Рішення № 109293785, 20.02.2023, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 638/20166/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2023 року смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря Сургай М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в смт Краснокутськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі адвоката Полякової Вікторії Вікторівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорі Фінанс», треті особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Кредит», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Приватний виконавець Подолянко Іван Андрійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Полякової В.В. звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить: 1) виконавчий напис приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. від 12.06.2021 року за реєстровим номером 87724 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 14279,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №001/70/150250 від 28.06.2019 року - визнати таким, що не підлягає виконанню; 2) стягнути із ТОВ "Дорі Фінанс" на користь ОСОБА_1 судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі № 87724 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Дорі Фінанс" заборгованості в розмірі 14279,00 грн за Кредитним договором № 001/70/150250 від 28.06.2019 року укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Глобал Кредит», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитним договором №Global DG-1 від 15.10.2017 року є ТОВ «Фінансова компаніям Довіра та Гарантія», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитним договором №1/2 від 04.06.2021 року є ТОВ «Дорі Фінанс».

Представник позивача вказує, що на підставі виконавчого напису приватним нотаріусом Подолянко І.О. відкрито виконавче провадження №66663600 від 01.09.2021 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дорі Фінанс» заборгованості у розмірі 14279,00 грн. Зазначає, що їй не направлялись постанова про відкриття виконавчого провадження від 01.09.2021 року №66663600, постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 01.09.2021 року в розмірі 1427,90 грн., постанова від 01.09.2021 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 500,0 грн.; постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 01.09.2021 року, копія виконавчого напису, копії договорів про відступлення прав вимоги.

Представник позивача вважає, що виконавчий напис було зроблено таємно, без попередження боржника, без направлення боржнику письмової вимоги, та без надання нотаріусу документів, що підтверджують безспірність суми боргу. Стягнення з позивачки здійснюється неправомірно, оскільки ніяких належних розрахунків існуючої заборгованості не надається нотаріусу. Позивач категорично заперечує свою заборгованість, тому не може йти мова про безспірність заборгованості, що є підставою для стягнення заборгованості лише в судовому порядку, а не за виконавчим написом нотаріуса.

Представник позивача зазначає, що у даному випадку приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було з`ясовано, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розмір станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, та чи не було більше трьох років з дня виникнення права вимоги, чим порушив норми ЗУ «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Ухвалою суду від 18.11.2022 року витребувано з Київського обласного нотаріального архіву належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису від 15.07.2021 року, зареєстрованого у реєстрі за №99171 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дорі Фінанс» заборгованості за кредитним договором №001/70/150250 від 28.06.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Кредит» у розмірі 14279.00 грн., що були передані до Архіву приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. Крім того, цією ж ухвалою, витребувано у приватного виконавця Подолянка Івана Андрійовича належним чином завірені копії матеріалів ВП №66663600 від 01.09.2021 року відкритого на підставі виконавчого напису від 15.07.2021 року, зареєстрованого у реєстрі за №99171 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дорі Фінанс», заборгованості за кредитним договором №001/70/150250 від 28.06.2019 року, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Кредит» у розмірі 14279,0 грн.

29.12.2022 року на виконання ухвали суду в частині витребування доказів від 18.11.2022 року від приватного приватного виконавця Подолянка І.А. надійшли копії витребуваних документів.

Позивач та її представник у відкрите судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, 20.02.2023 року від представника позивача - адвоката Полякової В.В. надійшла заява у якій просить судове засіадння призначене на 20.02.2023 провести без участі позивача та її представника, позовні вимоги задовльнити в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує..

Представник відповідача ТОВ «Дорі Фінанс»у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи судом повідомлявся, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Подолянко І.А. у відкрите судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся, в матеріалах справи містяться заяви від 29.12.2022 року та від 25.01.2023 року, у який просить розгляд справи провести без його участі.

Треті особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., представник ТОВ «Глобал Кредит» та представник ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»у відкрите судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи судом повідомлялися, причини неявки суду не повідомили.

Згідно із ч. 1ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.

28.06.2019 року між ТОВ «Глобал Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового кредиту №001/70/150250 , відповідно до якого кредитор надає позичальникові фінансовий кредит у розмірі 3500, 00 грн. на засадах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язується повернути його на умовах, що передбачені цим договором. /а.с. 6-8/.

12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 87724, про стягнення з ОСОБА_1 про звернення стягнення за кредитним договором 001/70/150250 від 28.06.2019 року, укладеного з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ «ГЛОБАЛ КРЕДИТ», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитним договором № Global DG - 1 від 05.10.2017 є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитним договором № від 04.06.2021 є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОРІ ФІНАНС», заборгованість за кредитним договором № 001/70/150250 від 28.06.2019 року. Строк платежу за кредитним договором 001/70/150250 від 28.06.2019 року настав. Божником допущено прострочення платежу. Стягнення заборгованості проводиться з 04.06.2021 року по 09.06.2021 року. Сума заборгованості складає 13279, 00 грн. за вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто кошти із стягувача в розмірі 1000,00 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню - 14279, 00 грн. /а.с. 9,125/

Таким чином, між сторонами склались правовідносини щодо стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, що регулюються нормами Закону України «Про нотаріат».

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчиняючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, крім того, також і бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, який набрав чинності 07.03.2012 року (далі - Порядок).

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України (п. 1.2. ст. 1 гл. 16 Порядку).

Згідно із п. 3.2. ст. 3 гл. 16 Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за № 1172.

Пунктом 3.5. ст. 3 гл. 16 Порядку встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за № 1172.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за № 1172, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передач; або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

В правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 20.05.2015 року у справі № 6-158цс15 зазначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.01.1992 року за №2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчинені» роз`яснено, що відповідно до ст. ст. 34, 36, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими спеціальним нормативним актами з цього приводу, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності, не минув цей строк.

Основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Разом з тим, відповідно до п. 3.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно із підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Постановою Кабінету Міністрів № 622 від 26.11.2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили 22.02.2017 року, а тому п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» з цього дня також втратив чинність.

З викладеного вбачається, що Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, вчинення приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. оспорюваного виконавчого напису, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, укладених між позивачем та банком у простій письмовій формі.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та у постанові від 02 липня 2019 року по справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно із Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16, постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц та постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №201/11696/16-ц.

На виконання ухвали Краснокутського районного суду Харківської області від 18.11.2022 року про витребування доказів серед інших документів було надано копію договору фінансового кредиту №001/70/150250 від 28.06.2019 року, з якого вбачається, що він нотаріально не посвідчений /а.с.122-124/.

З наведеного вбачається, що відповідачем всупереч вимогам закону не було надано документів, які б підтверджували його право вимоги до позивача за договором фінансового кредиту №001/70/150250 від 28.06.2019 року, нотаріус в свою чергу, безпідставно, не перевіривши зміст договору, стягнув з ОСОБА_1 спірну заборгованість шляхом вчинення виконавчого напису.

Відносно належного повідомлення відповідачем боржника ОСОБА_1 щодо наявної у неї заборгованості за спірним договором фінансового кредиту, та доказів належності такого повідомлення, наданих відповідачем нотаріусу при вчиненні ним виконавчого напису, суд зазначає наступне.

У постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Аналогічні висновки щодо необхідності повідомлення боржника про усунення порушень викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 201/11696/16 , від 18 жовтня 2019 року у справі № 591/6609/16, від 01 квітня 2020 року у справі № 236/2511/17.

Судом встановлено, що, відомості про направлення божнику вимоги про усунення порушень за кредитним договором її отримання нею в матеріалах справи відсутні. Отже, неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавила боржника можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що подані кредитодавцем нотаріусу документи підтверджують безспірність заборгованості.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені правові норми та встановлені судом обставини щодо їх не дотримання під час вчинення оскаржуваного виконавчого напису, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Судом установлено, що представництво позивача здійснював адвокат Полякова В.В. на підставі ордеру серії ХВ № 331325 від 20.12.2012 року /а.с.16/ та Договору про надання правничої допомоги від 12.11.2021 року /а.с.17/.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Зі змісту статті 58 ЦПК України убачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно зі ст. ст. 15, 60 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України відносить витрати на професійну правничу допомогу саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Згідно зі ст. ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом установлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Поляковою В.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №640 від 14.03.1996 року) укладено договір про надання правничої допомоги від 12.11.2021 року/а.с.159-161/.

20.11.2022 року укладено додаткову угоду б/н від 20.11.2022 року до договору про надання правничої допомоги від 12.11.2021 року, згідно з якою пункт 4 «порядок оплати послуг» договору б/н від 12.11.2021 року викладено у наступній редакції: 4.2. сторони домовились, що сума гонорару адвоката є фіксованою та складає 7000, 00 грн /а.с. 182/.

Найменування видів професійної правничої допомоги (послуг), що були надані ОСОБА_1 на виконання вказаного договору про надання правничої допомоги, складають 7000 грн.

Квитанцією б/н від 12.11.2021 року та квитанцією б/н від 20.11.2022 року підтверджено оплату ОСОБА_1 наданих правничих послуг у розмірі 7000 грн. /а.с. 158,159/.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 , п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Отже, у випадку визначення договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формальних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Оцінюючи заявлений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у суді, на предмет їх пропорційності складності справи, суд вважає за доцільне задовольнити вимогу позивача про стягнення витрат на правову допомогу.

Враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, розгляд справи в суді в порядку спрощеного провадження та постановлення судом рішення, з урахуванням того, що ОСОБА_1 фактично сплатила адвокату 7000 грн, що підтверджується відповідними квитанціями, беручи до уваги дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат з розглядом справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 7000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору, суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, відтак у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 13, 89, 141, 247, 263, 265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі адвоката Полякової Вікторії Вікторівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорі Фінанс», треті особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Кредит», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Приватний виконавець Подолянко Іван Андрійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олени Василівнивід 12.06.2021 року зареєстрований за номером 87724 про звернення стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 14279,00 грн. у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №001/70/150250 від 28.06.2019 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорі Фінанс», місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, буд.5, офіс 202, ЄДРПОУ 44353633на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорі Фінанс», місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, буд.5, офіс 202, ЄДРПОУ 44353633на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. (сім гривень).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача - адвокат Полякова Вікторія Вікторівна, адреса: 61057, вул.Пушкінська, 32, офіс 325, м. Харків.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорі Фінанс», місцезнаходження: 02094, вул. Хоткевича Гната, буд. 5, офіс 202, м. Київ, ЄДРПОУ 44353633.

Третя особа: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, місцезнаходження: 08140, вул. Леніна, 33, с. Білогородка, Києво - Святошинський район, Київська область.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Кредит», місцезнаходження: 04050, вул. Іллєнка Юрія, 81, м. Київ, ЄДРПОУ 38266014.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», місцезнаходження: 04112, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, ЄДРПОУ 38750239.

Третя особа: Приватний виконавець Подолянко Іван Андрійович, місцезнаходження: 61140, пров. Роз`їзний, 27, офіс 2, м. Харків.

Суддя Бугаєнко І. В.