Рішення № 109300321, 22.02.2023, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2023 р. Справа № 924/698/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюк І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 , м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край-2012" с. Коричинці Деражнянський район Хмельницька обл.

про стягнення 29 497,296 грн., з яких 23 949,75 грн. інфляційних втрат та 5 547,51 грн. 3% річних

Представники сторін:

позивач: не з`явився

відповідач: не з`явився

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 07.10.2022р. позовну заяву позивача було прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання на 07.11.2022р.

У підготовчому засіданні 07.11.2022р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження у справі №924/698/22 на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 22.11.2022р. Ухвалою суду від 28.11.2022р. підготовче засідання було призначене на 06.12.2022р.

У підготовчому засіданні 06.12.2022р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 10.01.2023р.

Ухвалою від 10.01.2023р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.01.2023р.

Ухвалою суду від 25.01.2023р. судове засідання було призначено на 22.02.2023р.

Позиція позивача.

Позивач - ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду про стягнення з ТОВ „Подільський край-2012" заборгованості в сумі 29 497,296 грн., з яких 23 949,75 грн. інфляційних втрат та 5 547,51 грн. 3% річних за період прострочення з 01.08.2022р. по 31.08.2022р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.09.2020 у справі № 924/1161/18 було стягнуто з ТОВ „Подільський край - 2012" на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 3085632,40 грн., що є дійсною (ринковою) вартістю частини майна ТОВ „Подільський край - 2012" з урахуванням майнових зобов`язань станом на 29 листопада 2017 року, що належить до виплати ОСОБА_1 , пропорційно його частці (33,34% статутного капіталу), у зв`язку з його виходом зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край-2012".

В ході примусового виконання зазначеного наказу державним виконавцем було звернено стягнення на чотири об`єкти нерухомого майна, які належать ТОВ „Подільський край - 2012", реалізовані та передані ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу на загальну суму 908382,30 грн, залишок боргу складає 2177250,10 грн.

Враховуючи наявність боргу, позивачем відповідно до положень ст. 625 ЦК України здійснено нарахування заборгованості в загальній сумі 29 497,26 грн., з яких: 5 547,51 грн. 3% річних та 23 949,75 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 01.08.2022р. по 31.08.2022р.

09.02.2023р. від представника позивача надійшла заява, в якій просить провести судовий розгляд справи №924/698/22 без участі позивача та представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Ухвали суду, надіслані на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських організацій, повернуті відділенням поштового зв`язку з причини відсутності адресата за вказаною адресою.

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання адресатом кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. (Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17).

У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати, повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020у справі №24/260-23/52-б).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Із матеріалів справи слідує, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.09.2020р. у справі №924/1161/18 було задоволено позов ОСОБА_1 та присуджено до стягнення з ТОВ „Подільський край-2012" (Хмельницька область, Деражнянський район, с. Коричинці, ідентифікаційний код 38188848) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 3085632,40 грн. дійсну (ринкову) вартість частини майна товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край-2012", з урахуванням майнових зобов`язань станом на 29 листопада 2017р., що належить до виплати ОСОБА_1 , пропорційно його частці (33,34% статутного капіталу), у зв`язку з його виходом зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край-2012".

Також даним судовим рішенням стягнуто з ТОВ „Подільський край-2012" на користь ОСОБА_1 29045,00 грн. судових витрат, пов`язаних із проведенням експертиз, 25000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Під час ухвалення рішення судом було встановлено, що ОСОБА_1 був учасником ТОВ "Подільський край-2012" з часткою в статутному капіталі в розмір 33,34% та 29.11.2017р. подав нотаріально посвідчено заяву про вихід зі складу учасників (засновників) ТОВ "Подільський край-2012", в якій просив виплативши вартість частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, належної йому частки прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

10.01.2018р. були проведенні загальні збори учасників ТОВ „Подільський край-2012", на яких прийнято рішення задовольнити подану заяву ОСОБА_1 про його виключення зі складу учасників товариства та затверджено суму вартості майна товариства, що пропорційна частці учасника, який виходить - ОСОБА_1 , в статутному капіталі товариства та належної до виплати, в сумі 309,63 тис. грн.

Судом у справі №924/1161/18 було призначено комплексну судову будівельно-технічну та товарознавчу експертизу та оціночно-будівельну експертизу, за висновками яких загальна ринкова вартість об`єктів дослідження (оцінки) товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край-2012" згідно висновків експерта від 02.01.2020 та від 28.07.2020 станом на 29.11.2017 становить 9466350,44 грн.

Також, із фінансових звітів ТОВ "Подільський край-2012" судом установлено, що чистий прибуток ТОВ "Подільський край-2012" за 2017 рік склав 502,9 тис. грн., а вартість чистих активів товариства - 545500 грн.

Проаналізувавши обставини справи та положення законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема ст. ст. 113, 116, 148, 190 ЦК України, ст. ст. 66, 139, 167 Господарського кодексу України, ст. ст. 10, 54 Закону України "Про господарські товариства", суд дійшов висновку, що до виплати позивачу підлягає сума в розмірі 3195987,78 грн.

Враховуючи що відповідач виплатив позивачу 309630,00 грн., а заявлена позивачем сума була меншою за визначену судом, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягали до задоволення в розмірі 3085632,40 грн.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020р. рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.09.2020р. у справі №924/1161/18 залишено без змін.

13.08.2021р. в ході примусового виконання судового рішення у справі №924/1161/18, в межах зведеного виконавчого провадження №64453088 від 10.02.2021 державним виконавцем було прийнято постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, згідно якої ОСОБА_1 передано нереалізоване майно ТОВ „Подільський край-2012" в рахунок погашення боргу, а саме:

- зерносклад-будівля №5 загальною площею 407,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 235703,30 грн.;

- зерносклад-будівля №6 з зерноплошадкою, загальною площею 400,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 231536,90 грн.;

- нежитлова будівля загальною площею 193,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 145982,20 грн.;

- нежитлова будівля, під навіс №2, загальною площею 454,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 295159,90 грн.

Позивач посилаючись на те, що залишок боргу на даний час становить 2177250,10 грн., звернувся з позовом про стягнення з відповідача 23 949,75 грн. інфляційних втрат та 5 547,51 грн. 3% річних за період прострочення з 01.08.2022р. по 31.08.2022р., нарахованих на заборгованість відповідно до ст. 625 ЦК України.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Реалізуючи конституційне право, передбачене ст. 55 Конституції України, на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Зі змісту ст. 4 ГПК України слідує, що особа має право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частковою (Правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03.02.2020 у справі №910/16236/18).

Згідно статті 129-1 Конституції України, статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом

Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.09.2020р. у справі №924/1161/18, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020р., стягнуто з ТОВ „Подільський край-2012" на користь ОСОБА_1 3085632,40 грн. дійсну (ринкову) вартість частини майна товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край-2012", з урахуванням майнових зобов`язань станом на 29 листопада 2017р., що належить до виплати ОСОБА_1 , пропорційно його частці (33,34% статутного капіталу), у зв`язку з його виходом зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край-2012".

Згідно частини статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, в ході примусового виконання судового рішення у справі №924/1161/18, в межах зведеного виконавчого провадження №64453088 від 10.02.2021р. державним виконавцем було прийнято постанову від 13.08.2021р. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, згідно якої ОСОБА_1 передано нереалізоване майно ТОВ "Подільський край-2012" в рахунок погашення боргу, а саме:

- зерносклад-будівля №5 загальною площею 407,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 235703,30 грн.;

- зерносклад-будівля №6 з зерноплошадкою, загальною площею 400,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 231536,90 грн.;

- нежитлова будівля загальною площею 193,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 145982,20 грн.;

- нежитлова будівля, під навіс №2, загальною площею 454,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 295159,90 грн.

Отже, позивачу було передано в рахунок погашення боргу нереалізоване майно відповідача загальною вартістю 908382,30 грн.

Таким чином, залишок боргу, який залишився несплачений відповідачем, становить 2177250,10 грн. (3085632,40 - 908382,30).

Згідно із ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Таким чином, наявність судового рішення про стягнення основного боргу за договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Вказана правова позиція відображена в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 року у справі №902/330/17, від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019р. у справі № 916/190/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, наявність рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.09.2020р. у справі №924/1161/18 про стягнення з відповідача грошових коштів, яке не виконане в повному обсязі, не позбавляє позивача права вимагати сплати нарахувань, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України за весь період прострочення основного зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення 5547,51 грн. 3% річних та 23 949,75 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 01.08.2022р. по 31.08.2022р.

Щодо розрахунку 5547,51 грн. 3% річних, судом прийнято до уваги таке.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Тому, позивачем правомірно здійснено розрахунок 3% річних в розмірі 5547,51 грн. за період прострочення з 01.08.2022р. по 31.08.2022р. із суми заборгованості 2177250,10 грн. згідно проведеного розрахунку.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 5547,51 грн. за з 01.08.2022р. по 31.08.2022р. підлягає задоволенню.

Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат в сумі 23949,75 грн., до уваги приймається таке.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону).

Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003р. затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003р. та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007р.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського Суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 та від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19.

Оскільки позивачем правомірно здійснено розрахунок інфляційних втрат в розмірі 23 949,75 грн. за серпень місяць 2022 року із суми заборгованості 2177250,10 грн., заявлена до стягнення сума інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

В матеріалах справи міститься пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 Серія НОМЕР_3, видане 08.06.2016р. ОСОБА_1 по інвалідності ІІ групи (загальне захворювання).

Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору під час подачі позову, судовий збір у розмірі 2481,00 грн. (ставка на момент подання позову) підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край-2012" с. Коричинці Деражнянський район Хмельницька обл. про стягнення 29 497,296 грн., з яких 23 949,75 грн. інфляційних втрат та 5 547,51 грн. 3% річних задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край-2012" с. Коричинці Деражнянський район Хмельницька область (код ЄДРПОУ 38188848) на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 23 949,75 грн. (двадцять три тисячі дев`ятсот сорок дев`ять гривень 75 коп.) інфляційних втрат та 5547,51 грн. (п`ять тисяч п`ятсот сорок сім гривень 51 коп.) 3% річних.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край-2012" с. Коричинці Деражнянський район Хмельницька область (код ЄДРПОУ 38188848) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УК у м. Хмельниц./м.Хмельниц./22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38045529; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA238999980313181206083022002; код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір у розмірі 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.).

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Повий текст рішення складено 02.03.2023р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. 2 прим, 1- до справи,

адреси електронної пошти:

- позивачу: ІНФОРМАЦІЯ_2

- представнику позивачу ОСОБА_2 : flus13@ukr.net

2- відповідачу - ТОВ "Подільський край-2012", 32225, Хмельницька обл. Деражнянський район с. Коричинці, вул. Незалежності,2а - рекоменд. із повідомлен. та на ел.адресу - podilskiy_kraj2012@i.ua