Рішення № 109283197, 28.02.2023, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2023 року Справа № 480/6134/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп`яненка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області). Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 01.08.1986 вона працювала в Ямпільській дитячій музичній школі викладачем. У серпні 2011 року набула право на оформлення пенсії за вислугу років як працівник освіти. Ямпільським районним управлінням Пенсійного фонду їй було призначено зазначену пенсію довічно. Позивачем було прийнято рішення про працевлаштування у музичній школі, вона була прийнята на посаду викладача в Ямпільську дитячу музичну школу з 12.09.2011 та подала відповідну заяву про працевлаштування до пенсійного фонду. За результатами її заяви Ямпільським районним управлінням Пенсійного фонду прийнято рішення про припинення виплати пенсії від 15.09.2011 у зв`язку із працевлаштуванням на посаду, що дає право на пенсію за вислугу років. 27.01.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою про поновлення їй пенсії за вислугу років. Відповідач відмовив у задоволенні її заяви.

Позивач оскаржила дії відповідача в судовому порядку та рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2022 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови їй в поновленні виплати пенсії за вислугу років та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2021 про поновлення виплати пенсії та прийняти обґрунтоване рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

На виконання рішення суду відповідачем повторно розглянуто заяву позивача та відмовлено у поновлені їй пенсії за вислугу років.

Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушують її права.

Просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до протоколу №4152 від 08.09.2011 року Ямпільським районним управлінням Пенсійного фонду України; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області поновити ОСОБА_1 виплати пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до протоколу №4152 від 08.09.2011 року Ямпільським районним управлінням Пенсійного фонду України як працівнику освіти відповідно до ст.ст. 7, 55 п. "е" Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 27 січня 2021 року.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив, тому у відповідності до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання відповідачем відзиву на позов кваліфікується судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

27.01.2021 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про поновлення виплати пенсії за вислугу років, яка була їй призначена на початку вересня 2011 року, що підтверджується протоколом №4152 від 08.09.2011 року (а.с.29), яку позивач деякій час отримувала, а на підставі рішення відповідача про припинення виплат пенсії від 15.09.2011 року виплата даної пенсії була припинена (зв. бік а.с.30).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 02.02.2021 року №1800-0305-8/5009 було відмовлено ОСОБА_1 у поновленні позивачу пенсії за вислугу років вказуючи на те, що у неї відсутнє право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що встановлено рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2022 у справі №480/2302/21.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2022 у справі №480/2302/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії за вислугу років; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2021 про поновлення виплати пенсії та прийняти обґрунтоване рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2022 у справі №480/2302/21 відповідачем повторно розглянуто заяву позивача від 27.01.2021 про поновлення виплати пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийнято рішення про відмову у поновлені виплати пенсії.

У листі відповідачем зазначено, що працівникам освіти пенсії за вислугу років призначають за наявності спеціального стажу роботи не менше ніж 25 років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991. Посада викладача в позашкільних закладах, до яких належить Ямпільська дитяча музична школа, Переліком №909 не передбачена, а тому немає законодавчих підстав зарахувати позивачу період роботи з 01.01.1992 по 29.08.2011 до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, а у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу (25 років) немає законодавчих підстав у поновленні виплати пенсії за вислугу років (а.с.18).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За приписами статті 28 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 №1060-XII (далі - Закон №1060-XII, що діяв на момент призначення позивачу пенсії) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Відповідно до ст. 29 Закону №1060-XII структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Як передбачено статтею 4 Закону України "Про позашкільну освіту" від 22.06.2000 року за №1841-III, з наступними змінами та доповненнями, позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

У відповідності до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про освіту" невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Таким чином, позашкільна освіта є складовою системи освіти.

Статтею 12 Закону України "Про позашкільну освіту" №1841-III (далі - Закон №1841-III) та п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 06 травня 2001 року за №433, передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Відповідно до статті 21 Закону №1841-III право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, а саме Протоколом №4152 від 08.09.2011 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років, як працівнику освіти. З вищезазначеного протоколу вбачається, що на момент призначення пенсії позивачу зараховано 25 років 0 місяців 18 днів стажу працівника освіти та 28 років 9 місяців 231 день повного загального стажу (а.с. 29).

Рішенням Ямпільського районного управління Пенсійного фонду України припинено виплату пенсії позивачу з 12.09.2011 у зв`язку із працевлаштуванням на посаду, що дає право на пенсію за вислугу років.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що позиція відповідача відносно того, що посада викладача в позашкільних закладах, до яких належить Ямпільська дитяча музична школа, Переліком №909 не передбачена, а тому немає законодавчих підстав зарахувати позивачу період роботи з 01.01.1992 по 29.08.2011 до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, а у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу (25 років) немає законодавчих підстав у поновленні виплати пенсії за вислугу років є необґрунтованою

При цьому, варто відмітити, що орган Пенсійного фонду, як орган державної влади був непослідовним в частині визначення необхідного спеціального стажу позивача. Так, відповідачем у 2011 році при призначенні пенсії позивачу було враховано спеціальний стаж (25 років 0 місяців 18) днів працівника освіти, а при розгляді заяви позивача про поновлення виплати призначеної раніше пенсії позивач вказує на відсутність необхідного спеціального стажу.

При вирішені цього спору, суд, відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

У Доповіді "Верховенство права", яка схвалена Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26 березня 2011 року), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття "законних очікувань") (пункт 48).

З наведеного вище можна зробити висновок про те, що виходячи з принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права, позивач з моменту призначення пенсії за вислугу років у вересні 2011 року могла ґрунтовно розраховувати на те, що буде мати пенсію за наявності саме 25 років спеціального стажу, що у тому числі стало підставою для звернення до суду.

Своєю невизначеністю, зміною своєї позиції відповідачем було порушено принцип юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права.

З огляду на те, що позивачу пенсія за вислугу років була призначена у вересні 2011 року, що підтверджується Протоколом 4152 від 08.09.2011 і позивач має право на поновлення виплат пенсії, суд вважає, що відмова відповідача є безпідставною та необґрунтованою, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до протоколу №4152 від 08.09.2011 року Ямпільським районним управлінням Пенсійного фонду України.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області поновити ОСОБА_1 виплати пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до протоколу №4152 від 08.09.2011 року Ямпільським районним управлінням Пенсійного фонду України як працівнику освіти, з 27.01.2021.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) судовий збір у розмірі 992, 40 грн. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко