Рішення № 109305473, 02.03.2023, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2023 р. № 400/6089/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Бульби Н.О., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до:Запорізької обласної прокуратури, вул. Матросова, 28 А, м. Запоріжжя, Запорізька область,69005, про:зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі в тексті рішення позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки роботодавцем виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Позивач просить суд стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі №480/3816/20 за період з 23.06.2021 по день розгляду позовної заяви.

Підставою позову позивач вказує на затримку виконання рішення суду про поновлення його на посаді, що відповідно до ст. 236 КЗпП України є підставою для стягнення з відповідача, як органу, що здійснює виплату заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Ухвалою суду від 29.12.2022 позовну заяву було залишено без руху, надано час позивачу для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.01.2023 відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи воєнний стан та ведення бойових дій на території Миколаївської області, з метою безпеки учасників судового процесу, суд не призначав судового засідання, та розглянув справу без виклику сторін (в порядку письмового провадження).

Заперечень від сторін щодо розгляду справи в письмовому провадженні до суду не надходило.

Відповідно до п. 1 наказу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 № 16-о «Про тимчасове припинення відправки поштової кореспонденції Миколаївського окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану» відправку вихідної кореспонденції Миколаївського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку тимчасово припинено.

19.01.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, в задоволенні позову просить відмовити. Заперечення відповідача мотивовані тим, що постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.07.2022 у справі №280/4478/20 підтверджено законність та обґрунтованість рішення Першої кадрової комісії від 10.04.2020 №258 про неуспішне проходження позивачем атестації, а тому наказ про звільнення позивача з посади був прийнятий відповідачем у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством. Станом на дату звернення позивача до суду з вказаним позовом законні підстави для поновлення на роботі позивача відсутні, оскільки він вважається таким, що неуспішно пройшов атестацію, а тому підстави для виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

Окрім того, відповідачем до суду було подане клопотання про витребування доказів, а саме відповідач просив витребувати у Миколаївської обласної прокуратури інформацію щодо працевлаштування ОСОБА_1 в Миколаївській обласній прокуратурі та про нараховану позивачу заробітну плату за весь період з 2021 року по 2022 рік включно.

Ухвалою суду від 02.02.2023 вказане клопотання відповідача було задоволено.

На виконання ухвали суду Миколаївською обласною прокуратурою було надано відповідну інформацію.

Від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі з викладених у позові підстав та мотивів.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив. Проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує на ті обставини, що позивач з 2020 року працевлаштований в органах прокуратури, а саме в Миколаївській обласній прокуратурі, отримує там заробітну плату, що виключає отримання ним компенсації за час вимушеного прогулу, оскільки фінансування органів прокуратури здійснюється з одного фонду оплати праці, а також, що позивачем порушено вимоги щодо сумісництва посад.

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Наказом прокурора Запорізької області №732к від 29.04.2020 ОСОБА_1 було звільнено з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 13.05.2020.

Не погодившись із звільненням, позивач 09.06.2020 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі №280/3816/20 позовні вимоги було задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано Наказ прокурора Запорізької області №732к від 29.04.2020 щодо звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання на аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України Про прокуратуру. Зобов`язано Запорізьку обласну прокуратуру поновити ОСОБА_1 в Запорізькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області з 14.05.2020.

Вирішено стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 14.05.2020 по 22.06.2021 у сумі 332931 грн. 84 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В частині поновлення ОСОБА_1 в Запорізькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 25240 грн. 25 коп. рішення допущено до негайного виконання.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.11.2021 вказане рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03.11.2022 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.06.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.11.2021 скасовано в частині зобов`язання Запорізької обласної прокуратури поновити ОСОБА_1 в Запорізькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області з 14.05.2020. У скасованій частині ухвалено нове рішення, яким вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області з 14.05.2020.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.06.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.11.2021 змінено щодо мотивів задоволення позовних про визнання протиправним та скасування наказу прокурора Запорізької області від 29.04.2020 № 732к щодо звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.06.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.11.2021 залишено без змін.

Як вказує позивач, на дату звернення до Миколаївського окружного адміністративного суду з цим позовом, рішення суду у справі №280/3816/20 від 22.06.2021 залишається не виконаним.

Не погоджуючись з указаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

До спірних правовідносин застосованим є пункт 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ, оскільки він передбачає процедуру атестації прокурорів і є спеціальним, прийнятий пізніше у часі, а отже, згідно правил конкуренції правових норм, має перевагу над загальним Законом № 1697-VII.

Таким чином, у пункті 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ вказівку на пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, як на підставу для звільнення прокурора, необхідно застосовувати до спірних правовідносин у випадках, які визначені нормами спеціального Закону № 113-ІХ, що передбачають умови проведення атестації (а саме три етапи, визначені пунктом 6 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 відповідно до Закону № 113-ІХ: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання).

Можна зробити висновок що відповідачем було правомірно вказано у оскаржуваному наказі підставою звільнення з посади пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, з огляду на правове врегулювання спірних правовідносин.".

Крім того, у справах № 200/5038/20-а, № 160/6596/20, № 280/4314/20 Верховний Суд зазначив, що системний аналіз положень абзацу першого пункту 19 Закону № 113-IX дає підстави для висновку про те, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації; і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення.

У постанові від 29.09.2021 у справі № 440/2682/20 Верховний Суд також дійшов висновку, що фактологічною підставою для звільнення є одна з підстав, передбачених підпунктами 1-4 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-IX, а нормативною підставою є пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

Отже, зважаючи на висловлену правову позицію Верховного Суду щодо застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у зіставленні з пунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IХ, неуспішне проходження атестації (оформлене відповідним рішенням кадрової комісії) може бути підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.

Враховуючи наведене правове врегулювання спірних правовідносин, відповідачем у оскаржуваному наказі було зазначено підставою звільнення позивача з посади пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.

Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 8 Розділу І Порядку № 221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:

1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;

2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, згідно з пунктом 6 Розділу V Порядку № 221, є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII. Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Кадрової комісії № 1 від 10.04.2020 № 258 у зв`язку з набранням 88 балів, що є менше прохідного балу для успішного складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, ОСОБА_1 не було допущено до етапу проходження співбесіди та визнано таким, що не успішно пройшов атестацію.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням кадрової комісії, оскаржив його в судовому порядку у справі № 280/4478/20.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі № 280/4478/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.04.2021 у справі № 280/4478/20, було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Запорізької обласної прокуратури, про визнання протиправним та скасування рішення: визнано протиправним та скасовано рішення першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.04.2020 № 258 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки".

Відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Таким чином, враховуючи визнання у справі № 280/4478/20 протиправним та скасування рішення першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.04.2020 № 258 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки", яке було підставою для винесення оскаржуваного наказу прокурора Запорізької області від 29.04.2020 № 732к про звільнення ОСОБА_1 , Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправним та скасування вказаного наказу прокурора Запорізької області.

Проте, Верховний Суд неодноразово висловлювався, що Законом № 113-ІХ визначено безальтернативну умову переведення прокурорів, які на день набрання чинності цим Законом займали посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах на посади прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, а саме лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим Законом.

При цьому, визначальною підставою для переведення прокурора на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах є рішення відповідної кадрової комісії про успішне проходження прокурором атестації, яке останньою ухвалюється за фактом проходження прокурором усіх етапів атестації, включно із співбесідою.

В постанові Верховного Суду від 03.11.2022 у справі №280/3816/20 вказано, що відсутність рішення про успішне або неуспішне проходження атестації не дозволяє суду дійти висновку про завершення цієї процедури для позивача як необхідної умови для переведення прокурора на посаду прокурора в обласній прокуратурі.

Щодо клопотання відповідача про врахування при розгляді цієї справи постанови Верховного Суду від 26.07.2022 у справі № 280/4478/20, якою касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.04.2021 скасовано та прийнято у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з підпунктом 3 частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Верховний Суд у постанові від 26.07.2022 у справі № 280/4478/20 дійшов висновку, що спірне рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 10.04.2020 №258 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки» прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, містить обґрунтування для його прийняття та належну мотивацію з посиланням на положення пп. 13, 16, 17 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ та п. 6 розділу І, п. 6 розділу ІІІ Порядку №221, а тому підстави для його скасування відсутні.

Таким чином, станом на час розгляду даного позову щодо ОСОБА_1 є чинним рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Неуспішне проходження позивачем атестації відповідно до пункту 19 розділу ІI «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX має наслідком звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.

Вказана норма пряма, чітка, зрозуміла та безумовна.

Зважаючи на доводи позивача, варто зазначити й те, що Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу запровадження законодавцем такого механізму реформування органів прокуратури України, що дійсно, певною мірою є втручанням у приватне життя особи прокурора в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в аспекті умов проходження публічної служби (професійної діяльності). Однак таке втручання в цьому разі прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну мету відновлення довіри суспільства до функціонування органів прокуратури України. Міра втручання з боку держави у сферу приватного життя особи в аспекті професійної діяльності в цьому разі є повністю співставною зі ступенем втручання держави з аналогічною метою в діяльність особи на посаді професійного судді, що було визнано і законним, і конституційним згідно з висновком Конституційного Суду України від 20 січня 2016 року № 1-в/2016.

Щодо тверджень відповідача, що позивач станом на дату розгляду справи працевлаштований в органах прокуратури та отримує заробітну плату, а також, що ним порушені вимоги щодо сумісництва посад, то суд не бере їх до уваги, оскільки це не стосується предмета спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, оцінивши доводи позивача з посиланням на фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Як неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду в своїх рішеннях під час визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Отже, предметом спору є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Станом на час розгляду даного спору по суті щодо позивача є чинним рішення про неуспішне проходження ним атестації.

Крім того, як вказує Верховний Суд, Законом № 113-ІХ визначено безальтернативну умову переведення прокурорів, які на день набрання чинності цим Законом займали посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах на посади прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, а саме лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим Законом.

При цьому, визначальною підставою для переведення прокурора на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах є рішення відповідної кадрової комісії про успішне проходження прокурором атестації.

Враховуючи те, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог щодо скасування рішення кадрової комісії та наказу про звільнення, які не підлягають задоволенню, відповідно ці вимоги також не можуть бути задоволені при розгляді даного спору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (вул. Матросова, 29 «А», м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 02909973) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення складено в повному обсязі 02.03.2023.

Суддя Н.О. Бульба