Рішення № 109312469, 01.03.2023, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/462/23

Номер провадження 2-о/289/49/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2023 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Кириленка О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Науменко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи -Радомишльського відділудержавної реєстраціїактів цивільногостану уЖитомирському районіЖитомирської областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті особи, зазначивши, що вона є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Красний Луч Луганської області. Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, тому заявник не має можливості зареєструвати у передбаченому законодавством порядку смерть ОСОБА_2 .

Заявник у судове засідання не з`явилась, в поданій заяві про встановлення факту смерті просила суд провести розгляд справи за її відсутності.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся.

Враховуючи, що розгляд вказаної справи, відповідно до ст. 317 ЦПК України, відбувається невідкладно, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутностіучасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідними свідоцтвами (а.с. 7, 8, 9).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.06.2022 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Красний Луч, м. Петровське Луганської області. Реєстрація факту смерті ОСОБА_2 проведена відділом записів актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки (а.с. 10).

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей» від 12.05.2016 за № 1351-VIII, місто Красний Луч Луганської області перейменовано на місто Хрустальний Луганської області, що є адміністративним центром Хрустальненської міської громади Ровеньківського району Луганської області.

Як вбачається з копії довідки виданої виконавчим комітетом Вишевицької сільської ради Житомирського району Житомирської області №52 від 30.01.2023, ОСОБА_2 на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

ЗгідноУказу Президента України №32/2019від 07.02.2019 «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях», місто Красний Луч (місто Хрустальний) Луганської області є тимчасово окупованою територією.

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, щодержавні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Проте, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючихde factoорганів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

З огляду на наведене, суд приймає як доказ свідоцтво про смерть від 27.07.2022 серії НОМЕР_1 , яке видано відділом записів актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, відповідно до якого ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Красний Луч, м. Петровське, та визнає вказану в цьому документі інформацію в даному випадку достатніми доказами на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 1 Постанови ПВС України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно заявнику для державної реєстрації його смерті державним органом України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати заявнику свідоцтво про смерть видане державним органом України.

Керуючись ст. ст. 258-273, 315-319, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), за участю заінтересованої особи -Радомишльського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: вул. 9-го Січня, 2 А. м. Радомишль, Житомирська область, код ЄДРПОУ 22061752), про встановленняфакту смертіособи натимчасово окупованійтериторії - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Межирічка Радомишльського району Житомирської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 56 років, місце смерті: м. Хрустальний (Красний Луч), м. Петровське, Луганська область.

Рішення суду, відповідно до ст.ст. 317, 430 ЦПК України, підлягає негайному виконанню, оскарження цього рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О. О. Кириленко