Ухвала суду № 109297487, 01.03.2023, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа 697/459/23

провадження № 2-а/697/9/2023

УХВАЛА

про направлення справи за підсудністю

01.03.2023 р. м. Канів

Суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Скирда Б.К., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про спонукання до перерахунку пенсії потерпілому від наслідків аварії на ЧАЕС, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про спонукання до перерахунку пенсії потерпілому від наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Статтею 20 КАС України встановлено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.

Так, частиною першою статті 20 КАС України встановлений вичерпний перелік адміністративних справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, а саме:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:

- оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;

- уточнення списку виборців;

- оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;

- оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:

- примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;

- примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;

- затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

- продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

- затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;

- затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;

5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Водночас, частиною другою статті 20 КАС України встановлено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Відтак, оскільки частиною першою статті 20 КАС України передбачено конкретний перелік справ, предметна підсудність яких відноситься до місцевих судів як адміністративних судів, то, відповідно, окружним адміністративним судам підсудні усі інші справи.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, наведеній у постанові від 21 липня 2020 року (справа № 675/118/17, провадження № К/9901/33811/18), яка згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України, має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).

Статтею 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено право особи на розгляд її справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

За приписами частини першої статті 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених ст. 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інтерпретація суті конструкції «суд, встановлений законом» викладена Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України».

Так, у пункті 24 вказаного рішення, Європейський суд з прав людини наголосив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. (…) Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".

Відтак, правова позиція Європейського суду з прав людини у зазначеній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Виходячи з цього, розгляд місцевим загальним судом як адміністративним судом справи з порушенням правил предметної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та безумовною підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст. 318 КАС України).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати дії відповідача, як суб`єкта владних повноважень в сфері соціального забезпечення неправомірними та зобов`язати відповідача вчинити певні дії.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що зазначений спір відповідно до предметної юрисдикції адміністративних судів та має розглядатись відповідним окружним адміністративним судом.

Чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості повернення позовної заяви у разі її предметної непідсудності суду чи відмови у відкритті провадження за такою заявою.

За приписами частини шостої статті 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону) а за відсутності такого закону суд виходить з конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо, зокрема, при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Оскільки вирішення питання щодо передачі справи у разі порушення предметної юрисдикції не встановлено КАС України, суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 29 КАС України.

Відповідно до статті 30 КАС України, спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов не підсудний Канівському міськрайонному суду Черкаської області, як адміністративному суду та підлягає передачі до Черкаського окружного адміністративного суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 20, 29, 171, 248, 294, 295 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Адміністративну справу № 697/459/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про спонукання до перерахунку пенсії потерпілому від наслідків аварії на ЧАЕС передати за підсудністю до Черкаського окружного адміністративного суду.

Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі постановлення ухвали без участі особи, яка її оскаржує, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Б. К. Скирда