Рішення № 109280549, 27.02.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2023 року Справа№200/5349/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якої просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплачувати ОСОБА_1 пенсію, з урахуванням суми індексації, без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.04.2019 року.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем листом від 16.12.2022 року № 0500-0215-8/74696 було відмовлено йому в проведенні перерахунку та виплати пенсії без обмеження її максимального розміру.

Із зазначеною відмовою відповідача позивач не погоджується та вважає, що він має право на перерахунок з 01.04.2019 року та виплату пенсії без обмеження її максимального розміру, з урахуванням суми індексації.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законом.

Зокрема, як вказує відповідач у відзиві на позовну заяву, позивач є одержувачем пенсії згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", до статті 43 якого Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII, що набрав чинності з 01.01.2017 року, були внесені зміни.

Відповідно до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII) максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Отже, як стверджує відповідач у відзиві на позов, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що встановлені відповідними законами про Державний бюджет України на 2021/2022 роки, пенсія позивачу призначена і виплачується у розмірі відповідно до норм чинного законодавства.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/5349/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується відповідною копією паспорта серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

З 01.10.2002 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років на підставі норм Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ), що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , яке видане Донецьким облвійськоматом 08.10.2002 року, а також матеріалами пенсійної справи ФС-92367 (Міноборони).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2022 року у справі № 200/18919/21, яке набрало законної сили, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Вказаним судовим рішенням (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 21.07.2022 року), зокрема, відповідача зобов`язано перерахувати і виплатити позивачу пенсію в розмірі 77% від суми грошового забезпечення на підставі довідки Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 06.07.2021 року № ФС-92367/09/01/929, з урахуванням 100 відсотків суми підвищення, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.04.2019 року.

На виконання зазначеного рішення суду відповідачем було здійснено перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до довідки Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 06.07.2021 року № ФС-92367/09/01/929.

Як видно зі змісту протоколів за пенсійною справою позивача ФС-92367 (Міноборони) від 16.12.2022 року та від 04.01.2023 року, складених після перерахунку пенсії, обчислення пенсії позивача здійснено виходячи з 77% грошового забезпечення і становить 24541,53 грн., однак, загальний розмір пенсії, призначеної за Законом № 2262-ХІІ, склав 20930,00 грн.

Згідно із Законом України від 02.12.2021 року № 1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік" розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.12.2022 року був встановлений на рівні 2093,00 грн.

Відтак, при перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду відповідачем було застосовано обмеження граничного розміру пенсії, яка призначена за Законом № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, виходячи з розміру такого прожиткового мінімуму станом на грудень 2022 року.

У зв`язку з цим позивач, через уповноваженого представника, звернувся до відповідача із заявою щодо виплати йому пенсії без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.04.2019 року (тобто з дати проведення перерахунку за рішенням суду).

Листом від 16.12.2022 року № 0500-0215-8/74696 у відповідь на дану заяву відповідач повідомив про те, що на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2022 року у справі № 200/18919/21 ним вже проведений перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01.04.2019 року, розмір пенсії після перерахунку склав 24541,53 грн.

Проте, як вказується у цьому листі, з огляду на положення статті 43 Закону № 2262-ХІІ, розмір пенсії (з урахуванням надбавок, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а оскільки на 01.12.2022 року розмір такого прожиткового мінімуму становить 2093,00 грн., до виплати підлягає сума пенсії 20930,00 грн.

Отже, відповідачем фактично було відмовлено позивачу в перерахунку і виплаті пенсії без обмеження її максимального розміру.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб, визначаються Законом № 2262-ХІІ.

01.01.2008 року набрав чинності Закон України від 28.12.2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким статтю 43 Закону № 2262-XII було доповнено новою частиною, відповідно до якої максимальний розмір пенсій, призначених за даним Законом (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, що встановлена абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зазначені зміни і доповнення до статті 43 Закону № 2262-XII були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України установлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

01.10.2011 року набрав чинності Закон України від 08.07.2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", яким фактично було введено в дію обмеження граничного розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, шляхом викладення частини 5 статті 43 Закону № 2262-XII у новій редакції, за якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

01.01.2016 року набрав чинності Закон України від 24.12.2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким доповнено частину 5 статті 43 Закону № 2262-XII і визначено, що тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

У подальшому до Закону № 2262-XII були внесені додаткові зміни та доповнення, у зв`язку з чим частина 5 статті 43 Закону № 2262-XII, яка була викладена в редакції Закону України від 08.07.2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VI) та доповнена Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 911-VIII), стала частиною 7 статті 43 Закону № 2262-XII.

Відповідно до частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII (в редакції Законів № 3668-VI та № 911-VIII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 зазначені вище положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Пунктом 2 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України визначено, що частина 7 статті 43 Закону № 2262-XII є такою, що втратила чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

01.01.2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VIII), яким до частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII були внесені зміни - слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

З огляду на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, зміни, що полягають у зміні слів та цифр, які були внесені Законом № 1774-VIII до визнаної неконституційною (фактично відсутньої на час внесення цих змін) норми Закону № 2262-XII (частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII), є нереалізованими.

Наведене дозволяє зробити висновок про те, що протягом 2017 року стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачала положень про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Отже, внесені Законом № 1774-VIII зміни та доповнення до частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною та втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для вказаного вище обмеження пенсії.

Аналогічна за змістом правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 522/22798/17, від 08.08.2019 року у справі № 522/3271/17, від 17.05.2021 року у справі № 343/870/17, від 21.12.2021 року у справі № 120/3552/21-а, від 26.01.2022 року у справі № 569/2950/17, від 27.01.2022 року у справі № 240/7087/20, тощо.

Таким чином, з 20.12.2016 року (дня ухвалення рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016) частина 7 статті 43 Закону № 2262-XII втратила чинність.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI, які фактично дублюють частину 7 статті 43 Закону № 2262-XII, змін не зазнали.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне чи множинне тлумачення, мають завжди трактуватися на користь особи.

У постанові від 13.02.2019 року у зразковій справі № 822/524/18 Великою Палатою Верховного Суду, із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" стосовно захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтями 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 року у справі "Щокін проти України" вказав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, у справі, що розглядається, застосуванню підлягають саме норми Закону № 2262-XII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Правова позиція аналогічного змісту була викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 року у справі № 400/2085/19.

Водночас, як вже неодноразово зазначалося у цьому рішенні, частина 7 статті 43 Закону № 2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсій, втратила чинність з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 року у справі № 7-рп/2016, а зміни, що були внесені Законом № 1774-VIII до частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, самі по собі не створюють підстав для вказаного вище обмеження пенсії.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене нормами Закону № 2262-ХІІ, є протиправним.

Приймаючи до уваги наведене, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачу пенсії з обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, повністю обґрунтовані, правомірні та підлягають задоволенню.

Разом із тим, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснювати позивачу виплату пенсії з 01.04.2019 року без обмеження максимального розміру, з урахуванням суми індексації, судом задовольняються частково з огляду на таке.

За частиною 1 статті 2 КАС України судовому захисту підлягають ті права чи інтереси особи, які є порушеними, а не ті, що можливо (ймовірно) будуть порушені у майбутньому.

Резолютивна частина рішення не може містити будь-яких приписів, які прогнозують можливі порушення з боку відповідача у майбутньому та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у рішенні від 14.09.2020 року у зразковій справі № 560/2120/20.

Наразі відповідачем ще не здійснювалося перерахунку пенсії позивача без обмеження її максимального розміру, цей перерахунок може бути здійснений у майбутньому на виконання даного рішення суду (після набрання ним законної сили).

Відтак, на цей момент відсутні обґрунтовані підстави вважати, що під час проведення перерахунку пенсії позивача без обмеження її максимального розміру відповідачем не буде враховано індексацію або не буде здійснено виплату позивачу заборгованості з пенсії після проведення такого перерахунку з урахуванням суми індексації.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги положення статті 2 КАС України, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виплачувати позивачу пенсію з урахуванням суми індексації є передчасними та задоволенню не підлягають.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав суд зазначає про таке.

Як було вказано вище, у позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем відмовлено у перерахунку та виплаті позивачу пенсії без обмеження її максимального розміру листом від 16.12.2022 року № 0500-0215-8/74696 у відповідь на звернення позивача.

При цьому позивач просить суд, зокрема, зобов`язати відповідача виплачувати пенсію без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.04.2019 року (тобто без вимоги щодо повторного розгляду його заяви або про проведення перерахунку пенсії).

Суд зауважує, що передумовою для виплати пенсії у належному розмірі, у тому числі без її обмеження максимальним розміром, є проведення відповідного обрахунку цієї пенсії, який здійснюється пенсійним органом автоматично або за зверненням особи.

Отже, в даному разі належним способом захисту прав позивача може бути зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви позивача щодо перерахунку та виплати пенсії без її обмеження максимальним розміром з урахуванням наведених у рішенні висновків суду або зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром з певної дати.

Положеннями частини 2 статті 5 КАС України визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина та інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Наведена правова позиція узгоджується із позицією, яка була висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року у справі № 21-1465а15.

На переконання суду, достатнім та найбільш ефективним способом захисту порушених прав позивача у даному випадку є зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром з 01.04.2019 року.

Суд зазначає, що вказаний вище спосіб захисту порушених прав позивача не впливає на дискреційні повноваження відповідача.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти такі повноваження, коли у межах, визначених законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення, однак, повноваження державних органів не є дискреційними у тому разі, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

За настання визначених законодавством умов відповідач повинен вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Як було встановлено судом у цьому рішенні, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на яку передбачено Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.

Отже, в даному разі відповідач має лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки, а саме - провести перерахунок пенсії позивача та здійснити її виплату без обмеження пенсії максимальним розміром.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 10 частини 2 та абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги підстави відмови відповідача у проведенні перерахунку і виплати позивачу пенсії без обмеження її максимальним розміром, положення частини 2 статті 9 та статті 245 КАС України, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог шляхом:

- визнання протиправними дій відповідача стосовно виплати пенсії позивачу у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язання відповідача здійснити позивачу з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 793,92 грн. (квитанція № 1918-3614-3372-9300 від 27.12.2022 року).

Судовий збір сплачено позивачем із застосуванням коефіцієнта для пониження розміру ставки судового збору за подання цього позову згідно з частиною 3 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".

Докази здійснення інших судових витрат позивачем не надані.

Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, які були заявлені позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Суд задовольнив пов`язані між собою немайнові позовні вимоги про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, внаслідок чого на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають присудженню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у сумі 793,92 грн.

Керуючись Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", нормами Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 793 (сімсот дев`яносто три) гривні 92 копійки.

Повне судове рішення складене 27 лютого 2023 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч