Рішення № 109309933, 22.02.2023, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/2097/22

Провадження № 2/601/74/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2023 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого Мочальської В.М.,

за участю секретаря Домінської І.В.,

представника позивача адвоката Сідорова В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременець у порядку загального провадження цивільну справу за позовом представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Сідорова Віталія Михайловича до Почаївської міської ради про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,-

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Сідоров В.М. звернувся до суду з позовом до Почаївської міської ради в якому просив визнати за позивачкою в порядку набувальної давності право власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що позивачка з червня 2002 року добросовісно, безперервно володіє житловим будинком більше 10 років, а тому вважає, що у неї виникло право власності на зазначений вище житловий будинок за набувальною давністю у порядку статті 344 ЦК України.

26 грудня 2022 року ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області задоволено клопотання представника позивачки адвоката Сідорова В.М. про допит свідків, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Однак на адресу суду 26.12.2022 від представника відповідача Бойка В. надійшла заява в якій просить справу розглянути без його участі, позов визнає.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Сідоров В.М. позов підтримав з підстав, наведених у ньому.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала та зазначила, що вказаний будинок вона придбала у ОСОБА_2 . Впродовж 22 років проживає у будинку з сім`єю. Однак у зв`язку з відсутністю коштів не переоформила будинок на своє ім`я.

Заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з актом обстеження на факт проживання №24 від 08 липня 2022 року та актом обстеження на факт проживання №31 від 14 вересня 2022 року комісія встановила, що у житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 разом з своєю сім`єю на протязі двадцяти двох років. Попередні власники домогосподарства вибули в Сполучені Штати Америки в 1997 році. Будинок продали сім`ї ОСОБА_1 .

Згідно довідки старости села Ридомиль №291 від 08 липня 2022 року ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання. Фактичне місце реєстрації - АДРЕСА_1

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 зазначили, що спірний будинок позивачка придбала у ОСОБА_7 та проживає у ньому з сім`єю понад двадцять років.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.ч.1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Для нерухомого майна тривалість володіння складає десять років.

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18), від 27.06.2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) та інших.

Суд враховує, що ОСОБА_1 достеменно знала, що власником спірного будинку є ОСОБА_7 , а тому позивачка не набула права власності на спірне житлове приміщення, натомість за життя власника ОСОБА_1 набула право користування будинком і це право ніким не оспорювалось, однак, сам по собі факт користування позивачкою вказаним майном не є підставою для виникнення у неї права власності за набувальною давністю.

На підставі викладеного, суд вважає, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження підстав, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття спірного житлового будинку у власність за набувальною давністю.

Суд звертає увагу представника позивачки на те, що позов про визнання права власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє ним за волею власника і завжди знала, хто є власником цього майна.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 28.04.2020 року у справі № 552/1354/18.

Оскільки позивачка була обізнана про те, хто є власником спірного майна, та користувалася цим майном за згодою власника, то вказані обставини унеможливлюють задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 83, 259, 263-265, 268, 272, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В позові відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителька АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Сідоров Віталій Михайлович, місце знаходження вул. Б. Харчука, 2а, м. Кременець.

Відповідач: Почаївська міська рада Кременецького району Тернопільської області, юридична адреса: вул. Возз`єднання, 16, місто Почаїв Кременецького району Тернопільської області.

Повний текст рішення виготовлено 02 березня 2023 року.

Головуючий