Рішення № 109295387, 02.03.2023, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

РІШЕННЯ

Іменем України

02 березня 2023 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: судді Дмитрієвої М.М., за участю секретаря Сідорової А.В.,

справа № 333/3987/21

провадження № 2/333/124/23

учасники справи:

позивач Державна іпотечна установа

представники позивача адвокат Вічевська Оксана Юріївна, ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

представник відповідача адвокат Шулякова Марія Василівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду

м. Запоріжжя, в режимі відеоконференцзв`язку, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідачів.

Представник Державної іпотечної установи (далі за текстом Позивач та/або ДІУ) звернувся до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.

30.11.2010 року між ТОВ «Банк "Фінанси та Кредит" (далі по тексту Банк) та відповідачем ОСОБА_2 (далі по тексту Відповідач 1 / Позичальник) укладено кредитний договір № 02-10-111ОК, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 195000,00 грн. з оплатою 23% річних за користування кредитом, з кінцевим строком погашення 30.11.2020 року.

Виконання Позичальником зобов`язань за цим Договором забезпечено: заставою автомобіля марки Chevrolet, модель Takuma UA75Z, тип легковий універсал 2005 року випуску, колір сірий, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований РЕВ МРВ ДАІ №3 при УМІ України в Запорізькій області 01.03.2007 року та оформлена договором застави автомобіля №2-10-1110Z 30.11.2010 року; заставою нерухомості (іпотека): двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 44,83 кв.м., житловою площею 29,7 кв.м., яка належить майновому поручителю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Також, додатковим забезпечення зобов`язань за цим договором є порука відповідачів - ОСОБА_3 , що оформлена договором поруки №2-1-1110П від 30.11.2010 року та порука ОСОБА_4 (далі - Поручитель), що оформлена договором поруки №2-1-1110П/1 від 30.11.2010 року.

11.02.2015 року між банком та Державною іпотечною установою було укладено договір відступлення права вимоги №17/4-В, в частині відступлення банком та набуття Державною іпотечною установою права вимоги за кредитним договором та договорами поруки.

Свої зобов`язання щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків позичальник належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 27.04.2021 року утворилася заборгованість в сумі 219614,95 грн., з яких: заборгованість по основному боргу 122836,66 грн., прострочені відсотки за користування кредитом 64084,85 грн., 3% річних за порушення грошового зобов`язання 2693,44 грн.

За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідачів, солідарно, заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 219614,95 грн., а також понесені ним судові витрати.

Від відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, в якій останні просять у задоволенні позову відмовити, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

Відповідачі визнають обставини укладення кредитного договору, ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» повністю виконав взяті на себе кредитні зобов`язання, видавши ОСОБА_2 кредит в загальній сумі 195 000,00 гривень на умовах Кредитного договору, а ОСОБА_2 отримав зазначену суму коштів. Також, відповідачами не заперечуються обставини щодо укладення договорів застави та іпотеки. При цьому, у відзиві значиться про те, що ОСОБА_2 належним чином виконував свої зобов`язання за Кредитним договором та на виконання умов Кредитного договору своєчасно сплачував Банку кредит та проценти за користування кредитом, а саме до 11.02.2016 року, коли ОСОБА_2 отримав від ДІУ повідомлення про відступлення Прав вимоги.

Через те, що у повідомленні, яке отримав 11.02.2016 року ОСОБА_2 йшлося про загальну суму заборгованості - 157051,82 грн., без її розшифрування, останній звернувся з відповідними листами як до Банку так і до ДПІ.

Банк і Позивач надали відповіді на запит ОСОБА_2 , однак через те, що відповіді не містили інформації щодо стану по Кредитному договору ОСОБА_2 черговий раз звернувся до Банку та Державної іпотечної установи з заявами щодо можливості повного погашення заборгованості за кредитним договором та зняття обтяжень на майно.

На заяву ОСОБА_2 від 26.07.2016 року до Банку, йому відповідь надана листом від 05.09.2016 року. На заяву ОСОБА_2 від 26.07.2016 року до Державної іпотечної установи, відповідь надано листом від 26.08.2016 року.

Листом від 18.03.2021 року Позивач повідомив ОСОБА_2 про те, що саме він є новим кредитором, а також те, що станом на 10.02.2021 року заборгованість за кредитним договором складає: 143 454,15 грн., з яких: 122 935,74 грн. борг за основним зобов`язанням (тіло кредиту); 20518, 41 грн. прострочені відсотки за період з 30.04.2020 року по 01.02.2021 року.

24.05.2021 року Відповідачі отримали вимогу від Державної іпотечної установи, в якій зазначено, що станом на 27.04.2021 року заборгованість ОСОБА_2 за Кредитним договором від 30.11.2010 року становить 219 614,95 грн., в тому числі: сума основного боргу - 122 836, 66 грн.; прострочені відсотки за користування кредитом 94 084, 85 грн.; проценти річних за порушення грошового зобов`язання 2 693, 44 грн.

Відповідачі зазначають про те, що отримана інформація стосовно суми боргу суперечила інформації, яка зазначалась у повідомленні від 23.02.2021 року, яке ОСОБА_2 отримав 18.03.2021 року.

Також Відповідачі посилаються на те, що позивач не надав детальний розрахунок заборгованості, з якого було б зрозуміло виходячи з яких обставин формувалися суми грошових коштів, які просить стягнути позивач. Позивачем до позову також не додані виписки банку на підтвердження існування боргу та його розміру. Розрахунок заборгованості, який поданий Позивачем не відповідає дійсності та суперечить і не відповідає даним, які відображені у листах та повідомленнях позивача.

ОСОБА_2 в період з 12.04.2016 року по 15.03.2018 року на рахунок позивача перерахував кошти в загальній сумі 94 600 грн.

Відповідачами у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, яке мотивовано тим, що відповідно до платіжних документів, ОСОБА_2 останній платіж на рахунок позивача здійснив 18.03.2018 року, а з позовом позивач звернувся 03.06.2021 року, тобто з пропуском загального строку позовної давності в 3 роки, що є підставою для відмови у позові.

З посиланням на зазначене, відповідачі просять у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Згідно відповіді на відзив Позивач відкидає твердження Відповідачів, які викладені у відзиві на позовну заяву та зазначає про те, що Державна іпотечна установа (новий кредитор) не є банківською установою, а отже нормативні акти, які регулюють банківську діяльність на неї не розповсюджуються, через що Закон України «Про банки та банківську діяльність», Постанова правління НБУ №75 від 04.07.2018 року «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України» до правовідносин, що виникли між відповідачами та новим кредитором не можуть бути застосовані.

Щодо повідомлення відповідача про відступлення права вимоги, то відповідачі визнають, що повідомлення про відступлення права вимоги 16.10.2015 року № 7123/11/2, яке направлено на адресу Відповідача, отримано останнім 11.02.2016 року та у вказаному повідомленні була наявна інформація про те, що заборгованості в розмірі 157 051,82 грн. є залишком заборгованості за основним зобов`язанням. Отже, 11.02.2016 року відповідачами була отримана інформація про залишок грошових зобов`язань за кредитним договором.

В порушення умов кредитного договору, Відповідач з 11.04.2018 року припинив здійснювати платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитом. Зазначений факт відповідач підтверджує, вказуючи, що останній платіж ним було здійснено 15.03.2018 року.

Щодо строків позовної давності, то Позивач вказує на те, що вони не пропущені, оскільки позов заявлено в період дії Кредитного договору. Пунктом п. 7.3 Кредитного договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з моменту першої видачі кредитних ресурсів та діє до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Пунктом 3.2 Кредитного договору встановлена дата повернення кредитних ресурсів, отриманих за цим Договором - до 30 листопада 2020 року. Таким чином, заявлені позивачем строки позовної давності за вимогою про повне погашення основної суми боргу за Кредитним договором розпочинається з 01.12.2020 року. Перебіг строку позовної давності за вимогою про сплату відсотків за користування кредитними коштами розпочинається з 11.04.2018 року та спливає окремо за кожним частковим платежем із сплати відсотків за кредитом. Після спливу строку повернення кредитних коштів, відсотки за користування кредитом не нараховуються і не були нараховані. Крім того, позивач не просить стягнути з відповідачів пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за кредитним договором. Таким чином, заперечення відповідачів щодо позовних вимог Державної іпотечної установи не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З посиланням на зазначене, Позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Інших заяв по суті від сторін не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Справа перебувала у провадженні судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_5 .

У зв`язку із звільненням ОСОБА_5 з посади судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя у відставку, відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 31.10.21 року справу передано в провадження судді Дмитрієвої М.М.

Ухвалою судді від 05.11.2021 року цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено до підготовчого судового засідання за правилами загального позовного провадження.

08.08.2022 року закрито підготовче засідання у справі, справа призначена до судового розгляду по суті.

Позиція сторін по справі, заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі по мотивам, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позову не визнала та просила відмовити у їх задоволенні з огляду на їх безпідставність з підстав, викладених у відзиві.

Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом.

З матеріалів справи встановлено, що 30.11.2010 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №2-10-111ОК.

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, строковості, поворотності, платності кредитні ресурси в розмірі 195000,00 грн. з оплатою по процентній ставці 23% річних.

Пунктом 3.2 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором до 30 листопада 2020 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок.

Позичальник зобов`язується щомісячно, в термін з 1 по 10 число кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах у складі щомісячного ануїтентного платежу, розмір якого становить 4165,00 грн. У складі ануїтетного платежу також сплачуються відсотки за користування кредитними ресурсами.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.

Вказана обставина визнана відповідачами у відзиві на позовну заяву та в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір застави від 30.11.2010 року №2-10-1110Z. Предметом застави є автомобіль марки Chevrolet, модель Takuma UA75Z, тип легковий універсал 2005 року випуску, колір сірий, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований РЕВ МРВ ДАІ №3 при УМІ України в Запорізькій області, 01.03.2007 року.

За для забезпечення виконання зобов`язань відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 укладений договір поруки № 2-10-1110П/1 від 30.11.2010 року.

У відповідності до укладеного договору поруки, відповідач ОСОБА_4 зобов`язувався відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання відповідачем ОСОБА_2 усіх його зобов`язань за кредитним договором № 2-10-111ОК від 30.11.2010 року.

За для забезпечення виконання зобов`язань відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладений договір поруки № 2-10-1110П від 30.11.2010 року.

У відповідності до укладеного договору поруки, відповідач ОСОБА_3 зобов`язувалася відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання відповідачем ОСОБА_2 усіх його зобов`язань за кредитним договором № 2-10-111ОК від 30.11.2010 року.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №2-10-1110І, посвідчений 30.11.2010 року та зареєстрований в реєстрі за №17/3878.

Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 44,83 кв.м., житловою площею 29,7 кв.м., яка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

11 лютого 2015 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит та Державною іпотечною установою укладено договір відступлення права вимоги № 17/4-В.

Згідно з пунктом 1.2 договору про відступлення права вимоги первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами, вказаними у додатках до цього договору.

Так, згідно інформації, яка міститься під порядковим номером 231 в Додатку № 1 до Договору відступлення, позивач набув права вимоги за кредитним договором №2-10-1110К від 30.11.2010 року, укладеним між відповідачем ОСОБА_2 та Банком, Іпотечним договором №2-10-1110І від 30.11.2010 року укладеним між Банком та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , за Договорами поруки № 2-10-1110П/1 та № 2-10-1110П, укладеним між відповідачем Банком та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 відповідно.

Відповідно до п.1.3 Договору про відступлення прав вимоги, вартість прав вимоги дорівнює сукупній заборгованості за основним боргом за кредитними договорами, перелік яких зазначений у додатку №1 до Договору станом на дату укладення цього договору та складає 245085913,83 гривні. Вартість прав вимоги, зазначена у цьому пункті Договору, повинна бути підтверджена довідкою первісного кредитора

Пунктом 2.1 Договору відступлення права вимоги №17/4-В встановлено, що пункт 1.2 цього Договору набирає чинності в день прийняття рішення Національним банком України про віднесення первісного кредитора до категорії неплатоспроможних або на наступний календарний день після настання сукупності обставин, визначених в п.п.2.1.1 Договору, та однієї з обставин, визначеної в п.п.2.1.2 цього Договору або п.2.1.3, або п.2.1.4 цього Договору.

Постановою правління НБУ №612 від 17.09.2015 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було віднесено до категорії неплатоспроможних, а отже 17.09.2015 року набрав чинності п.1.2 Договору про відступлення права вимоги.

16.10.2015 року Державна іпотечна установа надіслала на адресу ОСОБА_2 повідомлення про відступлення права вимоги за вих.№7123/11/2, що підтверджується реєстром згрупованих відправлень та чеком поштового відправлення від 16.10.2015 року.

Листом від 23.11.2015 року №3-242100/22658 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявська О.С. повідомила нового кредитора про залишки заборгованості по кредитному договору станом на 17.09.2015 року.

Згідно виданої довідки, підтверджений банком залишок боргу позичальника ОСОБА_2 за основним зобов`язанням по кредитному договору №2-10-111ОК від 30.11.2010 року станом на 17.09.2015 року склав 157051,82 грн.

Повідомлення про відступлення права вимоги за вих.№7123/11/2 отримано ОСОБА_2 11.02.2016 року, що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачами у тексті відзиву на позовну заяву, що в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

За змістом п.3.4 Договору Банк має право припинити видачу кредитних ресурсів, відмовити позичальнику у продовженні строку дії договору, а також вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов цього договору, зокрема у випадку, якщо позичальник несвоєчасно або не в повному обсязі здійснював зарахування коштів на погашення заборгованості за кредитом.

Державною іпотечною установою відповідачам було направлено вимоги від 17.05.2021 року про повернення кредитних ресурсів. У вимозі Державна іпотечна установа, як новий кредитор, вимагала повернути кредитні ресурси в загальній сумі 219614,95 грн., з яких 122836,66 грн. заборгованість по сумі основного боргу; 94084,85 грн. прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитом; 2693,44 грн. 3% річних за порушення грошового зобов`язання.

Зазначена сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, який надано позивачем, вих. №1919/32128 від 27.04.2021 року.

З вказаного розрахунку також вбачається, що остання сума отриманих платежів за кредитним договором у розмірі 1000,00 грн. була отримана у період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року.

У відзиві на позовну заяву відповідачі також зазначають про те, що остання сплата за кредитним договором буда здійснена у розмірі 1000,00 грн. 15.03.2018 року, на підтвердження чого надано квитанцію №30583996 від 15.03.2018 року.

Вказані обставини щодо дати сплати визнані позивачем у відповіді на відзив, що свідчить про те, що вказані обставини в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (ст. 525 ЦК України).

За частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Після 15.03.2018 року погашення заборгованості по кредитних ресурсах не здійснювалось, що визнано сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, наданий Позивачем розрахунок, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідачів.

Дослідивши наданий суду розрахунок заборгованості в сукупності з іншими наданими суду доказами, суд вважає його належним доказом у справі, який доводить пред`явлену суму заборгованості, що становить 219614,95 грн.

Відповідачами заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Разом із тим, з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.ст. 251, 252 ЦК України).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51).

Позовну давність щодо заборгованості за кредитом не можна починати облічувати з дня спливу визначеного договором строку кредитування, оскільки встановлення такого строку має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а насамперед для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.

Тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, погашення заборгованості за кредитним договором повинно було здійснюватися шляхом внесення щомісячного ануїтетного платежу у розмірі 4165,00 грн.

У п.3.2. Договору сторони погодили, позичальник зобов`язується щомісячно, в термін з 1 по 10 число кожного місяця, у складі щомісячного ануїтетного платежу

Тобто боржник зобов`язаний був до 10 числа кожного місяця вносити щомісячний платіж на погашення заборгованості за кредитним договором.

Згідно наданого суду розрахунку заборгованості, та квитанції від 15.03.2018 року, будь-яких погашень заборгованості за кредитом, починаючи з 15.03.2018 року не здійснювала.

Отже, відповідно до умов договору (п.3.2), наступний платіж за ним повинен бути здійснений до 10.04.2018 року, тобто право позивача на звернення до суду до з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом виникло з 11.04.2018 року та закінчилося 11.04.2021 року.

При цьому Державна іпотечна установа звернулась до суду з даним позовом шляхом направлення позовної заяви засобами поштового зв`язку 08.06.2021 року, тобто з пропуском позовної давності, а отже у даному спорі наявні підстави для застосування позовної давності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 19.08.2019 у справі №570/2528/15-ц та від 11.06.2020 у справі №464/7430/16, що узгоджується із положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими гарантовано право кожного на розгляд його справи судом, що реалізується виключно із дотриманням строку позовної давності, що забезпечує юридичну визначеність та остаточність судового рішення.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено, а відповідачами не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 51, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Державної іпотечної установи до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - залишити беззадоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 02 березня 2023 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва