Рішення № 109282253, 28.02.2023, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2023 р. № 400/1182/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал", вул. Погранична, 161,Миколаїв,54055,

до відповідача:Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Космонавтів, 61,Миколаїв,54056,

про:визнання протиправною та скасування постанови від 30.01.2023 ВП № 70194938,

УСТАНОВИВ:

Позивач, Міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал», звернувся до суду з позовом до Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 30.01.2023 у виконавчому провадженні № 70194938 про стягнення виконавчого збору у розмірі 21 779,23 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що виконавчий документ було повернуто без виконання за заявою стягувача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідно державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду, тому у нього не було підстав для стягнення виконавчого збору, відтак спірна постанова є протиправною.

Ухвалою від 17.02.2023 відкрито провадження у справі з особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, визначених ст. 268-269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що стягувач помилково вважає що у відділу не було підстав для стягнення виконавчого збору, мінімальних витрат виконавчого провадження. Такі підстави чітко визначені ст. 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», а переконання стягувача що обов`язковою умовою для стягнення виконавчого збору є фактичне виконання виконавчого документа є хибним та нічим не підтвердженим.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти обґрунтувань відповідача та повністю підтримує позовні вимоги.

Справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

03.01.2023 державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 70194938 з примусового виконання наказу № 915/1639/21 виданого 12.10.2022 Господарським судом Миколаївської області про стягнення з Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» на користь Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» заборгованість по договору № 46/6 від 15.01.2019, пені - 194895,02 грн., 3% річних 25265,98 грн., інфляції - 45311,03 грн., заборгованість по договору № 46/6-1 від 15.01.2019 пеня - 1350,18 грн., 3% річних 151,98 грн., судового збору - 5266,19 грн. Загальна сума стягнення 272240,38 грн.

03.01.2023 року державним виконавцем були винесені постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 300,00 грн та постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 27224,03 грн.

30.01.2023 державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу Акціонерному товариству «Миколаївобленерго» відповідно до заяви від 26.01.2023 року за № 01.01/01-22-479.

Також, 30.01.2023 державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 300,00 грн та постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 21779,23 грн.-залишок несплаченого виконавчого збору.

01.02.2023 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 70887690 з виконання постанови від 30.01.2023 про стягнення виконавчого збору у розмірі 21779,23 грн.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження.

Відповідно до ч. 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 ч. 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частини перша статті 27 Закону №1404-VIII).

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті Закону №1404-VIII (у редакції, чинній з 28 серпня 2018 року), виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

На підставі пункту 8 Розділі 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Розрахунок нарахування виконавчого збору обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1,3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

На підставі частини третьої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Відповідачем було винесено постанову про повернення виконавчого листа на підставі п.1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» 30.01.2023 і цього ж дня у зв`язку з несплатою виконавчого збору винесено постанову про стягнення з позивача (боржника) виконавчого збору в розмірі 21779,23 грн. Тому, відповідачем при визначенні суми виконавчого збору, що підлягає стягненню було дотримано вимоги статті 27 Закону України "Про виконавче провадження".

Стосовно посилань позивача, що виконавчий збір стягується лише за фактичного стягнення державним виконавцем коштів чи вчиненням ним дій, які призвели до стягненню з боржника сум заборгованості, то суд вважає їх помилковими, оскільки відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Суд, також відхиляє посилання відповідача на практику Верховного Суду, викладену в постанові № 400/4023/19 від 22.01.2022, оскільки правовідносини не є тотожними з правовідносинами у даній справі. Так в постанові Верховного Суду № 400/4023/19 від 22.01.2021 виникли до 28.08.2018 коли була чинна частина 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що передбачала стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, з суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, тоді як у даній справі розрахунок і стягнення виконавчого збору визначено відповідно до частина 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин. Також, помилковим є посилання позивача на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №2540/3203/18, з огляду на те, що спірна постанова про стягнення виконавчого збору у вказаній справі була прийнята до внесення змін до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині другій статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".

Отже після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню.

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 16.02.2023 № 160/1389/22.

Крім того, стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.

Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28 квітня 2020 року у справі №520/9144/18), від 17 вересня 2020 року у справа №640/16620/19, від 26 червня 2020 року у справі №360/3324/19.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, спірна постанова про стягнення з позивача виконавчого збору є правомірною і скасуванню не підлягає.

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином позов задоволенню не підлягає.

Судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал" (вул. Погранична, 161,Миколаїв,54055 31448144) до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Космонавтів, 61,Миколаїв,54056 34993225) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. О. Гордієнко