ОСОБА_2 та адвокатом Сербіним Дмитром Сергійовичем, укладено договір про надання правової допомоги № 22/09, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, /а.с.14-15/

Відповідно до Додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 22/09 від 23.02.2023 року вбачається, що даний додаток визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката за надання правової допомоги у спорі про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Золотих О.О. за № 23019 від 21.01.2022 року, таким, що не підлягає виконанню, /а.с. 15/.

Згідно довідки № 2022-д-29 від 23.02.2022 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно 23.02.2023 року були сплачені юридичні послуги (гонорар) адвокату за надання правової допомоги, визначені у Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги № 22/09 від 23.02.2022 року, в розмірі 5000,00 гривень, /а. с. 16/.

При визначенні судом розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховується, що заявлена представником позивача до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу складає 5000 грн., спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності, адвокатом ненаданосудудетального описуробіт(наданихпослуг),виконанихнимта описуздійсненихнимвитрат,необхіднихдлянадання правничоїдопомоги.

Враховуючи те, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, обсяг наданих адвокатом послуг фактично складається з складення позовної заяви, заяви про забезпечення позову, подання заяв та клопотань, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 3000 гривень.

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі сплаченого судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 992,40 гривень та за подачу заяви про забезпечення позову в розмірі 496,20 гривень.

Керуючись ст.ст.81,141,223,258,280,282,284,289,352,354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 доТовариства зобмеженою відповідальністю"Велфін",треті особи:приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуЗолотих ОлександрОлександрович,приватний виконавецьвиконавчогоокругу Одеськоїобласті ШевченкоТетяна Сергіївна,про визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 23019 від 21.01.2022 р. виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем, про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (код ЄДРПОУ 39952398; місцезнаходження юридичної особи: 03061, місто Київ, вул. Героїв Севастополя, будинок 48) заборгованості на загальну суму 8788,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (код ЄДРПОУ 39952398; місцезнаходження юридичної особи: 03061, місто Київ, вул. Героїв Севастополя будинок 48) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , судові витрати по справі, а саме: судовий збір у сумі 992,40 грн. та 496,20 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень, - всього 4488,60 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку доОдеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення рішення.

Згідно ст.284ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, записьмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан