Рішення № 109310016, 23.02.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2023 Справа №607/2243/23

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання Крук А. В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи Бісовської С. Я. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснює постійний догляд за інвалідом 1 групи, який потребує постійного догляду ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування вимог заяви зазначено, що ОСОБА_1 є внуком ОСОБА_3 по материнській лінії. Батьками заявника, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 31 серпня 1999 року, є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Останні, згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , 27 січня 1994 року зареєстрували шлюб та мати заявника змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_6 на ОСОБА_7 . Рішенням від 06 жовтня 2022 року Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/8148/22 шлюб між батьками ОСОБА_1 розірвано. Відповідно до свідоцтва про народження матері заявника серії НОМЕР_3 від 01 листопада 1974 року, її батьком є ОСОБА_3 .

На даний час дід ОСОБА_1 - ОСОБА_3 є інвалідом першої групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 13 грудня 2018 року, виданого Управлінням соціальної політики м. Тернополя та пенсійним посвідченням № НОМЕР_5 , відповідно до якого він отримує пенсію по інвалідності першої групи (Інвалідність внаслідок війни). Згідно довідки МСЕК від 27 лютого 2018 року, ОСОБА_3 потребує сторонньої допомоги.

Саме таку допомогу діду надає заявник як єдиний, хто може її надавати, оскільки мати ОСОБА_1 тривалий час перебуває за кордоном та не бажає брати участь у догляді свого батька.

Через те, що дід заявника має залежність від інших осіб, він як внук, який фактично і виріс з ОСОБА_3 , надає останньому таку допомогу та догляд, проживає з ним. ОСОБА_1 є єдиною особою, яка здійснює догляд та турбується про ОСОБА_3 постійно, прибирає житло, готує їжу, купує необхідні ліки, харчування, сплачує комунальні послуги. Інших осіб, які б надавали хоча б мінімальну допомогу у діда заявника немає.

Той факт, що ОСОБА_1 дійсно проживає із своїм дідом підтверджено Актом № 4 від 25 січня 2023 року та Довідкою № 16 від 25 січня 2023 року, відповідно до яких заявник проживає за адресою АДРЕСА_1 , але не зареєстрований.

Встановлення факту проживання та здійснення фактичного догляду за дідом ОСОБА_3 необхідне ОСОБА_1 для подальшого звернення до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради з метою оформлення опікунства і отримання соціальних виплат та пільг.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні подану заяву підтримав, просив задовольнити. Додатково пояснював, що до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради з приводу оформлення догляду за ОСОБА_3 письмово не звертався. Усно в «соцбезі» йому повідомили, що на даний час опікунами призначають тільки жінок, а тому вирішив подати заяву до суду.

Представник заінтересованої особи щодо задоволення поданої заяви заперечувала, пояснювала, що постановою КМУ № 859 від 23 вересня 2020 року визначено перелік документів та необхідні медичні показники для особи, яка має намір здійснювати догляд. ОСОБА_1 попередньо до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради з приводу оформлення такого догляду не звертався, а доводи заявника про те, що це пов`язано з тим, що на даний час по догляду призначають тільки жінок не відповідає дійсності.

Суд також дослідив матеріали справи, які надано в обґрунтування поданої заяви.

Отож, згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 31 серпня 1999 року року відділом реєстрації актів громадського стану Тернопільської міської ради, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Тернопіль Тернопільської області, батьки: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 та ОСОБА_8 уклали шлюб 27 січня 1994 року, що вбачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 . Після одруження дружині присвоєно прізвище ОСОБА_7 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/8148/22 від 06 жовтня 2022 року розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрований 27 січня 1994 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис за № 54.

ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьком є ОСОБА_3 , що слідує з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є інвалідом першої групи, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_4 від 13 грудня 2018 року, копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 від 07 червня 2018 року серія НОМЕР_7 , копією довідки МСЕК серія АВ № 1062723 від 27 лютого 2018 року. Інвалідність встановлена довічно, ОСОБА_3 потребує сторонньої допомоги, що також вбачається з копії індивідуальної програми реабілітації інваліда № 177 від 01 березня 2018 року.

Копією акту № 4 від 25 січня 2023 року, складеного за участі майстра дільниці та паспортиста ДП «Фаворит І», мешканця ОСОБА_1 та сусідів із квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , стверджується, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , незареєстрований, але проживає в АДРЕСА_1 . На підставі вказаного акту ДП «Фаворит І» складено довідку № 16 від 25 січня 2023 року.

За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли підлягають застосуванню наступні норми.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізв+ищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частини 1, 2 ст. 315 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

ОСОБА_1 зазначає, що метою його звернення до суду є встановлення факту проживання та здійснення фактичного догляду за дідом ОСОБА_3 , яке необхідне заявнику для подальшого звернення до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради з метою оформлення опікунства і отримання соціальних виплат та пільг.

Водночас такі твердження заявника є помилковими з огляду на наступне.

Так, в судовому засіданні беззаперечно встановлено, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю 1 групи довічно, а також те, що останній є дідом ОСОБА_1 , який здійснює за ним догляд.

Разом з тим ході розгляду справи судом не встановлено обставин, що ОСОБА_3 потребує опіки чи піклування.

Так, ст. 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ч. 1 ст. 40 ЦК України).

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (ч.ч. 1-3 ст. 41 ЦК України).

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (ст. 55 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

Відтак, оскільки в суду немає відомостей про те, що ОСОБА_3 визнаний недієздатним згідно рішення суду, посилання ОСОБА_1 в заяві на те, що вона подана з метою оформлення опікунства над дідом є безпідставними.

В силу ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Вказана норма процесуального закону вказує на те, що встановлення опіки та призначення опікуна є компетенцією суду, що також спростовує доводи заяви ОСОБА_1 .

Щодо тримання заявником соціальних виплат та пільг, то суд звертає увагу на наступне.

Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, який затверджено постановою Кабінету міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 (далі - Порядок), встановлено механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі - фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (далі - соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) та є особами з інвалідністю I групи (п. 1 Порядку).

З п. 6 Порядку слідує, що для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги, подаються до структурного підрозділу заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені в пункті 7 цього Порядку. Особою/законним представником особи, яка потребує надання соціальних послуг, подається заява про згоду отримувати соціальні послуги від фізичної особи, яка надає соціальні послуги. Форми заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та заяви про згоду отримувати соціальні послуги від фізичної особи, яка надає соціальні послуги, затверджуються Мінсоцполітики. У разі відсутності в об`єднаній територіальній громаді структурного підрозділу заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі приймається уповноваженою посадовою особою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади. Також заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі може прийматися центром надання адміністративних послуг за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

За змістом п. 14 Порядку, компенсація призначається з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця з дня звернення подано всі необхідні документи. Рішення про призначення компенсації або про відмову в її наданні приймається структурним підрозділом протягом 10 днів з дати подання документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку, і наступного дня після його прийняття надсилається фізичній особі, яка надає соціальні послуги. Для підтвердження факту спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та догляду за нею складається акт про проведення обстеження сім`ї фахівцями структурного підрозділу. Форма акта про проведення обстеження сім`ї затверджується Мінсоцполітики. Якщо фізична особа надає соціальні послуги за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, але має інше зареєстроване місце проживання, обстеження сім`ї для встановлення факту догляду є обов`язковим.

Отож, зміст наведеного вище Порядку вказує на те, що законом визначено процедуру подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що він письмово не звертався до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради з приводу оформлення догляду за дідом ОСОБА_3 , оскільки усно йому було повідомлено, що на даний час опікунами призначають тільки жінок.

Водночас такі твердження заявника не заслуговують на увагу та не можуть свідчити про те, що ОСОБА_1 має перешкоди в тому, щоб у встановлений законом спосіб оформити документи для догляду за дідом ОСОБА_3 на непрофесійній основі. Тобто заявник має іншу можливість одержати документ про те, що він зайнятий постійним доглядом за особою з інвалідністю 1 групи, що виключає встановлення такого факту в судовому порядку.

Суд не може підміняти собою інший орган, в даному випадку Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, та вирішувати питання, що віднесені до його компетенції згідно наведеного Порядку.

З огляду на встановлені судом обставини, відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 293, 315-317, 319, 352-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 .

Заінтересована особа: Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, код ЄДРПОУ: 03195636, місцезнаходження: вул. Лисенка, буд. 8, м. Тернопіль, 46002.

Повний текст рішення суду складено 02 березня 2023 року.

Головуючий суддя Герчаківська О. Я.