Рішення № 109313241, 27.02.2023, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 27.02.2023Справа № 645/6902/21 Провадження № 2-а/554/54/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.02.2023 р. м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі головуючого судді Горбунової Я. М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Харківській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, посилаючись на наступне.

15.09.2021 р. на пр. Гагаріна, 167-1 в м. Харкові він був зупинений працівником поліції, а саме командиром взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Харківській області ст. лейтенантом Морозовим С.О.

Під час зупинки до нього підійшов працівник поліції, нерозбірливо представився та попросив надати йому посвідчення водія та техпаспорт на автомобіль. При цьому, ані момент зупинки, ані будь яких нормативних посилань, стосовно порушення не фіксувалося на боді камеру. На запитання з яких причин зупинка, повідомили, що зупинка була здійснена на підставі п.10 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію».

Він не погодився з трактуванням поліцейського, стосовно інкримінованого йому правопорушення, та заявив клопотання про ознайомлення з наявною офіційною інформацією про скоєне правопорушення та заявив клопотання про надання йому правової допомоги під час розгляду адміністративної справи, шляхом залучення адвоката, проте, дане клопотання не було задоволено. Безпосередній розгляд справи здійснювався за його відсутності, а поліцейський, що зупинив транспортний засіб, покинув місце зупинки та попрямував до свого службового автомобіля, де і відбувався подальший розгляд справи, а сам позивач залишився біля свого автомобіля та спілкувався з своїм адвокатом по телефону.

Також, ОСОБА_1 посилається на те, що поліцейським було порушено п. 5 ст. 258 КУпАП, де зазначено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 КУпАП. Тобто, на думку позивача, дана вимога була порушена та протокол не склався, а це є порушенням, адже відповідно до ч.8 ст. 121 КУпАП поліцейський зобов`язаний був скласти протокол.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 15.09.2021 р. близько 11 год. 20 хв. по проспекту Гагаріна в м. Харкові, встановлено правопорушення з боку позивача, який керував транспортним засобом VOLVO V50, реєстраційний номер НОМЕР_1 , щодо якого порушені обмеження, встановлені Митним кодексом України.

Позивач допустив хибне твердження про необхідність та обов`язковість складання протоколу про адміністративне правопорушення, адже за ч.8. ст. 121 КУпАП прямо передбачено винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за результатами розгляду адміністративної справи.

Крім того, при розгляді адміністративної справи за аналогічними посиланнями позивача, суддя Вищого адміністративного суду України (справа К/800/36352/16 від 28.12.2016 р.), в своїй ухвалі зробив наступний висновок, який полягає у тому, що особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, розгляд якого відповідно до ст. 222 КУпАП віднесено до компетенції органів Національної поліції, то поліцейський правомірно, на місці вчинення правопорушення винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Тобто, як зазначає відповідач, положення КупАП надають поліцейському право розглянути справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху на місці зупинки транспортного засобу без складання протоколу.

За правовим висновком Верховного суду, викладеному у постанові від 14.02.2018 р. справа №536/583/17, у визначених законодавством випадках допускається скорочення провадження у справах про адміністративне правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацією адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.

Також,позивачем булонадано відповідьна відзив,у якомувін зазначив,що намомент винесенняоскаржуваної постанови,повноважень наїї прийняттяу відповідачане було,так якбула затвердженапроцедура винесеннятакого документа.Також,вважає,що увідзиві напозовну заявувідповідач ненадав жодногодоказу на підтвердженнязаконності дій відповідача.

Суд, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

15.09.2021 р. командиром взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Харківській області ст. лейтенантом Морозовим С.О. складено постанову серії ДПО18 № 644386 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.8 ст. 121, ч.1 ст. 126 КУпАП.

Позивач з даною постановою не згоден та просить її скасувати як незаконну.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про дорожній рух" цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з ст.16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.

Частина 8 статті 121 КУпАП передбачає, що керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, - тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм у сукупності та в контексті запровадження заборони керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, та цілей Закону України "Про дорожній рух", свідчить, що порушення вказаної заборони, посягає на безпеку дорожнього руху, отже адміністративне правопорушення, передбачене ч.8 ст.121 КУпАП, є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст.23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ч.2 ст.255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.

Разом з цим, за приписами частин 2 та 3 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, в редакції яка діяла на час складання постанови, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80і81(в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьоюстатті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП. У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо воно вчинене особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, або його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно достатті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення. Поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою і сьомою статті 121, частиною четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьоюстатті 123,статтею 124, частиною четвертоюстатті 127,статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертоюстатті 140, 188-28 КУпАП.

Як вбачається з позову позивач був не згодний з тим, що він вчинив правопорушення, та не погоджувався із накладенням на нього адміністративного стягнення. В позовній заяві він вказує, що на місці зупинки транспортного засобу він виявив свою незгоду, просив забезпечити можливість надання йому правової допомоги та пояснював, що не вважає, що є підстави для притягнення його до відповідальності.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами, що позивач визнавав свою провину під час складання протоколу, що дозволило б скласти постанову про вчинення адміністративного правопорушення відповідачем без складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Положеннями статей 245, 251, 252 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Пленум Верховного суду України у пункті 24 постанови від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

За положеннямич.2ст.251КУпАП обов`язокщодо збираннядоказів покладаєтьсяна осіб,уповноважених наскладання протоколівпро адміністративніправопорушення,визначених ст.255цього Кодексу.

В наданій суду копії оскаржуваної постанови зазначено, що до постанови додається відео. Однак на день розгляду справи в суді відповідач не надав даного доказу. Будь яких інших доказів, які б були підставою для прийняття оскаржуваної постанови, відповідачем не зазначено у постанові та не надано до суду, в зв`язку з чим суд вважає, що доказів вчинення правопорушення на момент складення постанови не існувало.

Надана відповідачем копія відповіді Державної митної служби України щодо ввезення транспортного засобу на територію України та його розмитнення свідчить, що дана інформація отримана відповідачем значно пізніше складання постанови, а саме, 29.12.2021 р.

За змістом норм ч.1, ч.2 ст.7, ст.245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності. Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надано жодних доказів на підтвердження факту порушення позивачем ПДР України, а отже, і вчинення ним адміністративного проступку, відсутність самого процесу розгляду справи як такого, не з`ясування оспорювання позивачем вчинення правопорушення та не складання протоколу про адміністративне правопорушення, притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися законним, унаслідок чого оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19,55 Конституції України, ст.ст.6, 10,11, 12, 17, 70, 71, 94, 159-163, 171-2 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову серії ДПО18 № 644386, складену 15.09.2021 р. командиром взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Харківській області ст. лейтенантом Морозовим С.О., про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.8 ст. 121, ч.1 ст. 126 КУпАП.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Харківській області, код ЄДРПОУ 40108599, адреса: м. Харків, вул. Шевченка, 315 А, 61033.

Суддя Я.М. Горбунова