Рішення № 109292133, 02.11.2022, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/178/21

Провадження № 2/188/34/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Могиленко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , фермерського господарства «Ім. І. Кириленко» про скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування її з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

15.02.2021 ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач 1) про стягнення заборгованості за договором оренди землі та його розірвання.

Позивач обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що вона є власником земельної ділянки згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серія ІV-ДП № 026555 кадастровий номер: 1223882500:05:001:0348, дата державної реєстрації земельної ділянки 21.08.2013, загальна площа земельної ділянки 4,586 га.

01 березня 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області був зареєстрований договір оренди землі між позивачем та відповідачем. Відповідно до вказаного договору за кожен рік використання землі відповідач повинен сплачувати орендну плату в розмірі 12 000,00 (дванадцять тисяч) грн. В порушення умов договору за 2019, 2020 роки відповідач орендну плату за користування земельною ділянкою не сплатила, продовжуючи при цьому користуватися вказаною земельною ділянкою.

Позивач, посилаючись на ст. ст. 526, 629, 651 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, ст. 141 Земельного кодексу України, просила розірвати договір оренди земельної ділянки площею 4,586 га, яка знаходиться в адміністративних межах Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області та стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 24 000,00 грн боргу за оренду вказаної земельної ділянки.

01.03.2021 ухвалою суду прийнято до розгляду вказану позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 24 березня 2021 року.

24.03.2021 ухвалою суду закрите підготовче провадження за вказаною позовною заявою та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 12 травня 2021 року.

12.05.2021 позивач подала до суду уточнену позовну заяву про скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування її із чужого незаконного користування.

В обґрунтування уточненої позовної заяви позивач, крім зазначеного у первісному позові, вказала, що договір оренди належної позивачу земельної ділянки відповідачем був зареєстрований 01 березня 2019 року, коли позивач мала прізвище ОСОБА_3 .

20.07.2020 позивач уклала шлюб із ОСОБА_4 та змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_5 ».

Договір оренди належної їй земельної ділянки позивач не підписувала, наміру укладати його не мала. Крім того, позивач продовжує сплачувати податок за вказану земельну ділянку, не зважаючи на те, що відповідач 1 безпідставно користується вказаною земельною ділянкою, отримує від неї прибуток, здаючи її в суборенду.

Посилаючись на ст.ст. 202, 203, 207, 638 ЦК України, ст. 14 Закону України «Про оренду землі», позивач просить:

скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 4,586 га, яка знаходиться в адміністративних межах Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1223882500:05:001:0348, проведеної 01 березня 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, між орендодавцем

ОСОБА_6 та орендарем ОСОБА_2 ;

зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_6 земельну ділянку площею 4,586 га, яка знаходиться в адміністративних межах Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1223882500:05:001:0348;

стягнути з відповідача 1 судові витрати.

У судовому засіданні 09.06.2021 позивач підтримала уточнений позов з підстав, зазначених у ньому, відповідач 1 та її представник ОСОБА_7 позов не визнали, пояснили, що позивач уклала договір оренди належної їй земельної ділянки і отримала орендну плату, а земельна ділянка за договором суборенди знаходиться у володінні та користуванні ФГ «ім. І.Кириленко».

09.06.2021 ухвалою суду залучено до участі у справі в якості співвідповідача ФГ «ім. І.Кириленко» (далі відповідач 2).

18.07.2021 відповідач 2 надав до суду відзив на уточнену позовну заяву, у якому позов не визнав, просив у позові відмовити, посилаючись на таке.

Як повідомила відповідачу 2 відповідач 1, в момент підписання договору оренди земельної ділянки від 01.02.2019 випадково був присутній свідок ОСОБА_8 , який в судовому засіданні може підтвердити факт підписання позивачем вказаного договору.

Відповідач 1 наперед виплатила позивачу орендну плату за 2019 та 2020 роки, але остання відмовилася надати їй про це розписку, пославшись на те, що їй потрібна оендна плата на п`ять років наперед. Внаслідок цього відповідач 1 була змушена повторно поштовими переказами 20.05.2021 та 27.05.2021 сплатити позивачу відповідно 6 000 грн та 600 грн, які позивач отримала 26.05.2021 та 28.05.2021. Отримання позивачем коштів від відповідача 1, на думку відповідача 2, підтверджує дійсність укладеного договору оренди земельної ділянки від 01.02.2019.

У судовому засіданні 02.09.2021 позивач та її представник ОСОБА_9 підтримали позов та своє клопотання від 12.05.2021 про призначення почеркознавчої експертизи підпису позивача на договорі оренди від 01.02.2019. Представник обох відповідачів ОСОБА_7 не заперечувала проти призначення експертизи.

Ухвалою суду від 02.09.2021 у справі було призначено почеркознавчу експертизу та провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

04 січня 2022 року ухвалою суду поновлено провадження у справі.

Враховуючи, що відповідач 1 та представник обох відповідачів ОСОБА_7 , а також свідок ОСОБА_8 , явку якого обіцяла забезпечити відповідач 1, після поновлення судом провадження у справі систематично ухилялися від явки в судові засідання, з метою дотримання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумних строків судового розгляду та захисту цивільних прав позивача, яка подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та її представника, суд ухвалив закінчити розгляд справи за відсутності сторін.

При цьому суд взяв до уваги, що відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, та відсутність умов для постановлення заочного рішення, передбачених ст. 280 ЦПК України: відповідач 2 надав відзив на позов, у поперерелніх судових засіданнях відповідач 1 та представник відповідача ОСОБА_7 уже висловили свою позицію щодо позову та надали докази на її підтвердження.

Вислухавши вступні слова сторін, вивчивши відзив відповідача 2, надані сторонами письмові докази, висновок судової почеркознавчої експертизи, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У статті 13 ЦПК України зазначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серія ІV-ДП № 026555 є власником земельної ділянки кадастровий номер: 1223882500:05:001:0348, яка знаходиться в адміністративних межах Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, дата державної реєстрації земельної ділянки 21.08.2013, загальна площа земельної ділянки 4,586 га.

01 березня 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області був зареєстрований договір оренди вказаної земельної ділянки, у якому орендодавцем зазначена позивач, а орендарем - відповідач, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав про реєстрацію іншого речового права.

Однак підпис від імені позивача у графі «Орендодавець» цього договору виконаний не позивачем, а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису, що підтверджується як поясненнями позивача, так і висновком судової почеркознавчої експертизи № 5577-21від 15.12.2021.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше

сторін (частина четверта цієї ж статті).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного

Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Оскільки договір оренди землі позивач не підписувала, відповідно, істотні умови цього договору не погоджувала, то було відсутнє волевиявлення позивача на укладення спірної угоди.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила: «якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся».

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц .

У статті 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У пункті 46.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 визначено, що відомості Державного реєстру речових правна нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 зазначено, що реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю -земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Отже, реєстрація права оренди на вказану земельну ділянку, коли договір оренди особа фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Також, за наявності для того підстав позивач не позбавлений права також заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц) .

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у цивільній справі № 291/1447/17 та від 27 січня 2021 року у цивільній справі № 387/356/17.

Отже, наявні підстави для повного задоволення позовних вимог.

При цьому суд враховує, що реєстрація неукладеного з позивачем договору оренди земельної ділянки від 01.02.2019 вчинена 01.03.2019 за ініціативи відповідача 1, а земельна ділянка на підставі договору суборенди від 25.03.2019, зареєстрованого 01.10.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав про реєстрацію іншого речового права, знаходиться у володінні відповідача 2.

Суд виходить з того, що відповідач 2 не знав і не міг знати, що відповідач 1 не мала права передавати в суборенду спірну земельну ділянку, тобто є добросовісним набувачем, тому має бути застосована норма п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, згідно з якою якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки земельна ділянка вибула з володіння власника (позивача) не з її волі, бо вона не укладала (не підписувала) з відповідачем 1 договору оренди цієї земельної ділянки, земельна ділянка має бути витребувана з володіння відповідача 2.

Ці обставини також мають значення для розподілу судових витрат позивача по сплаті судового збору в розмірі 1816,00 грн та оплаті судової почеркознавчої експертизи в розмірі 8 237,28 грн, всього 10 053 (десять тисяч п`ятдесят три) гривні 28 копійок, відповідно до ст. 141 ЦПК України порівну між відповідачами, тобто по 5 026 (п`ять тисяч двадцять шість) гривень 64 копійки з кожного відповідача.

На підставі викладеного, ст. ст. 3, 15, 16, 202, 203, 207, п. 3 ч. 1 ст. 388, ст.ст. 391, 638 ЦК України, ст. ст. 6, 14 Закону України «Про оренду землі», статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 263-268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , фермерського господарства «Ім. І. Кириленко», місцезнаходження: 51464, вулиця Садова, 12, с. Богданівка, Павлоградський район, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 30897292 про скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування її з чужого незаконного володіння задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 4,586 га, кадастровий номер: 1223882500:05:001:0348, яка знаходиться в адміністративних межах Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, проведеної 01 березня 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області між орендодавцем, ОСОБА_6 та орендарем, ОСОБА_2 .

Зобов`язати фермерське господарство «Ім. І. Кириленко» повернути ОСОБА_6 земельну ділянку площею 4,586 га, кадастровий номер 1223882500:05:001:0348, яка знаходиться в адміністративних межах Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 5 026 (п`ять тисяч двадцять шість) гривень 64 копійки.

Стягнути з фермерського господарства «Ім. І. Кириленко» на користь ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 5 026 (п`ять тисяч двадцять шість) гривень 64 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя П. О. Бурда