Ухвала суду № 109306020, 02.03.2023, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

. 02 березня 2023 року м. ПолтаваСправа № 524/7569/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Бойка С.С. у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

26 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду міста Кременчука з позовною заявою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме, просить: визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, щодо забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання судового рішення - Постанови Вищого адміністративного суду України к-28622/10 від 15 червня 2012 року, яка вступила в законну силу 8 серпня 2012 року про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити пенсію ОСОБА_1 згідно пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького рядового складу внутрішніх справ та деяких інших осіб" з 13 березня 2008 року, протиправною та зобов`язати провести відповідні управлінські дії щодо скасування Постанови ВП №34562661 від 04 серпня 2022 року про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28 грудня 2022 року передано адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити певні дії за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2023 року справа № 524/7569/22 передана судді Бойку С.С.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду доказів сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн або документів, які підтверджують наявність підстав для звільнення (відстрочення) позивачу від сплати судового збору відповідно до закону.

28 лютого 2023 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Бойка С.С. від розгляду справи № 524/7569/22.

Обґрунтовуючи заяву про відвід, заявник вказує на обставини прийняття суддею Бойком С.С. рішення від 20 серпня 2015 року у справі № 524/1478/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, Фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних сил України, Командування сухопутних військ Збройних сил України Міністерства Оборони України, Міністерства оборони України, Міністра оборони України, Командувача Сухопутних військ Збройних сил України, Полтавського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України, Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Пенсійний фонд України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, яке було скасовано постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року, в подальшому при поданні касаційних скарг - Ухвалою Колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2017 року К/800/19823/17, що ставить під сумнів неупередженість та об`єктивність судді Бойка С.С.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року (суддя Бойко С.С.) для вирішення по суті заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Бойка С.С. передано справу до відповідного підрозділу Полтавського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями 01 березня 2023 року головуючим суддею з розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Бойка С.С. у справі № 524/7569/22 визначено суддю Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокову А.О., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 березня 2023 року.

Відповідно до частин восьмої та одинадцятої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне розглянути заяву ОСОБА_1 про відвід судді Бойка С.С. у справі № 524/7569/22 в порядку письмового провадження.

Оцінивши доводи заяви про відвід судді Бойка С.С. у справі № 524/7569/22, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з частинами першою, другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Згідно зі статтею 17 цього Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно з принципом, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право сторони на подання заяви про відвід.

У справі "Білуха проти України" (Заява № 33949/02), 09 листопада 2006 року ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, пункт 38).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Вимога "безсторонності", згідно з прецедентною судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Білуха проти України", "Салов проти України", "Мироненко проти України", "Фельдман проти України") характеризується двома критеріями: по-перше, суд (суддя) повинні бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи; по-друге, бути об`єктивно безстороннім, тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.

Важливим питанням є довіра, яку в демократичному суспільстві суди мають викликати в громадськості (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Довіра це суб`єктивне ставлення особи на підставі внутрішнього переконання з урахуванням зовнішніх обставин й цілком очевидно, що дії та рішення, які судом вчинені в межах закону, але в супереч інтересам однієї зі сторін, сприймаються цією стороною як негативні й у зв`язку з цим викликають недовіру до суду.

При цьому, можливість переконання особи у протилежному залежить не тільки від обґрунтування законності вчинених судом дій, а й від бажання та здатності особи сприймати це обґрунтування та розуміти дії, які можуть не відповідати її прямим інтересам.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; 5) забезпечення обвинуваченому права на захист; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; 9) обов`язковість судового рішення. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Водночас відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

У пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Craxi v. Italy" від 07 грудня 2000 року зазначено, що професійні судді мають досвід та підготовку, що дозволяє їм не піддаватись впливу якихось зовнішніх чинників, коли йдеться про судовий розгляд.

Усі доводи заявника є суб`єктивними, посилання заявника на нібито упередженість та необ`єктивність судді Бойка С.С. ґрунтуються виключно на суб`єктивних припущеннях заявника та будь-якими доказами не підтверджуються.

Крім того, мотиви заяви про відвід судді ґрунтуються виключно на суб`єктивних сумнівах та незгоді відповідача з процесуальним рішенням суду в іншій справі.

Положеннями частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Враховуючи зазначене, а також зважаючи на відсутність доказів наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді Бойка С.С., інших підстав, визначених статтями 36-37 Кодексу адміністративного судочинства України, які могли б бути підставою для відводу судді Бойка С.С., суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Бойка С.С. у справі № 524/7569/22 необґрунтована, а тому задоволенню не підлягає.

Частиною дванадцять статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Бойка Сергія Сергійовича у справі № 524/7569/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Cуддя А.О. Чеснокова