Рішення № 109305341, 01.03.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/789/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (пл. Ген. Григоренка, 3, м. Львів, код ЄДРПОУ 08592247) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо не виплати в мою, ОСОБА_1 , користь кошти в сумі 495,17 грн. заробітної плати (грошового забезпечення) за 2005-2006 роки у вигляді індексації заробітної плати та грошового забезпечення;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в мою, ОСОБА_1 , користь кошти в сумі 495,17 грн. заробітної плати (грошового забезпечення) за 2005-2006 роки у вигляді індексації заробітної плати та грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що 22.12.2006 був звільнений з органів внутрішніх справ. Вказує, що у 2007 році за результатами проведеної Контрольно-ревізійним відділом у Сокальському районі Контрольно-ревізійного управління у Львівській області ревізії у Сокальському РВ УМВСУ у Львівській області було встановлено, що в порушення ст. 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення та абз. 5 ст. 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії у Сокальському РВ не проведено індексацію заробітної плати та грошового забезпечення працівників, в тому числі позивачу за 2005-2006 роки на суму 495,17 грн. Вказує, що в період з 03.05.2007 року по даний час Сокальським РВ УМВСУ у Львівській області ні іншим органом Міністерства внутрішніх справ України не було виплачено йому індексацію заробітної плати за 2005-2006 роки на суму 495,17 грн., внаслідок чого позивач у жовтні 2022 року звернувся із скаргою до Міністерства внутрішніх справ України, у якій просив провести перевірку по факту невиплати йому такої індексації. Міністерство внутрішніх справ України передало скаргу позивача на розгляд до Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області, яке листом від 25.11.2022 повідомило позивача про відсутність підстав для нарахування йому індексації грошового забезпечення за 2005-2006 роки, оскільки така індексація здійснювалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 №913, а на момент набрання чинності цією постановою позивач вже був звільнений зі служби з органів внутрішніх справ. Позивач вважає протиправними такі дії відповідача та просить стягнути на його користь кошти в сумі 495,17 грн.

Ухвалою суду від 16.01.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк на усунення її недоліків. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою суду від 03.02.2023 року (з врахуванням позиції Верховного Суду у справі №460/17052/21, щодо строків звернення до суду) відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що право на нарахування та виплату особам рядового і начальницького складу МBC індексації грошового забезпечення виникло після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року № 913, якою було внесено зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення шляхом доповнення у пункті 2 абзаці 5 після слова військовослужбовців словами осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, тобто з 25 липня 2007 року. ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ наказом управління МВС України у Львівській області № 442 о/с від 22.12.2006 року, що підтверджує позивач у позовній заяві. Тобто на момент набрання чинності постанови КМУ № 913 позивач був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ. Крім цього представник відповідача зазначає, що в листі КРВ у Сокальському районі за вих. № 37-29-02с/2 від 03.05.2007 року не міститься твердження, що …в порушення вищезгаданих Законів України у Сокальському РВ не проведено індексацію заробітної плати та грошового забезпечення працівників, в т.ч. ОСОБА_1 за 2005-2006 роки на суму 495,17 грн., яка проведена в ході ревізії. З огляду на викладене, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 15.02.2023 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Костецького Н.В. визнано необґрунтованою та передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для розгляду заяви про відвід.

Ухвалою суду від 16.02.2023 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід головуючого судді Костецького Н.В.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та наказом від 22.12.2006 №442 о/с був звільнений із займаної посади.

Листом від 03.05.2007 року №37/29-02с/2 Контрольно-ревізійний відділ у Сокальському районі Контрольно-ревізійного управління у Львівській області повідомив позивача у відповідь на його звернення про те, що в процесі планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності у Сокальському РВ УМВСУ у Львівській області за період з 01.01.2005 по 31.12.2006 було встановлено, що, в порушення ст. 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення та абз. 5 ст. 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, у Сокальському РВ не проведено індексацію заробітної плати та грошового забезпечення працівників, в тому числі позивачу за 2005-2006 роки на суму 495,17 грн.

Листом від 30.03.2021 №08-16/48с Контрольно-ревізійне управління у Львівській області повідомило позивача у відповідь на його звернення про те, що КРВ у Сокальському районі та м. Червоноград неодноразово направлялись нагадування в Сокальський РВ УМВСУ у Львівській області про забезпечення виплати донарахованих позивачу сум заробітної плати та згідно отриманої інформації особам рядового і начальницького складу індексацію грошового забезпечення буде нараховано після отримання відповідної вказівки ГУМВСУ у Львівській області.

13.10.2022 року позивач звернувся із скаргою до Міністерства внутрішніх справ України, у якій просив провести перевірку по факту невиплати йому Сокальським РВ УМВСУ у Львівській області індексацію заробітної плати за 2005-2006 рік в сумі 495,17 грн.

Листом від 27.10.2022 №Б-13125/15 Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повідомив позивача про те, що його скарга відповідно до ст.7 Закону України Про звернення громадян надсилається за належністю до ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області для розгляду та перевірки викладених у зверненні фактів, оскільки позивач проходив службу в Сокальському РВ УМВСУ у Львівській області.

Листом від 25.11.2022 №Б-25/17/01-2022 ліквідаційна комісія ГУМВС України у Львівській області повідомила позивача про результати розгляду його скарги, та вказала, що позивач, як особа рядового і начальницького складу за час служби в органах внутрішніх справ отримував грошове забезпечення, а не заробітну плату. Індексація грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснювалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року № 913. На момент набрання чинності зазначеної постанови позивач був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ, внаслідок чого відсутні підстави для нарахування йому індексації грошового забезпечення за 2005-2006 роки.

Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо виплати грошового забезпечення працівників міліції, на час їх виникнення, були врегульовані Законом України Про міліцію від 20.12.1990 №565-ХІІ.

Так, статтею першою 23 Закону України Про міліцію встановлювалось, що міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до статті 19 Закону України Про міліцію зазначалось, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону № 108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли з приводу виплати на користь позивача індексації грошового забезпечення (заробітної плати) за період 2005-2006 роки.

Рішення Конституційного Суду України від 15.10. 2013 № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України Про оплату праці зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком. У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другої статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь яким-строком. Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 дає підстави для висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Суд зазначає, що перебування особи на публічній службі, у тому числі на службі в органах МВС, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю.

Таким чином, в аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що поняття грошове забезпечення, матеріальна допомога та заробітна плата, які використані у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір охоплюється застосованим у частині 2 статті 233 КЗпП України визначенням законодавство про оплату праці.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у постановах від 25.09.2018 у справі № 815/4421/15, від 13.03.2019 у справі № 807/363/18, від 25.04.2019 у справі № 804/496/18, від 26.06.2019 у справі № 820/4748/17, від 22.05.2020 у справі №808/3200/17.

Судом встановлено, що у 2007 році Контрольно-ревізійним відділом у Сокальському районі Контрольно-ревізійного управління у Львівській області було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності у Сокальському РВ УМВСУ у Львівській області, що підтверджується листом від 03.05.2007 року №37/29-02с/2, наданим за результатами перевірки заяви позивача від 07.03.2007.

Відповідно до вказаного листа, під час проведення ревізії у Сокальському РВ УМВСУ у Львівській області працівниками Контрольно-ревізійного відділу у Сокальському районі було встановлено, що в порушення ст. 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення та абз. 5 ст. 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії у Сокальському РВ не проведено індексацію заробітної плати та грошового забезпечення працівників, в тому числі ОСОБА_1 за 2005-2006 роки на суму 495,17 грн.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон №1282-ХІІ в редакції від 31.03.2005 р., чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами ст. 2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно ст. 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з п. 1-1 вказаного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (до 01.01.2016 р.).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року №491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 6 Порядку, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення працівника органів внутрішніх справ, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05.10.2000 № 2017-III (далі Закон № 2017-III, в редакції від 07.11.2000, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що в даному випадку, право на нараховування та виплату особам рядового і начальницького складу ОВС індексації грошового забезпечення виникло після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року № 913, якою було внесено зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення (Порядок № 1078) шляхом доповнення у пункті 2 абзаці 5 після слова військовослужбовців словами осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, тобто з 25 липня 2007 року, оскільки таке не спростовує вимог ст. 2 Закону №1282-ХІІ та ст. 18 Закону № 2017-III щодо індексації грошового забезпечення.

Донецький апеляційний адміністративний суд у постанові від 06.06.2008 по справі № 22-а-5043/08 дійшов висновку про доведеність позовних вимог позивача, як працівника органів внутрішніх справ, щодо індексації грошового забезпечення за 2005 рік у відповідності до вимог ст. 2 Закону №1282-ХІІ.

Не заслуговують на увагу суду доводи представника відповідача про відсутність у листі Контрольно-ревізійного відділу у Сокальському районі від 03.05.2007 року №37/29-02с/2 твердження ...В порушення вищезгаданих Законів України у Сокальському РВ не проведено індексацію заробітної плати та грошового забезпечення працівників, в т.ч. ОСОБА_1 за 2005-2006 роки на суму 495,17 грн., яка проведена в ході ревізії…, оскільки із дослідженого судом наявної в матеріалах справи копії листа від 03.05.2007 року №37/29-02с/2, встановлено, що таке твердження наявне у вказаному листі.

Суд робить висновок про протиправність дій відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за вказаний ним період.

З огляду на викладене, права позивача мають бути поновлені, шляхом визнання протиправними дій відповідача, які полягають у не нарахуванні та не виплаті на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 2005-2006 роки.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в мою, ОСОБА_1 , користь кошти в сумі 495,17 грн. заробітної плати (грошового забезпечення) за 2005-2006 роки у вигляді індексації заробітної плати та грошового забезпечення, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2020 року у справі №420/1207/19 зробив наступні висновки: «Здійснення розрахунку суми індексації належить до компетенції відповідача як роботодавця. Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому належним способом захисту прав позивача у даному випадку є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період, а не стягнення визначеної суми заборгованості».

Відтак, суд вважає, що вказана вимога про стягнення з відповідача індексації грошового забезпечення задоволенню не підлягає.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, враховуючи те, що відповідачем не здійснювалась нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за 2005-2006 роки.

Частиною 2 ст. 6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувані своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для нього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, суд висновує, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (пл. Ген. Григоренка, 3, м. Львів, код ЄДРПОУ 08592247) щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за 2005-2006 роки у вигляді індексації заробітної плати та грошового забезпечення.

3. Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (пл. Ген. Григоренка, 3, м. Львів, код ЄДРПОУ 08592247) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за 2005-2006 роки.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01.03.2023 року.

Суддя Костецький Н.В.