Рішення № 109299645, 01.03.2023, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 рокум. Кропивницький Справа № 912/1861/22

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Гюбі+»

до Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 37)»

про стягнення 1151986,89 грн,

за участі:

- секретаря судового засідання Лещенка О.А.;

- представників: позивача Казарновського О.Л.; відповідача не з`явився;

у с т а н о в и в:

ДІЇ ТА АРГУМЕНТИ ПОЗИВАЧА

14.12.2022 ТОВ «Агро Гюбі+» звернулося до суду, з урахуванням заяви від 15.12.2022, про стягнення з ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 37)» 1151986,89 грн, з яких: 802966,50 грн вартості втраченого майна, 40148,33 грн штрафу за втрату майна та 308872,06 грн за несвоєчасне повернення майна.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що:

- 12.04.2020 уклав з Відповідачем договір № Г-31, за умовами якого передав на зберігання 10 тон дизельного палива;

- після закінчення строку зберігання Відповідач майно не повернув, а тому він звернувся до суду з позовом про його повернення;

- рішенням від 14.02.2022 у справі № 912/3181/21 Господарський суд Кіровоградської області позовні вимоги задоволив та витребував у Відповідача 10 тон дизельного палива;

- при примусовому виконанні рішення суду державний виконавець установив відсутність майна та постановою від 22.12.2022 повернув виконавчий документ;

- втрата майна спричинила йому збитки у сумі 802966,50 грн, розмір яких встановлений висновком товарознавчої експертизи № 22-5140 від 30.11.2022;

- за положеннями статей 950 та 951 Цивільного кодексу України Відповідач повинен сплатити вартість втраченого майна;

- у зв`язку з несвоєчасним виконанням умов договору Відповідач повинен також сплатити штраф за порушення строків повернення майна та штраф за втрату майна.

ДІЇ ТА АРГУМЕНТИ ВІДПОВІДАЧА

ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 37)» відзив на позов не подало, проте у письмових та усних поясненнях позовні вимоги не визнало. Зокрема, Відповідач вказав, що:

- спір між сторонами урегульований за наслідками розгляду справи № 912/3181/21; рішенням від 14.02.2022 суд витребував у нього 10 тон дизельного пального; на цей час здійснюється виконавче провадження, а тому твердження про втрату майна передчасні;

- повторним зверненням до суду Позивач бажає змінити предмет спору, що недопустимо;

- у межах договору Позивач повинен був щомісячно сплачувати за зберігання 10000 грн, але цього не робив, а тому сам заборгував 140000 грн;

- у договорі зберігання вказана вартість майна, яка складає 187000 грн, а тому її збільшення не відповідає його умовам.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ТА РІШЕННЯ

Ухвалою від 19.12.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та встановив строки для подачі процесуальних заяв.

Підготовче провадження суд здійснив у підготовчих засіданнях 25.01.2023 та 02.02.2023, а розгляд справи по суті 01.03.2023.

Розгляд по суті був здійснений без участі представника Відповідача, оскільки він не з`явився. Суд відхилив клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи через відрядження його представника, оскільки врахував наявність у справі відзиву на позов та неповажність причин неявки у судове засідання.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ

14.02.2022 Господарський суд Кіровоградської області прийняв рішення у справі № 912/3181/21 за позовом ТОВ «Агро Гюбі+» до ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 37)» про витребування 10 тон дизельного пального. На даний час рішення набрало законної сили.

Цим рішенням установлені обставини, які не потребують у відповідності до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України повторного доказування. Зокрема, рішенням установлені обставини:

- укладення 12.04.2020 між сторонами договору відповідального зберігання № Г-31;

- передачі ТОВ «Агро Гюбі+» на зберігання ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№37)» 10 тон дизельного пального за актом № 1 від 09.09.2020, загальною вартістю 187000 грн;

- надсилання ТОВ «Агро Гюбі+» ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№37)» листів-розпоряджень № 05.10/21 від 05.10.2021 та № 22.10/21 від 22.10.2021 про повернення майна;

- надсилання ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№37)» на адресу ТОВ «Агро Гюбі+» листа № 267 від 27.10.2021 про неможливість виконати вимогу у зв`язку з відсутністю майна.

Відповідно до рішення від 14.02.2022 у названій справі суд позовні вимоги задовольнив, витребував у ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 37)» на користь ТОВ «Агро Гюбі+» 10 тон дизельного палива.

З метою примусового виконання рішення суд видав наказ № 912/3181/21 від 21.03.2022.

Як слідує з акту державного виконавця від 02.06.2022 відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 912/3181/21 від 21.03.2022 при здійснені перевірки наявності у ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 37)» 10 тон дизельного палива державний виконавець установив його відсутність.

Згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.12.2022, прийнятою у межах виконавчого провадження № 6907262, наказ суду № 912/3181/21 від 21.03.2022 про витребування 10 тон дизельного палива, повернутий ТОВ «Агро Гюбі+». У постанові зазначено, що дизельне паливо у кількості 10 тон у боржника відсутнє.

Поряд з цим, у контексті спірних правовідносин, суд установив, що відповідно до договору № Г-31 від 12.04.2020, укладеного між ТОВ «Агро Гюбі+», виступаючим у якості поклажодавця, та ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№37)», як зберігача:

- Зберігач зобов`язується повернути майно Поклажодавцю повністю або частинами за першою вимогою не пізніше 1 дня з дня одержання письмової вимоги або письмового розпорядження (пункт 2.1.10.);

- сторона, яка постраждала від невиконання або неналежного виконання іншою стороною зобов`язань за договором, має право вимагати відшкодування їй збитків (пункт 4.1.);

- Зберігач несе відповідальність перед Поклажодавцем у випадку втрати майна у розмірі дійсної вартості майна та сплачує штраф у розмірі 5 % вартості втраченого майна (підпункт «а» пункту 4.2.);

- у випадку порушення Зберігачем строків повернення майна, передбачених п. 2.1.10., він оплачує Поклажодавцеві штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно повернутого майна, за кожний день прострочення його видачі; при цьому нарахування штрафних санкцій проводиться незалежно від стягнення штрафних санкцій за пунктом 4.2. договору (пункт 4.4.).

У відповідності до розрахунку суми позову Позивач на підставі вказаних умов договору нарахував за пунктом 4.2. штраф у сумі 40148,33 грн, а за пунктом 4.4. штраф у сумі 308872,06 грн за період з 07.10.2021 по 15.12.2022. При розрахунках він взяв за основу вартість майна, яка визначена за результатами проведеної товарознавчої експертизи, а саме 802966,50 грн.

З висновку експерта № 22-5140 товарознавчої експертизи, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, вбачається, що:

- на вирішення експертизи, яка проведена на замовлення адвоката Казарновського О.Л., поставлене питання: яка ринкова вартість 10 тон дизельного палива (літнього та/або зимового) станом на 02.06.2022?;

- за висновками експерта ринкова вартість 10 тон палива дизельного ДТ-Л-Євро5-ВО станом на 02.06.2022 складає 802966,50 грн; а станом на 03.11.2022 складає 631974,50 грн.

ОЦІНКА УСТАНОВЛЕНИХ ОБСТАВИН ТА ЗАКОНОДАВСТВА

Стосовно правової природи договору та договірних відносин

У відповідності до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, визнається господарським зобов`язанням, а за змістом частини 2 цієї статті одним із видів господарського зобов`язання є майново-господарські зобов`язання.

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку; майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір зберігання.

Згідно з частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 статті 942 ЦК України визначені безпосередні обов`язки зберігача щодо забезпечення схоронності речі: зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Отже, укладенням договору № Г-31 від 12.04.2020 Відповідач зобов`язався зберігати передане йому на зберігання майно та повернути його за першою вимогою Позивача у цілісності і схоронності, які забезпечуються вжиттям ним усіх належних для цього заходів.

У справі суд установив, що Позивач передав Відповідачу на зберігання 10 тон дизельного пального на загальну суму 187000 грн, але той на першу вимогу його не повернув, чим фактично порушив відповідні зобов`язання. Більш того, суд установив, що неповернення майна пов`язане з його втратою, підтвердженням чому є акт державного виконавця 02.06.2022.

Стосовно наслідків неповернення майна

Безпосередньо наслідки втрати майна при зберіганні визначені положеннями статей 950 та 951 ЦК України. За частиною 1 статті 950 за втрату (нестачу) речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. У свою чергу, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 951 збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі у розмірі її вартості.

У пункті 5.6. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 905/147/18 Суд вказав, що оскільки положеннястатті 951 ЦК Українипоширюються лише на відносини по відшкодуванню збитків, завданих внаслідок порушення зберігачем обов`язків по забезпеченню схоронності речі, то у разі порушення інших договірних зобов`язань (наприклад, прострочення повернення речі) такі збитки відшкодовуватимуться у повному розмірі, передбаченомустаттею 22 ЦК України.

Отже, у межах відповідальності, яка визначена статтею 951 ЦК України зберігач відповідає за збитки у випадку втрати майна, тобто незабезпечення його схоронності, у розмірі вартості втраченого майна. Натомість збитки, які спричинені простроченням повернення майна, підлягають відшкодуванню у загальному порядку.

У спорі Позивач збитки визначив як такі, що спричинені втратою майна, а також послався на умови пункту 4.2. договору, за якими Відповідач несе відповідальність у разі втрати у розмірі дійсної його вартості. Таке визначення відповідає положенням пункту 1 частини 1 статті 951 ЦК України.

Водночас, відповідно до частини 2статті 224 ГК Українипід збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина 1). При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (частина 3). Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день стягнення збитків (частина 4).

Частина 1 статті 226 ГК України встановлює загальні умови і порядок відшкодування збитків: учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

У постанові від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що:

- для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини; відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє від відповідальності боржника за заподіяні збитки; тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача; з аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила (пункт 57);

- протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків; під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом; причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком; також відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди (пункт 58);

- суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності (пункт 59).

Відтак, майнова відповідальність у вигляді відшкодування збитків наступає (з-поміж іншого) у випадку втрати майна за наслідками невиконання (неналежного) виконання зобов`язання. Розмір відповідальності визначається вартістю втраченого майна. При визначенні розміру збитків (з-поміж іншого), якщо інше не передбачено законом або договором враховуються ціни на день подання до суду відповідного позову. Для стягнення збитків повинна мати місце наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини.

У спорі суд установив, що з боку Відповідача має місце невиконання обов`язку з повернення майна (підтвердженням чому є рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.02.2022 у справі № 912/3181/21, акт державного виконавця від 02.06.2022 та постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувану від 22.12.2022), тобто порушення договірного зобов`язання, а отже, це свідчить про протиправність його поведінки. На момент розгляду справи Відповідач не повернув передане на зберігання майно, належними та допустимими доказами не довів відсутність його вини у невиконанні такого обов`язку. Неповернення майна з вини Відповідача вказує на наявність причинно-наслідкового зв`язку між цим та наслідками збитками, якими є вартість втраченого майна.

Суд уважає помилковими заперечення Відповідача щодо впливу заборгованості Позивача перед ним при встановлені відповідальності за втрату майна, оскільки стягнення відповідної суми не є предметом спору у справі.

Помилковими є також твердження Відповідача про урегульованість спору за результатами розгляду справи № 912/3181/21, так як у ній предмет розгляду стосувався повернення майна, а не відшкодування збитків. Ці вимоги не є тотожними, а тому вимога про повернення майна не вказує на вирішення спору про стягнення вартості цього майна.

За таких обставин при наявності наведених елементів складу цивільного правопорушення Відповідач відповідає перед Позивачем за спричинені збитки у відповідному розмірі.

Стосовно розміру збитків

При визначенні розміру збитків, як вартості втраченого майна, суд враховує наведені правові приписи щодо можливості застосування ринкової вартості втраченого майна та положення пункту 4.2. договору (визначення відповідальності у разі втрати майна у розмірі дійсної вартості майна). Суд уважає, що умова договору про застосування «дійсної вартості» є аналогічною, тотожною законодавчому визначенню «ринкової вартості».

Відповідна ринкова вартість майна за експертним висновком становить станом на 02.06.2022 802966,50 грн; а станом на 03.11.2022 631974,50 грн.

Предметом позову у справі є вимоги Позивача про стягнення збитків у розмірі ринкової вартості майна, а саме у сумі 802966,50 грн. Ця вартість є більшою, ніж та, яка наближена до дати звернення Позивача з позовом до суду, а тому із застосуванням приписів частини 3 статті 225 ГК України суд застосовує ціну майна яка складає 631974,50 грн.

На підставі викладеного Відповідач відповідає перед Позивачем за спричинені збитки у розмірі ринкової вартості втраченого майна, яка визначена станом на день подачі позову до суду та складає 631974,50 грн.

Стосовно відповідальності за невиконання зобов`язання

У пунктах 4.2. та 4.4. договору сторони обумовили відповідальність Відповідача у випадку порушення умов договору повернення майна та його втрати. Зокрема, за цими пунктами вони встановили можливість нарахування штрафу. Проте, умови пункту 4.4. вказують на обумовлення нарахування пені (а не штрафу), оскільки відповідна неустойка із урахуванням подвійної облікової ставки Національного Банку України, періоду несвоєчасного виконання, суми невиконаного зобов`язання притаманна нарахуванню пені. Таким чином, вказані обставини суд враховує як нарахування Позивачем за пунктом 4.2. штрафу, а за пунктом 4.4. пені.

Згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

У пункті 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування положень статей 216 та 217 ГК України та вказав, що:

- господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника,

- такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2); пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3).

У пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що:

- пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання,

- до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.

Таким чином, неустойка (штраф, пеня) в укладеному між сторонами договорі має безпосередню мету стимулювати Відповідача до виконання зобов`язання щодо повернення майна та у його схоронності; за її допомогою забезпечуються права Позивача шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; вона стягується по факту порушення строків повернення Відповідачем майна або його втрати, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

Суд установив, що Відповідач згідно з пунктом 2.1.10. договору повинен був повернути майно зі зберігання не пізніше одного дня з дня одержання письмової вимоги. За твердженнями Позивача відповідним днем є наступний день після направлення ним листа-розпорядження № 05.10/21 від 05.10.2021. Проте, доказів отримання Відповідачем листа саме в цей день Позивач не надав. Про отримання листа не зазначено і у рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 14.02.2022 у справі № 912/3181/21. Отже, за відповідний день отримання листа суд сприймає день надання відповіді Відповідачем на цей лист листом № 267 від 27.10.2021 про неможливість виконати вимогу у зв`язку з відсутністю майна. Таким чином початком періоду невиконання Відповідачем зобов`язання є наступний день після відправки листа № 267, а саме 28.10.2021.

У розрахунку штрафу та пені Позивач взяв за основу вартість втраченого майна, визначену за ринковою вартістю станом на 02.06.2022, а саме 802966,50 грн. Але, як слідує з рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.02.2022 у справі № 912/3181/21 за актом № 1 від 09.09.2020 на зберігання передане майно загальною вартістю 187000 грн. Більш того, умови пунктів 4.2. та 4.4. щодо визначення вартості майна вказують на необхідність її визначення станом на день неповернення (втрати) майна, застосовуючи словосполучення: «у розмірі дійсної вартості майна». Відтак, оскільки Позивач не довів, що станом на день неповернення майна його вартість була більшою ніж 187000 грн, відповідною вартістю для обрахунку штрафу та пені суд сприймає вартість, яка складає 187000 грн.

На підставі викладеного суд здійснив перерахунок штрафу за формулою: (вартість втраченого майна) х 5 % = (сума штрафу), у зв`язку з чим він складає 9350 грн із розрахунку: 187000 грн (вартість втраченого товару станом на 28.10.2021) х 5 % = 9350 грн.

Суд також здійснив перерахунок пені за формулою: (вартість неповернутого майна) х 2 х (ставку НБУ за період неповернення) х (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у році) = пеня; у зв`язку з чим вона складає 71454,50 грн, виходячи із розрахунку:

- 187000 грн (за період з 28.10.2021 по 09.12.2021) х 2 х 8,5 % (ставка НБУ) : 365 днів х 43 дні : 100 = 3745,12 грн;

- 187000 грн (за період з 10.12.2021 по 20.01.2022) х 2 х 9 % (ставка НБУ) : 365 днів х 42 дні : 100 = 3873,21 грн;

- 187000 грн (за період з 21.01.2022 по 02.06.2022) х 2 х 10 % (ставка НБУ) : 365 днів х 133 дні : 100 = 13627,95 грн;

- 187000 грн (за період з 03.06.2022 по 15.12.2022) х 2 х 25 % (ставка НБУ) : 365 днів х 196 днів : 100 = 50208,22 грн.

- всього пеня складає 71454,50 грн, як сума чисел: 3745,12 грн, 3873,21 грн, 13627,95 грн та 50208,22 грн.

За таких обставин, правомірним є нарахування штрафу у сумі 9350 грн та пені у сумі 71454,50 грн.

ВИСНОВКИ

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням договірного та законодавчого обов`язку Відповідача відшкодувати Позивачу вартість втраченого та неповернутого зі зберігання майна, а також сплатити неустойку, доведеністю ним власних вимог, неспростування їх Відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у сумах стягнення: 631974,50 грн вартості втраченого товару, 9350 грн штрафу та 71454,50 грн пені. Натомість вимоги про стягнення 170992 грн вартості втраченого товару, 30798 грн штрафу та 237417,56 грн пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовими витратами у справі є витрати Позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 2269 від 09.12.2022 у сумі 17279,80 грн та витрат на сплату проведеної товарознавчої експертизи відповідно до платіжного доручення № 2060 від 12.10.2022 на суму 10193,58 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 10691,01 грн судового збору (що обрахований від 61,87 % задоволених вимог) та 6306,77 грн витрат на сплату експертизи (що обраховані від 61,87 % задоволених вимог).

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 238 та 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 37)» (28624, Кіровоградська область, Устинівський район, с. Інгульське, вул. Центральна, буд. 5; ідентифікаційний номер 08680264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Гюбі+» (65026, м. Одеса, вул. Катеринінська, б. 26; ідентифікаційний номер 38443006) 631974,50 грн вартості втраченого товару, 9350 грн штрафу, 71454,50 грн пені, 10691,01 грн витрат на сплату судового збору та 6306,77 грн витрат на сплату експертизи.

3. У задоволені позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суд склав 02.03.2023

Суддя М.К. Закурін

Копії рішення надіслати:

- ТОВ Агро Гюбі+": 65026, м. Одеса, вул. Катеринінська, 26;

- ДП "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 37)": 28624, Кіровоградська область, Устинівський район, с. Інгульське, вул. Центральна, 5.