Рішення № 109298849, 24.02.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2023м. ДніпроСправа № 904/4114/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр" (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 2; ідентифікаційний код 38920229)

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7; ідентифікаційний код 00659101)

про стягнення 70 848 грн. 00 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3985/22 від 11.11.2022) до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення 70 848 грн. 00 коп. - заборгованості за товар, поставлений за Договором від 11.03.2021 №21039 про закупівлю.

Також просить стягнути з відповідача 2 481 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві (вх.№41723/22 від 01.12.2022) на позовну заяву просить: - постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків; - відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення 70 848 грн. 00 коп., а також судових витрат по сплаті судового збору у сумі 2 481 грн. 00 коп. та зазначає про те, що: - позовна заява не відповідає вимогам пунктів 6-9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України; - позивачем не надіслано відповідачу докази, що підтверджують сплату судового збору; - з урахуванням викладених недоліків у відповідача відсутня можливість належним чином підготуватися до розгляду справи; - пунктом 2 Додаткової угоди від 25.11.2022 №1 до Договору про закупівлю від 11.03.2021 №21039 передбачено, що у сторін відсутні будь-які претензії по вказаному Договору, як наслідок у відповідача відсутні будь-які підстави для проведення будь-яких платежів (у тому числі на суму 70 848 грн. 00 коп.).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр" (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 2; ідентифікаційний код 38920229) до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7; ідентифікаційний код 00659101) про стягнення 70 848 грн. 00 коп. - залишено без руху та запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр" протягом 5-ти днів з дня вручення даної ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: - надати суду докази направлення відповідачу копії платіжного доручення про сплату судового збору.

У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№44434/22 від 19.12.2022) про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої було усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, запропоновано учасникам справи - виконати у повному обсязі вимоги суду, вказані в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2022, у строки, визначені ухвалою суду від 16.11.2022.

Позивач у відповіді (вх. №44783/22 від 20.12.2022) на відзив позовні вимоги підтримує у повному обсязі, вважає відзив на позовну заяву необґрунтованим та безпідставним, посилаючись на те, що: - відповідач безпідставно наголошує про невідповідність позовної заяви вимогам статті 162 ГПК України; - на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2022 позивач направив на адресу відповідача копію платіжного доручення про сплату судового збору; - пункт 2 Додаткової угоди не стосується виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого на його адресу товару, строк виконання якого настав до його розірвання; - відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, доказів сплати суми основного боргу у розмірі 70 848 грн. 00 коп. відповідач суду не надав.

Відповідач у запереченні (вх. №45859/22 від 22.12.2022) на відповідь на відзив просить відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що: - наявна в матеріалах справи квитанція №1 від 14.12.21 підтверджує лише факт автоматизованої перевірки податкової накладної на предмет наявності обов`язкових реквізитів та елементів; - позивач не надав суду доказів виконання ним вимог пункту 4.2 Договору щодо реєстрації податкової накладної, що в свою чергу безпосередньо впливає на момент (дату) виникнення зобов`язання на здійснення оплати поставленого товару; - у будь-якому випадку дата настання у відповідача договірного зобов`язання на здійснення оплати поставленого товару не є 24.11.2021.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", як замовником (покупцем), та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр", як постачальником, було укладено Договір від 11.03.2021 №21039 (надалі - Договір (а.с. 6-13).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар, найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.

Відповідно до пунктів 1.2 - 1.4 Договору найменування (асортимент) товару: електрокорунд зернистий; кількість товарів: згідно специфікації; ціна товару, що поставляється за договором, вказана в специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від постачальника до замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов Договору (пункт 1.5 Договору).

Як вбачається, сторонами також було укладено специфікацію №1 до Договору (Додаток №1), у якій визначено найменування товару: електрокорунд зернистий F16-F32, кількість 5,555 т на загальну суму 196 780 грн. 32 коп. (а.с. 14).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що загальна сума Договору складає: 196 780 грн. 32 коп., в тому числі 20% ПДВ - 32 796 грн. 72 коп.

Розрахунки провадяться у безготівковому порядку на рахунок постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України - гривні; замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 60 календарних днів з дня поставки товаруна підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, зареєстрованої належним чином відповідно до норм чинного законодавства України, податкової накладної, документів щодо якості на товар (пункт 4.2. Договору).

Згідно із пунктом 6.1.1 Договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари, а постачальник відповідно до пункту 6.4.1 має право своєчасно та у повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань.

Як вбачається на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачеві електрокорунд норм в зерні F16 ЗАК у кількості 2 000 кг на суму 70 848 грн. 00 коп. (з ПДВ), про що свідчить копія видаткової накладної від 24.11.2021 №ЗП-00010980 (а.с. 15).

Матеріали справи містять копію податкової накладної від 24.11.2021 №1572 на суму 70 848 грн. 00 коп., постачальник (продавець) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Александр", отримувач (покупець) - Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод". На вказаній податковій накладній вказано, що документ прийнято контрагентом (а.с.16-17).

Відповідно до квитанції №1 документ - податкова накладна №1572 від 24.11.2021 доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 14.12.2021 (а.с. 18).

Позивачем відповідачу було спрямовано претензію від 19.07.2022 №98 про сплату боргу за продукцію, поставлену відповідно до Договору поставки від 11.03.2021 №21039 (опис вкладення від 19.07.2022, накладна від 19.07.2022 №6901404223029, а.с. 20-21).

Позивач стверджує, що здійснив поставку товару за Договором, проте відповідачем суму боргу не сплатив, проти наявності суми боргу заперечує, що і стало причиною спору та звернення до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов Договору, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав, і відповідач повинен був оплатити за отриманий товар до 23.01.2022.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо; дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця; права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні; господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені; у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку; відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи; копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством; вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Отже, судом встановлено, що надані первинні документи, що складені між позивачем та відповідачем в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є такими, що підтверджують здійснення господарських операцій по постачанню позивачем відповідачу товару.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Щодо заперечень відповідача

Як вбачається, відповідач проти позову заперечує та посилається на укладення між сторонами 25.11.2022 Додаткової угоди №1 до Договору від 11.03.2021 №21039.

Відповідно до пунктів 1, 2 Додаткової угоди від 25.11.2021 №1 до Договору на підставі взаємної згоди сторін домовились розірвати договір на закупку товару "електрокорунд зернистий" №21039 від 11.03.2021 з дати підписання цієї додаткової угоди; у сторін відсутні будь-які претензії по вищевказаному договору.

Главою 50 Цивільного кодексу України унормовано випадки припинення зобов`язання.

Згідно із статтею 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; особливості припинення зобов`язань за правочинами щодо фінансових інструментів, вчиненими на організованому ринку капіталу та поза ним, встановлюються законодавством; законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається.

Як вбачається:

- зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України);

- зобов`язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами (стаття 600 Цивільного кодексу України);

- зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (частина 1 статті 601 Цивільного кодексу України);

- зобов`язання припиняється за домовленістю сторін; зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація) (частини 1, 2 статті 604 Цивільного кодексу України);

- зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (стаття 605 Цивільного кодексу України);

- зобов`язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 Цивільного кодексу України);

- зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (стаття 607 Цивільного кодексу України);

- зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою; зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора (стаття 608 Цивільного кодексу України);

- зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 Цивільного кодексу України).

З умов укладеної сторонами Додаткової угоди №1 до Договору не вбачається про припинення зобов`язання щодо оплати товару, поставленого за накладною від 24.11.2021 №ЗП-00010980. Наявність у Додатковій угоді умови щодо відсутності будь-яких претензій по вищевказаному договору не свідчить про припинення зобов`язання з оплати отриманого відповідачем товару.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог щодо наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 481 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр" (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 2; ідентифікаційний код 38920229) до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7; ідентифікаційний код 00659101) про стягнення 70 848 грн. 00 коп. - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7; ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр" (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 2; ідентифікаційний код 38920229) 70 848 (сімдесят тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 00 коп. - заборгованості та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

01.03.2023